Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
08 вересня 2025 року Справа № 520/34724/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Лихачов Роман Борисович, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 року по 11.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
2. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
3. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
4. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
5. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
6. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 11.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
7. Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 по 11.12.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
8. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 по 11.12.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
9. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 щодо невидачі ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 11.12.2024 року.
10. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 видати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 11.12.2024 року.
11. Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 11.12.2024 року.
12. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , компенсацію за неотримане речове майно за період з 08.12.2019 року по 11.12.2024 року.
13. Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб.
14. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб.
15. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році.
16. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році.
17. Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 по 29.12.2023 року; з 06.02.2024 по 31.05.2024; з 18.06.2024 по 28.06.2024; з 10.10.2024 по 11.12.2024, у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я.
18. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 по 29.12.2023 року; з 06.02.2024 по 31.05.2024; з 18.06.2024 по 28.06.2024; з 10.10.2024 по 11.12.2024, у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я.
19. Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 , одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
20. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
21. Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 , підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.
22. Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , підйомну допомогу у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач допустив протиправну бездіяльність яка полягає у ненарахувані та не виплаті ОСОБА_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 року по 11.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 по 11.12.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; щодо невидачі ОСОБА_1 , довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 11.12.2024 року; щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 11.12.2024 року; щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб; щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році; щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 по 29.12.2023 року; з 06.02.2024 по 31.05.2024; з 18.06.2024 по 28.06.2024; з 10.10.2024 по 11.12.2024, у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я; щодо невиплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» та підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копію ухвали було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано 23.12.2024 року, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.
Проте, представником відповідача відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Згідно положень ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою суду витребувано від відповідача у строк для подання відзиву усі матеріали, що були або мали бути взяті ними до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов, зокрема, але не виключно: усі документи про проходження заявником військової служби у спірний період часу; документи про календарну дату зарахування та дату звільнення заявника з військової служби; документи про розрахунок із заявником під час звільнення з військової служби; докази про алгоритм обчислення грошового забезпечення за усіма розрахунковими елементами за період з 30.01.2020 по 11.12.2024, інформацію щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 року по 11.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; інформацію щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 по 11.12.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; інформацію про те, чи звертався ОСОБА_1 з рапортами про видачу довідки про вартість речового майна, про виплату компенсації за неотримане речове майно, про виплату підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення, у разі наявності надати копії вищезазначених рапортів, інформацію щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб, інформацію щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році, інформацію
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03. 07.2025 року стягнуто з Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф 3 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9084 (дв'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп., зокрема зобов'язано Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України невідкладно подати до Харківського окружного адміністративного суду докази, витребувані ухвалами від 23.12.2024 та від 19.06.2025.
На виконання ухвал Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 та від 03.07.2025 відповідачем було надано наступні документи:
- витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16 червня 2020 року №235-ОС стосовно прийняття на військову службу позивача;
- витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07.03.2023 №108-ОС, стосовно присвоєння чергового військового звання “старший сержант» позивачу;
- витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24 квітня 2024 року №320-ОС, стосовно призначення позивача заступником начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування;
- витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.12.2024 року №912-ос, стосовно звільнення позивача з військової служби;
- витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.12.2024 року №947-ОС, стосовно припинення контракту позивача, в якому зокрема зазначено наступне: “Вислуга років станом на 11 грудня 2024 року становить: календарна: 05 років 01 місяць 10 днів; пільгова: 00 років 00 місяців 00 днів; загальна: 05 років 01 місяць 10 днів. Щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав. Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, за 30 календарних днів. Щорічну основну відпустку за 2023 рік використав у кількості 20 календарних днів. Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік, за 10 календарних днів. Щорічну основну відпустку за 2024 рік не використав. Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік, за 30 календарних днів. Додаткова відпустка, яка надається учасникам бойових дій відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023, 2024 роки не надавалась. Виплатити грошову компенсацію за 28 каленарних днів невикористаної додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій. Відповідно до пункту 1 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 05 повних календарних років військової військової служби. Виплатити допомогу для оздоровлення за 2024 рік. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік отримав.»;
- розрахунковий лист за червень 2025 року позивача;
- кінцевий розрахунок при звільненні №486 від 24.07.2025 старшого сержанта ОСОБА_2 ;
- архівні відомості: №1 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року, №1 за період з січня 2024 року по грудень 2024 року, №1 за період з січня 2023 року по грудень 2023 року, №1 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, №1 за період з січня 2021 року по грудень 2021 року, №1 за період з січня 2020 року по грудень 2020 року;
- наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.01.2025 №40-ОС, яким зокрема зазначено наступне: “Виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно військовослужбовцям запасу : ОСОБА_1 (наказ №947-ОС від 12 грудня 2024 року) відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачу №82 в сумі 49058, 19 грн.»;
- довідка-розрахунок №82 від 15.12.2024 року, стосовно виплати позивачу грошової компенсації замість належного до видачу речового майна за період проходження служби.
Ухвалою від 08.09.2025 клопотання представника відповідача про скасування ухвали про застосування заходів процесуального примусу - задоволено. Скасовано ухвалу суду від 03.07.2025р. про застосування заходів процесуального примусу у вигляді стягнення з Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_3 ) в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф 3 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп., накладеного згідно ухвали суду в цій справі від 03.07.2025р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 18.12.2019 по 11.12.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .
16.06.2020 ОСОБА_1 , уклав контракт про проходження військової служби, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №235-ОС від 16.06.2020 року.
10.04.2023 року ОСОБА_1 отримав посвідчення бойових дій серії НОМЕР_5 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 №025/42254/24-вн від 07.11.2024 року вбачається, що старший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових (спеціальних) завданнях в період з 24.02.2022 по 09.01.2023; з 23.01.2023 по 13.03.2023; з 24.03.2023 по 24.07.2023; з 04.08.2023 по 05.12.2023, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України.
Відповідно до первинної медичної картки (форма-100) Позивач отримав поранення 06.12.2023 року МВТ, множинні ВОСП, м'яких тканин н/кінцівок, лівої поперекової ділянки, лівого ліктьового суглобу. ЗТГК, забій, підшкірні крововиливи м'яких тканин.
Відповідно до довідки про обставини травми №30-13-181 від 09.12.2023 року Позивач 06.12.2023 одержав МВТ, множинні ВОСП, м'яких тканин н/кінцівок, лівої поперекової ділянки, лівого ліктьового суглобу. ЗТГК, забій, підшкірні крововиливи м'яких тканин, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №18202 Позивач у період з 07.12.2023 року по 10.12.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №28512 позивач у період з 11.12.2023 року по теперішній час (на момент видачі - 29.12.2023 р.) перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № б/н від 11.03.2024 року Позивач у період з 06.02.2024 року по 11.03.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до довідки № 498 госпітальної військово-лікарської комісії від 11.03.2024 року вбачається що поранення старшого сержанта ОСОБА_1 , ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №2100 від 15.04.2024 року поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №2689 від 16.05.2024 року поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № б/н від 31.05.2024 року позивач у період з 30.05.2024 року по 31.05.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Хронічний правобічний мезотимпаніт.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2274/174 позивач у період з 18.06.2024 року по 28.06.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 07.10.2024 року поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує стаціонарного обстеження та лікування при ГВМКЦ ДПСУ з переоглядом госпітальної ВЛК.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № б/н від 29.07.2024 року Позивач у період з 10.07.2024 року по 29.07.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до довідки госпітальної військово-лікарської комісії №1326 поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми - тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №4797 поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми - тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3776/316 позивач у період з 17.10.2024 року по 23.10.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до довідки госпітальної військово-лікарської комісії (до свідоцтва про хворобу№1852) від 23.10.2024 року поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Непридатний до військової служби з передоглядом через 12 місяців. На підставі пункту 21 ст. 4 розділу ІІІ "Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України" потребує звільнення від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів.
Періоди перебування на обстеженні та лікуванні підтверджуються свідоцтвом про хворобу №1852/799.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №947-ОС від 11.12.2024 року (Про особовий склад) старшого сержанта ОСОБА_1 , (П-041611) звільненого з військової служби в запас за пп. «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовій обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з передоглядом через 6-12 місяців) з 11.12.2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.
За твердженням позивача, відповідач не провів з ним розрахунків щодо:
- грошового забезпечення з 30.01.2020 по 11.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01.01.2020 р., на 01.01.2021 р., на 01.01.2022 р., на 01.01.2023 р., на 01.01.2024 р. Грошове забезпечення позивача розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018р., а не на 01 січня кожного нового поточного календарного року ;
- індексації за період з 18.12.2019 р. - 11.12.2024 року у належному розмірі;
- грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі Постанови КМУ «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби;
- грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб;
- грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році;
- виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 по 29.12.2023 року; з 06.02.2024 по 31.05.2024; з 18.06.2024 по 28.06.2024; з 10.10.2024 по 11.12.2024, у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення;
- підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення.
За твердженням позивача у позові, він неодноразово усно та письмово, звертався до відповідача із рапортом щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат, однак відповідачем відповіді не надано.
Позивач вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 року по 11.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році та зобов'язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі Постанова № 704) затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.
Отже, починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п. 4 Постанови № 704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Під час розгляду і вирішення цієї справи положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня 2020 року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями - не впливає в силу вимог п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Отже, фактично з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року" на "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року".
Тобто, з 29 січня 2020 року змінився нормативно-правовий підхід щодо тлумачення норм Постанови № 704 та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.
Також, Постановою № 704 встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Зокрема, вказаною постановою встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу, а також разові виплати, передбачені відповідно статтею 10-1 частиною 1 та статтею 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення.
Відповідно до статті 10-1 пункту 1 Закону України №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, виплата грошового забезпечення, одноразових виплат грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Зазначена правова позиція також узгоджується із постановою Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21.
Враховуючи що, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 30.01.2020 належало використовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, на 01 січня 2021, на 01 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року. Натомість, відповідачем при обчисленні розміру грошового забезпечення позивача було розраховано з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
В той час, 20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14".
З огляду на наведені вище висновки, в період з 20.05.2023 по 11.12.2024 розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховується виходячи з розміру 1762 гривні та визначається шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Вказану позицію підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року по справі №520/23966/23.
Зважаючи на вищевикладені висновки суду, позовні вимоги в частині перерахунку позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови КМУ № 704 в період з 20.05.2023 по 11.12.2024 не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 по 11.12.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов'язання відповідача провести перерахунок, нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 по 11.12.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Положеннями ч.3 ст.9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно з ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ст.3 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до абз. 3 ст.1 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно з ст.4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із ст.6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.п. 2 п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Таким чином, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов'язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 по справі № 240/10130/19, від 16.09.2020 по справі № 815/2590/18.
У зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, з 01.03.2018 відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців.
Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Пунктом 4 цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з березня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
В той же час, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.
В даному випадку, суб'єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.
Таким чином, для з'ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні його індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року приписів абзацу 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно з'ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць, розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів, тобто у березні 2018 року.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762,00 х 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Оскільки сума підвищення заробітної плати у березні 2018 року не перевищує суму індексації, яка склалася у зазначеному місяці, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.
Таким чином, відповідач у межах спірних правовідносин необґрунтовано не застосував норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу, не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
Відтак, суд вважає наявними підстави для висновку про те, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 08.12.2019 по 11.12.2024 повинна бути перерахована та виплачена з урахуванням фіксованої суми індексації, що визначена відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Постанови № 1078.
Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у його постановах, зокрема, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 28 червня 2022 року у справі 640/8991/21, від 15 червня 2023 року у справі № 380/1559/22.
Відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 11.12.2024 року та зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 11.12.2024 року, а також в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 11.12.2024 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно за період з 08.12.2019 року по 11.12.2024 року, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідачем було подані наступні документи:
- наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.01.2025 №40-ОС, яким зокрема зазначено наступне: “Виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно військовослужбовцям запасу : ОСОБА_1 (наказ №947-ОС від 12 грудня 2024 року) відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачу №82 в сумі 49058, 19 грн.»;
- довідка-розрахунок №82 від 15.12.2024 року, стосовно виплати позивачу грошової компенсації замість належного до видачу речового майна за період проходження служби.
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 року №2232-XII визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із положеннями ст.ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно із ч.1 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судовим розглядом справи встановлено, що на виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з п. 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
З аналізу вищевказаних норм слід дійти висновку про те, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Крім того, суд зазначає, що п.4 Порядку №178 передбачено, що виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак, як встановлено судом, з довідки-розрахунку №82 від 15.12.2024 року, наданої відповідачем, сума утримання позивача складає 49058,19 грн., а сума компенсації 8 830,47 грн., так, позивач має борг перед відповідачем за майно, отримане ним до звільнення, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що жодних доказів, що позивач звертався з рапортами чи заявами щодо надання довідки про вартість речового майна, то належало до видачі станом на 11.12.2024 року, а тому і в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб. та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб, та в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році, суд зазначає наступне.
Як вбачається з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.12.2024 року №947-ОС: “Вислуга років станом на 11 грудня 2024 року становить: календарна: 05 років 01 місяць 10 днів; пільгова: 00 років 00 місяців 00 днів; загальна: 05 років 01 місяць 10 днів. Щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав. Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, за 30 календарних днів. Щорічну основну відпустку за 2023 рік використав у кількості 20 календарних днів. Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік, за 10 календарних днів. Щорічну основну відпустку за 2024 рік не використав. Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік, за 30 календарних днів. Додаткова відпустка, яка надається учасникам бойових дій відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023, 2024 роки не надавалась. Виплатити грошову компенсацію за 28 каленарних днів невикористаної додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій. Відповідно до пункту 1 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 05 повних календарних років військової військової служби. Виплатити допомогу для оздоровлення за 2024 рік. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік отримав.».
Відповідачем було надано до суду кінцевий розрахунок при звільненні №486 від 24.07.2025 року на ім'я старшого сержанта ОСОБА_2 .
Водночас щодо ОСОБА_1 в частині спірних правовідносин довідки щодо розрахунку при звільненні не надано.
Втім, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням від 10.04.2023 року Серії НОМЕР_5 . Дійсність посвідчення відповідачем не оскаржувалась. Окрім того, матеріали справи місять довідки Військової частини НОМЕР_3 №025/42254/24-вн від 07.11.2024 року вбачається, що старший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових (спеціальних) завданнях в період з 24.02.2022 по 09.01.2023; з 23.01.2023 по 13.03.2023; з 24.03.2023 по 24.07.2023; з 04.08.2023 по 05.12.2023, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України.
Компенсація за невикористані дні додаткової відпуски як учасника бойових дій та щорічної основної відпустки відповідачем, не виплачувалась.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.
Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, законом не виключаються випадки, коли військовослужбовцем відпустка не буде використана протягом календарного року та не передбачено позбавлення права на відпустку, яке військовослужбовець отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право використати право на відпустку за попередній рік.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Аналогічна правова норма міститься у частині першої статті 24 Закону України "Про відпустки", якою встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація, зокрема, за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з п. 18 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «Про оборону України».
За визначенням статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Стаття 1 Закону України "Про оборону України" визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку військовослужбовці набувають за період проходження ними військової служби.
З урахуванням вищенаведених правових норм, суд зазначає, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.
Отже, позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій, а відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити таку компенсацію.
Стосовно виплати грошової компенсації щорічної основної відпустки суд зазначає наступне.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Отже, законом не виключаються випадки, коли військовослужбовцем відпустка не буде використана протягом календарного року та не передбачено позбавлення права на відпустку, яке військовослужбовець отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право використати право на відпустку за попередній рік.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Аналогічна правова норма міститься у частині першої статті 24 Закону України "Про відпустки", якою встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація, зокрема, за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно тривалості строку служби в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки, передбаченої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та на час прийняття наказу про звільнення позивача зі служби відповідачем протиправно не було проведено з позивачем необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки.
Судовим розглядом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем щорічна відпустка та додаткова відпустка не використана в повному обсязі, грошова компенсація за них не виплачена при звільненні у належному розмірі.
Розрахунок компенсації здійснюється станом на день звільнення, що узгоджується з узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей», суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 38.1 розділу XXXVIIІ "Грошова допомога військовослужбовцям у разі звільнення з військової служби" Порядку №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Натомість, в матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати позивачу грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до Порядку №260, зважаючи на що наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 по 29.12.2023 року; з 06.02.2024 по 31.05.2024; з 18.06.2024 по 28.06.2024; з 10.10.2024 по 11.12.2024, у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 по 29.12.2023 року; з 06.02.2024 по 31.05.2024; з 18.06.2024 по 28.06.2024; з 10.10.2024 по 11.12.2024, у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі за текстом - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану № 168" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до п. 11 Розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до п. 12 Порядку, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Аналіз наведених вище норм дозволяє суду зробити висновок, що нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень передбачається, зокрема, за таких умов:
а) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Так, судом під час розгляду справи встановлено, що позивач з 18.12.2019 по 11.12.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , що не заперечується сторонами.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 №025/42254/24-вн від 07.11.2024 року вбачається, що старший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових (спеціальних) завданнях в період з 24.02.2022 по 09.01.2023; з 23.01.2023 по 13.03.2023; з 24.03.2023 по 24.07.2023; з 04.08.2023 по 05.12.2023, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України.
Відповідно до первинної медичної картки (форма-100) Позивач отримав поранення 06.12.2023 року МВТ, множинні ВОСП, м'яких тканин н/кінцівок, лівої поперекової ділянки, лівого ліктьового суглобу. ЗТГК, забій, підшкірні крововиливи м'яких тканин.
Відповідно до довідки про обставини травми №30-13-181 від 09.12.2023 року Позивач 06.12.2023 одержав МВТ, множинні ВОСП, м'яких тканин н/кінцівок, лівої поперекової ділянки, лівого ліктьового суглобу. ЗТГК, забій, підшкірні крововиливи м'яких тканин, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №18202 Позивач у період з 07.12.2023 року по 10.12.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №28512 позивач у період з 11.12.2023 року по теперішній час (на момент видачі - 29.12.2023 р.) перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № б/н від 11.03.2024 року Позивач у період з 06.02.2024 року по 11.03.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до довідки № 498 госпітальної військово-лікарської комісії від 11.03.2024 року вбачається що поранення старшого сержанта ОСОБА_1 , ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №2100 від 15.04.2024 року поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №2689 від 16.05.2024 року поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № б/н від 31.05.2024 року позивач у період з 30.05.2024 року по 31.05.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Хронічний правобічний мезотимпаніт.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2274/174 позивач у період з 18.06.2024 року по 28.06.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 07.10.2024 року поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує стаціонарного обстеження та лікування при ГВМКЦ ДПСУ з переоглядом госпітальної ВЛК.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №б/н від 29.07.2024 року Позивач у період з 10.07.2024 року по 29.07.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до довідки госпітальної військово-лікарської комісії №1326 поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми - тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №4797 поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми - тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3776/316 позивач у період з 17.10.2024 року по 23.10.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.
Відповідно до довідки госпітальної військово-лікарської комісії (до свідоцтва про хворобу№1852) від 23.10.2024 року поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Непридатний до військової служби з передоглядом через 12 місяців. На підставі пункту 21 ст. 4 розділу ІІІ "Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України" потребує звільнення від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів.
Періоди перебування на обстеженні та лікуванні підтверджуються свідоцтвом про хворобу №1852/799.
Так, судом встановлено, що позивач у спірні періоди, а саме з 07.12.2023 по 29.12.2023 року; з 06.02.2024 по 31.05.2024; з 18.06.2024 по 28.06.2024; з 10.10.2024 по 11.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаним з захистом Батьківщини, тому, у відповідності до вищевказаних норм законодавства, має право на виплату йому додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн. пропорційно часу перебування на лікуванні.
З аналізу наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що відповідачем не було нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду в збільшеному розмірі до 100 000,00 грн за спірні періоди, враховуючи вищевикладене позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» врегульовується продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затверджено Наказом Міністерства оборони України № 45 від 05.02.2018 року (далі Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби; добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який переїхав разом з ним.
Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
Пунктом 3 Порядку №45 передбачено, що виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини). Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.
Відповідно до п.12 Порядку №45 наказ про виплату підйомної допомоги та добових на військовослужбовця та членів його сім'ї готується службою персоналу військової частини.
Пункт 13 Порядку №45 передбачає, що виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.
Вищенаведені приписи діючого законодавства та встановлені обставини справи дають підстави суду зазначити, що позивачу протиправно невиплачена підйомна допомога, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення, оскільки він переїхав, на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, без збереження посади за попереднім місцем служби.
Позивач вказує, що у відповідності до Порядку №45 він звернувся з рапортом до відповідача з проханням про виплату йому підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення, відповідно строк звернення з рапортом позивачем дотримано.
Однак, суд зазначає, що позивачем не надано до суду вищевказаного рапорту.
Відтак, підстави для задоволення позовних вимог в даній частині відсутні.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704.
Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 по 11.12.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 по 11.12.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб.
Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році.
Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 по 29.12.2023 року; з 06.02.2024 по 31.05.2024; з 18.06.2024 по 28.06.2024; з 10.10.2024 по 11.12.2024, у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я.
Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 по 29.12.2023 року; з 06.02.2024 по 31.05.2024; з 18.06.2024 по 28.06.2024; з 10.10.2024 по 11.12.2024, у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 08.09.2025.
Суддя Супрун Ю.О.