08 вересня 2025 року Справа № 280/4456/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати ППР по податку на нерухоме майно від 31.01.2025 № 0244886-2411-0829-UA23060270000087706 на суму 257 133,6 грн. (за 2024 рік).
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем було визначено суми податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 257 133,6 грн., та сформовано податкові повідомлення - рішення форми «Ф» - від 31.01.2025 №0244886-2411-0829-UA23060270000087706 на суму 257 133,6 грн. за нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 3621,6 кв.м. (за 2024 рік). Позивач зазначає, що копії даних ППР отримані ним 29.05.2025, разом з листом відповідача від 22.05.2025 № 23877/6/08-01-24-05-15. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 04.06.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що податкове повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 31.01.2025 (за 2024 рік) №0244886-2411-0829-UA23060270000087706 на суму 257 133,60 грн. винесено з дотриманням вимог статті 58 ПК України та не суперечить Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28.12.2015 №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 №658, є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства та підлягають сплаті в повному обсязі. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
09.07.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.
14.07.2025 від відповідача до суду надійшло заперечення та клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним.
18.07.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на заперечення.
11.08.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.
19.08.2025 від відповідача надійшли заперечення.
Суддя Стрельнікова Н.В. з 25.08.2025 по 07.09.2025 (включно) перебувала у відпустці.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , як фізична особа, на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С., зареєстрованого в реєстрі за №1575, набув у власність об'єкт нежитлової нерухомості - тваринницький комплекс літ. А, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності позивача на вказаний вище об'єкт нерухомості зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2017, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1295150023221.
За даними Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, комплекс має наступну характеристику: загальна площа - 3621,6 кв.м., має складову частину об'єкту нерухомого майна нежитлову будівлю: тваринницький комплекс літ. А.
31.01.2025 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0244886-2411-0829-UA23060270000087706, яким платнику визначено зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єкта нежитлової нерухомості, за період 2024 року у сумі 257 133,6 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Згідно з підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Зазначений вище висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 лютого 2020 року в справі №820/3706/17.
Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року в справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року в справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року в справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року в справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Водночас, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 в справі № 140/2700/19.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є бенефіціарним засновником ТОВ «Агрофірма «Нива» яке є сільськогосподарським виробником, видами економічної діяльності якого є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування інших однорічних і дворічних культур, вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення великої рогатої худоби (в т.ч. відтворювання поголів'я великої рогатої худоби, вирощування великої рогатої худоби, одержування сирого молока корів, буйволиць, одержування сперми бугаїв), розведення свиней (в т.ч. відтворювання поголів'я свиней, вирощування свиней, одержування сперми кнурів), розведення овець, кіз, коней (в т.ч. відтворювання поголів'я овець, кіз, коней, мулів, віслюків; вирощування овець, кіз, коней, мулів, віслюків; одержування сирого овечого і козячого молока, одержування сирого кобилячого молока, одержування овечої вовни, одержування козячої вовни та козячого пуху, одержування волос тварин, одержування сперми баранів, козлів, жеребців), тощо.
Позивач є власником об'єкту нежитлової нерухомості - тваринницький комплекс літ. А, розташований за адресою: Запорізька обл., Запорізький р., с. Наталівка, вулиця Тваринницька, будинок 2.
Згідно з договору оренди №184 від 03.12.2018 укладеного між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 , директором ТОВ «Агрофірма «Нива» (орендар) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,6334 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим №2322186800:01:001:2511, яка знаходиться на території Наталівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області.
На виконання умов договору оренди №184 від 03.12.2018 між орендодавцем та орендарем був укладений акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки).
Згідно з договору оренди №185 від 03.12.2018 укладеного між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 , директором ТОВ «Агрофірма «Нива» (орендар) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,5766 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим №2322186800:01:001:2512, яка знаходиться на території Наталівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області.
На виконання умов договору оренди №185 від 03.12.2018 між орендодавцем та орендарем був укладений акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки).
11.08.2025 разом з додатковими поясненнями у справі позивачем долучено протокол загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Нива» від 01.08.2017, з якого вбачається, що учасниками вирішено погодити використання нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 3621,6 кв.м. за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Наталівка, вул. Тваринницька, 2, за призначенням у господарській діяльності ТОВ «Агрофірма «Нива» на праві господарського відання без права передачі в оренду, лізинг, позичку.
Зазначені документи підтверджують факт передачі спірного об'єкту нерухомості та використання такого у господарській діяльності.
З урахуванням вказаних обставин суд погоджується з доводами позивача, що належна йому на праві власності будівля використовуються для ведення сільськогосподарської діяльності.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 09.05.2023 по справі №380/10802/22.
Суд звертає увагу на те, шо нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, то у даному випадку не є об'єктом оподаткування, відповідно до пп. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Доказів того, що зазначена нерухомість здається позивачем в оренду чи лізинг відповідачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0244886-2411-0829-UA23060270000087706 від 31.01.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи з'ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0244886-2411-0829-UA23060270000087706 від 31.01.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2057,07 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова