Справа №500/3104/25
08 вересня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Козівської селищної ради Тернопільської області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Козівської селищної ради щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 16.09.2024 щодо надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки за кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012 площею 0.0188 га, яка розташована за адресою: село Конюхи, Тернопільського району, Тернопільської області з цільовим призначенням: 18.00 землі загального користування, розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності земельної ділянки площею 0,0188 га для встановлення на користь ОСОБА_1 постійного безоплатного земельного сервітуту для проїзду до земельної ділянки з кадастровими номерами: 6123084800:02:001:0013 0,25 га,
зобов'язати Козівську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 щодо надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки за кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012 площею 0.0188 га, яка розташована за адресою: село Конюхи, Тернопільського району, Тернопільської області, та за результатами її розгляду по суті прийняти рішення, які оформити у формі рішення згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Козівської селищної ради із заявою від 16.09.2024 про надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0188 га, яка знаходиться за адресою: село Конюхи, Тернопільського району, Тернопільської області та перебуває у власності Козівської селищної ради. Цільове призначенням вказаної земельної ділянки: 18.00 землі загального користування, кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012, вид права земельного сервітуту відповідно до статті 99 Земельного кодексу України для проходу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Необхідність надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0188 га, кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012, обумовлена відсутністю безперешкодного проїзду сільськогосподарською технікою для забезпечення обслуговування позивачем належних йому об'єктів, а саме до сараю (літера Г згідно технічного паспорта) та на присадибну ділянку за сараєм (літера Г згідно технічного паспорта).
За результатами розгляду звернення позивача від 18.11.2024 про надання інформації що розгляду заяви від 16.09 2024, відповідачем надано відповідь від 20.11.2024 №01-2310/3-09, про те, що Козівською селищною радою не приймалося рішення про відмову в наданні сервітуту, повідомлено про проведення сесії о 10 годині 21.11.2024 на якій буде винесено на розгляд питання "Про надання дозволу на укладення договору сервітуту".
Позивач вказує, що у подальшому відповідач не повідомляв його про результати розгляду моєї заяви від 16.09.2024, на сайті Козівської селищної ради інформація про результати розгляду відсутня.
Ухвалою суду від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
10.06.2025 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.
Зазначає, що отримавши заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 щодо надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки за кадастровим номером 6123084800:023:001:1012 площею 0.0188 га, яка розташована за адресою: село Конюхи, Тернопільського району, Тернопільської області Козівська селищна рада розглянула її по суті. Однак, дане питання не було підтримано депутатами Козівської селищної ради, відтак позитивне рішення щодо надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки не прийнято. Тому, твердження про протиправну бездіяльність Козівської селищної ради щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 16.09.2024 не відповідає дійсності.
17.06.2025 представник позивач подав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що питання щодо надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту, розглядаються виключно на пленарних засіданнях, а рішення з цих питань приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету. Отже, у даному випадку має місце протиправна бездіяльність, яка полягає у не прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту згідно із чинним законодавством. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.09.2024, яку по суті не розглянуто.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач звернувся до Козівської селищної ради із заявою від 16.09.2024 про надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0188 га, яка знаходиться за адресою: село Конюхи, Тернопільського району, Тернопільської області та перебуває у власності Козівської селищної ради. Цільове призначенням вказаної земельної ділянки: 18.00 землі загального користування, кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012, вид права земельного сервітуту відповідно до статті 99 Земельного кодексу України для проходу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Необхідність надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0188 га, кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012, обумовлена відсутністю безперешкодного проїзду сільськогосподарською технікою для забезпечення обслуговування позивачем належних йому об'єктів, а саме до сараю (літера Г згідно технічного паспорта) та на присадибну ділянку за сараєм (літера Г згідно технічного паспорта).
Подану винесено та розглянуто на засіданні постійної комісії з питань містобудування, архітектури, агропромислового комплексу, земельних відносин та охорони природи. Питання про надання дозволу про укладення договору земельного сервітуту зазначено у порядку денному комісії від 11.10.2024 у пункті 8. У протоколі засідання постійної комісії з питань містобудування, архітектури, агропромислового комплексу, земельних відносин та охорони природи від 11.10.2024 зазначено, що начальник відділу земельних ресурсів та просторового планування проінформувала присутніх про заяву, яка надійшла від ОСОБА_1 "Про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту", а також ознайомила з проєктом рішення "Про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту" від 11.10.2024. Також на комісії було внесено пропозицію внести даний проєкт рішення на розгляд чергової сесії селищної ради.
Згідно результатів поіменного голосування засідання комісії від 11.10.2024 за пропозицію підтримати проєкт рішення "Про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту" проголосували одноголосно : "за" - 4, "проти" - 0, "утримались" - 0. У висновках та рекомендаціях комісії від 11.10.2024 №8 вирішено погодити проєкт рішення "Про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту" та рекомендувати внести проєкт рішення "Про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту" від 11.10.2024 на розгляд чергової сесії Козівської селищної ради.
У проєкті рішення "Про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту" зазначено про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на укладення договору про встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки, кадастровий номер 6123084800:02:001:1012, площею 0,0188 га, в межах населеного пункту с. Конюхи, на землях загального користування по вул. Центральна, 191 в с. Конюхи, на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. А також, рекомендувати гр. ОСОБА_1 , у місячний термін укласти договір про встановлення земельного сервітуту та зареєструвати право земельного сервітуту, в установленому законом порядку. Отже, проєкт рішення "Про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту" було включено у порядок денний п'ятдесять третьої сесії Козівської селищної ради від 11.10.2024 для обговорення та голосування.
11.10.2024 на пленарному засіданні п'ятдесят третьої сесії селищної ради на розгляд та голосування винесено проект рішення "Про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту". Дане питання зазначено у п.25 Протоколу п'ятдесят третьої сесії селищної ради від 11.10.2024. Так, всього присутні на пленарному засіданні п'ятдесят третьої сесії селищної ради - 20 депутатів та селищний голова. Згідно результатів голосування щодо питання про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту: "за" - 0, "проти" - 3, "утримались" - 17, не голосували - 1. Питання про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту не набрало необхідної кількості голосів депутатів для його прийняття.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльності.
Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Частиною першою статті 98 ЗК України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
В свою чергу, із змісту статті 99 ЗК України слідує, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Стаття 100 ЗК України передбачає, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.
За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.
Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту.
Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності врегульовано статтею 124-1 ЗК України, частиною першою якої визначено, що особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо:
а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;
б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.
У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.
До клопотання додаються:
а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);
б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;
в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);
г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);
ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).
В свою чергу, частина друга статті 124-1 ЗК України передбачає, що у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:
- особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;
- особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.
Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.
Згідно частини третьої статті 124-1 ЗК України у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування протягом одного місяця з дня отримання клопотання приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
З аналізу вищенаведеного слідує, що у випадку встановлення земельного сервітуту на несформованій земельній ділянці особа звертається із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту до органу місцевого самоврядування, в якому зазначає мету встановлення земельного сервітуту.
При цьому, за результатами розгляду вказаного клопотання, нормами чинного законодавства чітко визначено обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо прийняття рішення про надання відповідного дозволу, або ж прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу із зазначенням вичерпного переліку підстав для такої відмови з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Частинами першою-третьою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що органи місцевого самоврядування повинні діяти відповідно до закріпленої імперативної норми щодо розгляду земельних питань виключно на сесії ради. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Суд зауважує, що позивач звернувся до Козівської селищної ради із заявою від 16.09.2024 про надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0188 га, яка знаходиться за адресою: село Конюхи, Тернопільського району, Тернопільської області та перебуває у власності Козівської селищної ради. Цільове призначенням вказаної земельної ділянки: 18.00 землі загального користування, кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012, вид права земельного сервітуту відповідно до статті 99 Земельного кодексу України для проходу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Необхідність надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0188 га, кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012, обумовлена відсутністю безперешкодного проїзду сільськогосподарською технікою для забезпечення обслуговування позивачем належних йому об'єктів, а саме до сараю (літера Г згідно технічного паспорта) та на присадибну ділянку за сараєм (літера Г згідно технічного паспорта).
Суд зазначає, що 11.10.2024 на пленарному засіданні п'ятдесят третьої сесії селищної ради на розгляд та голосування винесено проект рішення "Про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту". Дане питання зазначено у п.25 Протоколу п'ятдесят третьої сесії селищної ради від 11.10.2024. Так, всього присутні на пленарному засіданні п'ятдесят третьої сесії селищної ради - 20 депутатів та селищний голова. Згідно результатів голосування щодо питання про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту: "за" - 0, "проти" - 3, "утримались" - 17, не голосували - 1. Питання про надання дозволу на укладення договору про встановлення земельного сервітуту не набрало необхідної кількості голосів депутатів для його прийняття.
За наведеного правового регулювання, відсутність належним чином оформленого рішення Козівської селищної ради винесеного на її пленарному засіданні за результатами розгляду клопотання позивача від 16.09.2024, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача уповноваженим органом (сесією ради).
Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Про дотримання відповідачем обґрунтованості під час прийняття відповідного акту індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини можуть бути підтверджені.
В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб'єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).
Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним "маркером" того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Реалізація принципу належного урядування у сучасних публічно-управлінських відносинах набуває особливо важливого значення з огляду на те, що тільки за умови дотримання цього принципу суб'єктами владних повноважень можна говорити про існування демократичної, соціальної та правової держави, громадянського суспільства, а також формування принципово нової форми здійснення публічного управління, заснованої на прийнятті суб'єктами владних повноважень легітимних (таких, що ґрунтуються на законі), справедливих (враховують баланс інтересів різних суб'єктів) та ефективних (передбачають можливість безумовного виконання) рішень, вибудовуванні публічно-сервісних відносин між людиною та державою, у яких відповідні інституції та процеси служать інтересам всього суспільства.
Конституційний Суд України сформулював юридичні позиції, згідно з якими "держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України" (друге речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001); Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов'язків держави (статті 3, 16, 22)" (перше речення абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 30 травня 2001 року №7-рп/2001).
У Рішенні від 16 листопада 2022 року №9-р (II)/2022 Конституційний Суд України вказав, що на виконання вимог Конституції України держава має втілювати у своїй діяльності конституційний принцип її відповідальності перед людиною та посутньо пов'язаний із ним принцип "добропорядного врядування" (good governance), що полягає в обов'язку держави втілити у своїй діяльності фундаментальні засади побудови, організації та реалізації державної влади для утвердження правдивої демократії, додержання людських прав та верховенства права (правовладдя) як загальноєвропейських цінностей.
Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №П/811/1015/16 також наголошував на тому, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Особливо небезпечно допускати відступ суб'єктів владних повноважень від принципу належного урядування у випадку, коли суб'єкт приватного права у правовідносинах з державою діє добросовісно.
Зазначене кореспондується з частиною першою статті 6 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон № 2073-IX), який набрав чинності з 15 грудня 2023 року, про те, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За визначенням, наведеним у статті 2 цього Закону, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.
Частинами 1-3 статті 8 цього Закону передбачають, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Таким чином, оскільки уповноваженим органом та у встановлений спосіб (на пленарному засіданні сесії ради з прийняттям відповідного рішення) відповідачем не розглянуто заяву позивача, належним та ефективним способом відновлення порушеного права є зобов'язання Козівської селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 щодо надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки за кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012 площею 0.0188 га, яка розташована за адресою: село Конюхи, Тернопільського району, Тернопільської області.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, виходячи із принципу верховенства права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Козівської селищної ради щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 16.09.2024 щодо надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки за кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012 площею 0.0188 га, яка розташована за адресою: село Конюхи, Тернопільського району, Тернопільської області з цільовим призначенням: 18.00 землі загального користування, розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності земельної ділянки площею 0,0188 га для встановлення на користь ОСОБА_1 постійного безоплатного земельного сервітуту для проїзду до земельної ділянки з кадастровими номерами: 6123084800:02:001:0013 0,25 га,
Зобов'язати Козівську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 щодо надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки за кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012 площею 0.0188 га, яка розташована за адресою: село Конюхи, Тернопільського району, Тернопільської області, та за результатами її розгляду по суті прийняти відповідне рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено і підписано 08 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Козівська селищна рада (місцезнаходження: вул. Грушевського, 38, с-ще Козова, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47601, код ЄДРПОУ: 04525573).
Головуючий суддя Мартиць О.І.