про відмову у забезпеченні позову
08 вересня 2025 року Справа № 480/6824/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Осіпова О.О., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про заборону вчиняти дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку на підставі запис тимчасового посвідчення серія НОМЕР_1 , дата видачі 09 квітня 2015 року.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до відомостей, зазначених у тимчасовому посвідченні серія НОМЕР_1 , дата видачі 09 квітня 2015 року.
Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
05.09.2025р. (час реєстрації заяви 15 год. 41 хв.) від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення у даній адміністративній справі.
Заява мотивована тим, що у серпні - вересні 2022 року пройшов військово-лікарську комісію, згідно чинного на той час законодавства. Постановою військово-лікарської комісії на підставі статті 41а, 236, 47 г, графи III Розладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується відомостями військово-облікового документа ОСОБА_1 (тимчасове посвідчення серія НОМЕР_1 від 09 квітня 2015 року).
В подальшому територіальним органом центру комплектування та соціальної підтримку позивача було подано у розшук. Для вирішення цього питання він звернувся до правознавця для отримання професійної правничої допомоги. І тільки після отримання на запит адвоката листа-відповіді від відповідача було з'ясовано, що позивача не виключено з війського обліку та з даних, що містяться в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач має статус військовозобов'язаного.
Предметом даного позову є визнанння протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
З відповідним позовом він звернувся до Сумського окружного адміністративного суду.
Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, то він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки підстави звільнення з військової служби визначаються приписами Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" і є вичерпними.
Відповідно до ч.1-3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Таким чином, за загальним правилом, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Заявник викликається до суду тільки у випадку необхідності надання додаткових пояснень та/або доказів. Судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову призначається у виняткових випадках, за відсутності пояснень заявника та/або недостатності поданих ним доказів.
Суд не вбачає підстав для виклику заявника та призначення судового засідання для розгляду зави про забезпечення позову, оскільки всі доводи викладені в заяві про забезпечення позову, до якої представником позивача додані докази.
З урахуванням викладеного, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті визначено два випадки при яких допускається забезпечення позову, як до його пред'явлення, так і на будь-якій стадії розгляду справи: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписом п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України встановлено вид забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд звертає увагу, що будь-яке забезпечення позову у справі застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню, наведені підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям згаданої статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Заявником на час вирішення заяви про забезпечення позову не надано, а судом не встановлено обґрунтованих доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Більш того, представником позивача не подано доказів вручення ОСОБА_1 повістки, де вимогою є мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на військову службу.
Отже, представником позивача на момент розгляду заяви не підтверджено вказаних у ній обставин, а саме не надано доказів, які б свідчили, що існує виключна необхідність забороняти відповідачу вчиняти дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаного ОСОБА_1 , а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки він не зазначає про порушення його прав шляхом незаконної мобілізації.
Тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не має бути задоволена, оскільки вона ґрунтується на припущеннях та доводах, які можуть бути належним чином оцінені під час розгляду справи судом шляхом витребування та дослідження належних доказів.
Таким чином, позивачем не доведено наявності у цій заяві хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя О.О. Осіпова