справа №640/31619/20
05 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_2 , викладене у п.3 Протоколу засідання комісії №167 від 30.11.2019 року;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити членам сім'ї померлого військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснювалась виплата.
Посилається на те, що що відповідачем протиправно відмолено у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав перебування померлого солдата у стані алкогольного сп'яніння, оскільки смерть солдата не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, а є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що висновком судово-медичної експерта від 03.07.2018 року №161 Роменського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи встановлено, що на час смерті солдат ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) перебував у стані алкогольного сп'ягніння, у зв'язку з чим відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги. Щодо вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги, зазначив, що така є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Законом України від 13.12.2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399 справу №640/31619/20 передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 10.02.2025 року; автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №640/31619/20 визначено головуючого суддю Ланкевича А.З.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року прийнято до провадження вищевказану адміністративну справу.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 року витребувано у Міністерства оборони України докази, а саме: заяву, за наслідками розгляду якої відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_2 , викладене у п.3 Протоколу засідання комісії №167 від 30.11.2019 року, в т.ч. - додані до заяви документи.
У період з 04.08.2025 року по 24.08.2025 року включно суддя перебував у щорічній відпустці.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), є батьком загиблого військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 30.11.2001 року серії НОМЕР_1 ; матір'ю є ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ).
ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, був курсантом 1 курсу факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ.
Згідно свідоцтва про смерть від 04.07.2018 року серії НОМЕР_2 , виданого Липоводолинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 03.07.2018 року №161, причиною його смерті визначено «Кардіоміопатія не уточнена».
Наказом начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба від 03.08.2018 року №1381 «Про результати розслідування за фактом смерті курсанта 614 навчальної групи солдата в/с ОСОБА_2 » встановлено, що солдат ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання на гостру серцево-судинну недостатність та кардіоміопатію не уточнену.
Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 14.08.2018 року №323, причиною смерті послужило захворювання - «Кардіоміопатія не уточнена», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 позивач та його дружина ОСОБА_3 звернулися з відповідними заявами та необхідними документами до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який передав дані матеріали до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.11.2019 року №167, затвердженим т.в.о. Міністра оборони України 06.12.2019 року, за результатами розгляду поданих документів комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час смерті він перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено висновком судово-медичної експерта від 03.07.2018 року №161 Роменського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи.
Позивач, вважаючи протиправним вказане рішення відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у ст.1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
У силу вимог п.п.1, 2 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Тобто, у статті 16 вказаного Закону визначено перелік підстав за яких призначається допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, та у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №761/18099/15-а.
Згідно зі ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ч.1 ст.16-3 України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.
Частиною 9 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975; в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно підп.підп.1, 2 п.4 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається у разі, зокрема: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби.
Як видно з матеріалів справи, а саме - Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.11.2019 року №167, матері та батьку померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час смерті він перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи.
На думку відповідача, на підставі вказаного протоколу позивач не має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Так, відповідно до ч.1 ст.16-4 Закону №2011-XII, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Верховний Суд у постановах від 12.11.2020 року у справі №186/1129/16-а, від 04.03.2020 року у справі №813/2071/17, від 20.03.2018 року у справі №813/4502/17 дійшов висновку, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї.
Суд встановив, що згідно наявних у матеріалах справи лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 03.07.2018 року №161, наказу начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба від 03.08.2018 року №1381 «Про результати розслідування за фактом смерті курсанта 614 навчальної групи солдата в/с ОСОБА_2 », витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 14.08.2018 року №323, причиною смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 слугувало захворювання - «Кардіоміопатія не уточнена»; захворювання - ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Доказів протилежного відповідачем не надано.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в спірному випадку смерть солдата ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, а не в результаті вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали своїм наслідком його смерть. А, відтак, відмова відповідача в частині призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною.
Щодо розміру виплати одноразової грошової допомоги слід зазначити наступне.
Згідно з підпунктами 1, 2 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Аналізуючи зміст наведеної норми, суд зазначає, що законодавець розмежовує поняття загибелі (смерті) військовослужбовця «під час виконання обов'язків військової служби» та «під час проходження військової служби» в цілях призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а розмір допомоги залежить від того, настала смерть під час виконання обов'язків військової служби чи під час проходження військової служби.
Враховуючи, що смерть солдата ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, а не під час безпосереднього виконання службових обов'язків, даний випадок відноситься до підп.2 п.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом «а» ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
- 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
- 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Аналогічні правові положення містяться у п.5 Порядку №975, відповідно до якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Таким чином, батьки позивача мають право на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі, а саме - станом на 03.07.2018 року.
Водночас суд враховує, що предметом спору у цій справі є рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_2 . Натомість, позивачем у цій справі є лише ОСОБА_1 - батько померлого військовослужбовця.
Згідно ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Тому, з метою дотримання основних засад (принципів) адміністративного судочинства, належить зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу передбачену ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» частину одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму (половину від 500), встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті) солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 52, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , батьку померлого військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_2 , викладене у п.3 Протоколу засідання комісії від 30.11.2019 року №167.
Зобов'язати Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп.Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ: 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) передбачену ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» частину одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму (половину від 500), встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті) солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.