05 вересня 2025 рокусправа № 380/13724/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н. А., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з сімейними обставинами, передбаченими абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої цієї статті;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з сімейними обставинами, передбаченими абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої цієї статті, із врахуванням висновків суду;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю, на думку позивача, дій відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту та виключені його зі списків особового складу на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, передбачені абзацом 13 пункту 3 частини 12 цієї статті. Позивач звернувся до суду з даним позовом з метою звільнення з військової служби з урахуванням акту огляду медико-соціальною експертною комісією. Позивач зазначає, що є необхідність здійснювати постійний догляд за батьком з інвалідністю І групи (підгрупи «Б»), а також відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 8 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача подав до суду відзив ( Вх. № 59338 від 21.07.2025) у якому заперечує проти позовних вимог, щодо визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби позивача на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, передбачені абзацом 13 пункту 3 частини 12 цієї статті. У відзиві зазначено, що командування військової частини НОМЕР_1 надало ОСОБА_1 вмотивовану відповідь від 05.06.2025 №1808. Також, позивач має двох братів, один з яких являється інвалідом ІІІ групи. Обгрунтовує заперечення тим, що документів, які підтверджують виключну необхідність здійснення догляду саме ОСОБА_1 за батьком, не надано, зокрема: медичних висновків, щодо стану особи з інвалідністю, необхідності догляду та документів про неможливість здійснення догляду іншими членами сім'ї. На думку відповідача, позивач не надав достатніх даних для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, передбачені абзацом 13 пункту 3 частини 12 цієї статті, позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що позовна вимога про зобов'язання вчинити дії не підлягає до задоволення, так як батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 згідно з довідкою військової частини від 28.01.2025 №133. Має двох братів - ОСОБА_2 1967 року народження та ОСОБА_3 1976 року народження.
Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Висновку обласної медико-соціальної експертної комісії від 25.09.2024 Серії 12ААГ №812179 Департаментом охорони здоров'я Вінницької ОДА зазначено, що ОСОБА_4 (батько позивача) є інвалідом І «Б» групи та потребує постійної сторонньої допомоги.
15 травня 2025 року позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому просить звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з сімейними обставинами для здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю 1-Б групи та відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості.
Командиром військової частини НОМЕР_1 надано позивачу відповідь вих. №1808 від 05.06.2025 в якій зазначається, що Військова частина НОМЕР_1 немає правових підстав для звільнення позивача з військової служби та виключення із списків особового складу військової частини, так як у його батька ОСОБА_4 є ще два сини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у звільненні з військової служби.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Пунктом 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачені такі види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб офіцерського складу та військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 р. за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Так, пунктом 233 Положення № 1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як встановлено судом позивач 15 травня 2025 року скерував рапорт Командиру першого інженерного батальйону військової частини НОМЕР_1 про звільнення зі військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, передбачені абзацом 13 пункту 3 частини 12 цієї статті та отримав відповідь.
Відповідно до п. 2 розділу І Наказу № 531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника).
Пунктами 1 та 2 розділу ІІ Наказу № 531 встановлено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.
В розділі ІІІ Наказу № 531 вказано: у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
До рапорту про звільнення з військової служби позивачем додано: нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копії свідоцтв про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; копії паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 812179 від 25.09.2024; нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_4 ; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про розірвання шлюбу; витяг з реєстру територіальної громади (Томашпільської); довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 192 від 11.2024; нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_3 ; нотаріально засвідчену копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12АА № 323651 від 20.01.2016; витяг з реєстру територіальної громади № 2025/005409770 від 28.04.2025; нотаріально засвідчену копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 812387 від 06.12.2024; витяг з реєстру територіальної громади № 2025/002292527 від 17.02.2025; довідку про склад сім'ї та проживання від 18.02.2025 № 14-18/02/57; акт про встановлення факту здійснення постійного догляду № 27 від 12.03.2025.
Відповідач надав відповідь позивачу №1808 від 05.06.2025, у якій зазначив, що згідно з актом обстеження сімейного стану військовослужбовця, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.04.2025 року №5899 встановлено, що в ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 виявлено додаткові родинні зв'язки за результатами перевірки по реєстру ДРАЦС, а саме діти: перша дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дитина номер три ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Комісія вважає, що необхідності здійснювати постійний догляд за батьком саме військовослужбовцем ОСОБА_1 не підтверджено, оскільки наявні інші особи, а саме брати військовослужбовця, які зобов'язані та можуть здійснювати такий догляд та не мають документального підтвердження неможливості здійснення догляду ними. Окрім цього, до рапорту не долучено документів про розлучення ОСОБА_3 (брата позивача), наявність по утриманні трьох дітей не підтверджено, оскільки відсутні документи про позбавлення батьківський прав колишньої дружини ОСОБА_3 . Військова частина НОМЕР_1 немає правових підстав для звільнення позивача з військової служби та виключення із списків особового складу військової частини.
Пунктом 279 Положення № 1115/2009 визначено, що військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.
.Згідно з абзацом 13 пунктом 3 частиною 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу під час дії воєнного стану» від 25.03.1992 № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
У підпункті 14 пункту 1 додатком 5 Порядку № 560 наведений перелік документів, що подають військовозобов'язані, які є членами сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього підпункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, а саме:
- для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, документи, що підтверджують родинні зв'язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
- для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї третього ступеня споріднення, який с особою з інвалідністю 1 чи ІІ групи, документи, що підтверджують родинні зв'язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
- для особи, за якою здійснюється догляд, один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам 3 інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Відповідно до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. № 413 (далі - Постанова № 413), військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Системний аналіз цих нормативних актів вказує на те, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлює загальну норму, яка лише передбачає коло документів, якими може підтверджуватись необхідність надання військовослужбовцем постійного догляду, а Постанова № 413, в свою чергу, конкретизує (деталізує) реалізацію цих положень Закону. Таке нормативне регулювання є звичайною практикою законодавця, який на рівні закону встановлює загальні правила, а на рівні підзаконного акту визначається процедура реалізації загальної норми.
Такий самий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2024 р. у справі № 420/16689/23.
Також у вказаній постанові Суд зауважив, що абзац 4 підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Водночас, Верховний Суд враховує, що відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Верховний Суд доходить висновку, що Закон № 2232-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів і перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Зі свого боку приписи постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок.
Такі висновки підтверджуються також і Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 (втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338, але було чинним на момент складання довідки до акту огляду МСЕК від 26.07.24 р. (далі - Положення про МСЕК).
Так, відповідно до п. 1 цього Положення, воно визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12ААГ №812179 ОСОБА_4 видана 25.09.2024, в якій зазначено, що батько позивача потребує постійної сторонньої допомоги, відповідає вимогам законодавства.
Як встановлено судом мати позивача ОСОБА_5 згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААГ №812387 від 06.12.2024 є інвалідом І «Б» групи та висновку обласної медико-соціальної експертної комісії №27 від 18 березня 2025 року потребує постійної сторонньої допомоги. Актом 27 від 12.03.2025 встановлено, що постійний догляд здійснює син ОСОБА_2 .
Третій син - ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи довічно, якому протипоказано значне навантаження, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Висновку обласної медико-соціальної експертної комісії серії 12АА №323651 від 20.01.2016.
ОСОБА_3 у заяві від 02 травня 2025 року, справжність підпису якого засвідчено нотаріусом, зазначив вищезазначене та те, що на його утриманні перебувають троє дітей, та він немає фактичної можливості здійснювати постійний догляд за батьком.
У заяві батька позивача ОСОБА_4 зазначено, що немає інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за ним догляд та засвідчує своє бажання на постійний догляд за ним своїм сином - ОСОБА_1 (позивач).
Разом з тим, актом обстеження сімейного стану (призовника) військовослужбовця від 23.04.2025 №5899 зазначено, що комісія вважає відсутньою необхідність здійснювати постійний догляд ОСОБА_1 за батьком, оскільки наявні інші особи, а саме брати військовослужбовця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зобов'язані та можуть здійснювати такий догляд та не мають документального підтвердження неможливості здійснення догляду ними.
Верховний Суд в постанові від 27 лютого 2025 р. у справі № 380/16966/24 виснував: «Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX.
В контексті Закону № 2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов'язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби.
У цьому випадку, хоча формально існують інші член сім'ї першого ступеня споріднення (брати позивача), їх неможливість здійснювати догляд за батьком через інвалідність ІІІ групи та догляд за особою з інвалідністю І-Б групи є не лише об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.
Суд зазначає, що при прийнятті відповідачем рішення не надано оцінки вищенаведеним обставин, а тому слід визнати протиправними дії щодо неналежного розгляду рапорту позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з сімейними обставинами, передбаченими абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої цієї статті, із врахуванням висновків суду, то така до задоволення не підлягає, так як батько позивача помер.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не належного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з сімейними обставинами, передбаченими абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої цієї статті.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
СуддяКухар Наталія Андріївна