08 вересня 2025 рокуСправа №160/10218/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.04.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та, з урахуванням виправленої позовної заяви від 18.04.2025р., просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення листа за вхідним номером Е1209123 від 29.01.2025 року, який став підставою для розшуку позивача;
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо включення інформації про позивача до бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виключити інформацію про позивача з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває в розшуку.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у лютому 2025р. у приміщенні відділення поліції йому стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до листа за вихідних номером Е1209123 від 29.01.2025р. ним нібито скоєно адміністративне правопорушення, яке передбачене ст.ст.210, 210-1 КУпАП та порушення ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач вважає такі дії відповідача-1 щодо складання та направлення згаданого листа до органів поліції протиправними, оскільки жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував, відповідно до військово-облікового документу (далі - ВОД) сформованого у Резерві+ від 06.04.2025р. ним дані бути уточнені вчасно, а відтак, позивач вважає, що жодних адміністративних правопорушень, у тому числі і правил військового обліку він не порушував, тому у відповідача-1 були відсутні підстави для направлення до органів поліції згаданого листа. А оскільки за згаданим листом ІНФОРМАЦІЯ_3 за вихідних номером Е1209123 від 29.01.2025р. органами поліції (відповідачем-2) його було оголошено в розшук, то позивач вважає такі дії відповідача-2 також протиправними та просив зобов'язати останнього виключити інформацію щодо нього з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України як такого, що перебуває в розшуку, оскільки жодних доказів, які б стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності не має і не може бути. У відповіді на відзив від 15.05.2025р. позивач додатково зазначив, що датою уточнення його даних згідно його ВОД є 04.06.2024р., він особисто був у ІНФОРМАЦІЯ_2 21.03.2022р., що підтверджено відповідним відеозаписом, доданим до відповіді на відзив, адміністративний розшук не передбачений чинним законодавством, а згідно повних відомостей з додатку Резерв+ станом на 15.05.2025р. дані в реєстрі щодо скоєних правопорушень стосовно нього відсутні, що не відповідає аргументам ІНФОРМАЦІЯ_2 про порушення ним правил військового обліку.
Ухвалою суду від 05.05.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеам-1,2 надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності дій відповідача-1 щодо складання та направлення листа за вх. №Е1209123 від 29.01.2025р., надати докази правомірності дій відповідача-2 щодо оголошення позивача у розшук з дотриманням процедури, встановленої чинним законодавством, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, згаданою ухвалою суду в порядку ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідачів-1,2 було витребувано копію листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.01.2025р. про оголошення ОСОБА_1 у розшук.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду відповідачами-1.2 станом на момент розгляду даної справи копія листа за вх. №1209123 від 29.01.2025р. суду не надана, про причини її не надання суд не повідомлено.
В той же час, через систему «Електронний суд» відповідачем-2 (ГУНП в Дніпропетровській області) 08.05.2025р. було подано відзив на позов у якому останній просив у задоволенні позову позивачеві відмовити посилаючись на те, що 29.01.2025р. до відділення поліції №2 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.01.2025р. №Е1209123 за фактом ініціювання доставлення до ТЦК та СП позивача у зв'язку з порушенням останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке було зареєстровано в ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України за вх. №1720, що відповідає повноваженням ІНФОРМАЦІЯ_2 і органів поліції згідно до абз.3 пункту 56 та абз.16 пункту 79 Постанови КМУ №1487, ч.1 ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч.3 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за змістом яких органи поліцію зобов'язані за таким зверненням доставити осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст.210, 210-1 КУпАП до органів ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також відповідач-2 у відзиві зазначив, що відповідно до довідки управління ІАП ГУНП №23207-2025 від 09.04.2025р. позивач станом на 09.04.2025р. в державному розшуку не перебуває, а відтак, вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача-2 виключити інформацію про позивача про перебування його у розшуку є безпідставними, оскільки в такому розшуку він не перебуває. За викладеного, відповідач-2 вважає, що ГУНП під час реєстрації в ІПНП звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 діяло виключно у межах чинного законодавства, тому у задоволенні даного позову просив відмовити.
Також, на виконання вимог зазначеної ухвали суду, засобами поштового зв'язку 16.05.2025р. до канцелярії суду від відповідача-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) надійшов відзив на позов у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити посилаючись на те, що згідно даних автоматизованої інформаційно телекомунікаційної системи «ОБЕРІГ» та даними облікової картки позивач з 16.05.2018р. не з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК та уточнення облікових даних. Також у січні 2025 року позивачу була сформована повістка про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була направлена на адресу позивача засобами «Укрпошти», однак позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, тим самим порушивши чинне законодавство. В діях громадянина ОСОБА_1 присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, тому 29.01.2025р. за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_3 до Кам'янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області був поданий в адміністративний розшук. Також відповідач-1 у відзиві зазначив, що аналіз причин та умов, які призвели до вчинення адміністративного правопорушення, свідчать про особисте безвідповідальне ставлення позивача до виконання встановлених законодавством обов'язків громадянина України з правил військового обліку, що є критичним в умовах необхідності відсічі агресора під час повномаштабного воєнного вторгнення на територію України, у зв'язку з чим просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 08.09.2025р. у зв'язку з перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, великим навантаженням справ та, як наслідок, об'єктивну неможливість вирішення спору, даний строк судом продовжено до 08.09.2025р. на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 08.09.2025р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дніпропетровська область), що підтверджується копією паспорта позивача серії НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 04.04.2007р. та копією військово-облікового документу (далі - ВОД) у мобільному застосунку «Резерв+», сформованому 06.04.2025р., наявних у справі.
За даними копії вказаного ВОД, сформованого у мобільному додатку «Резерв+» 06.04.2025р., дійсного до 06.04.2026р. видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дніпропетровська область) як військовозобов'язаний, дані постанови та дати ВЛК - відсутні, звання - солдат ВОС -600543, номер в реєстрі Оберіг - 120720201425037600010, зазначено, що «Дані уточнено вчасно, дата уточнення даних - 04.06.2024р.».
Також зі змісту копії наведеного ВОД ОСОБА_1 вбачається, що у ньому наявна графа у чорному кольорі «Порушення правил військового обліку».
Надалі, у відповідь на звернення позивача від 05.02.2025р. ГУНП в Дніпропетровській області (УІАП) листом №9495-2025 від 05.03.2025 (51264) повідомило позивача про те, що згідно даних ІКС "Інформаційний портал Національної поліції України" станом на 04.03.2025 стосовно позивача працівниками ВП №2 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області 29.01.2025 було зареєстровано звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.01.2025р. №Е1209123 (ЄО №1720) про що свідчить зміст наведеної відповіді відповідача-2.
Окрім того, і зі змісту відповіді Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 24.03.2025 № 1-306п/з, наданій позивачеві на його заяву №1-306п/з, останнього було повідомлено, що органи національної поліції за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих органів осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, станом на 24.03.2025 року за даними системи ІПНП наявне звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо порушення гр. ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за вихідним номером Е1209123 та внесено автоматично до ІПНП ЖЄО №1720 від 29.01.2025 року відділення поліції №2 КамРУП ГУНП.
Також і Кам'янським РУП ГУНП в Дніпропетровській області листом за №23315-2025 від 08.05.2025 (103397) повідомлено суд про те, що згідно інформаційної бази даних НПУ ІПНП «ЦУНАМІ» 29.01.2025р. до відділення поліції №2 Кам'янського РУП ГУНП за вихідним номером Е1209123 надійшло електронне звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 за фактом порушення військового обліку гр-на ОСОБА_2 та доставлення даного громадянина до ТЦК та СП, яке було зареєстровано до ЖЄО ВП №2 Кам'янського РУП №1720 від 29.01.2025р., що підтверджується змістом наведеного лише листа, наявного у справі.
З метою з'ясування судом причин та обставин, що слугували підставами для направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 електронного звернення за вих. №Е1209123 від 29.01.2025р. судом було вжито заходів для витребування цього електронного звернення у порядку ст.80 КАС України.
Разом з тим, станом на момент розгляду даної справи таке електронне звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 за вих. №Е1209123 від 29.01.2025р. ні відповідачем-1, ні відповідачем-2 суду не надано, про причини його не надання суд не повідомлено.
Позивач, вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 по складанню та направленню згаданого листа за №Е1209123 від 29.01.2025р., який став підставою для розшуку позивача, а також і вважаючи протиправними дії ГУНП в Дніпропетровській області щодо включення позивача до бази інформаційного ресурсі ІП «Розшук», як такого, що перебуває в розшуку, звернувся з цим позовом до суду.
В той же час, із досліджених вище матеріалів справи судом встановлено, що позивачем 06.04.2025р. у його ВОД, сформованому у мобільному застосунку Резерв+, було виявлено графу у чорному кольорі із відображенням інформація: «Порушення правил військового обліку», тоді, як на переконання позивача ним жодні правила військового обліку не порушувались, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
А відтак, у даних правовідносинах підлягають перевірці судом дії посадових осіб відповідача-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «Порушення правил військового обліку» у електронному ВОД позивача у його мобільному застосунку «Резерв+», без притягнення відповідачем-1 позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, тому суд приходить до висновку, що у цій частині позову слід вийти за межі позовних вимог, виходячи з повноважень адміністративного суду, встановлених ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також, цим же Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У відповідності до вимог ст.22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов'язок з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Згідно до п.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов'язаного за викликом РТЦК та СП.
А статтею 210 КУпАП саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.
Повноваження щодо притягнення до такої адміністративної відповідальності має керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом складання відповідної постанови за ст.210 КУпАП.
Так, у відповідності до положень п.56 Порядку №1487 передбачено, що Національна поліція, за зверненням районних (міських) РТЦК та СП, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
Таким чином, із наведеного можна зробити висновок, що затримання та доставлення військовозобов'язаних осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, до ІНФОРМАЦІЯ_2 відбувається за зверненням таких ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке оформлюється (за відсутності технічної можливості передачі даних) у паперовій формі, встановленою додатком 20 Порядку №1487.
А після затримання і доставлення такого військовозобов'язаного саме до повноважень відповідача-1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.
Відтак, саме посадові особи відповідача-1 наділені повноваженнями вносити наведені вище дані до електронної системи (реєстру) «Оберіг», які у подальшому відображаються у мобільному додатку військовозобов'язаного «Резерв+».
А за наведеною процедурою, такі відомості про порушення правил військового обліку до реєстру «Оберіг» мають бути внесені посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 лише після притягнення особи до адміністративної відповідальності за постановами, складеними за ст.210, ст.210-1 КУпАП.
Внесення таких відомостей до електронної системи «Оберіг» на підставі листів ІНФОРМАЦІЯ_2 про порушення правил військового обліку чинним вищенаведеним законодавством не передбачено.
Так, судом із матеріалів справи встановлено, що згідно відомостей, які містяться у військово-обліковому документі позивача у мобільному застосунку «Резерв+», сформованих 06.04.2025р., 11:07 міститься графа «Порушення правил військового обліку», що підтверджується копією електронного ВОД позивача, наявного у справі.
Як зазначив відповідач-1 у відзиві на позов згідно даних автоматизованої інформаційно телекомунікаційної системи «ОБЕРІГ» та даними облікової картки позивач з 16.05.2018р. не з'являється до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК та уточнення облікових даних. Також у січні 2025 року позивачу була сформована повістка про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була направлена на адресу позивача засобами « ІНФОРМАЦІЯ_6 », однак позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, тому 29.01.2025р. за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_3 до органу поліції був поданий в адміністративний розшук.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що підставою для таких висновків про порушення позивачем правил військового обліку та подання його у адміністративний розшук був лист ІНФОРМАЦІЯ_3 за вихідним №Е1209123 від 29.01.2025р., зареєстрований у Кам'янському РУП ГУНП в Дніпропетровській області за №1720.
З метою з'ясування викладених у вказаному листі 29.01.2025р. №Е1209123 обставин порушення позивачем правил військового обліку, відомості про які відображені вище у мобільному застосунку «Резерв+» та які були підставами для вчинення посадовими особами відповідача-1 дій щодо подання у адміністративний розшук позивача, ухвалою суду від 05.05.2025р. у відповідача-1 у відповідності до ст.77 КАС України витребувані докази правомірності дій щодо складання та направлення листа за вих. №Е1209123 від 29.01.2025р., окрім того, витребувано копію листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.01.2025р. про оголошення позивача в розшук, а також всі копії документів, які були підставами для прийняття спірного листа та докази, які свідчать про порушення позивачем правил військового обліку в порядку ст. 80 КАС України.
Відповідачем-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вимоги ухвали суду від 05.05.2025р. у частині надання вказаних вище доказів (надання копії звернення за вих. №1209123 від 29.01.2025р.) не були виконані, станом і на момент розгляду даної справи, таких доказів суду без поважних причин не надано.
А із листа начальника УПД ГУНП С. Мороза за №25152-2025 від 18.04.2025 (80120) та рапорту т.в.о начальника сектору РПП ВП №2 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Нездійминога В.А. №23315-2025 від 08.05.2025(103397) судом встановлено, що відповідне звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 №Е1209123 від 29.01.2025р. щодо необхідності доставлення позивача, як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст.210,210-1 КУпАП, було передано у вигляді набору даних (Е 1209123 від 29.01.2025р.) ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію шляхом повідомлення на телефонну лінію №«102».
Разом з тим, такої форми звернення керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 про затримку та доставлення військовослужбовців шляхом передачі його у вигляді набору даних посадовими особами на лінію «№102» ні вищезгаданими приписами Порядку №1487, ні Постановою КМУ №560 не передбачено.
Тобто, слід дійти висновку, що Звернення керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 про затримання та доставку позивача, як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст.210-, 210-1 КУпАП у електронній формі із накладенням КЕП уповноваженої особи та у паперовій формі, встановленій додатком 20 до вимог Порядку №148, вимог п.56 Порядку №1487 відповідачем-1 не формувалось та до органів поліції не направлялось.
А відтак, із аналізу встановлених обставин та вищенаведеного чинного законодавства, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, саме відповідач-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) допустив порушення процедури призову на військову службу під час мобілізації, встановленої вищенаведеними нормами чинного законодавства, що призвело до порушення прав та інтересів позивача в частині не дотримання останнім процедури звернення до органів поліції про затримку та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за формою та у порядку і у спосіб, встановлених п.56 Порядку №1487 та додатком 20 до Порядку №1487, та як наслідок, подальшому внесенні відомостей про позивача про порушення ним правил військового обліку без дотримання процедури притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі лише листа за вих. №Е1209123 від 29.01.2025р. до електронної системи «Оберіг», який не складався керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 , що суперечить вищенаведеним вимогам чинного законодавства.
Також і доводи посадових осіб органів поліції, викладені у копії рапорту від 30.01.2025р. та довідках від 30.01.2025р. без номера, №174951-2025 від 04.09.2025р. (576182) про те, що в момент відвідування місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , де у відповідності до бази даних ІПСз НПУ «Цунамі» має мешкати позивач, ніхто двері не відчинив, сусіди щодо позивача ніякої інформації надати не змогли, з огляду на наступне.
По-перше, відповідачами-1,2 жодних доказів проживання позивача за вказаною адресою ( АДРЕСА_2 ) суду не надано.
По-друге, як видно зі змісту відомостей, які містяться у ВОД позивача у мобільному застосунку Резерв+, позивачем дані його були уточнені вчасно 04.06.2024р., при цьому, у вказаному ВОД міститься інформація про місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Також і дані щодо місця проживання, які містяться у копії облікової картки позивача, наданої відповідачем-1 до відзиву на позов, відомості зазначені відповідачем-1 у повістці №2328216 свідчать про те, що місцем проживання позивача є адреса: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що складені посадовими особами органу поліції рапорт від 30.01.2025р. та наведені вище докази про те, що за місцем його проживання - АДРЕСА_2 позивач не відкрив двері працівникам поліції є неспроможними, оскільки доказів проживання позивача за вказаною адресою суду не надано, а матеріалами справи встановлено, що позивач проживає за іншою адресою: АДРЕСА_1 , що достеменно було відомо працівникам РТЦК та СП за відомостями, які містяться у ВОД та обліковій картці позивача, а тому, надані відповідачем-2 описані вище копії документів не можуть бути визнані судом належними доказами порушення позивачем правил військового обліку.
При цьому, судом критично надається оцінка, наданій до суду відповідачем-1 03.09.2025р. засобами електронного зв'язку копії повістки №2328216 виписаної на ім'я позивача про явку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 03.02.2025р. о 09:00 годині, оскільки її зміст не містить підпису керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 та дати її формування (складання), не містить гербової печатки, а відтак, така повістка не може вважатися належним доказом порушення позивачем правил військового обліку, оскільки складена з порушенням процедури її складання, встановленої п.28, п.29, п.30 Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024р.
Також і жодних доказів направлення зазначеної вище повістки засобами Укрпошти (про що відповідач -1 зазначив у своєму відзиві на позов) на адресу позивача, доказів відмови у її отримання позивачем (наприклад: довідки чи акту про відмову у отриманні Укпошти), відповідачем-1 суду не надано.
Відсутність доказів направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 повістки засобами « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на адресу позивача свідчить про ігнорування відповідачем-1 своїх повноважень та порушення з боку відповідача-1 процедури призову позивача на військову службу, у порядку та у спосіб встановлений п.30-1, п.30-2, п.30-3 Постанови КМУ 560, п.56 і Додатку 20 Порядку №1487 та ці обставини спростовують доводи відповідача-1 про порушення позивачем правил військового обліку (не явку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою 03.02.2025р. о 09:00 год.).
Також судом враховується і те, що зміст наданої копії повістки №2328216 без дати її складання керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 , без гербової печатки, містить вимогу до позивача з'явитися 03.02.2025р. о 09:00 годині.
Дана повістка засобами поштового зв'язку «Укрпошта» відповідачем-1 не направлялась позивачеві (такі докази в матеріалах відсутні).
Водночас, до спливу вказаного терміну- 03.02.2025р. 09:00 година, відповідачем-1 передано звернення до поліції на лінію «№102» про затримку та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мало місце 29.01.2025р.
Разом з тим, доказів порушення позивачем правил військового обліку до 29.01.2025р., що могло б бути обрано підставами для звернення до правоохоронних органів на лінію 102 саме 29.01.2025р. про затримку позивача та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачем-1 суду не надано, а судом не встановлено.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що зазначені дії відповідача-1 є грубим порушенням процедури проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, вчинені посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 всупереч вимогам вищенаведеного проаналізованого судом чинного законодавства, призвели до порушення прав та інтересів позивача, тому не можуть бути визнані судом правомірними.
Відтак, слід дійти висновку, що докази, які б свідчили про вжиття заходів відповідачем-1 у порядку та у спосіб, встановлений п.56 Порядку №1487 та додатком 20 до Порядку №1487 в частині звернення відповідача-1 до органів національної поліції з метою адміністративного затримання та доставлення позивача, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил військового обліку), до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки із дотриманням встановленої вище процедури та форми звернення, відповідачем-1 суду не надані.
А отже, факт порушення позивачем правил військового обліку та необхідність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за таке правопорушення у встановленому законодавством порядку у ході судового розгляду відповідачем - 1 не доведений.
Окрім того, слід зазначити, що і досліджені судом відомості за ВОД позивача у мобільному застосунку Резерв+, які були сформовані позивачем уже 22.04.2025р. о 21:04, тобто після 06.04.2025р. (відображення на цю дату у ВОД позивачем порушення ним правил військового обліку у мобільному додатку Резерв+) жодної інформації про правопорушення, вчинені позивачем, зокрема, і щодо порушення ним правил військового обліку, не містять.
При цьому, суд вважає, що наведені вище встановлені описані судом обставини у цій справі щодо порушення відповідачем-1 процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період є суттєвими та грубими порушеннями, які призвели до протиправних дій відповідача-1, мають негативний вплив на права та інтереси позивача при перевірці його документів, а тому такі дії відповідача-1 не можуть бути визнані судом формальними.
Роблячи такі висновки судом враховується і правові висновки п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», за яким на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії посадових осіб відповідача-1, які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «Порушення правил військового обліку» у електронному ВОД позивача у його мобільному застосунку «Резерв+», без дотримання процедури, встановленої вищенаведеними нормами законодавства, були вчинені всупереч вищенаведених положень законодавства, а відтак, такі дії відповідача-1 беззаперечно підлягають визнанню судом протиправними.
За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, у ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача-1 щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронну систему «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, що наведений вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами не доведена.
Судом критично надається оцінка доводам відповідача-1 у відзиві на позов з приводу того, що згідно даних автоматизованої інформаційно телекомунікаційної системи «Оберіг» та даних облікової картки позивач з 16.05.2018р. не з'являється до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК та уточнення облікових даних, оскільки зазначене не відповідає дійсності та спростовується відомостями з ВОД позивача, сформованими 06.04.2025р., у яких зазначено, що позивачем дані уточнені вчасно, а датою їх уточнення є 04.06.2024р.
Щодо доводів відповідача-1 про не проходження позивачем ВЛК, що, на переконання відповідача-1, є доказом порушення позивачем правил військового обліку, то суд зазначає про те, що у такому випадку у відповідності до повноважень РТЦК та СП, останні мали повноваження сформувати та направити на адресу місця проживання відповідну повістку у відповідності до вимог п.п.30-1, 30-2, 30-3 Постанови КМУ №560 до 29.01.2025р. (тобто, до моменту звернення про його затримку та доставку до ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Разом з тим, відповідачем-1 жодних доказів складання та направлення на адресу позивача такої повістки у строк до 29.01.2025р. суду не надано.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, і аргументи відповідача-1 з приводу того, що у січні 2025р. позивачу була сформована відповідна повістка, яка була направлена на адресу позивача засобами «Укрпошти», з огляду на те, що як встановлено вище дослідженими судом копіями документів, відповідних доказів про направлення такої повістки у спосіб та у порядку за процедурою, встановленою чинним законодавством, відповідачем-1 суду також не надано.
При цьому, обставини звернення відповідача-1до органів поліції на лінію «№102» про затримання і доставку до ІНФОРМАЦІЯ_7 позивача за порушення правил військового обліку (ухилення від мобілізації) 29.01.2025р. без складання керівником РТЦК та СП Звернення за встановленою форрмою (додаток 20 до Порядку №1487), без накладення на нього КЕП (п.56 Порядку №1487), без направлення повістки поштою (п.30-1, п.302 Постанови №560), а також до спливу терміну, зазначеного у повістці (03.02.2025р. о 09:00 год.), судом вище визнано суттєвими порушеннями відповідачем-1 процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, що призвело до порушення відповідачем-1 права та інтереси позивача, які тепер підлягають судовому захисту у межах даної справи.
Інші доводи відповідача-1 уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність вчинення відповідачем -1дій щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, як суб'єктом владних повноважень, без дотримання встановленої законодавством процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що відповідач-1 та його посадові особи, вчиняючи такі дії, діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено, що, відповідач-1, як суб'єкт владних повноважень, вчиняючи дії щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, без дотримання встановленої процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які судом визнані протиправними, допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.
Враховуючи наведене та те, що судом встановлено протиправність дій відповідача-1 щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, без дотримання встановленої процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то ефективним відновленням порушеного права позивача має бути саме зобов'язання відповідача-1 відновити становище позивача з виходом судом у цій частині за межі позовних вимог позивача з урахуванням приписів ч.2 ст.9, та ч.3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняті рішення про, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів - ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, щодо того, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених законодавцем.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах Закону, зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб'єкта владних повноважень.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, яка полягає у внесенні даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку без дотримання встановленої законодавством процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд вважає, що у даному випадку у відповідача-1 відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.
Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем , що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах з урахуванням приписів ст.13 Конвенції.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача у наведеній вище частині підлягають задоволенню.
Між тим, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУНП в Дніпропетровській області щодо включення інформації про позивача до бази ІРІП «Розшук» ІКС ІП НПУ як такого, що перебуває в розшуку та зобов'язання останнього виключити інформацію про позивача внесену до бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку, слід відмовити, з огляду на таке.
Як встановлено судом у матеріалах справи наявна інформація у вигляді копії Витягу з ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» ФОВМ-002974732 зі змісту якої вбачається, що позивач - ОСОБА_1 у розшуку не перебуває.
Крім того, зі змісту відзиву на позов та довідки ГУНП в Дніпропетровській області №23207-2025 від 09.04.2025р. (74582), яка додана до відзиву на позов, судом встановлено, що згідно бази даних «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи інформаційний портал Національної поліції України, ОСОБА_1 (позивач у справі) станом на 09.04.2025р. в державному розшуку не перебуває.
Зазначені встановлені судом обставини позивачем у ході судового розгляду даної справи жодними іншими доказами не спростовані.
З огляду на викладене та враховуючи те, що доказів відображення у вказаних інформаційних базах органів поліції відомостей про розшук позивача судом не виявлено, а позивачем не доведено, суд приходить до висновку, що відповідач-2 не вчиняв жодних протиправних дій, які б призвели до порушення прав та інтересів позивача у даних правовідносинах, у зв'язку із чим обгрунтовані правові підстави для задоволення позовних вимог позивача у цій частині заявлених позовних вимог, у адміністративного суду відсутні.
Тому у наведеній частині позову, заявлених до відповідача-2, позивачеві слід відмовити.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача -1 на користь позивача судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. з урахуванням коефіцієнта 0,8 (подання позову через Електронний суд) у розмірі, встановленому ст.4 Законом України «Про судовий збір» та з урахуванням часткового задоволення позову, а саме: задоволення позову тільки в частині позовних вимог, заявлених до відповідача-1, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам, виходячи з вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 52, 72-77,94,122,132,139,193,241-246,250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відображені станом на 06.04.2025р., дані щодо наявності порушень правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва