08 вересня 2025 року Справа № 280/5434/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача у виданні за період з 01.01.2025 по теперішній час бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50000 (п'ятдесят тисяч) грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
2) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.01.2025 по теперішній час з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн.
3) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, позивачу додаткової винагороди за період з 01.01.2025 по теперішній час з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах;
4) зобов'язати відповідача здійснювати нарахування та виплату позивачу додаткову винагороду з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах на час перебування в посаді, що входить до штабу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого помічника начальника відділення персоналу штабу. Зазначає, що з 01.01.2025 виконує бойові (спеціальні) завдання у складі командування військової частини, що веде воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно. Наведене у розумінні абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 надає йому право на отримання збільшеної до 50000 грн додаткової винагороди за вказаний період пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань. Однак, нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, здійснювалась у розмірі 30 000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, замість 50000,00 грн. На думку позивача, не здійснивши відповідну виплату, відповідач допустив протиправну бездіяльність у частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, що зумовило необхідність звернення до суду із вказаним позовом. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
28.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач визнає зазначені позивачем обставини щодо проходження останнім військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та перебування на посаді старшого помічника начальника відділення персоналу штабу виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, а також віднесення посади вказаної посади до управління військової частини. Водночас відповідач вказує, що крім визначених постановою Кабінету Міністрів України № 168 та Наказом МОУ № 260 умов порядку виплати додаткової винагороди, за підписом директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни Токарчук видано лист-роз'яснення від №290/13/2643 від 14 листопада 2023 року. Відповідно до пункту 2 зазначеного листа, додаткова винагорода в розмірі 50000 грн. виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов: А) залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) - до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; Б) здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; В) виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини). Враховуючи лист-роз'яснення Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни Токарчук від №290/13/2643 від 14.11.2023, відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 50000,00 грн. пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань). Звертає увагу на пропущений строк звернення до суду з позовом за період з 01.01.2025 по 01.04.2025, а також про безпідставність поновлення судом такого строку. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
29.08.2025 судом отримано додаткові пояснення відповідача, в яких зазначено, що відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 «Про організацію роботи пунктів управління частини» від 29.11.2024 №7дск та від 16.09.2024 №6дск, з грифом «для службового користування», визначено склад оперативно-командних пунктів військової частини НОМЕР_1 , які безпосередньо здійснюють оперативне (бойове) управління. ОСОБА_1 не входить до переліку осіб, які включені у склад ОКП військової частини НОМЕР_1 , а тому не підпадає під категорію військовослужбовців, яким належить виплата додаткової винагороди у розмірі 50 000 гривень. Надати копію зазначеного Наказу не представляється можливим у зв'язку із наявним грифом «дск», надати витяг також не є можливим у зв'язку із відсутністю ОСОБА_1 у списках осіб, визначених цим наказом.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 30.06.2025 суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом; відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував у військової частини НОМЕР_1 докази по справі.
Ухвалою від 01.08.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача, поновив та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву військової частини НОМЕР_1 .
Рішення у справі ухвалюється з урахуванням перебування судді у відпустці в період з 04.08.2025 по 07.09.2025 згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/25/74 від 20.08.2025.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 з 21.08.2024 і дотепер проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого помічника начальника відділення персоналу штабу (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2024 №243).
Факт та тривалість участі позивача з січня 2025 року по травень 2025 року у бойових діях, виконання бойових (спеціальних) завдань підтверджується витягами з бойових розпоряджень (№15693дск, №15694дск від 31.12.2024 (період 01-31.01.2025), №1593дск, №1594дск від 31.01.2025 (період 01-28.02.2025), №3315дск, №3316дск від 28.02.2025 (період 01-31.03.2025), №5330дск, №5331дск від 31.03.2025 (період 01-31.04.2025), №7617дск, №7618дск від 30.04.2024 (період 01-30.05.2025)) та рапортами про участь військовослужбовців управління у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплату додаткової винагороди за відповідний місяць №1787 від 06.02.2025 (за період 04-12.01.2025, 23-31.01.2025), №3342 від 05.03.2025 (за період 01-07.02.2025, 11-12.02.2025, 20-28.02.2025), №5763 від 05.04.2025 (за період 01-31.03.2025), №7281 від 08.05.2025 (за період 01-30.04.2025), №8843 від 06.06.2025 (за періоди 01-11.05.2025, 20-30.05.2025), копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди» від 05.02.2025 №323 (за періоди 04-12.01.2025, 23-31.01.2025), від 05.03.2025 №598 (за періоди 01-07.02.2025, 11-12.02.2025, 20-28.02.2025), від 05.04.2025 №1001 (за період 01-31.03.2025), від 05.05.2025 №1314 (за період 01-30.04.2025) позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 30000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інших додаткових виплат з 01.12.2024 по 30.06.2025 на ім'я ОСОБА_1 йому нараховано додаткової винагороди за наступними видами платежів: у січні - 30000,00 грн (Вин30 - 31 день); у лютому - 17419,35 грн (Вин30 - 18 днів), 9677,42 грн (Вин100 - 3 дні); у березні - 19285,71 грн (Вин30 - 18 днів), 10714,29 грн (Вин100 - 3 дні), 12500,00 грн (Вин50 - 7 днів); у квітні - 30000,00 грн (Вин30 - 31 день); у травні - 30000,00 грн (Вин30 - 30 днів); у червні - 21290,32 грн (Вин30 - 22 дні), 3225,81 грн (Вин100 - 1 день).
Вважаючи, що у період з 01.01.2025 по теперішній час позивачу мала нараховуватись та виплачуватись відповідачем додаткова винагорода у збільшеному розмірі, а саме до 50000 грн пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань) замість 30000,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 8 зазначеної постанови установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025. Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Позивач у позові посилається на виконання протягом періоду з 01.01.2025 бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
Абзац третій пункту 1-1 Постанови № 168 передбачає, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (пункт 1-2 Постанови №168).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок № 260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.
За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 6 розділу XXXIV Порядку №260).
Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку №260).
Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (абзац перший пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260).
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункт 9 розділу XXXIV Порядку №260).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі до 50000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Разом з тим, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Суд бере до уваги, що посада позивача (старший помічник начальника відділення персоналу штабу) відповідно до штату №04/333 військової частини НОМЕР_1 відноситься до управління військової частини, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.
З наданих відповідачем витягів з бойових розпоряджень судом встановлено, що військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , зокрема, позивачем, у період з січня 2025 року по травень 2025 року виконувались бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першою ешелону оборони або наступу до батальйону включно.
При цьому, керуючись бойовими розпорядженнями, начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 були складені рапорти про участь військовослужбовців (зокрема, позивача) управління у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплату додаткової винагороди за період з січня 2025 року по травень 2025 року у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
На підставі вказаних рапортів командиром військової частини НОМЕР_1 були видані накази від 05.02.2025 №323, від 05.03.2025 №598, від 05.04.2025 №1001, від 05.05.2025 №1314 про виплату особовому складу військової частини за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з січня 2025 року по квітень 2025 року відповідно до додатків 1 до зазначених наказів (до яких віднесений позивач). Виплата додаткової винагороди у вказаному розмірі за період з січня по червень 2025 року підтверджується також довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення, долученою до відзиву на позовну заяву.
За наявності встановлених фактів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у складі бригади в районі ведення бойових (воєнних) дій на лінії бойового зіткнення (в межах району та на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань бригадою чи підрозділом першого ешелону оборони або наступу) суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання збільшеної до 50000,00 грн додаткової винагороди у період з січня 2025 року по квітень 2024 року.
Одночасно з цим суд відхиляє посилання відповідача на лист-роз'яснення Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від №290/13/2643 від 14.11.2023 як на підставу для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у зменшеному розмірі, оскільки листи міністерств, інших органів влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз'яснювальний характер та є службовою кореспонденцією, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №826/2426/16. Тобто, вказаний вище лист носить інформаційний характер та не створює для позивача правових наслідків.
Суд звертає увагу відповідача на те, що підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди визначені Постановою № 168 та Порядком №260, які є обов'язковими для виконання, в тому числі для відповідача.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту його прав, суд зазначає, що відповідно до загальних засад права бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. У свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб'єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.
Відповідно до статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, слідує, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо встановлено порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Оскільки у період з січня по травень 2025 року відповідач протиправно нараховував позивачу додаткову винагороду з розрахунку 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань (докази зворотного відсутні), в той час, як мав нараховувати її з розрахунку 50000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період з січня 2025 року по травень 2025 року з розрахунку 50000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. За таких обставин наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди за період з січня 2025 року по травень 2025 року з розрахунку 50000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн, то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що складені командиром військової частини НОМЕР_1 бойові розпорядження містять, зокрема, визначені підрозділам бойові завдання і термін готовності до виконання завдань. На підставі вказаних бойових розпоряджень начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 були складені рапорти про участь військовослужбовців (зокрема, позивача) управління у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплату додаткової винагороди за період з січня 2025 року по травень 2025 року у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
Згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 бойове розпорядження та рапорт є документальними підтвердженнями безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40, бойове розпорядження - розпорядчий документ, яким доводяться бойові завдання підпорядкованим військовим частинам (установам) і підрозділам; рапорт - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Отже, на час видання бойових розпоряджень обставини, вказані у них, за яких слід діяти тим чи іншим способом, ще не існували, тобто розпорядженнями передбачався порядок дій підрозділу на майбутнє. Разом з тим, у бойових розпорядженнях не зазначається конкретний розмір додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у збільшеному розмірі, що виплачується за виконання вказаних у розпорядженнях завдань, у зв'язку з чим судом не встановлено порушення прав позивача у цій частині, тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні бойових розпоряджень без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50000 (п'ятдесят тисяч) грн задоволенню не підлягають.
Як з'ясовано судом, відповідачем неправильно визначений та зазначений у рапортах за спірний період розмір додаткової винагороди, що підлягав виплаті позивачу, а саме 30000 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, замість 50000 грн. Водночас такі дії, як видання рапортів, відносяться до дискреційних повноважень відповідача, тоді як позовна вимога у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50000 грн у повній мірі охоплюється обраним судом способом захисту прав позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період з січня 2025 року по травень 2025 року з розрахунку 50000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з січня по травень 2025 року з розрахунку 50000 пропорційно часу участі в бойових діях та відповідних заходах, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Оскільки відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період з січня 2025 року по травень 2025 року у розмірі 50000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахування посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період з січня 2025 року по травень 2025 року у розмірі 50000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахування посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.09.2025.
Суддя К.В.Мінаєва