Справа № 420/4832/23
08 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
09.03.2023 року до суду звернувся Ткаченко Василь Володимирович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія» (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія», щодо встановлення, обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 березня по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 10% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, протиправними;
- зобов'язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія», розрахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 березня по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
-зобов'язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія», виготовити та направити оновлену довідку про розміри додаткових видів забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії до ІНФОРМАЦІЯ_1 для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 .
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних позовних вимог представник позивача вказує, що у період з 01.03.2018 р. по 31.12.2018 року позивач проходив службу на посаді начальника Науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум», який в подальшому наказом Міністерства оборони України від 19 вересня 2019 року № 479 був реорганізований шляхом приєднання до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія". Відповідно до довідки Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія" про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача у період з березня -грудень 2018 року його надбавка за особливості проходження служби складає 10 % , в той же час відповідно до п. 5 Постанови КМУ №704 надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу становить в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Крім того, на час виникнення спірних правовідносин був чинним наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197, яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам ( далі - Порядок № 260), за положеннями якого мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може бути менше 65 %. Тобто, представник позивача вважає, що позивачу не доплачувалася частина надбавки за особливості проходження служби, що стало підставою звернення до суду.
27.04.2023 р. судом зареєстровано від відповідача відзив на позовну заяву, яким заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.09.2019 № 176 позивача, звільненого з військової служби наказом Міністра оборони України, виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 з 07.09.2019. При цьому, 01.10.2019 командуванням Інституту на ім'я позивача видано довідку від 01.10.2019 № 460/2084 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яка є в додатках до позовної заяви. Позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 була встановлена та виплачувалась надбавка за особливості проходження служби у розмірі 10% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, який відповідав пунктом 7 рішення Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479, яким встановлено базовий (мінімальний) розмір надбавки за особливості проходження служби для осіб офіцерського складу та осіб рядового, сержантського та старшинського складу - 10 відсотків. В подальшому, набрав чинності з 20.07.2018 Порядок № 260, який застосовується з 01.03.2018 та передбачає щомісячну виплату надбавки за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків. Однак до 20.07.2018 грошове забезпечення в частині виплати надбавки за особливості проходження служби виплачувалось відповідно до рішення Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479, яке не суперечило Порядку № 260. При цьому, передбачений у розділу VI цього Порядку мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби, який не може перевищувати 65% встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Також зауважує, що посада позивача не передбачена як додатком 2 до зазначеного рішення Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479, так і додатком до Порядку № 260 (пункт 1 розділу VI) - Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків, а тому надбавка за особливості проходження служби позивача не підлягала збільшенню та становила 10%. Відповідач також вказує на наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
28.04.2023 року судом зареєстрована відповідь на відзив та 10.05.2023 року додаткові пояснення, в яких представник позивача з поміж іншого вказує, що Телеграма від 26.03.2018 № 248/1479 не є наказом чи директивою, не реєструвалася в Міністерстві юстиції України та не оприлюднювалася, а отже, зазначена телеграма не може вважатись ані нормативним, ані розпорядчим актом керівника, яким встановлено сталий розмір надбавки. Враховуючи викладене, посилання Відповідача на цю телеграму, як на Рішення Міністерства оборони України, яким встановлено і регулюється розмір грошового забезпечення позивача вважає необґрунтованими.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 16.03.2023 р. позовну заяву залишено без руху
Ухвалою суду від 28.03.2023 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 03.08.2023 року зупинено провадження у справі до набрання рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 420/1427/23 (адміністративне провадження № К/990/24796/23) законної сили.
Ухвалою суду від 05.09. 2025 р. поновлено провадження в адміністративній справі.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, з 2015 року та по 11.04.2019 проходив військову службу на посаді начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум», правонаступником якого є Інститут Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія».
11.04.2019 наказом Міністра оборони України № 180 (по особовому складу) позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.
03.06.2019 наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія» № 115 на підставі наказу Міністра оборони України позивача виключено зі списків особового складу Інституту та направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .
09.09.2019 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 176 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 07.09.2019 р. виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. ( а.с. 9)
01.10.2019 Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія» на ім'я позивача видано довідку № 460/2084 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, за якою у період з 01.03.2018 по 31.12.2018 надбавка за особливості проходження служби становила 10 % від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
18.03.2023 р. представник позивача звернувся до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія» з заявою донарахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Виготовити та направити оновлену довідку про розміри додаткових видів забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії до ІНФОРМАЦІЯ_1 для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаним розміром надбавки за особливості проходження служби, позивач звернувся до суду.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. (надалі - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема,
- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення ( частина друга статті 9 Закону № 2011-XII);
- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. ( частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, якою
- затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
- установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. ( пункт 2 Постанови №704)
- надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою. ( абзаци 4 та 5 підпункту 1 пункту 5 Постанови №704)
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та передбачає .
- грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. ( пункт 2 розділу І Порядку №260)
- військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років. ( пункт 1 розділу VІ Порядку № 260) ;
- розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків. Залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби збільшується на відповідний коефіцієнт від 1 до 1,55. Розрахунковий розмір надбавки за особливості проходження служби, отриманий шляхом множення мінімального розміру щомісячної надбавки на відповідний коефіцієнт, округлюється в бік збільшення до одного знака після коми. ( пункт 2 розділу VІ Порядку № 260).
Рішенням Міністра оборони України від 26 березня 2018 року № 248/1479 (далі - рішення № 248/1479) установлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачувати надбавку за особливості проходження служби у відсотках до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років у залежності від складності та важливості виконуваних обов'язків. Установлено базовий (мінімальний) розмір цієї надбавки для осіб офіцерського складу та осіб рядового, сержантського та старшинського складу 10%. Окремим категоріям військовослужбовців базовий розмір цієї надбавки збільшується на відповідний коефіцієнт (згідно з Додатком 2 до телеграми). ( пункт 7 рішення № 248/1479)
VI. Оцінка суду.
З аналізу наведених вище норм Постанови № 704 вбачається, що розмір надбавки за особливості проходження служби встановлюється керівниками державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, та відповідно до Порядку № 260 - Міністром оборони України, а отже є дискрецією уповноваженої особи, визначеною вказаними нормативно-правими актами.
Спірність питання у даній справі полягає у правомірності встановлення відповідачем у з період з 01 березня по 31 грудня 2018 року надбавки за особливості проходження служби у розмірі 10 % від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Позивач заперечуючи щодо вказаного відсоткового показника надбавки за особливості проходження служби, стверджує, що Порядком № 260 передбачено мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби, який не може перевищувати 65 відсотків, а Телеграма Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479 не є нормативним, ані розпорядчим актом керівника, яким встановлено сталий розмір надбавки.
Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд враховує наступне.
Як вбачається з наведених вище норм Порядку №260, то максимальний розмір спірної надбавки - до 100% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків. При цьому, мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків розмір даної надбавки є розрахунковою величиною щомісячної надбавки за особливості проходження служби, яку може отримати військовослужбовець.
Таким чином, розмір спірної надбавки за особливості проходження служби встановлений Постановою № 704, порядок її виплати, окремим нормативно-правовим актом до затвердження Наказом № 260 Порядку, не регулювався. Тому, твердження позивача про те, що виплати належні йому при звільненні за період з 01.03.2018р. по 31.12.2018 р., виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби, становлять 65 % від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, є необґрунтованими.
При цьому, з аналізу положень Порядку №260 вбачається, що розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби встановлюється саме Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, що передбачений в кошторисі Міністерства оборони України.
Тобто, в даному випадку визначення розміру щомісячної надбавки за особливості проходження служби є дискреційними повноваженнями Міністра оборони України, окрім того, при визначенні розміру враховується також і наявний фонд грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
У свою чергу, рішенням Міністра оборони України від 26.03.2018 р. №248/1479 встановлено мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби 10%.
Отже, з приписів Порядку № 260 та вказаного Рішення №248/1479 вбачається, що базовий розмір спірної надбавки збільшується залежно від складності і важливості виконуваних особою обов'язків посади. У свою чергу, посади визначаються додатком до Порядку №260 (п.1 розділу VI) та додатком 2 до Рішення №248/1479.
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, у спірний період березень-грудень 2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум».
Вказана посада не передбачена додатком до Порядку № 260 (п. 1 розділу VI) - Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
Також, посада позивача не передбачена і додатком 2 до Рішення № 248/1479.
Отже, розпорядчим актом наказом Міністра оборони України визначено мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби, яку було призначено позивачу, враховуючи його посаду.
До аналогічного висновку в дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2024 р. у справі №420/1427/23, предметом розгляду якої є аналогічні спірні правовідносини, що і у справі, яка розглядається судом, а відтак відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо доводів позивача стосовно того, що телеграма Міністра оборони України від 26 березня 2018 року №248/1479 не може вважатись ані нормативним, ані розпорядчим актом керівника, яким встановлено сталий розмір надбавки, то суд вказує дане рішення Міністра оборони України, оформлене телеграмою, є розпорядчим актом, виданим у відповідності до приписів пункту 5 Постанови №704, а тому не підлягає реєстрації відповідно до Положення № 731, що регламентує процедуру державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади.
Підсумовуючи вищевказане, суд доходить приходить висновку, що встановленні, обчисленні та виплаті грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018р. по 31.12.2018 р., виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 10% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідач діяв правомірно.
Щодо вимоги відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, то суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому слід зазначити, що у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України мають перевагу у застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України, якою установлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби].
Практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та послідовною, та викладена, зокрема, у постановах від 27 грудня 2024 року у справі №420/15311/23, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Так, за правилами частин першої, другої статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) працівник міг звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» ( далі - Закон № 2352-ІХ) запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення частини другої статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)»
Закон України № 2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 233 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
Верховний Суд неодноразово вже висловлював правову позицію щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України як до, так і після змін, запроваджених Законом № 2352-IX.
Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року по справі № 460/21394/23 вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») ( пункт 65.1. Постанови).
Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Отже, з урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року. ( пункт 63.3. постанови Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року по справі № 460/21394/23)
Як встановлено судом, предметом оскарження у даній справі є не згода позивача з нарахованим йому грошовим забезпеченням в частині розміру надбавки за особливості проходження служби за період з 01.03.2018 по 31.12.2018, тобто спірні правовідносини охоплюють період до 19 липня 2022 року, які підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції), а саме, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та бездіяльності, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат.
Оскільки судом відмовлено у задоволені позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.77, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,-
вирішив:
У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія» (вул. Дідріхсона, буд. 8, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 26614030) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна
.