08 вересня 2025 року Справа № 280/5495/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у внесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) зобов'язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних з 22 вересня 2020 року.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Шершаковою М.С., яка діє на підставі ордеру серії АР №1247749 від 26.06.2025.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 22.09.2020 позивача було виключено з військового обліку на підставі пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовим обов'язок та військову службу», про що останній має відповідну відмітку у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного. Під час перевірки документів позивач дізнався про відсутність відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку та рекомендовано звернутись до ТЦК. Після вручення повістки для уточнення облікових даних позивач направив відповідачу письмові пояснення, в яких зазначив, що не належить до жодної категорії, із зазначених у ч.9 ст.1 Закону України «Про військовим обов'язок та військову службу», тому не є військовозобов'язаним, не перебуває в запасі, оскільки виключений з обліку у 2020 році і підтверджуючих документів про взяття останнього на облік знову немає. Крім того, відповідно до чинного законодавства України, відсутні жодні підстави для постановки останнього на військовий облік, оскільки він не є призовником, військовозобов'язаним чи резервістом. На підставі викладеного позивач стверджує про наявність правових підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте заяви про визнання позову або відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надходило. Відтак, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 30.06.2025 суд відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з відзивом на позовну заяву надати пояснення щодо підстав внесення ІНФОРМАЦІЯ_4 до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 №102/1397 від 22.09.2020 відомостей щодо виключення позивача з військового обліку, а також щодо моменту повторного взяття позивача на військовий облік із зазначенням правових підстав такої дії.
Рішення у справі ухвалюється з урахуванням перебування судді у відпустці в період з 04.08.2025 по 07.09.2025 згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/25/74 від 20.08.2025.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
За змістом тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 , 22.09.2020 він виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі пп.6 п.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
07.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» актуальних відомостей щодо виключення його з військового обліку 02.09.2020 ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пп.6 п.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Заява отримана відповідачем 07.11.2024 відповідно до печатки ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Також 07.11.2024 позивач надав відповідачу письмові пояснення до направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я в ЗСУ від 06.11.2024 №599. Повідомив, що не належить до жодної із зазначених у ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» категорій, зокрема, не є військовозобов'язаним, не перебуває в запасі, оскільки виключений з обліку у 2020 році і підтверджуючих документів про взяття на облік знов немає. Крім того, відповідно до чинного законодавства України, відсутні жодні підстави для постановки його на військовий облік, оскільки не є призовником, військовозобов'язаним чи резервістом. Вказав, що має статус невійськовозобов'язаного та, відповідно до чинного законодавства України, не має обов'язку проходити військово-лікарську комісію.
17.03.2025 позивач склав заяву аналогічну за змістом від 07.11.2024, в якій повторно просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» відомості щодо виключення його з військового обліку.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 30.03.2025 №1/4/2164 позивачу відмовлено у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо виключення з військового обліку на підставі пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 як військовозобов'язаний. Громадяни, які раніше були виключені з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, є такими, що підпадають під його дію як особи, що не досягли передбаченого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». У зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключено правову норму щодо виключення з військового обліку громадян, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, тим самим розширено коло осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни не досягли граничного віку перебування у запасі, раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливого тяжкого злочину та є військовозобов'язаними, то є правомірними постановка їх на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у внесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, останній звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.
Згідно із статтею 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
У свою чергу, правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон №2232-XII в редакції від 17.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом частини першої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ, від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Законі України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів є одними з основних засад ведення Реєстру у силу вимог статті 2 Закону № 1951-VIII.
Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Частиною дев'ятою статті 5 Закону № 1951-VIII визначено, що органи ведення Реєстру (якими відповідно до частини восьмої цієї статті є, зокрема, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина тертя статті 14 Закону № 1951-VIII).
Таким чином, встановлене законодавцем право призовника, військовозобов'язаного та резервіста звертатися в порядку до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру пов'язано з обов'язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомостей Реєстру у відповідність з персональними даними призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №1487, в редакції від 16.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).
Згідно з пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 37 Закону № 2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній станом на 14.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Судовим розглядом встановлено, що позивача виключено з військового обліку 22.09.2020 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ, що підтверджується записами у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 , та не заперечується сторонами.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі- Закон № 3633-ІХ), редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ було виключено.
За змістом частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній станом з 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в подальшому - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18.05.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Таким чином, за нормами чинного законодавства (станом на дату звернення із заявою до відповідача та станом на дату розгляду справи в суді) наявність судимості за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину не є підставою для виключення з військового обліку. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підстави для виключення з військового обліку.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997 зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Також Конституційний Суд України в Рішенні 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначив, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням.
Позивач не наводить жодного передбаченого Конституцією України права та/або свободи, яке б було «обмежено» внаслідок невнесення відомостей у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку та взяття на військовий облік. Законне взяття на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.
У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким внесені відповідні зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У позовній заяві позивачем не наведено обґрунтованих аргументів, які б дозволяли стверджувати, що виключення з військового обліку особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, може вважатися саме правом особи, що не може бути скасоване або змінене.
Враховуючи внесення змін та викладення частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в новій редакції, суд вважає, що відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII, норма якої втратила чинність. Факт виключення позивача з військового обліку на підставі зазначеної норми після внесення змін до статті 37 Закону №2232-XII вже не є тими актуальними відомостями, які мають бути внесені до бази даних Реєстру. Позивач досяг 25 років та не досяг 60 років (граничний вік перебування на службі), підстав для невзяття на військовий облік позивачем не надведено, тому його правомірно взято на військовий облік військовозобов'язаних відповідно до Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У відповідності до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак суд не приймає посилання позивача на висновки суду першої інстанції у справі, зазначеній у позовній заяві.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем прав, свобод або інтересів позивача на момент звернення до суду, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.09.2025.
Суддя К.В.Мінаєва