про відмову у забезпеченні позову
08 вересня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/12257/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
05 вересня 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , у якій позивач просить:
1) визнати протиправним рішення Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.08.2025 у вигляді довідки №2025-0804-1451-5474-0 за результатами проведеного 04.08.2025 медичного огляду ОСОБА_1 ;
2) визнати протиправним та скасувати рішення від 04.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині мобілізації ОСОБА_1 без зазначення, в яких саме частинах, з наявністю якихось обмежень або без обмежень;
3) визнати протиправним та скасувати наказ від 05.08.2025 №228 командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 ;
4) зобов'язати військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку внести зміни у довідку №2025-0804-1451- 5474-0 за результатами проведеного 04.08.2025 медичного огляду ОСОБА_1 та після слів "придатний до військової служби" доповнити фразою "у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони".
5) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розподілити мобілізованого ОСОБА_1 з урахуванням його фізичного стану та наявного діагнозу на службу у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Станом на 08 вересня 2025 року провадження у справі за даним позовом не відкрито.
Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та інших компетентних осіб, а також компетентним особам Школи базової загальновійськової підготовки 179-го об'єднаного навчально-тренувального центру військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у справі.
Заява про забезпечення позову передана головуючому судді Сич С.С. 05 вересня 2025 року, що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05 вересня 2025 року.
Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
У своїй заяві ОСОБА_4 зазначає, що оскільки термін перебування позивача у Школі базової загальновійськової підготовки 179-го об'єднаного навчально-тренувального центру в/ч НОМЕР_1 закінчується, невжиття судом заходів забезпечення позову може призвести до непоправних наслідків, оскільки у разі переміщення позивача до нового місця військової служби, в тому числі, в зону бойових дій, позивач за станом здоров'я не зможе витримати умов служби, що унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав. Посилається на протиправність оскаржуваного рішення ВЛК.
Суд зазначає щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 380/20209/24.
У заяві про забезпечення позову позивач стверджує про очевидність ознак протиправності рішення ВЛК, однак у цій заяві про забезпечення позову позивач не обґрунтовує в чому полягають такі ознаки, вказане потребує з'ясування обставин в адміністративній справі з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи, що, в свою чергу, фактично зумовлює вирішення спору по суті та, як наслідок, не відповідає завданням інституту забезпечення позову.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Позивач вмотивував наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову настанням для позивача негативних наслідків в разі направлення його для проходження військової служби до військової частини після закінчення навчання, тоді як норма статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує підстави забезпечення позову не з негативними наслідками, які настали або можливо настануть для позивача, який оскаржує рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а з реальною можливістю виникнення таких обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи не дають підстави вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Позивачем не доведено існування обставин, визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що сама лише незгода позивача з рішенням суб'єкта владних повноважень ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову, а обґрунтованість позовних вимог є предметом дослідження судом лише під час розгляду спору по суті.
Так, у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі №160/33691/24 зазначено, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич