Справа № 560/1206/25
іменем України
08 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 222550010173 від 17.12.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.12.2024 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.04.1989 року по 11.05.1992 року в Кам'янець-Подільському кооперативі «Гарантія» та з 21.05.1992 року по 03.12.1999 рік в СТОВ «Приворотське».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на призначення пенсії, оскільки відповідає вимогам законодавства.
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом подати відзив не скористалося.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з відомостями трудової книжки від 07.08.1979 серії НОМЕР_1 позивач працював в періоди з 12.04.1989 по 11.05.1992 та з 21.05.1992 по 03.12.1999.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 11.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (який розглянув заяву позивача за принципом екстериторіальності) від 17.12.2024 №222550010173 відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 21 рік. Зазначено, що вік позивача становить 63 роки 01 місяць, а страховий стаж для визначення права - 18 років 06 місяців 07 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано згідно з трудовою книжкою від 07.08.1979 серії НОМЕР_1 періоди роботи з 12.04.1989 по 11.05.1992, оскільки відсутня дата та номер підстави прийому на роботу, з 21.05.1992 по 03.12.1999, оскільки запис засвідчено печаткою зразка УРСР.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Як встановив суд, позивач, на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком (11.12.2024), згідно з паспортними даними досяг віку 63 років, що не заперечується сторонами.
Спірним є наявність в позивача 21 року страхового стажу.
В оскарженому рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 18 років 06 місяців 07 днів.
Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 12.04.1989 по 11.05.1992 слугували висновки відповідача, що в трудовій книжці відсутня дата та номер підстави прийому на роботу.
Щодо цих висновків суд зазначає та враховує таке.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Як встановив суд, у трудовій книжці від 07.08.1979 серії НОМЕР_1 містяться відомості про роботу позивача в період з 12.04.1989 по 11.05.1992.
Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Суд також бере до уваги те, що обставини, які слід встановити у цій справі, значно віддалені у часі, а також враховує відсутність вини позивача, оскільки обов'язок належного оформлення підтверджуючих стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Крім того, суд враховує, що в трудовій книжці від 07.08.1979 серії НОМЕР_1 період роботи позивача з 12.04.1989 по 11.05.1992 є неперервним.
При цьому відповідачі не надали суду жодних доказів, що відомості, які містяться в трудовій книжці від 07.08.1979 серії НОМЕР_1 , містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку трудова книжка позивача недійсною також не визнавалась.
Отже, період з 12.04.1989 по 11.05.1992 слід зарахувати до страхового стажу позивача.
Надаючи оцінку доводам відповідача в частині спірного періоду з 21.05.1992 по 03.12.1999 щодо засвідчення запису печаткою зразка УРСР, суд зазначає та враховує таке.
Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 №1427-XII, проголошено 24.08.1991 Україну незалежною демократичною державою.
Тобто з 24.08.1991 Українська РСР припинила своє існування та існує самостійна українська держава - Україна.
При цьому, твердження відповідача про те, що період з 21.05.1992 по 03.12.1999 зарахувати до страхового стажу не можливо у зв'язку з тим, що запис завірено печаткою УРСР, не ґрунтуються на жодній нормі законодавства. Положення постанови Президії Верховної Ради України від 11.05.1992 №2318-XII "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 №643, не містили жодних положень про заборону використання раніше виготовлених печаток та штампів (маються на увазі ті, що були виготовлені до припинення існування УРСР) та про обов'язок їх заміни, а також, не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів.
Крім того, суд враховує, що в трудовій книжці від 07.08.1979 серії НОМЕР_1 період роботи позивача з 21.05.1992 по 03.12.1999 є неперервним.
Таким чином, період з 21.05.1992 по 03.12.1999 слід зарахувати до страхового стажу позивача.
Як встановив суд, страховий стаж, вказаний в рішенні від 17.12.2024 №222550010173, становить 18 років 06 місяців 07 днів. З урахуванням періодів з 12.04.1989 по 11.05.1992 та з 21.05.1992 по 03.12.1999, загальний страховий стаж позивача становить більше 21 року, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб'єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.12.2024 №222550010173, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Щодо твердження відповідача про його дискреційні повноваження у сфері призначення пенсії, то суд вважає його безпідставним з урахуванням такого.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.
Оскільки відповідач, як встановив суд, протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, то в цьому випадку у територіального органу Пенсійного фонду України відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.
Щодо дати, з якої позивачу слід призначити пенсію, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім такого випадку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач 20.10.2024 досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком, визначеного частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV (63 роки), а з заявою про призначення пенсії звернувся 11.12.2024, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то пенсія має бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме: з 21.10.2024.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідача, яким фактично відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком). Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.12.2024 №222550010173.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 12.04.1989 по 11.05.1992 та з 21.05.1992 по 03.12.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 21.10.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )
Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., 84122 , код ЄДРПОУ - 13486010)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк