Справа № 560/1816/25
іменем України
08 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 02 січня 2013 року по 28 лютого 2023 року;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 02 січня 2013 року по 28 лютого 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно не зараховано до стажу служби в поліції період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що частина 2 статті 78 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах і установах, служба у яких зараховується до стажу служби в поліції. У вказаному переліку відсутня служба в органах Державної пенітенціарної служби України. Тому, відмовляючи позивачу у зарахуванні до стажу служби в поліції періоду роботи у Державній пенітенціарній службі України з 02.01.2013 по 28.02.2023, відповідач не вийшов за межі повноважень і не допустив протиправних дій чи бездіяльності.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з записами в трудовій книжці та послужному списку позивач з 02.01.2013 по 28.02.2023 перебував на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до наказу Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України №177/к від 21.02.2023 «Про особовий склад» позивач звільнений 28.02.2023. Зазначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 12 років 05 місяців 27 днів, у пільговому обчисленні - 15 років 10 місяці 15 днів.
Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції №434 о/с від 18.04.2023 «По особовому складу» позивач з 18.04.2023 прийнятий на службу до поліції за конкурсом на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам'янець-Подільського району управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції.
Позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив зарахувати час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції, в тому числі для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки.
Листом від 13.01.2025 №370/41/4/03-2025 Департамент патрульної поліції повідомив, що немає законних підстав для зарахування позивачу до стажу служби в поліції службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами статті 78 Закону №580-VIII визначено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Спірні правовідносини між сторонами склались щодо не зарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачу надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки за період з 02.01.2013 по 28.02.2023.
Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Верховною Радою України 23.06.2005 прийнято Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» №2713-IV (далі - Закон №2713-IV), який врегульовує питання проходження служби в органах і установах виконання покарань.
Згідно з частиною 6 статті 14 Закону №2713-IV особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання:
1) рядовий склад: рядовий внутрішньої служби;
2) молодший начальницький склад: молодший сержант внутрішньої служби; сержант внутрішньої служби; старший сержант внутрішньої служби; старшина внутрішньої служби; прапорщик внутрішньої служби; старший прапорщик внутрішньої служби;
3) середній начальницький склад: молодший лейтенант внутрішньої служби; лейтенант внутрішньої служби; старший лейтенант внутрішньої служби; капітан внутрішньої служби;
4) старший начальницький склад: майор внутрішньої служби; підполковник внутрішньої служби; полковник внутрішньої служби;
5) вищий начальницький склад: генерал-майор внутрішньої служби; генерал-лейтенант внутрішньої служби; генерал-полковник внутрішньої служби.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції №434 о/с від 18.04.2023 «По особовому складу» позивачу присвоєно спеціальне звання рядового поліції.
Частина 5 статті 23 Закону №2713-IV визначає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У попередніх редакціях частини 5 статті 23 Закону №2713-IV було передбачено, що на осіб рядового i начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються статті 22 i 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок i умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №225 «Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України», яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №294 від 26.04.2017, Державна пенітенціарна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
Зі змісту наведених норм слідує, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби (пенітенціарної служби). Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною 1 статті 6 Закону №2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивача (як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби, крім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ним служби в зазначений період розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
За приписами частини 2 статті 14 Закону №2713-IV служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу (частина 4 статті 14 Закону №2713-IV).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 20.10.2022 у справі №160/11127/20 констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. На працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України Про державну службу), під час проходження ними служби, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України Про міліцію та відповідні норми Закону України Про Національну поліцію, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Тобто служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції.
Правові висновки щодо наявності підстав для зарахування до стажу служби в поліції періодів служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України містяться також в постановах Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №160/11127/20, від 01.08.2023 у справі №240/30024/21.
Суд зазначає про помилковість твердження відповідача про те, що правова позиція Верховного Суду у справі №520/2067/19 (постанова від 31.03.2020) є релевантною до спірних правовідносин у цій справі, оскільки у справі №520/2067/19 досліджувалося питання правомірності не зарахування особі до стажу служби в поліції навчання у цивільному навчальному закладі.
У цій справі предметом позовних вимог є зарахування позивачу наявної на момент прийняття на службу у Національну поліцію України вислуги років з 02.01.2013 по 28.02.2023 у Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції.
Також суд критично ставиться до доводів відповідача, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону №580-VIII, а тому, не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Чинним на час проходження позивачем служби в органах кримінально-виконавчої служби та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Таким чином, протиправною є бездіяльність відповідача щодо зарахування позивачу до стажу служби в поліції вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 02.01.2013 по 28.02.2023. Як наслідок, слід зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати позивачу до стажу служби в поліції вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 02.01.2013 по 28.02.2023.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 02 січня 2013 року по 28 лютого 2023 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 02 січня 2013 року по 28 лютого 2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )
Відповідач:Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста 3, м. Київ, 03048 , код ЄДРПОУ - 40108646)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк