Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
08 вересня 2025 р. № 520/18047/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області, що полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 15.09.2023 по 26.06.2025;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 15.09.2023 по 26.06.2025 у розмірі 566 970,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в Національній поліції України в період з 07.11.2015 по 15.09.2023 на різних посадах. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 417 о/с від 14.09.2023 позивача було звільнено з органів Національної поліції України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліції» «за власним бажанням». 26 червня 2025 року Головним управлінням Національної поліції в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 по справі №520/33802/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі №520/33802/23 нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію в розмірі 187 516,83 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку, у зв'язку з чим, за доводами позивача, йому додатково слід виплатити середній заробіток за час затримки в розрахунку. Однак, таку суму добровільно відповідач не виплатив, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою від 11.07.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано в позивача дані щодо середнього заробітку за два останні місяці перед звільненням. Витребувані документи зобов'язано надати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що такі вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні позову. Також відповідач зазначив про необхідність розрахунку середнього заробітку при звільненні не більше як за шість місяців у разі задоволення позову.
Відповідач подав до суду витребувані судом документи.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції України, що вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами.
Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Харківській області від 14.09.2023 № 417 о/с позивач з 15.09.2023 звільнений зі служби за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). (а.с. 41)
У зв'язку з проведенням не в повному обсязі нарахувань та виплат грошового забезпечення під час проходження позивачем служби, позивач звертався до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №520/33802/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової оплачуваної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період 2015 -2020 року загальної тривалістю 212 діб. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної чергової оплачуваної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період: за 2015 рік - 3 доби, за 2016 рік - 30 діб основної та 10 діб додаткової відпустки, за 2017 рік - 30 діб основної відпустки та 11 діб додаткової відпустки, за 2018 рік - 30 діб основної відпустки та 12 діб додаткової відпустки, за 2019 рік - 30 діб основної та 13 діб додаткової відпустки, за 2020 рік - 30 діб основної та 13 діб додаткової відпустки, в загальній кількості 212 діб. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №520/33802/23 відповідачем 26.06.2025 виплачено позивачу суму в розмірі 187 516,83 грн, що вбачається з роздруківки по картці позивача. (а.с. 11)
Разом з тим, за доводами позивача, відповідач має додатково виплатити йому середній заробіток за час затримки в розрахунку при звільненні, однак відповідна виплата йому не була здійснена.
Згідно поданого до суду відзиву на позовну заяву відповідач зазначив про відсутність підстав для виплати позивачу середнього заробітку в розрахованій позивачем сумі.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Пунктом 16 частини 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, текст статті 117 викладено в такій редакції:
"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
Таким чином, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України стаття 117 передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців.
У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 по справі №821/1083/17 під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.
У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.
Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження служби цивільного захисту, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, вправі застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Харківській області від 14.09.2023 № 417 о/с позивач з 15.09.2023 звільнений зі служби за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). (а.с. 41)
Разом з тим, фактичний розрахунок щодо грошового забезпечення в належному розмірі проведено з позивачем лише 26.06.2025 на виконання рішення суду, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
У контексті зазначеного, суд констатує, що оскільки відповідачем не проведено з позивачем під час його звільнення остаточного розрахунку, зокрема, не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні відпустки за 2015-2020 роки, протиправність чого встановлена Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 27.01.2025 та Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 16.04.2025 у справі №520/33802/23, позивач має право на отримання грошової компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд, зокрема, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 15.09.2023 по 26.06.2025 у сумі 566 970,91 грн, що розрахована позивачем.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100), відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 зазначеного Порядку).
Ухвалою суду від 11.07.2025 витребувано в позивача дані щодо середнього заробітку за два останні місяці перед звільненням. Витребувані документи зобов'язано надати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.
Відповідно до наданої відповідачем довідки про доходи № 167 від 23.07.2025 середньоденне грошове забезпечення позивача склало 216,13 грн. Інших відомостей щодо середнього грошового забезпечення позивача матеріали справи не містять.
Визначаючи період, за який позивачу підлягає виплата середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, суд звертає увагу, що відповідно до чинної з 19.07.2022 редакції частини 1 статті 117 КЗпП України середній заробіток виплачується за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Таким чином, розмір середнього заробітку на користь позивача підлягає стягненню за шість місяців, тобто за період з 15.09.2023 по 15.03.2024, що становить 183 календарні дні.
За викладених обставин судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо необхідності виплати йому середнього заробітку за 1 рік 9 місяців 11 днів (з 15.09.2023 по 26.06.2025), оскільки чинна редакція статті 117 КЗпП України передбачає виплату середнього заробітку не більше як за шість місяців.
Так, середній заробіток позивача за 183 календарні дні становить 39 551,79 грн (216,13 грн х 183 дні).
Разом з тим, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, суд при прийнятті рішення в даній справі враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, згідно якої Верховний Суд фактично дійшов висновку, що при обмеженні виплати середнього заробітку 6 місяцями не підлягає застосуванню принцип співмірності цієї суми щодо коштів, які відповідач невчасно сплатив.
Отже, при визначенні в даній справі суми середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (не більше як за шість місяців), не застосовує принцип співмірності цієї суми щодо коштів, які відповідач невчасно сплатив.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, з метою належного та ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 39 551,79 грн.
Одночасно з цим, суд не вирішує питання щодо утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов'язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а).
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більше як за шість місяців.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 39 551,79 грн (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна гривня 79 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН