08 вересня 2025 року Справа № 280/5737/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в повному обсязі;
2) стягнути з відповідача на користь позивача згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» недоплачену суму разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої разової грошової виплати в розмірі, а саме 13827,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи і відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі не меншому, ніж сім мінімальних пенсій за віком. Натомість Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області грошова допомога до Дня Незалежності України була виплачена у неповному розмірі, а на заяву позивача про виплату відповідач відмовив, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
21.07.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, що частина п'ята статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є чинною, тому підлягає обов'язковому застосуванню. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» встановлено чіткі повноваження Головного управління у процедурі виплати грошової допомоги; бездіяльності, протиправних дій чи дій, які б свідчили про перевищення повноважень, Головним управлінням не допущено. Також відповідач зазначає, що Головне управління не може використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату грошової допомоги, оскільки бюджетне фінансування для виплати позивачу грошової допомоги у заявленому позивачем розмірі Головному управлінню не передбачено. Звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 07.07.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Рішення у справі ухвалюється з урахуванням перебування судді у відпустці в період з 04.08.2025 по 07.09.2025 згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/25/74 від 20.08.2025.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.12.1996 є учасником бойових дій.
На звернення позивача листом від 28.04.2025 №6947-6150/Г-02/8-0800/25 позивачу повідомлено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ, як особа з інвалідністю внаслідок війни 3 групи. Згідно із Постановою № 369 виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році проведено у сумі 2700 грн, яка виплачена у серпні 2024 року. Розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою № 369. Дії Головного управління щодо виплати грошової допомоги полягали в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №369 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій. Повноважень на вчинення інших дій, не передбачених Постановою №369, органам Пенсійного фонду України не надано.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Відповідно до Преамбули Закону №3551-XII, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (стаття 4 Закону № 3551-XII).
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені статтею 13 Закону №3551-XII, зокрема, частиною п'ятою цієї статті передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова виплата була запроваджена з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону № 3551-XII Законом від 25.12.1998 № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Однак зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
У постанові від 14.05.2025 Велика Палата Верховного Суду у справі №440/14216/23 вказує, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави у цій сфері. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом і конкретно не визначена у Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46.
Тож встановлена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата є додатковою державною пільгою особам з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку із чим Велика Палата Верховного Суду вважає, що право саме на зазначену виплату не охоплюється поняттям «основоположні права і свободи людини» (Розділ ІІ Конституції України).
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-IX, який набрав чинності з 15.04.2023 (Закон №2983-IX) частину 5 статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції наступного змісту:
«Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду вказаної зразкової справи.
Отже, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983- ІХ як спеціального закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі №440/14216/23, серед іншого, дійшла висновку, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважала також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі №440/14216/23 виснувала, що втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (шляхом визначення Кабінетом Міністрів України її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.
Аналізуючи наведені вище норми законів № 3551-ХІІ й №2983-ІХ, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі №440/14216/23 зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.
Так, з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02.04.2024 №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році».
Відповідно до положень зазначеної постанови встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень.
Судовим розглядом встановлено, що у 2024 році позивачу була виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України у розмірі, визначеному в постанові Кабінет Міністрів України від 02.04.2024 №369, а саме 2700,00 грн.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, застосувавши правила частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, неконституційною не визнавалася, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності щодо невиплати позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.09.2025.
Суддя К.В.Мінаєва