08 вересня 2025 р. № 400/4773/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, майдан Київський майдан, 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя,69005,
провизнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2025 року № 143250012433; зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2) з вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 143250012433 від 24.04.2025 року про відмову у призначені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 періоди його роботи: в російській федерації згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 22.09.2004; в російській федерації з 02.06.1986 по 02.06.1989, з 05.06.1989 по 23.11.1989, з 24.11.1989 по 11.12.1990, з 01.02.1991 по 26.03.1992, з 12.12.1990 по 31.01.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.07.1980. З 01.09.2000 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.07.1980 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 пенсію за віком з 16.04.2025 та здійснити нарахування та виплату пенсії за віком з 16.04.2025.
Ухвалою суду від 14.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
27.05.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить суд прийняти до розгляду дану заяву, позовні вимоги у якій викладені наступним чином:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 143250012433 від 24.04.2025 року про відмову у призначені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 пенсії за віком;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 143250012433 від 16.05.2025 року про відмову у призначені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 періоди його роботи:
- в російській федерації згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 22.09.2004;
- в російській федерації з 02.06.1986 по 02.06.1989, з 05.06.1989 по 23.11.1989, з 24.11.1989 по 11.12.1990, з 01.02.1991 по 26.03.1992, з 12.12.1990 по 31.01.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.07.1980. З 01.09.2000 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.07.1980.
- періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_4 від 22.09.2004 з 22.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 29.04.2008, з 30.04.2008 по 29.04.2009, з 09.06.2009 по 09.04.2010, з 06.07.2010 по 07.04.2011, з 08.04.2011 по 30.12.2011, з 28.02.2012 по 23.01.2013, з 22.02.2013 по 06.12.2013, з 12.12.2013 по 22.10.2014, з 23.10.2014 по 07.10.2015, з 17.03.2016 по 26.02.2020, з 12.03.2020 по 11.10.2021 рік;
- період роботи в рф з 01.01.1992 по 26.03.1992;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 пенсію за віком з 16.04.2025 та здійснити нарахування та виплату пенсії за віком з 16.04.2025.
Ухвалою суду від 30.05.2025 збільшені позовні вимоги прийнято до розгляду.
Ухвалою від 30.05.2025 суд залучив до участі у справі №400/4773/25 у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач 3), розпочав розгляд адміністративної справи № 400/4773/25 спочатку.
В обґрунтування позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач зазначив, що в квітні 2025 року він звернувся до органу Пенсійного фонду України с заявою про призначення пенсії, але 24.04.2025 ГУ ПФУ у Волинській області було прийняте рішення № 143250012433 про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з тим, що при розрахунку стажу роботи позивача не включено певні періоди роботи, а саме період роботи в російській федерації, а також періоди роботи, за які відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб про сплату страхових внесків. Після цього позивач подав до ГУ ПФУ в Миколаївській області заяву від 09.05.2025 про доповнення заяви від 24.04.2025. Доповнену заяву розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області і рішенням від 16.05.2025 № 143250012433 відмовлено у призначені пенсії. Позивач зазначає, що підстави відмови, зазначені у рішеннях від 24.04.2025 і від 16.05.2025, є ідентичними. Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною. Так, позивач наголошує, що припинення з 0.01.2023 участі рф в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови у зарахуванні до стажу періодів до 02.12.2022. Не погоджується позивач і з незарахуванням до стажу роботи певних періодів, за які відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб, позаяк відповідальність за невнесення відомостей про сплату страхових внесків несе страхувальник, а не застрахована особа. Також позивач вважає протиправним відмову у зарахуванні стажу, набутого в рф у зв'язку з недоліками в записах трудової книжки. Просить позов задовольнити.
30.05.2025 на адресу суду від ГУ ПФУ у Волинській області надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивач не має необхідного для призначення пенсії стажу. Відповідач 1 стверджує, що органом Пенсійного фонду України правомірно при розрахунку стажу позивача не взято до уваги період роботи позивача в російській федерації, починаючи з 01.01.1992, оскільки дію Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993, припинено. Отже, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи Позивача до страхового стажу у Головного управління відсутні. Таким чином, на думку відповідача 1, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24.04.2025 № 143250012433 про відмову Позивачу в призначенні пенсії, є правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити.
04.06.2025 до суду надійшов відзив від відповідача 2, яким останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки до страхового стажу відповідачем 1 та відповідачем 3 правомірно не зараховано не зараховано періоди роботи в російській федерації у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 росією та з 19.06.2023 Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Крім того, відповідач 2 зазначає, що певні періоди правомірно ре зараховані до стажу у зв'язку з наявністю недоліків записів у трудовій книжці позивача. Також, ГУ ПФУ у Миколаївській області посилається на пункт 3 Постанови КМУ № 794 від 04.06.1998, за якою починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за періоди після 01.07.2000 за даними персоніфікованого обліку. При цьому, такі відомості щодо позивача у період з 01.09.2000 по 09.08.2004 відсутні. Наприкінці, відповідач 2 звертає увагу суду, що призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України.
Відповідач 3 (ГУ ПФУ у Запорізькій області) заперечив проти позову з підстав, аналогічних викладеним відповідачем 1 і відповідачем 2. Так, відповідач 3 зазначив, що не існує чинного міжнародного договору між Україною та росією, на підставі якого можливе зарахування страхового стажу позивача за період роботи в російській федерації з 1 січня 1992 року. Враховуючи зазначене, підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача на території російської федерації згідно наданих документів відсутні. Також, при заповненні трудової книжки позивача були допущені порушення Інструкції №58, Інструкції №162, тому неможливо зарахувати до страхового стажу певні періоди роботи в рф. Також, відповідач 3 стверджує, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. Водночас за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота позивача за певний спірний період.
Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не є спірним, що 16.04.2025 позивач звернувся з особистою заявою щодо призначення пенсії за віком.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 1 - ГУ ПФУ у Волинській області .
На час звернення вік позивача становив 63 роки.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 1 24.04.2025 прийняв рішення № 143250012433 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- в російській федерації згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 22.09.2004, в зв'язку з припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсії робота на території російської федерації зараховується по 31.12.1991 при наявності заяви, передбаченої ст. 241 Закону №1058 про нездійснення цією державою пенсійних виплат;
- в російській федерації з 02.06.1986 по 02.06.1989, з 05.06.1989 по 23.11.1989, з 24.11.1989 по 11.12.1990, з 01.02.1991 по 26.03.1992 (виправлення в даті звільнення та наказі на звільнення), з 12.12.1990 по 31.01.1991(відсутній номер розпорядження на прийнятті та звільненні), оскільки відсутня заява, передбачена ст. 241 Закону №1058 про нездійснення цими державами пенсійних виплат;
- з 01.09.2000 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004, відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб (індивідуальні відомості про застраховану особу - довідка ОК-5).
За висновком рішення №143250012433 від 24.04.2025 страховий стаж Позивача склав 17 років 05 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.
09.05.2025 Позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ у Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 З урахуванням норм Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою Позивача від 09.05.205, визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області.
16.05.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області (відповідач 3) прийнято рішення № 143250012433 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. За висновком рішення №143250012433 від 16.05.2025 страховий стаж Позивача склав 21 рік 11 місяців 08 днів
За наслідками розгляду заяви Позивача про призначення пенсії від 09.05.2025 та доданих до неї документів до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_4 від 22.09.2004: з 22.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 29.04.2008, з 30.04.2008 по 29.04.2009, з 09.06.2009 по 09.04.2010, з 06.07.2010 по 07.04.2011, з 08.04.2011 по 30.12.2011, з 28.02.2012 по 23.01.2012, з 22.02.2013 по 06.12.2013, з 12.12.2013 по 22.10.2014, з 23.10.2014 по 07.10.2015, з 17.03.2016 по 26.02.2020, з 12.03.2020 по 11.10.2021 рік, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з цим, стаж роботи зараховується по 31.12.1994 рік;
- період роботи в російській федерації з 12.12.1990 по 31.01.1991, оскільки відсутній номер розпорядження на прийняття та звільнення з роботи; - період роботи в російській федерації з 01.02.1991 по 26.03.1992 рік, оскільки виправлення в даті звільнення та в наказі на звільнення з роботи;
- період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 26.03.1992, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з цим, стаж роботи зараховується по 31.12.1994 рік;
- період роботи з 01.09.2000 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004, оскільки відповідно за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня робота за вказаний період. Так, страховий стаж Позивача склав 21 рік 11 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.
Позивач не погодився з відмовою у призначенні пенсії, викладеною у рішенні відповідача 1 №143250012433 від 24.04.2025, відповідача 3 № 143250012433 від 16.05.2025, що стало підставою для звернення до суду.
При вирішенні спору суд виходить враховує наступні норми права.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Необхідно зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до ч.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Згідно з вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача на території РФ, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (діючої в період роботи позивача на території РФ), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведеного вище вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд насамперед звертає увагу, що в спірних рішеннях від 24.04.2024 та від 16.05.2025 періоди роботи, які не зараховані до стажу позивача в зв'язку з припиненням з 01 січня 2023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року є різними.
При цьому, оскільки рішення від 16.05.2025 має той самий номер, що і рішення від 24.04.2025, суд доходить висновку, що актуальною є позиція Пенсійного фонду України щодо призначення позивачу пенсії, викладена в рішенні від 16.05.2025, як такому, що прийнято пізніше і на підставі додатково доданих позивачем документів.
Отже, оцінюючи це рішення з огляду на викладені вище норми, суд відхиляє як помилкове посилання відповідачів на припинення з 01 січня 2023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року як на підставу незарахування до стажу позивача періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_5 від 22.09.2004 з 22.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 29.04.2008, з 30.04.2008 по 29.04.2009, з 09.06.2009 по 09.04.2010, з 06.07.2010 по 07.04.2011, з 08.04.2011 по 30.12.2011, з 28.02.2012 по 23.01.2013, з 22.02.2013 по 06.12.2013, з 12.12.2013 по 22.10.2014, з 23.10.2014 по 07.10.2015, з 17.03.2016 по 26.02.2020, з 12.03.2020 по 11.10.2021 рік, з 01.01.1992 по 26.03.1992.
Також, зі спірного рішення суд встановив, рішенням ГУ ПФУ у Запорізькій області не зараховано до стажу роботи період роботи в російській федерації і за іншою підставою, а саме в зв'язку з недоліками записів, що містяться у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 , а саме з 12.12.1990 по 31.01.1991, оскільки відсутній номер розпорядження на прийняття та звільнення з роботи; з 01.02.1991 по 26.03.1992 рік, оскільки виправлення в даті звільнення та в наказі на звільнення з роботи;.
Як встановлено судом, дійсно в запису № 14, № 15 не містять посилання на номер розпорядження про прийняття позивача на роботу і звільнення з роботи в Спортивно-виробниче об'єднання «Супутник».
В той же час, при дослідженні спірних записів вбачається, що інші відомості , а саме щодо найменування підприємства -роботодавця, номерів записів, дати приймання і звільнення з роботи, найменування посадової особи, яка здійснила запис про звільнення не мають недоліків. Отже, записи № 14, 15 виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань, що давало б підстави для сумніву, що прийняття на роботу позивача відбулось саме з дати, визначеній записом № 14, а саме з 12.12.1990, а звільнення - з дати, визначеній записом № 15 - з 31.01.1991. Варто зауважити, що розпорядження про прийняття та звільнення з роботи мають дати, які узгоджуються з відповідними датами прийняття і звільнення. Також, суд звертає увагу, що запис про звільнення належно завірений підписом посадової особи і печаткою. Тобто, записи № 14, № 15 мають певний недолік, пов'язаний з не зазначенням номерів розпоряджень, проте цей недолік не впливає на сприйняття іншої інформації записів № 14, 15 як достовірної.
Суд погоджується з відповідачами, що написання дня та місяця звільнення з МП «Смарт» в запису № 17 в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 відрізняється від написання іншої інформації в цьому ж записі. Водночас, запис № 16 про прийняття позивача на роботу на зазначене підприємство під сумнів відповідачами не ставиться.
При цьому суд враховує, що на момент внесення спірних записів до трудової книжки позивача, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з п. 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок внесення відомостей про роботу і заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Враховуюче наведене, суд дійшов висновку, що записи № 14,15, 16,17 в трудовій книжці серія НОМЕР_3 є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу позивача за період з 12.12.1990 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 26.03.1992. Доказів, які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача, відповідачі не надали.
Відтак, ці періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Оцінюючи правомірність відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача 01.09.2000 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004, оскільки за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період, суд зазначає таке.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», якою доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого облік.
Згідно пункту 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою №794 (далі - Положення №794) персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).
Пунктом 2 Положення №794 визначено, що основними завданнями персоніфікованого обліку є:
створення єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб;
створення інформаційних передумов для визначення розміру виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування.
Згідно пункту 3 Положення №794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов'язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Пунктом 5 Положення №794 передбачено, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Згідно пункту 6 Положення №794 уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості;
Згідно пункту 10 Положення №794 роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.
Системний аналіз викладених вище правових норм надає підстави стверджувати, що порушення роботодавцем порядку надання відомостей до системи персоніфікованого обліку не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до її страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже відсутність даних в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку не є підставою для позбавлення особи права на зарахування спірного періоду до пільгового стажу, а тому Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо подання уповноваженому органу достовірних відомостей про фізичних осіб, які працюють у них.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №343/659/17.
З трудової книжки позивача НОМЕР_3 вбачається, що 15.06.2000 його прийнято на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю «Корабел» і 09.08.2004 звільнено за власним бажанням.
Отже, період роботи 01.09.200 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004 підтверджується відомостями безпосередньо з трудової книжки позивача, яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Відтак, суд не приймає до уваги посилання відповідачів на відсутність відомостей про сплату страхових внесків (єдиного внеску) за зазначені періоди роботи позивача у ТОВ "Корабел»".
Окрім того, відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії, що також передбачено статтею 44 Закону № 1058.
У цих спірних правовідносинах пенсійним органом не наведено обставин щодо здійснення ним заходів по встановленню інформації щодо спірного трудового періоду позивача.
Перевіривши записи у трудовій книжці позивача, суд приходить до висновку, що відповідач ГУ ПФУ у Запорізькій області рішенням № 143250012433 від 16.05.2025 протиправно не зарахував до страхового стажу позивача спірний період період роботи у ТОВ «Корабел».
З огляду на неправильний обрахунок страхового стажу позивача рішення ГУ ПФУ у Запорізькій області № 143250012433 від 16.05.2025 є неправомірним та підлягає скасуванню, а спірні періоди трудового стажу підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки із повторним розглядом заяви про призначення пенсії за віком.
При цьому, суд не знаходить підстав для визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області № 143250012433 від 24.04.2025, оскільки після повторного звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком від 09.05.2025, і прийнятті на його підставі рішення ГУ ПФУ у Запорізькій області від 16.05.2025, рішення від 24.04.2025 як індивідуальний акт вичерпало свою силу.
Таким чином позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що вимога щодо зобов'язання призначити пенсію є передчасною, оскільки функцію по обрахунку страхового стажу із урахуванням спірних періодів пенсійний орган не виконав. Враховуючи, що пенсійним органом не була надана оцінка усьому періоду трудової діяльності позивача, суд не може підміняти цей орган і обрахувати страховий стаж на предмет достатності для призначення пенсії за віком.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Така позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а.
Із урахуванням того, що в Пенсійному фонді України діє екстериторіальний принцип обслуговування громадян, а спірне рішення № 143250012433 від 16.05.2025 розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області, то суд зобов'язує саме це Управління повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 09.05.2025, з урахуванням заяви від 16.04.2025.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача, яким прийнято скасоване рішення, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський майдан, 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027 ЄДРПОУ 13358826) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя,69005 ЄДРПОУ 20490012) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 143250012433 від 16.05.2025 року про відмову у призначені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 періоди його роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 22.09.2004: з 22.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 29.04.2008, з 30.04.2008 по 29.04.2009, з 09.06.2009 по 09.04.2010, з 06.07.2010 по 07.04.2011, з 08.04.2011 по 30.12.2011, з 28.02.2012 по 23.01.2012, з 22.02.2013 по 06.12.2013, з 12.12.2013 по 22.10.2014, з 23.10.2014 по 07.10.2015, з 17.03.2016 по 26.02.2020, з 12.03.2020 по 11.10.2021; згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.07.1980: з 12.12.1990 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 26.03.1992, з 01.09.2000 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 про призначення пенсії за віком.
5. У іншій частині позову відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя,69005 ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко