Копія
Справа № 560/1004/25
іменем України
08 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсій зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане уповноваженим органом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов. Тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 24.11.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням від 29.11.2024 №172650009070 позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 25 років.
В зазначеному рішенні вказано, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в Словацькій республіці згідно листа № 1086-459/2024-БАМ, оскільки відсутній формуляр зв'язку з Словацькою республікою щодо підтвердження страхового стажу, набутого на території Словаччини.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, передбачено зниження пенсійного віку на 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа отримує право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 1 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII у випадку дотримання таких умов, зокрема:
- наявності у такої особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;
- наявності у такої особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 3 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абзацу дев'ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 та для підтвердження наявності у нього права, як у особи, яка проживала/працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII позивач 24.11.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення їй пенсії та додала документи на підтвердження права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.
Відповідно до статті 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі статтею 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (далі - Порядок №501).
Пунктом 2 Порядку №501 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтвердженого відповідним посвідченням 3 категорії серії НОМЕР_1 , виданого 29.11.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, надає їй право користуватися пільгами, в тому числі й щодо пенсійного забезпечення, передбаченими Законом №796-ХІІ.
Водночас, визначеними в абзаці 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII умовами, які надають особі право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є не тільки наявність статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а ще й проживання або робота такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3-х років.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:
- особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій (пункт 2 частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ);
- особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (пункт 3 частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ).
В свою чергу, пунктом 5 Порядку № 501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, який пов'язаний саме із зоною гарантованого добровільного відселення, надався наступним категоріям осіб:
1) особам, які постійно проживали на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії (тобто на 26.04.1986);
2) особам, які прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особам, які постійно проживають у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони прожили у цій зоні не менше трьох років.
4) особам, які постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням, також, з наявної у матеріалах справи копії паспорта, вбачається, що позивач з 15.10.1997 постійно проживає у с. Кам'яне-Случанське Сарненського району Рівненської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 відноситься до ІІІ зони - зони гарантованого добровільного відселення.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для
підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи письмових трудових договорів, застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи.
Позивачем на підтвердження страхового стажу надано до пенсійного органу та до суду лист від 13.08.2024 № 1086-459/2024-БАМ, виданий Соціальною страховою компанією відділення Братислава, що підтверджує страховий стаж позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідачем не надано до суду доказів направлення ним запитів, листів або здійснення ним інших повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічні висновки за змістом викладені в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 12.12.2019 у справі №289/674/17 та від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Також, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що стаж набутий в Словацькій республіці зараховується згідно формуляра, про підтвердження стажу, набутого в Словацькій республіці.
Судом під час розгляду справи досліджено лист від 13.08.2024 № 1086-459/2024-БАМ з якого встановлено, що позивач працював у період з 23.08.2021 по 15.02.2022 в ТОВ “ҐЕТБІД», з 28.11.2022 в ТОВ СЛОВАРТ, з 03.05.2022 по 30.06.2022 в ТОВ “Воркінг4ю», з 27.06.2022 по 30.08.2022, з 12.09.2022 по 30.10.2022, з 02.11.2022 по 30.12.2022 в ТОВ “П.Й. Сервіс» у Словацькій республіці.
Між Україною і Словацькою республікою укладений Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення (дата підписання: 05.12.2000; дата ратифікації: 20.09.2001; дата набуття чинності: 01.01.2002).
Відповідно до ст. 2 Договору, цей договір поширюється на здійснення таких видів грошових виплат: в Україні відповідно до законодавства про соціальне забезпечення:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія в разі втрати годувальника;
4) пенсія за вислугу років;
5) допомога по тимчасовій непрацездатності;
6) допомога сім'ям з дітьми;
7) допомога на поховання;
8) допомога для догляду за членом сім'ї.
Відповідно до ст. 3 Договору, цей поширюється на: а) громадян, на яких поширюється або поширювалось законодавство однієї або двох Договірних Сторін; б) інших осіб, якщо вони успадкували свої права від громадян, указаних у пункті а цієї статті.
Відповідно до ст. 6 Договору, на працівника поширюються правові норми тієї Договірної Сторони, на території якої здійснюється трудова діяльність, якщо у статтях 7-9 цього Договору не передбачено інше. Це положення застосовується і в тому разі, коли працівник перебуває або місцезнаходження його роботодавця є на території іншої Договірної Сторони.
Відповідно до ст. 11 Договору, якщо у громадянина виникне право на грошову виплату згідно із законодавством однієї Договірної Сторони навіть без урахування положень пунктів 1-4 статті 12, Компетентна установа цієї Договірної Сторони призначає допомогу відповідно до страхового стажу, набутого згідно з її законодавством.
Відповідно до ст. 12 Договору, якщо право на грошову виплату згідно із статтею 11 не виникає, то страховий стаж, набутий громадянином відповідно до законодавства обох Договірних Сторін і необхідний для виникнення права на грошову виплату, підсумовується, за умови, що він не перекривається. Якщо періоди обчислення страхового стажу, набутого громадянином згідно із законодавством обох Договірних Сторін, перекриваються, то вони зараховуються лише один раз. Зарахування періодів страхового стажу регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, де цей стаж був набутий.
Отже, аналізуючи викладене вище, суд не бере до уваги висновки відповідача щодо незарахування періоду роботи в Словацькій республіці, оскільки Договором передбачено різні правила для врахування періодів роботи для визначення права на пенсію та для визначення розміру пенсії. Тобто для визначення права на пенсію враховується весь стаж, накопичений у Словацькій республіці.
Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним страхового стажу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що періоди роботи згідно листа від 13.08.2024 № 1086- 459/2024-БАМ з 23.08.2021 по 15.02.2022 в ТОВ “ҐЕТБІД», з 03.05.2022 по 30.06.2022 в ТОВ “Воркінг4ю», з 27.06.2022 по 30.08.2022, з 12.09.2022 по 30.10.2022, з 02.11.2022 по 30.12.2022 в ТОВ “П.Й. Сервіс» у Словацькій республіці належить зарахувати до страхового стажу позивача.
При цьому, конструкція правової норми абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII свідчить, що законодавство альтернативно визначає умову для виникнення у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до цієї норми: або проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, або робота особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, а також враховуючи вимоги статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.11.2024 №172650009070 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 , та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області, зарахувати з 24.11.2024 до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 23.08.2021 по 15.02.2022 в ТОВ «ҐЕТБІД», з 03.05.2022 по 30.06.2022 в ТОВ «Воркінг4ю», з 27.06.2022 по 30.08.2022, з 12.09.2022 по 30.10.2022, з 02.11.2022 по 30.12.2022 в ТОВ «П.Й. Сервіс» в Словацькій республіці і призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24.11.2024.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, - Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.11.2024 №172650009070 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області зарахувати з 24.11.2024 до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 23.08.2021 по 15.02.2022 в ТОВ «ҐЕТБІД», з 03.05.2022 по 30.06.2022 в ТОВ «Воркінг4ю», з 27.06.2022 по 30.08.2022, з 12.09.2022 по 30.10.2022, з 02.11.2022 по 30.12.2022 в ТОВ «П.Й. Сервіс» в Словацькій республіці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24.11.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 968 грн (дев'ятсот шістсот вісім) грн 96 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький