08 вересня 2025 року (10:25)Справа № 280/4959/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під. 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
13.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №083950015904 від 30.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу;
зобов'язати відповідача зарахувати повністю до страхового стажу позивача періоди її роботи з 10.06.2002 по 11.03.2005 у ДП «Клинок Плюс», що вказані у трудовій книжці серія НОМЕР_2 , дата заповнення 19.07.1983 та повторно розглянути заяву від 23.05.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у встановленому порядку звернулась до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №083950015904 від 30.05.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки вважає, що сплата страхових внесків по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частини шоста та дванадцята статті 20) та обов'язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (пункт 10 частини першої статті 1, частини першої статті 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків. Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків. Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску). З урахуванням викладеного просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 18.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
03.07.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 33272), в якому останній зазначає, що рішенням від 30.05.2025 №083950015904 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 років). Страховий стаж заявниці - 31 рік 08 місяців 19 днів. До загального страхового стажу частково зараховано період роботи з 10.06.2002 по 11.03.2005 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 29.07.1983, оскільки відсутня повна сплата страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
03.07.2025 до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення (вх. № 33396), в яких останній зазначає, що у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення від 30.05.2025 №083950015904 про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком, за відсутності необхідного страхового стажу - 32 роки. Законодавством чітко визначено, що робота у письмові трудові договори зараховується до страхового стажу лише за умови сплати страхових внесків. Вказані положення закону мають імперативний характер, є чинними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. Вважає, що відповідач частково зарахувавши період роботи позивача з 10.06.2002 по 11.03.2005 згідно трудової книжки НОМЕР_2 діяв правомірно та розсудливо, дотримавшись усіх норм чинного законодавства, адже в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня повна сплата страхових внесків за даний період. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
У період часу з 01.08.2025 по 06.09.2025 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2025 №02-35/25/81, яка міститься в матеріалах справи, у зв'язку із чим рішення у повному обсязі складено та підписано у перший робочий день.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
23.05.2025 позивач звернулась до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №083950015904 від 30.05.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 років (а.с.14 зворот).
У рішенні зазначено, що вік заявниці 59 років 11 місяців 5 днів, необхідний страховий стаж 32 роки, страховий стаж заявниці становить: 31 рік 8 місяців 19 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: Відповідно до Указу Президента України №401 від 04.05.1998 та Постанов Кабінету Міністрів України №794 від 01.06.1998 та №832 від 08.06.1998 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років та за періоди роботи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 Постанови КМУ №794). Частково зараховано період з 10.06.2002 по 11.03.2005 згідно з згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки відсутня повна сплата страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно положень статті 2 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до записів №№ 7-8 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.07.1983 наявний запис від 10.06.2002 про прийняття Позивача на роботу на посаду торгового агента ДП «Клинок Плюс» із зазначенням підстави - наказу № 52-к від 10.06.2002 та запис про її звільнення на підставі ст.38 КЗпП від 11.03.2005 із зазначенням підстави - наказу № 12-к від 11.03.2005. Під вказаними записами наявна печатка підприємства - роботодавця.
З огляду на вказане, записами трудової книжки підтверджено факт безперервного стажу позивача у період з 10.06.2002 по 11.03.2005 на посаді торгового агенту ДП «Клинок Плюс».
Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачу частково зараховано період з 10.06.2002 по 11.03.2005 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки відсутня повна сплата страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас, сплата страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частини шоста та дванадцята статті 20) та обов'язок сплати єдиного внеску відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (пункт 10 частини першої статті 1, частини першої статті 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.
Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу заявника відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 29.07.1983 є відповідні записи про роботу у спірний період, тому ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу.
За правилами статті 106 Закону № 1058 -IV, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 нього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Таким чином, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків Закону №1058-IV покладено на страхувальника, тобто роботодавця.
Внаслідок відсутності інформації щодо сплати страхових внесків за спірний період Позивач позбавлена соціальної захищеності та страхового стажу за періоди роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17), який при розгляді аналогічних спорів неодноразово вказував на те, що відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
У постановах від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у пенсійного органу відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплаті пенсії, адже позивач у будь-якому разі не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а відсутність відомостей про їх сплату не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивачу періоду його роботи.
Разом з цим, судом встановлено, що на момент звернення озивача за призначенням пенсії за віком, остання мала вік 59 років 11 місяців 5 день, тобто не досягла віку 60 років.
Відповідно до статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Водночас, відповідно до пунктів 1.7, 1.8 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Позивач звернулась до пенсійного органу за призначенням пенсії за віком менше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку 60 років, а тому за наявності страхового стажу більше 32 років має право на призначення пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 19.06.2025.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову у призначенні пенсії за віком №083950015904 від 30.05.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову позивачу у призначенні пенсії №083950015904 від 30.05.2025 та зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати повністю до страхового стажу позивача період її роботи з 10.06.2002 по 11.03.2005 у ДП «Клинок Плюс» відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.07.1983 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 23.05.2025.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., відтак зазначена сума підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під. 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії №083950015904 від 30.05.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати повністю до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 10.06.2002 по 11.03.2005 у ДП «Клинок Плюс» відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.07.1983 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 23.05.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.09.2025.
Суддя Ю.В. Калашник