Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
05 вересня 2025 року Справа № 520/22755/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва Ольга Вікторівна, розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовною заявою ОСОБА_1
до судді Харківського районного суду Харківської області
Пілюгіної Олени Миколаївни,
та помічника судді Харківського районного суду Харківської області -
Зуєнко Вікторії Вікторівни,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до судді Харківського районного суду Харківської області - Пілюгіної Олени Миколаївни (далі по тексту - відповідач-1, вулиця Сковороди, будинок 18, селище Покотилівка, Харківський район, Харківська область, 62458), помічника судді Харківського районного суду Харківської області - Зуєнко Вікторії Вікторівни (далі по тексту - відповідач-2, вулиця Сковороди, будинок 18, селище Покотилівка, Харківський район, Харківська область, 62458), в якій просить:
- визнати дії відповідача-1 щодо надання незаконних доручень відповідачу-2 стосовно перешкоджання в отриманні позивачем копій документів долучених до матеріалів справи, як то визначено в його заяві від 18.08.2025, неправомірними;
- визнати дії відповідача-2, що полягають у відмові у наданні позивачу точної інформації про сплату розміру судового збору для отримання копій документів, зазначених в заяві від 18.08.2025, неправомірними;
- визнати дії відповідача-1, щодо надання незаконних доручень відповідачу-2 стосовно вимагання у позивача коштів за отримання копії ухвали суду про продовження гр. ОСОБА_2 строку на подання відзиву незаконними;
- визнати дії відповідача-2, що виразилися у вимаганні у позивача коштів за отримання копії ухвали суду про продовження І. Шапошнікову строку на подання відзиву, незаконними;
- зобов'язати відповідача-2 надати позивачу точну інформацію про сплату розміру судового збору для отримання копій документів зазначених у заяві від 18.08.2025;
- зобов'язати відповідача-2 безоплатно видати позивачу копію ухвали суду про продовження ОСОБА_2 строку на подання відзиву;
- зобов'язати відповідача-2 надати позивачу точну інформацію про сплату розміру судового збору для отримання копії заяви ОСОБА_2 про продовження строку на подання відзиву.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Будь-яка особа, яка вважає, що її права порушено, може оскаржити дії та бездіяльність суду або його працівників у судовому порядку.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. При цьому, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами пункту першого частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт, законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
При цьому чинне законодавство не містить визначення терміну «публічно-правовий спір». Фактично для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). При вирішенні цього питання слід звернути увагу, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих правовідносинах владних управлінських функцій, а також предмету оскарження, який порушує права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Якщо ж суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, то такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен розглядатися та вирішуватися адміністративним судом. Аналогічно і якщо відсутній предмет спору під час пред'явлення позову. Оскільки відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Із матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач оскаржує дії судді Харківського районного суду Харківської області - Пілюгіної Олени Миколаївни, та помічника судді Харківського районного суду Харківської області - Зуєнко Вікторії Вікторівни.
Щодо позовних вимог, заявлених позивачем до судді - Пілюгіної Олени Миколаївни, слід зазначити наступне.
Так, якщо під час, або за наслідками розгляду справи у суді, суд ухвалив рішення, з яким сторона у справі не погоджується, то у такої сторони є законодавчо встановлене право оскаржити вказане судове рішення в апеляційному та у разі потреби у касаційному порядку до суду вищого рівня, що прямо передбачено нормами чинного процесуального законодавства.
При цьому, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд в системі судоустрою, який здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів чи суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом не допускається.
Відповідно до частин першої, третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Нормами цього ж закону, а саме статтею 106, визначено, що інші дії судді, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, прояв неповаги до учасників судового процесу, умисне або внаслідок грубої недбалості допущене суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, є підставами для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Тобто, законодавець чітко врегулював порядок оскарження усіх дій судді, процесуальних - шляхом подання апеляційних та касаційних скарг на судові рішення з якими не погоджується сторона, будь-яких інших дій судді - шляхом подання скарг до дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до статті 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
Відповідно до статей 124, 126, 129 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Здійснення правосуддя в Україні регулюється конституційними нормами окремо від діяльності інших органів влади та управління.
Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» вказано, що дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності. Тобто дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
У поданій позовній заяві позивач оскаржує дії суду (судді), вчинені ним при виконанні своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя, оскільки дії судді щодо надання певних доручень помічнику судді у межах розгляду певної справи не є управлінськими, а - є процесуальними у рамках розгляду такої справи, у даному випадку справи №520/22755/25.
Судом встановлено, що позивач не позбавлений права оскаржити процесуальні дії судді Харківського районного суду Харківської області - Пілюгіної Олени Миколаївни, у встановленому чинним законодавством України процесуальному порядку, а саме - шляхом подання відповідних апеляційної чи касаційної скарг, або ж якщо постановлене судове рішення не оскаржується окремо від рішення суду - шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення, вказавши та обґрунтувавши які процесуальні дії судді вважає такими, що призвели до неправильного ухвалення судового рішення.
Слід також зазначити, що відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Водночас, поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб, як то передбачено статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, позивач у заявленому позові виключно висловлює свої припущення щодо того, що суддя Харківського районного суду Харківської області - Пілюгіна Олена Миколаївна, надавала особисте доручення своєму помічнику - ОСОБА_3 , однак жодних доказів, якими б підтверджувалось зазначене твердження позивачем у матеріалах позовної заяви не наведено.
Щодо позовних вимог, заявлених позивачем до помічника судді Харківського районного суду Харківської області - Зуєнко Вікторії Вікторівни, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з пунктом сьомим частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі може бути лише суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 92 Закону України «Про державну службу», помічники суддів належать до патронатної служби. Згідно з частиною другою статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», помічники суддів призначаються на посаду та звільняються з посади керівником апарату суду за поданням відповідного судді та здійснюють свою діяльність під керівництвом судді.
Відтак, помічник судді не є суб'єктом владних повноважень, а його діяльність носить допоміжний характер і не передбачає ухвалення ним самостійних владних управлінських рішень.
Таким чином, спір за участю помічника судді як відповідача не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства і має характер внутрішньо-організаційного, що підлягає досудовому врегулюванню в межах організації діяльності суду та його апарату.
Відповідно до пункту першого частини першої статей 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновків, що позовні вимоги позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, відтак наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до судді Харківського районного суду Харківської області Пілюгіної Олени Миколаївни (вулиця Сковороди, будинок 18, селище Покотилівка, Харківський район, Харківська область, 62458) помічника судді Харківського районного суду Харківської області Зуєнко Вікторії Вікторівни (вулиця Сковороди, будинок 18, селище Покотилівка, Харківський район, Харківська область, 62458) - відмовити.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА