08 вересня 2025 рокуСправа №160/13753/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія ДНІПРОТРАНСНАФТА" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
13.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.04.2025 №UA110000202545, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на 178 554,40 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.04.2025 №UA110000202546, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» на суму 35 710,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що митним органом проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 13.07.2022 №UA305160/2022/034553 та №UA305160/2022/034565. За результатами перевірки складено акт від 01.04.2025 №0018/25/7.5-19/0037425507, на який позивачем були подані заперечення, однак останні не були враховані митним органом. На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 24.04.2025, а саме: №UA110000202545, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 178 554,40 грн та №UA110000202546, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на суму 35 710,88 грн. Позивач вважає висновки, що викладені в акті про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» помилковими та необґрунтованими, а прийняті на підставі даного акту перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що у товариства були належні правові підстави для застосування при декларуванні товару преференційного режиму по миту у відповідності до умов Угоди про асоціацію, оскільки сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні, а тому товариством підтверджено країну походження задекларованого за митною декларацією товару. Крім того, звертав увагу суду, що лист уповноваженого органу Німеччнини, не є достатнім доказом для висновку, що товариство неправомірно використало преференційний режим при розмитненні імпортованого товару, оскільки контракт було укладено із компанією Італії, проте до італійської митниці відповідач не звертався.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 16.06.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
10.06.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що Дніпровською митницею проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 13.07.2022 №UA305160/2022/034553 та №UA305160/2022/034565. При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення встановлено, що листом уповноваженого органу Німеччини від 20.12.2024 №Z4215F-284/24-1 доведено документально підтверджену інформацію щодо не підтвердження преференційного статусу походження товарів, яка свідчить про порушення законодавства України з питань митної справи. За результатами проведеної перевірки сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 компетентним органом країни експорту повідомлено митні органи України про неможливість підтвердження преференційного походження товарів. Таким чином, до товарів, оформлених за митними деклараціями, наведеними у додатку, не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів на умовах Угоди, у зв'язку із чим у митного органу є підстави вважати, що імпортером ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» під час митного оформлення товарів митні платежі сплачено не у повному обсязі. Отже, подані до митного оформлення сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № L 384101 від 01.07.2022, № L 384200 від 01.07.2022 не мають преференційного походження. Таким чином, перевіркою встановлено, що у зв'язку з заниженням митної вартості товарів ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» порушено вимог: п. 2 ч. 3 ст. 75, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 280, ст. 281 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 13.07.2022 №UA305160/2022/034553 та №UA305160/2022/034565 на загальну суму 178 554,40 грн та п. 2 ч. 3 ст. 75 МК України, п. 190.1 ст. 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 13.07.2022 №UA305160/2022/034553 та №UA305160/2022/034565 на загальну суму 35 710,88 грн. Враховуючи викладене, відсутні підстави для скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень від 24.04.2025 №UA110000202545 за платежем - мито на ввезені на територію України товари на суму 178 554,40 грн та №UA110000202546 за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму 39 281,96 грн, з яких за основним платежем 35 710,88 грн та штрафні санкції - 3 571,08 грн.
11.06.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подано письмову відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позов, оскільки позивачем при ввезенні товару було надано митному органу усі необхідні документи для визначення країни походження вказаного товару, при цьому, жодних зауважень до наданих документів та ввезеного товару у митного органу станом на дату ввезення не було. Відповідачем не надано обґрунтованих доказів та аргументів з приводу підстав виникнення сумніву у достовірності й правильності сертифіката про походження товару, які зумовили його звернення до уповноваженого органу Німеччини для його підтвердження. Відтак, наявні підстави вважати призначення перевірки безпідставним, оскільки обґрунтовані сумніви щодо достовірності документу про походження товару відсутні. Крім того, представник звертала увагу суду, що позивач належним чином не був повідомлений про початок перевірки, у зв'язку з чим наявні обґрунтовані підстави для визнання такої перевірки протиправною.
18.06.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що за змістом відповіді на відзив представник позивача звертає увагу на неналежне вручення наказу про проведення невиїзної перевірки, разом з тим, зазначені зауваження не були предметом розгляду в наданих позивачем запереченнях на акт, а також не зазначались у позовній заяві. При цьому, митним законодавством не передбачено вручення повідомлення про початок перевірки завчасно за день чи два дня до початку перевірки. Дніпровська митниця направила повідомлення про початок перевірки листом від 13.03.2025 №7.5-1/19-02/13/1574 засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення. Згідно інформації поштового повідомлення про вручення лист митниці отриманий представником позивача 17.03.2025. Таким чином, Дніпровською митницею не порушено порядок та строки проведення невиїзної документальної перевірки. Крім того, представник зазначила, що на адресу Дніпровської митниці надійшов лист Закарпатської митниці від 28.05.2024 №7.7-3/15-03/7/4263 у доповнення до листа цієї митниці від 22.03.2024 №7.7-3/15-03/7/2246, яким повідомлено про добровільну сплату позивачем митних платежів на загальну суму 140 717,92 грн за декларацією №UA305160/2022/034553, у зв'язку не підтвердженням преференційного походження оформленого товару.
08.07.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 24.07.2025 продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/13753/25 на 30 днів.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12.03.2025 Дніпровською митницею прийнято наказ №128 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» вимог законодавства України з питань митної справи».
Підставою прийняття наказу стало надходження від уповноваженого органу Німеччини листом від 20.12.2024 №Z4215F-284/24-1 документально підтвердженої інформації щодо не підтвердження преференційного статусу походження товарів, яка свідчить про порушення законодавства України з питань митної справи.
У період з 17.03.2025 по 26.03.2025 Дніпровською митницею, відповідно до наказу від 12.03.2025 №128, виданого на підставі п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України (далі - МК України), проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за окремими митними деклараціями.
Про призначення документальної невиїзної перевірки, її терміни із зазначенням місця проведення та питання, які будуть перевірятись Дніпровською митницею повідомлено керівника підприємства рекомендованим листом із повідомленням про вручення від 13.03.2025 №7.5-1/19-02/13/1574, який отримано останнім 17.03.2025.
За результатами документальної невиїзної перевірки Дніпровською митницею складено акт від 01.04.2025 № 0018/25/7.5-19/0037425507.
Перевіркою встановлено порушення:
- п. 2 ч. 3 ст. 75, п. 4, 5 ч. 1 ст. 280, ст. 281 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 13.07.2022 №UA305160/2022/034553 та №UA305160/2022/034565 на загальну суму - 178 554,40 грн;
- п. 2 ч. 3 ст. 75 МК України та п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 13.07.2022 №UA305160/2022/034553 та №UA305160/2022/034565 на загальну суму - 35 710,88 грн.
Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» 15.04.2025 подало до Дніпровської митниці заперечення №4527/13 на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 01.04.2025 №0018/25/7.5-19/0037425507.
Проте, листом від 16.04.2025 №7.5-1/19-02/13/2296 Дніпровська митниця повідомила, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, а тому заперечення позивача залишені без задоволення.
На підставі вказаного акту перевірки від 01.04.2025 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 24.04.2025 №UA110000202545 за платежем - мито на ввезені на територію України товари на суму 178 554,40 грн;
- від 24.04.2025 №UA110000202546 за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму 39 281,96 грн, з яких за основним платежем 35 710,88 грн та штрафні санкції - 3 571,08 грн.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 24.04.2025 №UA110000202545 та №UA110000202546.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
За правилами, наведеними у ст. 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).
Згідно із ч. 3 ст. 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених ч. 2 ст. 102 ПК України.
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).
Згідно із ч. 6 ст. 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Таким чином, митний орган вправі проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи.
Під час розгляду справи судом встановлено, що з метою встановлення обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів були перевірені митні декларації позивача від 13.07.2022 № UA305160/2022/034553 та №UA305160/2022/034565.
Під час проведення перевірки робочою групою Дніпровської митниці встановлено, що у зоні діяльності Закарпатської митниці згідно зовнішньо-економічного договору (контракту) купівлі-продажу №18052022IT від 18.05.2022, укладеного «UNIFRIG ITALIA SNC di S.Fiorentino & C 40133» (Bologna, Via Battindarno 189, Італія) з ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» (Україна) та товаросупровідних документів: рахунків-фактур №26/2022 від 16.06.2022, №25/2022 від 16.06.2022, автотранспортної накладної №437199 від 29.06.2022, сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № L 384101 від 01.07.2022, № L 384200 від 01.07.2022 імпортовано товар - «Напівпричіп-цистерна, трьохвісний, для перевезення вантажів», а саме:
- за ЕМД №UA305160/2022/034553 від 13.07.2022 товар - «Напівпричіп-цистерна, трьохвісний, для перевезення вантажів, марка: MENCI модель SA105 ідентифікаційний № (шасі): ZHZSA1050B0009874 календарний рік виготовлення: 2012, модельний рік виготовлення невизначений, вантажопідйомність: 31700 кг, маса в разі максимального завантаження: 38000 кг, що був у використанні. Призначення: для перевезення харчових продуктів по дорогах загального користування. Категорія: О4. Виробник: MENCI SPA. Торговельна марка: MENCI. Країна виробництва: IT (Італія). Країна походження: EU (Європейський Союз). Код УКТЗЕД 8716310000. Митна вартість - 892 772,00 грн;
- за ЕМД №UA305160/2022/034565 від 13.07.2022 товар - «Напівпричіп-цистерна, трьохвісний, для перевезення вантажів, марка: MENCI модель SA105 ідентифікаційний № (шасі): ZHZSA1050B0009873 календарний рік виготовлення: 2012, модельний рік виготовлення невизначений, вантажопідйомність: 31700 кг, маса в разі максимального завантаження: 38000 кг, що був у використанні. Призначення: для перевезення харчових продуктів по дорогах загального користування. Категорія: О4. Виробник: MENCI SPA. Торговельна марка: MENCI. Країна виробництва: IT (Італія). Країна походження: EU (Європейський Союз). Код УКТЗЕД 8716310000. Митна вартість - 892 772,00 грн.
Згідно висновку митного органу, на підставі сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № L 384101 від 01.07.2022, № L 384200 від 01.07.2022, задекларовані товари оформлено за зниженим рівнем ставок ввізного мита, передбачених Угодою для товарів, що імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження.
Декларування вищевказаних товарів здійснено із зазначенням відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» (зі змінами):
- у графі 36 митних декларацій коду преференції по ввізному миту «410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абз. 1 ч. 1 ст. 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони);
- у графі 44 - коду преференційного документа «0954» (сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1).
З метою застосування тарифної преференції зі сплати ввізного мита, в якості підтвердження походження товарів ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» за вказаними митними деклараціями було надано сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1, складені експортером «UNIFRIG ITALIA SNC di S.Fiorentino & C 40133» (Bologna, Via Battindarno 189, Італія).
Відповідно до ч. 1 ст. 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.
Ввізне мито, відповідно до положень ст. 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховна Рада України Законом №1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва».
Стаття 29 ч. 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Пункт 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до п. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:
(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,
(b) Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).
Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частина 3 ст. 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до ч. 8 ст. 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною 9 цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
За змістом ч. 1 ст. 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання; в інших випадках, встановлених ПК України.
Згідно із п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Верховний Суд у постанові від 11.08.2022 у справі №460/8509/21, сформував правові висновки про наступне:
«Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.
У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки».
За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 01 березня 2021 року у справі № 240/7093/19 та від 11 квітня 2022 року у справі № 260/2805/20 митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
Під час розгляду справи судом встановлено, що листом уповноваженого органу Німеччини від 20.12.2024 №Z4215F-284/24-1 доведено документально підтверджену інформацію щодо не підтвердження преференційного статусу походження товарів, яка свідчить про порушення законодавства України з питань митної справи.
За результатами проведеної перевірки сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 компетентним органом країни експорту повідомлено митні органи України про неможливість підтвердження преференційного походження товарів.
Отже, подані до митного оформлення сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № L 384101 від 01.07.2022, № L 384200 від 01.07.2022 не мають преференційного походження.
Таким чином, до товарів, оформлених за перевіреними митними деклараціями від 13.07.2022 № UA305160/2022/034553 та №UA305160/2022/034565, не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів на умовах Угоди, у зв'язку з чим є достатні підстави вважати, що імпортером ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» під час митного оформлення товарів митні платежі сплачено не у повному обсязі.
При цьому, посилання позивача на ту обставину, що договір (контракт) купівлі-продажу №180520221Т від 18.05.2022 укладено з компанією «UNIFRIG ITALIA SNC di S.Fiorentino & C 40133 Bologna, Via Battindarno 189» (Італія), однак до італійської митниці відповідач не звертався, суд вважає безпідставними, оскільки згідно графи 11 сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № L 384101 від 01.07.2022, № L 384200 від 01.07.2022, зазначені сертифікати видавались митними органами Республіки Німеччина. Також, на 2 сторінці сертифікатів міститься інформація, крім іншого, про орган, до якого необхідно звертатись у разі виникнення запитань щодо виданих сертифікатів. Крім того, до митниці декларантом позивача надано декларації країни експорту Німеччина.
Отже, відповідачем правомірно направлено запит до уповноважених органів Німеччини для перевірки вищезазначених сертифікатів.
Стосовно посилань позивача, що ним не складався такий сертифікат, а отже він не може нести відповідальності, суд зазначає наступне.
Так, у даному випадку формальна наявність сертифікату походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій для отримання спірних преференцій. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.
Однак, у спірних правовідносинах обов'язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов'язку.
При цьому, суд зазначає, що у даній справі досліджується виключно правомірність визначення позивачем розміру ввізного мита та податку на додану вартість при декларуванні спірного товару за поданими контролюючому органу документами.
Таким чином, оскільки, відомості про опис товару, країну походження, код преференції та відомості про нарахування митних платежів заповнюються в МД декларантом самостійно, то з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення саме декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що так як позивачем самостійно у МД зазначений код пільги « 410» (звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України), водночас сертифікатами з перевезення товарів країна походження товару не підтверджена, як наслідок, позивач не мав права на застосування преференційного режиму і повинен був при митному оформленні сплатити митні платежі у повному обсязі.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Діяння, передбачені п. 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Оскільки надання належних документів встановлених міжнародним договором, а саме сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 (декларації-інвойс), було обов'язком експортера, який відповідно до частини третьої статті 16 Доповнення 1 до Конвенції зобов'язаний надавати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, то відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» діянь, зумовили визначення митним органом сум податкового зобов'язання, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 10 (замість 25%) відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач діяв законно та обґрунтовано, у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам діючим законодавством, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення від 24.04.2025 №UA110000202545 та №UA110000202546, є такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а підстави для їх скасування відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці у період з 15.08.2025 по 05.09.2025, рішення ухвалено першого робочого дня.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пл. Театральна, буд. 5, код ЄДРПОУ 37425507) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець