05 вересня 2025 рокусправа № 380/14702/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості, -
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» (20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Лебединська, буд. 140, ЄДРПОУ 44435904) з позовом до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка,1 ЄДРПОУ 43971343) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100175/2 від 28.04.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100190/2 від 12.05.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100256/2 від 26.06.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Водночас, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за методом 2ґ). З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час митного контролю було встановлено розбіжності в поданих документах та відсутність відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. Також зазначено, що позивачем не надано всіх витребуваних документів, що унеможливило перевірку митної вартості за першим методом та стало підставою для її коригування.
Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю. Зазначає, що відповідач, обґрунтовуючи своє право на витребування додаткових документів, не навів жодних конкретних обставин, які викликали б обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товару, як цього вимагає частина 3 статті 53 Митного кодексу України. У матеріалах справи відсутні посилання на розбіжності, ознаки підробки або недостатність поданих документів. Також митним органом не зазначено, які саме додаткові документи необхідно надати для усунення сумнівів, що є порушенням вимог пункту 2 частини 4 статті 54 Митного кодексу України. Крім того, надані декларанту електронні повідомлення не містять вичерпної інформації про підстави для витребування документів, перелік недоліків, які необхідно усунути, та документи, що могли б підтвердити митну вартість. Такий підхід суперечить принципу правової визначеності та належного урядування, закріпленому у практиці ЄСПЛ та законодавстві України. Посилання відповідача на судову практику (справа №804/2028/17, постанова ВС від 31.03.2020) не є релевантними до даної справи, оскільки обставини справи відмінні - у позивача відсутні суттєві розбіжності в документах, наявні у тій справі. Щодо зауважень відповідача про непропорційний розподіл транспортних витрат, представник позивача зазначає, що останні ґрунтуються на припущеннях, без урахування специфіки перевезення та без аналізу конкретних документів, що підтверджують транспортні витрати. Витрати підтверджені договором перевезення, рахунком та довідкою перевізника, і не можуть бути змінені позивачем. Таким чином, відповідач не довів наявність підстав для витребування додаткових документів, коригування митної вартості є безпідставним, а дії митного органу - такими, що суперечать вимогам законодавства та практиці Верховного Суду.
Частиною 1 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» зареєстроване як юридична особа з 28.01.2022 року; основний вид діяльності згідно КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
20.11.2024 року між ТОВ «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ», Україна (позивач) та компанією «CONGELADOS DE NAVARRA, S.A.U», Іспанія (продавець, постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт №2011CGD2024, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити товар за кількістю і ціною, зазначених в інвойсі, та за якістю, визначеною у Специфікаціях якості продукції (Товару), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.
За даним Контрактом №2011CGD2024 від 20.11.2024, згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № 1000303051 від 22.04.2025 Покупець придбав у Продавця товар (бобові овочі, лущені або нелущені, морожені), загальною вартістю 15 443,11 Євро.
З метою митного оформлення вказаного товару 26.04.2025 до митного оформлення Львівській митниці було подано електронну митну декларацію №25UA209230038744U6 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: Зовнішньоекономічний контракт №2011CGD2024 від 20.11.2024; Додаткова угода № 1 від 07.01.2025; Рахунок-проформа № 9900005287 від 11.04.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) №1000303051 від 22.04.2025; Пакувальний лист №2000010933 від 22.04.2025; Платіжне доручення в іноземній валюті №20 від 15.04.2025; Платіжне доручення в іноземній валюті №23 від 24.04.2025; Договір транспортного експедирування №11012023 від 11.01.2023; Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №664 від 25.04.2025; Довідка про транспортні витрати № 25/04 від 25.04.2025 р.; Автотранспортна накладна № 108929 від 22.04.2025; Копія митної декларації країни відправлення №25ES002045149006B2 від 22.04.2025;Специфікація виробника б/н від 20.12.2023 р.; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) № А1861833Т від 22.04.2025.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.
На вимогу митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи: митну декларацію країни відправлення №25ES002045149006B2 від 22.04.2025; Рахунок-проформу № 9900005287 від 11.04.2025; Платіжне доручення в іноземній валюті №20 від 15.04.2025; Платіжне доручення в іноземній валюті №23 від 24.04.2025.
Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2025 №UA209000/2025/100175/2.
В обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості від 28.04.2025 №UA209000/2025/100175/2 відповідач зазначив наступне. «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - МКУ) здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 МКУ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
За результатами встановлено наступне:
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне.
-Товар постачається за прямими договором з виробником № V 2011CGD2024 від 20.11.2024,проте - декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД., що може свідчити про поставку товарів через посередників, а не безпосередньо від виробника. Положенням п.4.8. контракту передбачено що постачальник зобов'язаний надати сертифікат якості на партію від виробника. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей.
-Фактура від 22.04.2025 № 1000303051 та пакувальний лист від 22.04.2025 № 80431260 не містить підписів та печаток перевізника, не містить підписів уповноважених осіб експортера. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.
-У фактурі міститься посилання на замовлення, проте даний документ до митного оформлення не подано;
-У наданій до митного CMR № 108929 від 22.04.2025 не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару. У даному документі у гр.3 (місце розвантаження ) зазначено відомості, які дописано від руки без завірення.
-25ES002045149006B2 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів:1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу, декларантом додатково надано: Проформа інвойс 9900005287 11.04.2025 та Платіжні інструкції №20 від 15.04.2025 та №23 від 24.04.2025. Платіжні інструкції не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі документи являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів. Проте, документів, які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД: 25UA209230019276U1 від 03.03.2025, де вартість такого товару становить 1,45 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».
З метою випущення товару у вільний обіг 28.04.2025 декларант подав митну декларацію №25UA209230039182U6, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.
На виконання умов зовнішньоекономічного Контракту №2011CGD2024 від 20.11.2024 року, згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № 1000305398 від 05.05.2025 покупець придбав у продавця товар (овочі морожені), загальною вартістю 13 206, 02 Євро.
З метою митного оформлення вказаного товару 12.05.2025 до митного оформлення Львівській митниці було подано електронну митну декларацію №25UA209230043622U5 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: Зовнішньоекономічний контракт №2011CGD2024 від 20.11.2024; Додаткова угода № 1 від 07.01.2025; Рахунок-проформа № 9900005403 від 02.05.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) №1000305398 від 05.05.2025; Пакувальний лист №80434954 від 05.05.2025; Платіжне доручення в іноземній валюті №26 від 05.05.2025; Договір транспортного експедирування №11012023 від 11.01.2023; Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №746 від 09.05.2025; Довідка про транспортні витрати № 09/05 від 09.05.2025 р.; Автотранспортна накладна № 109946 від 05.05.2025; Копія митної декларації країни відправлення №25ES002045154162B4 від 05.05.2025; Сертифікат якості JUDIA VERDE 4 від 26.07.2024 р.; Сертифікат якості GREEN BEANS від 26.07.2024 р.; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) № А1941503Т від 05.05.2025.
Відповідно до вимог ч. 3ст. 53 Митного кодексу України декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.
На вимогу митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи: митну декларацію країни відправлення №25ES002045154162B4 від 05.05.2025; Рахунок-проформу № 9900005403 від 02.05.2025; Платіжне доручення в іноземній валюті №26 від 05.05.2025.
Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.05.2025 р. №UA209000/2025/100190/2.
В обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості від 12.05.2025 р. №UA209000/2025/100190/2 відповідач зазначив наступне. «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - МКУ) здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 МКУ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
За результатами встановлено наступне:
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне.
- Товар постачається за прямими договором з виробником № V 2011CGD2024 від 20.11.2024, проте декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД., що може свідчити про поставку товарів через посередників, а не безпосередньо від виробника. Положенням п.4.8. контракту передбачено що постачальник зобов'язаний надати сертифікат якості на партію від виробника. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей.
- Фактура від 05.05.2025 №1000305398 не містить відомостей про уповноважену особу експортера, а пакувальний лист від 05.05.2025 №80434954 - не містить підписів та печаток уповноважених осіб експортера. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції», що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.
- у фактурі міститься посилання на замовлення, проте даний документ до митного оформлення не подано; У наданій до митного оформлення CMR №109946 від 05.05.2025 не зазначено жодного документа, що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару.
- 25ES002045154162B4 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів:1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу, декларантом додатково надано: Проформа інвойс 9900005403 від 02.05.2025 та Платіжна інструкція № 26 від 05.05.2025. В даній платіжній інструкції міститься посилання на інвойс від 05.05.2025 №990005403,проте такий інвойс до митного оформлення не подавався. Платіжна інструкція на суму - 13250 Євро, а фактура подана до митного оформлення №1000305398 від 05.05.2025 на суму13206,02Євро. Платіжна інструкції не можуть бути взята до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів. Проте, документів, які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД: 25UA100430582899U8 від 22.04.2025, де вартість такого товару становить 1,10 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».
З метою випущення товару у вільний обіг 12.05.2025 декларант подав митну декларацію №25UA209230044048U9, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.
На виконання умов зовнішньоекономічного Контракту №2011CGD2024 від 20.11.2024 року, згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № 1000313799 від 20.06.2025 покупець придбав у продавця товар (овочі морожені), загальною вартістю 12 974, 96 Євро.
З метою митного оформлення вказаного товару 25.06.2025 до митного оформлення Львівській митниці було подано електронну митну декларацію №25UA209230059597U9 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: Зовнішньоекономічний контракт №2011CGD2024 від 20.11.2024; Додаткова угода № 1 від 07.01.2025; Рахунок-проформа № 9900005796 від 12.06.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) №1000313799 від 20.06.2025; Пакувальний лист №80448301 від 20.06.2025; Платіжне доручення в іноземній валюті №35 від 16.06.2025; Платіжний документ SWIFT б/н від 16.06.2025 р.; Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03012025 від 03.01.2023 року; Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №435 від 24.06.2025; Довідка про транспортні витрати б/н від 24.06.2025 р.; Автотранспортна накладна № 749854 від 20.06.2025; Копія митної декларації країни відправлення №25ES002045174051B7 від 20.06.2025; Сертифікат якості GREEN BEANS від 26.07.2024 р.; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) № А1941614Т від 20.06.2025 р.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.
На вимогу митного органу декларант подав усі наявні документи та надав обґрунтування щодо неможливості подання деяких документів у зв'язку з відсутністю таких документів.
Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26.06.2025 №UA209000/2025/100256/2.
В обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості від 26.06.2025 №UA209000/2025/100256/2 відповідач зазначив наступне. «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.
За результатами опрацювання встановлено наступне:
- Товар постачається за прямими договором з виробником № V 2011CGD2024 від 20.11.2024, проте відсутні документи, які б підтверджували його правовий статус або реальну господарську діяльність. Також декларантом не надані документи підтверджують ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД, що може свідчити про поставку товарів через посередників, а не безпосередньо від виробника. Положенням п.4.8. контракту передбачено що постачальник зобов'язаний надати сертифікат якості на партію від виробника. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей. Сертифікат якості GREEN BEANS 40MM від 26.07.2024 видано ще до моменту укладення зовнішньоекономічного договору, та може стосуватися іншої партії товару, яка вироблялася до дати договору та не охоплювати умови конкретної поставки, зазначені в договорі (наприклад зміни в сировині, технології чи умовах зберігання), що має вплив на формування митної вартості.
- У фактурі 1000313799 від 20.06.25 міститься посилання на замовлення, проте даний документ до митного оформлення не подано;
- У наданій до митного оформлення CMR № 749854 від 20.06.2025 не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару.
- Загальний розмір транспортних витрат згідно Рахунку на оплату №435 від 24 червня 2025 становить 186650 грн, а вартість фрахту, що передбачено п. 17 Заявки №68 від 16.06.25 становить 3900 євро 8 днів після отримання оригіналів документів, на день вивантаження автомобіля по курсу НБУ, тобто на момент митного оформлення відсутня інформація щодо точного розміру понесених транспортних витрат, так як заявка передбачає оплату по курсу НБУ на день вивантаження автомобіля.
-У Договорі про перевезення вантажів автомобільним транспортом №03012025 від 03.01.2025 п.2.3 зазначено, що заявка на перевезення є невід'ємною частиною Договору та сторони визнають юридичну силу Заявки. А п.3.13 такого договору, передбачає, що Замовник зобов'язується сплатити перевізникові кошти за надані транспортно-перевізницькі послуги згідно виставленого рахунку згідно суми, узгодженої у заявці, Протягом 5-ти банківських днів з дня закінчення відповідного перевезення та отримання замовником оригіналів документів (акт виконаних робіт, рахунок, Міжнародна ТТН з відміткою про отримання вантажу). У випадку якщо в заявці підписаній обома сторонами даного договору, вказаний інший строк, то вищу юридичну силу має строк вказаний у заявці. Тобто Договором про перевезення передбачено, що Заявка має вищу юридичну силу ніж сам рахунок на перевезення.
- Під час аналізу рахунку на оплату транспортних послуг встановлено, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2815км, а вартість 150000 грн. - що становить 53,2859 грн/км, відстань по території України 70 км, а вартість 36650грн. - що становить 523,57 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 24 червня 2025 №435 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.
Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу декларантом не надано документів.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ (банківські платіжні документи, специфікація до контракту, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписка з бухгалтерської документації), Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 2б не було використано оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв'язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № 25UA100430583923U2 від 29.05.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Овочі (сирі або варені у воді чи на парі), морожені, фасовані в картонні коробки: Квасоля: Квасоля стручкова зелена ціла) становить 1.105 дол. США/кг. Коригування у зв'язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».
З метою випущення товару у вільний обіг 26.06.2025 декларант подав митну декларацію №25UA209230059969U2, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування оскаржуваних рішень.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).
Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (надалі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митим органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний, перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митним органом мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного орану документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митний орган у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 року по справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 року по справі №826/2312/16 від 05 грудня 2019 року по справі №826/3102/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Аналізуючи наведені у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/100175/2 від 28.04.2025 року, №UA209000/2025/100190/2 від 12.05.2025 та №UA209000/2025/100256/2 від 26.06.2025 року обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, суд зазначає наступне.
У рішенні про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/100175/2 від 28.04.2025 року, щодо зауваження відповідача про те, що позивачем не надано документи, які підтверджують виробника товару та торговельну марку за договором № V 2011CGD2024 від 20.11.2024.
Суд зазначає, що до митного оформлення товарів разом із митною декларацією №25UA209230038744U6 від 26.04.2025 було подано Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № А1861833Т від 22.04.2025 та Специфікацію продукції від 20.12.2023. Вказані документи підтверджують країну походження та походження товару, а також співпадають з відомостями щодо виробника - компанії «CONGELADOS DE NAVARRA, S.A.U», яка одночасно є і виробником, і відправником товару. При цьому положення договору поставки не передбачають обов'язку постачальника надавати документи, такі як ліцензія на виробництво, сертифікати якості або документи на ТМ, а їх неподання не впливає на правильність визначення митної вартості.
Частини 2, 3 та 5 статті 53 Митного кодексу України не відносять зазначені документи до обов'язкових для підтвердження митної вартості, а також забороняють вимагати від позивача документи, не передбачені цією статтею. Отже, відсутність таких документів не може бути підставою для сумніву у достовірності задекларованих відомостей або для коригування митної вартості товару.
Щодо зауваження відповідача про те, що фактура від 22.04.2025 № 1000303051 та пакувальний лист від 22.04.2025 №80431260 не містять підписів та печаток перевізника, а також підписів уповноважених осіб експортера.
Суд бере до уваги, що на підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення товару разом із митною декларацією було подано рахунок-фактуру від 22.04.2025 №1000303051, який містить печатку та підпис уповноваженої особи продавця, компанії «CONGELADOS DE NAVARRA, S.A.U», а також пакувальний лист від 22.04.2025 №80431260, який містить підпис продавця. Таким чином, відповідні документи мають необхідні реквізити, що підтверджують їх походження та зміст.
Щодо зауваження відповідача про те, що у рахунку-фактурі міститься посилання на замовлення, яке не було подано до митного оформлення.
Суд звертає увагу, що замовлення (заявка) до зовнішньоекономічного контракту не є документом, який безпосередньо підтверджує вартість товару, оскільки містить лише інформацію про асортимент та кількість товару, а не про ціну чи умови постачання. Крім того, чинним законодавством не передбачено чітких вимог до форми чи реквізитів заявки до контракту, а сама заявка не віднесена до переліку додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.
Натомість, до митного оформлення позивачем було подано рахунок-проформу №9900005287 від 11.04.2025 року, що за своєю суттю є попереднім інвойсом та використовується для узгодження ціни, обсягів поставки і здійснення передоплати. Таким чином, зазначене у рахунку-фактурі замовлення №3000327952 є не окремим документом, а лише кодом замовлення в інформаційній системі. До митного контролю позивачем були надані усі документи, передбачені ст. 53 МКУ, включаючи рахунки-проформи, рахунки-фактури та платіжні інструкції, які підтверджують фактичну ціну товару. Отже, у відповідача не було підстав для невизнання заявленої митної вартості, оскільки подані документи у повному обсязі підтверджують витрати, понесені ТОВ «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» за контрактом №2011CGD2024 від 20.11.2024.
Щодо зауваження відповідача про те, що у наданій до митного оформлення товарно-транспортній накладній CMR №108929 від 22.04.2025 не зазначено документів, які стосуються відповідної партії товару, а також про наявність відомостей, дописаних від руки у графі 3 без завірення.
Суд зауважує, що Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не містить вимог щодо обов'язкового зазначення у CMR супровідних документів або заповнення її виключно в друкованій формі. CMR №108929 від 22.04.2025 містить усі обов'язкові реквізити, передбачені Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, включаючи дані про відправника, одержувача, вантаж, перевізника та умови доставки, чим підтверджує сам факт укладення договору міжнародного перевезення. При цьому інформація, зазначена у CMR, не впливає на визначення митної вартості відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020, недоліки в оформленні вантажних накладних CMR не впливають на числові показники митної вартості товару та не можуть бути підставою для її коригування. Оскільки відповідачем не виявлено порушень щодо кількісних чи якісних характеристик товару, інформація, зазначена у CMR №108929, є достатньою для підтвердження здійсненого перевезення, а зауваження не можуть бути підставою для коригування митної вартості.
Щодо зауваження відповідача про відсутність у митній декларації країни відправлення №25ES002045149006B2 від 22.04.2025 будь-яких відміток митних органів, які підтверджують факт експорту оцінюваного товару.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є основним документом для підтвердження митної вартості, а згідно з пунктом 7 частини 3 цієї ж статті - належить до додаткових документів, що подаються декларантом за наявності.
Суд вважає, що надана митна декларація має форму електронного документа та містить усі передбачені іспанською стороною ідентифікатори її створення, зокрема штрих-кодовий номер, що забезпечує можливість перевірки її автентичності митним органом згідно з пунктом 5 частини 5 статті 54 МК України. Водночас отримувач товару не має впливу на оформлення цієї декларації та не несе обов'язку забезпечувати наявність відміток або печаток митних органів країни відправлення. За відсутності сумнівів у достовірності електронного документа, митний орган не має правових підстав покладати на декларанта обов'язки, не передбачені законодавством. Крім того, відповідачем не наведено посилань на норми іспанського чи європейського законодавства, які б встановлювали обов'язковість таких відміток на експортній декларації, що робить висновки митниці необґрунтованими й такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях. Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, доказування у справі не може базуватись на припущеннях, а має бути належно мотивованим і підтвердженим відповідними доказами.
Щодо зауваження відповідача про те, що надані позивачем платіжні інструкції №20 від 15.04.2025 та №23 від 24.04.2025 не можуть бути прийняті як документи, що підтверджують факт переказу коштів.
Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція є документом, що містить інформацію, яка дає змогу ідентифікувати платника, отримувача, їх рахунки, суму операції та інші реквізити, необхідні для належного виконання платіжної операції.
Відповідно до частини 7 тієї ж статті, а також до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті, затвердженого постановою НБУ №216 (у редакції від 25.08.2022 №189), такі документи повинні містити визначені обов'язкові реквізити.
Надані позивачем платіжні інструкції відповідають зазначеним вимогам законодавства та містять усі необхідні реквізити, що дозволяє ідентифікувати здійснену оплату за контрактом з контрагентом «CONGELADOS DE NAVARRA, S.A.U» та пов'язати її з відповідною поставкою товару.
Таким чином, суд вважає що подані документи є належними та допустимими доказами факту переказу коштів, і відсутні підстави вважати, що позивачем не було усунуто попередні розбіжності чи належним чином не підтверджено оплату за поставку.
У рішенні про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/100190/2 від 12.05.2025 року, щодо зауваження відповідача про те, що позивачем не надано документи, які підтверджують виробника товару та торговельну марку за договором № V 2011CGD2024 від 20.11.2024.
Суд зазначає, що до митного оформлення товарів разом із митною декларацією 25UA209230043622U5 від 12.05.2025 р. було подано Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) № А1941503Т від 05.05.2025 р., Сертифікат якості JUDIA VERDE 40MM від 26.07.2024 та Сертифікат якості GREEN BEANS 25MM. Вказані документи підтверджують країну походження та походження товару, а також співпадають з відомостями щодо виробника - компанії «CONGELADOS DE NAVARRA, S.A.U», яка одночасно є і виробником, і відправником товару. При цьому положення договору поставки не передбачають обов'язку постачальника надавати документи, такі як ліцензія на виробництво, сертифікати якості або документи на ТМ, а їх неподання не впливає на правильність визначення митної вартості.
Частини 2, 3 та 5 статті 53 Митного кодексу України не відносять зазначені документи до обов'язкових для підтвердження митної вартості, а також забороняють вимагати від позивача документи, не передбачені цією статтею. Отже, відсутність таких документів не може бути підставою для сумніву у достовірності задекларованих відомостей або для коригування митної вартості товару.
Щодо зауваження відповідача про те, що фактура від 05.05.2025 №1000305398 не містить відомостей про уповноважену особу експортера, а пакувальний лист від 05.05.2025 №80434954 не містить підписів та печаток уповноважених осіб експортера.
Суд бере до уваги, що до митного оформлення товарів разом із митною декларацією було подано рахунок-фактуру від 05.05.2025 №1000305398, яка містить підпис та печатку уповноваженої особи продавця - компанії «CONGELADOS DE NAVARRA, S.A.U». У міжнародній торгівлі рахунок-фактура (інвойс) виступає основним комерційним документом, що підтверджує домовленість сторін про поставку товарів, і використовується в тому числі для цілей митного оформлення.
Чинне законодавство України не встановлює уніфікованої чи обов'язкової форми рахунку-фактури. Як вказано в Рекомендаціях №6 Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунка - для міжнародної торгівлі», передбачається лише наявність підпису виконавця (продавця, постачальника), і не вимагається підпис експортера окремо, особливо у випадку, коли продавець та експортер є однією і тією ж особою.
Щодо пакувального листа від 05.05.2025 №80434954, суд зазначає, що цей документ є товаросупровідним і надається продавцем як додаток до інвойсу з метою деталізації відвантаженого товару. Уніфікованої чи обов'язкової форми пакувального листа також не передбачено ні міжнародними стандартами, ні законодавством України. Кожне підприємство формує цей документ за власною структурою, і він не обов'язково має містити підпис або печатку, якщо інші документи (зокрема інвойс) підтверджують комерційні умови поставки та ідентифікують відправника.
Окрім того, ТОВ «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» не має впливу на форму та зміст документів, які формуються продавцем - іноземною компанією, що є контрагентом за зовнішньоекономічним договором.
Щодо зауваження відповідача про те, що у рахунку-фактурі міститься посилання на замовлення, яке не було подано до митного оформлення.
Суд зазначає, що замовлення (заявка) до зовнішньоекономічного контракту не є первинним документом, який підтверджує вартість товару, оскільки, як правило, містить лише інформацію про асортимент та кількість товару, який замовляється, без зазначення ціни чи умов постачання. Така заявка не має значення для визначення митної вартості у числовому вираженні.
Чинним законодавством України не передбачено затвердженої форми заявки до зовнішньоекономічного контракту. Водночас замовлення не належить до переліку додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, до яких, зокрема, віднесено каталоги, специфікації, прайс-листи тощо.
Натомість до митного оформлення було подано рахунок-проформу №9900005403 від 02.05.2025 року, що за своєю суттю є попереднім інвойсом і використовується для узгодження вартості, обсягів поставки, умов передоплати та інших договірних положень між сторонами. Тому її можна розглядати як документ, що замінює функціональне призначення заявки.
Посилання на замовлення №3000331332, що міститься у рахунку-фактурі, є лише ідентифікатором замовлення в електронній системі обліку контрагента, а не окремим документом, обов'язковим до подання при митному оформленні.
До митного контролю декларантом були надані всі необхідні документи відповідно до вимог статті 53 МКУ, зокрема рахунки-проформи, рахунки-фактури, платіжні інструкції, які у повному обсязі підтверджують фактичну ціну товару та витрати, понесені ТОВ «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» за контрактом №2011CGD2024 від 20.11.2024 року.
Щодо зауваження відповідача про те, що у наданих до митного оформлення CMR №109946 від 05.05.2025 та №749854 від 20.06.2025 не зазначено жодного документа, що стосується партії товару, що унеможливлює її співставлення з поставкою.
Суд зазначає, що Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не містить вимог щодо обов'язкового зазначення у CMR документів, які супроводжують конкретну поставку товару. Крім того, Конвенція не встановлює уніфікованої чи обов'язкової форми заповнення CMR, залишаючи це на розсуд сторін договору перевезення.
У вантажній накладній CMR №109946 від 05.05.2025 та №749854 від 20.06.2025 наявні всі основні реквізити, передбачені статтями 4 та 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема відомості про відправника, одержувача, транспортний засіб, найменування товару та інші дані, які є достатніми для ідентифікації товару та підтвердження факту перевезення.
Відповідно до положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, товарно-транспортна накладна (у тому числі CMR) не належить до переліку обов'язкових документів, що безпосередньо впливають на визначення митної вартості товару. Інформація, що міститься у CMR, стосується логістичних аспектів переміщення товару, а не вартості чи договірних умов поставки.
У постанові Касаційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020 чітко зазначено, що недоліки у заповненні вантажної накладної не можуть бути підставою для сумніву щодо достовірності митної вартості товарів, оскільки предметом перевірки при митному контролі є саме ціна товару та її складові, а не формальні ознаки транспортних документів.
Таким чином, відсутність у CMR №109946 від 05.05.2025 та №749854 від 20.06.2025 посилань на додаткові документи поставки не може бути розцінена як порушення або підстава для сумніву у достовірності заявленої митної вартості, оскільки така інформація не впливає на числові значення митної вартості, задекларованої позивачем.
Аналогічне зауваження відповідач зазначив у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100256/2 від 26.06.2025.
Щодо зауваження відповідача про те, що митна декларація країни відправлення №25ES002045154162B4 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Суд звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, митна декларація країни відправлення не є основним документом, що підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини третьої цієї ж статті, копія митної декларації країни експорту подається декларантом як додатковий документ і лише за наявності.
Надана позивачем митна декларація країни відправлення №25ES002045154162B4 від 05.05.2025 оформлена в електронній формі, відповідає установленим стандартам, містить штрих-кодовий ідентифікатор, інші електронні ідентифікатори та дозволяє ідентифікувати документ як офіційно сформований у країні експорту. Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 54 МК України, у разі наявності сумнівів у справжності такого документа, митний орган має право звертатися із запитом до митних органів інших країн для підтвердження автентичності, а не вимагати від декларанта документів або дій, які законодавством на нього не покладені.
Одержувач товару, зокрема ТОВ «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ», не впливає на зміст чи форму експортної декларації, яка формується та подається митним органам країни відправлення виключно її експортером. Тому відсутність на експортній декларації певних відміток чи печаток митного органу країни відправлення, які не передбачені ані національним, ані міжнародним законодавством як обов'язкові, не може бути використано як підстава для коригування митної вартості.
Також посадова особа митного органу, яка здійснювала митний контроль, не надала жодного нормативного обґрунтування необхідності наявності у митній декларації конкретних позначок або печаток, не послалася на норми європейського чи іспанського митного законодавства, які регламентують порядок заповнення такої декларації. Її висновки ґрунтуються лише на припущеннях і власному тлумаченні, що прямо суперечить вимогам частини 2 статті 73 КАС України, згідно з якою доказування не може базуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, подана митна декларація країни відправлення є належним додатковим документом відповідно до вимог статті 53 МК України, і її подання без відповідних відміток не є підставою для сумніву в достовірності заявленої митної вартості.
Щодо зауваження відповідача про те, що платіжна інструкція №26 від 05.05.2025 містить посилання на інвойс від 05.05.2025 №990005403, який не подавався до митного оформлення, а також різницю у сумі з фактурою №1000305398 від 05.05.2025.
Суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція повинна містити інформацію, що дозволяє ідентифікувати платника, отримувача, їх рахунки, суму операції та інші реквізити, необхідні для виконання платіжної операції. Всі ці вимоги виконані у платіжній інструкції №26 від 05.05.2025, наданій позивачем.
Посилання у графі «Призначення платежу» на інвойс від 05.05.2025 №990005403 є механічною опискою, що не впливає на ідентифікацію платежу. Оплата здійснювалася за рахунком-проформою №9900005403 від 02.05.2025, що підтверджується тотожністю суми та інших реквізитів у відповідних документах. Вказане також узгоджується із фактично поданими до митного оформлення документами, зокрема рахунком-фактурою №1000305398 від 05.05.2025 на суму 13 206,02 євро.
Згідно з пунктом 14 Розділу 2 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою НБУ №216 від 28.07.2008 (у редакції постанови №189 від 25.08.2022), платіжна інструкція повинна містити чітко визначений перелік реквізитів. Платіжна інструкція №26 відповідає цим вимогам та є належним банківським документом, що підтверджує факт оплати.
Таким чином, надані позивачем документи, включаючи рахунок-проформи, фактуру та платіжну інструкцію, дозволяють належним чином ідентифікувати поставку товару та підтверджують дійсну оплату за товар на користь продавця «CONGELADOS DE NAVARRA, S.A.U». Відповідно, у митного органу були відсутні законні підстави для невизнання заявленої митної вартості.
У рішенні про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/100256/2 від 26.06.2025 року, щодо зауваження відповідача про те, що позивачем не надані документи, які підтверджують правовий статус виробника, наявність у нього реальної господарської діяльності та документи, що підтверджують торговельну марку, а також про недійсність сертифіката якості через його дату.
Суд зазначає, що до митного оформлення товарів разом із митною декларацією №25UA209230059597U9 від 25.06.2025 р. було подано Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А1941614Т від 20.06.2025 р., а також Сертифікат якості GREEN BEANS від 26.07.2024 р. Вказані документи підтверджують країну походження товару та є підтвердженням того, що виробником та відправником товару є компанія «CONGELADOS DE NAVARRA, S.A.U».
Договір поставки №V2011CGD2024 від 20.11.2024 не містить зобов'язань постачальника надавати покупцю ліцензії на виробництво товару, нормативно-технічну документацію, сертифікати на систему якості або документи щодо торговельної марки, а також будь-які інші документи, що виходять за межі передбачених договором та чинним митним законодавством. Відповідно, декларант не мав змоги подати документи, які не передбачені ані договором, ані чинним законодавством.
Щодо зауваження відповідача стосовно дати сертифіката якості GREEN BEANS від 26.07.2024 р., виданого до моменту укладення зовнішньоекономічного договору, суд звертає увагу на те, що сама по собі дата видачі сертифіката не свідчить про його непридатність, якщо продукція, технологія виробництва та умови постачання залишаються незмінними. Жодних доказів, які б свідчили про зміну технології, складу продукції або умов зберігання, митним органом не надано.
Крім того, частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України чітко визначають перелік документів, які можуть подаватися декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Документи щодо правового статусу виробника, його господарської діяльності чи документи на торговельну марку не є обов'язковими документами відповідно до зазначеної норми. Частина 5 цієї ж статті прямо забороняє вимагати від декларанта документи, не передбачені цією статтею.
Таким чином, суд вважає, що відсутність у графі 44 ЕМД документів, які не є обов'язковими для підтвердження митної вартості, не може вважатися підставою для сумніву у достовірності задекларованих відомостей або для коригування митної вартості товару. Подані позивачем документи належним чином підтверджують вартість товару, його походження та відповідність умовам контракту, а тому підстав для невизнання митної вартості відповідачем не вбачається.
Щодо зауваження відповідача про те, що у рахунку-фактурі №1000313799 від 20.06.2025 міститься посилання на замовлення, яке не було подано до митного оформлення.
Суд зазначає, що замовлення (заявка) до зовнішньоекономічного контракту не є документом, який безпосередньо підтверджує вартість товару, оскільки містить лише інформацію про асортимент та кількість товару, що замовляється, без зазначення умов постачання або ціни. Законодавством України не встановлено чітких вимог до форми, змісту або обов'язкових реквізитів таких замовлень. Також замовлення не віднесено до переліку основних чи додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Натомість, до митного оформлення позивачем було подано рахунок-проформу №9900005796 від 23.06.2025 року, яка за своєю суттю є попереднім інвойсом та використовується сторонами для погодження цін, обсягу товару, умов поставки і здійснення передоплати. Такий документ є достатнім для підтвердження ціни товару у складі митної вартості відповідно до ст. 53 МК України.
Крім того, замовлення №3000340247, зазначене у рахунку-фактурі, не є окремим документом, а виконує функцію внутрішнього коду в системі обліку постачальника. Його відсутність серед документів, поданих до митного контролю, не впливає на можливість ідентифікації партії товару або перевірки достовірності митної вартості.
Таким чином, до митного оформлення були подані всі необхідні документи: рахунки-фактури, рахунки-проформи, а також платіжні інструкції, які підтверджують фактичну сплату вартості товару. Усі витрати, понесені ТОВ «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» за контрактом №V2011CGD2024 від 20.11.2024 року, враховані у заявленій митній вартості.
Отже, відповідач не мав підстав для сумніву у достовірності поданих документів, а відсутність заявки не може вважатися порушенням чи підставою для коригування митної вартості товару.
Щодо зауваження відповідача про невідповідність розміру понесених витрат, вказаних у п. 17 Заявки №68 від 16.06.2025 (3900 євро) та рахунку на оплату № 435 від 24.06.2025 (186650 грн.), зважаючи на те, що оплата мала здійснюватись у гривнях по курсу НБУ на день вивантаження автомобіля.
Суд звертає увагу, що Заявка на перевезення №68 від 16.06.2025 є невід'ємною частиною договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №03012025 від 03.01.2025, і сторони визнають її юридичну силу. При цьому, Рахунок на оплату №435 від 24.06.2025 був виставлений у гривнях на суму 186 650 грн, що відповідає сумі 3 900 євро за офіційним курсом НБУ на цю дату. Такий порядок узгодження вартості транспортних послуг відповідає умовам договору, зокрема пункту 3.13, який передбачає оплату за фактично надані послуги за рахунком, що базується на узгодженій у заявці сумі.
Отже, відповідач не мав підстав сумніватися у достовірності поданих документів щодо транспортних витрат, а наявні документи повністю підтверджують заявлену суму у митній вартості.
Щодо зауваження відповідача про те, що рахунок на оплату №435 від 24.06.2025 містить непропорційний розподіл транспортних витрат між іноземною ділянкою маршруту (Іспанія - Краківець, 2815 км) та українською (Краківець - Львів, 70 км).
Суд враховує, що між ТОВ «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «АЙС Логістика» укладено Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №03012025 від 03.01.2025 року, який регулює взаємовідносини сторін у сфері організації міжнародного та внутрішнього перевезення вантажів. У межах виконання цього договору перевізник виставив рахунок на оплату №435 від 24.06.2025 року, а також надав довідку про транспортні витрати, в якій визначено розподіл вартості послуг між іноземною та українською частинами маршруту.
Згідно з умовами договору та загальними принципами господарської діяльності, ТОВ «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» як замовник не має повноважень змінювати визначену перевізником структуру витрат або втручатися в його господарську діяльність. Формування ціни на послуги, включаючи її внутрішній розподіл за ділянками маршруту, є компетенцією перевізника. При цьому законодавством не встановлено жодного обов'язку застосування єдиного підходу до розрахунку вартості перевезення на основі пропорційного співвідношення відстані.
Суд бере до уваги те, що на вартість перевезення впливають не лише кілометраж, але й інші фактори, зокрема особливості маршруту, час виконання перевезення, витрати на митне оформлення, логістичні та організаційні послуги, ризики простоїв, а також потреба у додаткових технічних чи людських ресурсах. Усі ці фактори можуть зумовлювати більшу вартість коротших ділянок перевезення, зокрема в межах України.
Отже, зауваження відповідача щодо непропорційності транспортних витрат не можуть бути підставою для сумніву в достовірності заявленої митної вартості товару.
Таким чином, наданий рахунок на оплату №435 та довідка про транспортні витрати є достатніми та обґрунтованими документами, що підтверджують фактичні витрати на транспортування товару, які включені до митної вартості у порядку, передбаченому статтею 53 Митного кодексу України. Даний рахунок суд бере до уваги як належний і допустимий доказ.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Обов'язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, від 17.11.2022 у справі №807/221/18, від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 по справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Відповідач жодним способом не спростовує твердження позивача про виявлені розбіжності у митних деклараціях на які відповідач посилався як джерела інформації для коригування митної вартості товарів.
Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставними коригування митної вартості товарів з використанням МД зазначених у рішеннях про коригування митної вартості товарів.
Суд бере до уваги, що оскаржувані рішення митного органу не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.
Щодо вимоги відповідача надати йому додаткові документи, то суд зазначає наступне.
Частиною 1 та 2 ст. 57 Митного Кодексу України встановлюється, що при визначенні митної вартості товару основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).
Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства: митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, зазначене узгоджується із ст. 8 Митного Кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі: заохочення доброчесності.
У свою чергу, при здійсненні митного оформлення позивачем для підтвердження митної вартості окремої поставки товари та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), було надано усі документи, передбачені чинним законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України.
Частиною 3 ст. 53 Митного Кодексу України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимог митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи за переліком, визначеним у цій нормі права.
Відповідачем у жодному документі не зазначено та не надано доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності або ознаки підробки. Також відповідач не надав підтверджень того, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок.
Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного Кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Жодних зазначених в ч. 1 ст. 58 Митного Кодексу України обмежень щодо товарів, які ввезені на митну територію України за вищезгаданою митною декларацією, немає. Отже, відсутні підстави для незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).
Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.
Таким чином, зазначені митницею у рішеннях про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100175/2 від 28.04.2025, №UA209000/2025/100190/2 від 12.05.2025, № UA209000/2025/100256/2 від 26.06.2025 та необхідність їх скасування.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В матеріалах справи наявні Договір №1-30/04/24 від 23.05.2025 про надання правової допомоги, Додаткова угода №1 від 23.05.2025 до Договору №1-30/04/24, опис виконаних робіт адвокатом, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 30 000 грн. 00 коп. Вказану суму представник позивача просить стягнути з відповідача.
Відповідач у відзиві зазначає про завищення позивачем витрат на правничу допомогу.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи у розмірі 6000 грн.
Щодо сплаченого позивачем судового збору, то згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100175/2 від 28.04.2025.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100190/2 від 12.05.2025.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100256/2 від 26.06.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» (20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Лебединська, буд. 140, ЄДРПОУ 44435904) сплачений судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» (20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Лебединська, буд. 140, ЄДРПОУ 44435904) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКухар Наталія Андріївна