08 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/22704/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження виплати пенсії з 01 березня 2024 року максимальним розміром без урахування доплати 2000 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14 липня 2021 року № 713 (надалі - Постанова № 713), індексації пенсії за 2024 рік у розмірі 1500 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (надалі - Постанова № 185) та зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати пенсію з 01 березня 2024 року без її обмеження максимальним розміром, з урахуванням доплати 2000 грн до призначеної пенсії відповідно до Постанови № 713, індексації пенсії за 2024 рік у розмірі 1500 грн відповідно до Постанови № 185.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-ХІІ). Посилаючись на Рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Закону № 2262-ХІІ, позивач наполягає на відсутності натепер чинного законодавчого обмеження виплати пенсії максимальним розміром. Зауважує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду йому присуджено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до Постанови № 713, проте з 01 жовтня 2024 року пенсійна виплата складає 26641,01 грн при нарахованій 28641,01 грн. Оскільки різниця у виплаті становить 2000 грн (28641,01 грн - 26641,01 грн), позивач стверджує про недоплату при проведеному перерахунку спірної доплати за Постановою № 713 та безпідставне покликання відповідача на те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі № 240/7812/24 не зобов'язано пенсійний орган провадити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром у разі будь-якого нового перерахунку. Також позивач стверджує, що з березня 2024 року до пенсійної виплати відповідачем не включено суму індексації пенсії відповідно до Постанови № 185, чим, поряд з недоплатою 2000 грн та обмеженням пенсії максимальним розміром, порушено право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. Подав відзив на позовну заяву, у якому, насамперед, звертає увагу на те, що у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/7812/24 відсутнє зобов'язання щодо здійснення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром у разі проведення будь-якого нового перерахунку пенсії. Також зазначає про нарахування позивачу у сумі пенсійної виплати доплати у розмірі 2000 грн за Постановою № 713 та підвищення пенсії, зокрема з 01 березня 2023 року, на коефіцієнт збільшення за пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (надалі - Постанова № 168) та з 01 березня 2024 року за пунктом 1 Постанови № 185, що склало 1500 грн щоразу та при проведеній індексації розмір пенсійної виплати необмежений максимальним розміром та склав 28641,01 грн. Як пояснює відповідач, на дату зобов'язання, визначену у рішенні суду у справі № 240/7812/24, а саме на 01 березня 2024 року, було знято обмеження та зафіксовано пенсію у розмірі 26641,01 грн, яка у такому розмірі й виплачується позивачу, при цьому нарахована сума складає 28641,01 грн. З таких підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов, з'ясувавши усі обставини справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 06 листопада 2004 року отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 240/1985/23, яке набрало законної сили 26 жовтня 2023 року, відповідачем з 01 грудня 2019 року здійснено перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" від 21 липня 2021 року № 33/26/117-1882 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року.
Згідно з перерахунком по пенсійній справі № N/A9603-МВС з 01 грудня 2023 року на виконання судового рішення у справі № 240/1985/23 пенсія позивачу виплачувалась у розмірі 20930,00 грн.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі № 240/7812/24, яке набрало законної сили 28 липня 2024 року, Головним управлінням проведено перерахунок та нарахування пенсії позивачу з 01 вересня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, яка згідно з перерахунком по пенсійній справі № N/A9603-МВС з 01 березня 2024 року склала 26641,01 грн.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 240/7806/24, яке набрало законної сили 01 вересня 2024 року, відповідачем проведено перерахунок та нарахування пенсії позивача з 01 грудня 2023 року з урахуванням доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713, та сума пенсійної виплати з урахуванням цієї доплати з 01 жовтня 2024 року становить 26641,01 грн.
На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 18 листопада 2024 року повідомило, що на виконання рішення суду у справі № 240/7806/24 проведено перерахунок пенсії з 01 грудня 2023 року з урахуванням доплати у сумі 2000 грн відповідно до Постанови № 713. Одночасно повідомлено, що з 01 березня 2024 року розрахунковий розмір пенсії з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", Постанови № 168, Постанови № 185 становить 28641,01 грн, однак розмір пенсії до виплати, визначений на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/7812/24, та з 01 березня 2024 року складає 26641,01 грн. Відповідач при цьому вказав, що у судовому рішенні у справі № 240/7812/24 відсутнє зобов'язання щодо здійснення виплати без обмеження максимальним розміром у разі проведення нового перерахунку пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам по суті спору суд зазначає таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон № 2262-XII.
Згідно із частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (надалі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, які викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016, у Законі № 2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17, від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.
Поміж іншим, суд вказує, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Таким чином, суд зауважує, що ухваленням вказаного рішення Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини п'ятої статті 17 Основного Закону.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08 квітня 2025 року у справі № 380/8998/24.
Доданим відповідачем перерахунком пенсії по пенсійній справі № N/A9603-МВС підтверджено, що з 01 березня 2024 року сума нарахованої пенсійної виплати позивача (з надбавками) складає 28641,01 грн, а підсумок пенсії до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії складає 26641,01 грн.
Проте, враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного закону, відповідач безпідставно стверджує про застосування законодавчих норм щодо обмеження максимального розміру пенсії при її перерахунку на 01 березня 2024 року, тому суд доходить висновку щодо протиправності дій відповідача, які полягають у обмеженні пенсії позивача максимальним розміром.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 січня 2024 року у справі № 160/17347/22, від 18 липня 2024 року у справі № 300/2531/21, від 29 листопада 2024 року у справі № 380/24058/23, від 11 березня 2025 року у справі № 240/25897/23, від 19 березня 2025 року у справі № 320/39247/23 та від 08 квітня 2025 року у справі № 380/8998/24.
Отже, позовні вимоги у цій частині заявлені позивачем обґрунтовано, які, відповідно, підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про врахування індексації пенсії у сумі 1500 грн відповідно до Постанови № 185 та доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою № 713, суд виходить з того, що розрахунком по пенсійній справі позивача № N/A9603-МВС станом на 01 березня 2024 року підтверджується нарахування у складі пенсійної виплати як індексації у порядку Постанови № 185 (за 2024 рік) у сумі 1500 грн, так і щомісячної доплати у сумі 2000 грн відповідно до Постанови № 713, право на отримання якої, власне, підтверджено судовим рішенням у справі № 240/7806/24.
Проте, при визначенні пенсійної виплати відповідачем обмежено пенсію максимальним розміром, що підтверджується, зокрема, розрахунком по пенсійній справі позивача № N/A9603-МВС станом на 01 березня 2024 року, як і іншими доданими відповідачем розрахунками пенсії позивача.
Відтак, суд переконаний, що виплата пенсії, право на яку захищене цим судовим рішенням, не може враховувати вимог, фактичне виконання яких відповідачем уже відбулося. Такі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки фактично зобов'язують пенсійний орган вчинити дію, яка (в частині розрахунку) вже була ним вчинена, що суперечить принципу правової визначеності та не відповідає завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав у межах наявного спору.
Аналогічні висновки за подібних зі спірними обставин зроблено Верховним Судом у постанові від 22 липня 2025 року у справі № 620/5993/24, які в силу норми частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають урахуванню судом.
Тому у цій частині позовних вимог належить відмовити.
Так само заявлена вимога "виплачувати пенсію", як вимога щодо зобов'язання відповідача провадити виплати на майбутнє, не підлягає судовому захисту, оскільки позовні вимоги, звернені на майбутнє, не можуть бути захищені у судовому порядку, що відповідає усталеній судовій практиці щодо надання судового захисту фактично порушеному праву.
Отже, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, та відмовивши у іншій частині заявлених позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат у цій адміністративній справі у суду відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 01 березня 2024 року з обмеженням її максимального розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
08.09.25