08 вересня 2025 рокуСправа № 160/3007/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 045750024768 від 20.12.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 31.07.1979 до 01.09.1986, з 19.05.1995 до 01.07.1996, з 01.07.1996 до 02.10.2000 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 30.07.1979;
призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня, наступного за днем досягнення віку 63 роки - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 06.10.2023 вона звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком з доданими до заяви документами. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення № 045750024768 від 12.10.2023 про відмову у призначенні їй пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У розрахунку стажу було зазначено, що страховий стаж становить 17 років 09 місяців 17 днів. 18.12.2023 позивач повторно звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та додатковими документами для призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 045750024768 від 20.12.2023 було відмовлено у призначенні пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У розрахунку стажу вказано, що страховий стаж становить 12 років 04 місяці 18 днів. Позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не зараховано до її страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.07.1989 до 23.07.1992 на підставі свідоцтва про народження, та періоди роботи 31.07.1979 до 01.09.1986, з 19.05.1995 до 01.07.1996, з 01.07.1996 до 02.10.2000, записи про які містяться у трудовій книжці. Зазначені в оскаржуваному рішенні недоліки заповнення трудової книжки не є тими недоліками, за наявності яких трудовий стаж не може вважатися підтвердженим. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати наслідки для особи, яка допустила порушення, а не для працівника, та не може впливати на його особисті права.
Ухвалою від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18.12.2023 з відомостями про додані до заяви документи.
23.02.2024 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог зазначив, що заяву ОСОБА_1 від 18.12.2023, подану до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, визначеним засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.12.2023 згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу, страховий стаж позивача становив 12 років 04 місяці 18 днів. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу було прийнято рішення № 045750024768 від 20.12.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком. Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. Згідно з трудовою книжкою від 30.07.1979 серії НОМЕР_1 до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 31.07.1979 до 01.09.1986, з 19.05.1995 до 01.07.1996, оскільки записи засвідчені печатками, які непридатні для сприйняття змісту; з 01.07.1996 до 02.10.2000, оскільки дата прийняття на роботу « 01.07.1996» не відповідає даті наказу про прийняття на роботу « 01.07.1997». Періоди роботи за 1998-2000 роки частково зараховано згідно з даними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Виявлені недоліки є такими, що виключають можливість зарахування періодів роботи з 31.07.1979 до 01.09.1986, з 19.05.1995 до 01.07.1996, з 01.07.1996 до 02.10.2000 до страхового стажу позивача.
У відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який надійшов до суду 27.02.2024, відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві відповідача-2. Зазначив, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про народження від 25.12.1989 серії НОМЕР_2 , оскільки відмітка про видачу паспорту відсутня. В анкеті опитування на призначення пенсії до звернення від 06.10.2023 дата народження дітей, за якими заявниця здійснювала догляд, не зазначено. Будь-які інші відомості про обставини догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку заявницею не надавались. Періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці від 30.07.1979 серії НОМЕР_1 з 31.07.1979 до 01.09.1986, з 19.05.1995 до 01.07.1996 не зараховано, оскільки записи засвідчені печатками, непридатними для сприйняття змісту. Також не зараховано період роботи з 01.07.1996 до 02.10.2000, оскільки дата про прийняття на роботу не відповідає даті наказу про прийняття на роботу. Періоди роботи за 1998-2000 рр. частково зараховано згідно з даними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Не зараховано 12.2003, оскільки відомості про роботу відсутні в Реєстрі. Уточнюючих довідок відповідно до Порядку № 637 позивачем до заяви не надано. Загальний страховий стаж позивача, за наслідками розгляду поданих документів, становив 12 років 04 місяці 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Станом на час розгляду справи інших заяв по суті справи не надійшло. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з частиною другою статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частинами першою-другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18.12.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 045750024768 від 20.12.2023 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . У рішенні зазначено, що вік заявниці становить 63 роки 01 місяць 17 днів, її страховий стаж - 12 років 04 місяці 18 днів, необхідний страховий стаж - 20 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою з 31.07.1979 до 01.09.1986, з 19.05.1995 до 01.07.1996, оскільки записи засвідчені печатками, непридатними для сприйняття змісту. Також не зараховано період роботи з 01.07.1996 до 02.10.2000, оскільки дата про прийняття на роботу не відповідає даті наказу про прийняття на роботу. Періоди роботи за 1998-2000 рр. частково зараховано згідно з даними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Не зараховано 12.2003, оскільки відомості про роботу відсутні в Реєстрі. Крім того, не зараховано період догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про народження, оскільки відмітка про видачу паспорту відсутня. В анкеті опитування на призначення пенсії до звернення від 06.10.2023 дата народження дітей, за якими заявниця здійснювала догляд, не зазначена. Будь-які інші відомості про обставини догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку заявницею не надавались. Право на призначення пенсію може бути переглянуто за умови підтвердження неврахованих періодів роботи, догляду і набуття 20 років страхового стажу.
Не погодившись з рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з розрахунком стажу ОСОБА_1 (форма РС-право) до її страхового стажу зараховано такі періоди: 01.09.1978-23.07.1979 (навчання), 03.12.1984-02.11.1986 (догляд за дитиною до трьох років), 03.11.1986-16.12.1987, 01.08.1991-30.09.1992, 01.10.1992-19.05.1995, 01.07.1998-31.03.1999 , 01.10.1999-31.08.2000 (періоди роботи), 12.07.2001-23.03.2002 (беробіття), 01.08.2002-30.09.2002 , 01.08.2003-10.11.2003 , 01.01.2004-31.07.2004 (періоди роботи), 01.01.2005-31.03.2006 (одноразова сплата).
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25.08.1989 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До позовної заяви додано копію паспорта громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_8 , виданого Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 21.11.2005.
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , заповнена вперше 30.07.1979, містить, зокрема, такі записи про її роботу:
запис № 1: 31.07.1979 - зарахована до друкарського цеху Обласної книжкової типографії переплетником по другому розряду (наказ № 190 від 30.07.1979);
запис № 2: 07.08.1980 - присвоєно третій розряд машиніста-фальцувальника (наказ № 75к від 07.08.1980);
запис № 3: 01.09.1986 - звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП УРСР (наказ № 121к від 01.09.1986);
запис № 11: 19.05.1995 - прийнята оператором макаронного пресу 4-го виробництва фірми «Фуд Трейд Продакшн» (наказ № 19к від 19.05.1995);
запис № 12: 01.07.1996 - звільнена відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України (у зв'язку з переведенням до фірми «Арма-1») (наказ № 32к від 01.07.1996);
запис № 13: 01.07.1996 - прийнята за переведенням з фірми «Фуд Трейд Продакшн» до ТОВ «Арма-1» на посаду бригадира оператора макаронного пресу виробництва № 4 (наказ № 3 §17 від 01.07.1997);
запис № 14: 02.10.2000 - звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (наказ № 33 від 02.10.2000);
записи №№ 15-16: з 12.07.2001 до 23.03.2002 виплата допомоги по безробіттю;
записи №№ 17-18: з 01.08.2003 до 01.08.2004 - працювала оператором дражирувального барабану ТОВ «Фабрика «ЛИНАР».
Записи про роботу позивача засвідчено печатками, містять підписи уповноважених осіб.
Згідно з пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців», яка була чинною на час заповнення записів про роботу позивача з 31.07.1979 до 01.09.1986 у її трудовій книжці, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено перелік документів, що додаються до заяви для призначення пенсії за віком.
Згідно з п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.
Записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 для підтвердження її стажу за періоди з 31.07.1979 до 01.09.1986, з 19.05.1995 до 01.07.1996, з 01.07.1996 до 02.10.2000 достатньо, оскільки у трудовій книжці зазначено періоди роботи позивача, записи засвідчені підписами та печатками, запис № 13 від 01.07.1996 про прийняття на роботу за переведенням узгоджується з датою та підставою звільнення згідно із записом № 12 - п. 5 ст. 36 КЗпП України (переведення на інше підприємство, із зазначенням його назви).
Дійсно, відбитки печаток, якими засвідчено записи у трудовій книжці позивача про періоди її роботи з 31.07.1979 до 01.09.1986, з 19.05.1995 до 01.07.1996, непридатні до читання. Однак, відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка НОМЕР_1 містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності ОСОБА_1 , тому зазначені відповідачем-2 недоліки, а саме непридатні до читання відбитки печаток та розбіжності у даті прийняття на роботу 01.07.1996 і даті наказу № 3 від 01.07.1997 про прийняття на роботу за переведенням, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів трудової діяльності позивача з 31.07.1979 до 01.09.1986, з 19.05.1995 до 01.07.1996, з 01.07.1996 до 02.10.2000 згідно з вказаною трудовою книжкою до страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії. Як зазначено вище, записи про трудову діяльність щодо спірних періодів внесені на підставі наказів, засвідчені печаткою, містять прізвище, підпис уповноваженої особи.
Згідно з формою РС-право до страхового стажу позивача частково зараховано період її роботи у ТОВ «Арма-1» (01.07.1998-31.03.1999, 01.10.1999-31.08.2000).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) страхувальником позивача у 1998-2000 рр. було ТОВ «АРМА-1» (код ЄДРПОУ 20233025), у 2002 році - ПП «ОЛЕНА» (код ЄДРПОУ 31142751), у 2003-2004 рр. - ТОВ «ФАБРИКА ЛИНАР» (код ЄДРПОУ 23288233). У Реєстрі наявні відомості про нарахування заробітної плати і сплату страхових внесків за липень-грудень 1998 року, січень, лютий 1999 року, жовтень-грудень 1999 року, січень-серпень 2000 року, серпень-листопад 2003 року, січень-липень 2004 року.
До страхового стажу позивача не зараховано період догляду за дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною трирічного віку.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону № 1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «ж» частини 3 статті 56 Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Пунктом 11 Порядку № 637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.
Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
Таким чином, відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду, у якому позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з підстав відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта, є протиправною.
Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача, відсутність належного обґрунтування рішення суб'єкта владних повноважень та передчасні висновки про недостатність у позивача страхового стажу для призначення їй пенсії, без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно із записами №№ 6-10 у трудовій книжці ОСОБА_1 була працевлаштована з 01.08.1991 до 19.05.1995, тобто до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку. Вказані періоди роботи зараховано до її страхового стажу.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 безпідставно не враховано до страхового стажу позивача період догляду за дитиною з 23.07.1989 до 31.07.1991.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком рішенням № 045750024768 від 20.12.2023.
Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та прийняття рішення за заявою позивача від 18.12.2023 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
Суд зазначає, що протиправно не зарахувавши до страхового стажу позивача період догляду за дитиною з 23.07.1989 до 31.07.1991 та періоди її роботи з 31.07.1979 до 01.09.1986, з 19.05.1995 до 01.07.1996, з 01.07.1996 до 30.06.1998, з 01.04.1999 до 30.09.1999, з 01.09.2000 до 02.10.2000, відповідач-2 передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком. Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення. Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 045750024768 від 20.12.2023 та зобов'язання відповідача-2 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 вказані періоди догляду за дитиною та роботи до її страхового стажу.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 призначити та виплатити позивачу пенсію за віком з 02.11.2023, до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.
Обчислення страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З метою ефективного та повного захисту прав позивача, суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України зобов'язує відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 18.12.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з виходом за межі позовних вимог.
Беручи до уваги, що відповідача-1 не було визначено органом призначення пенсії позивачу, підстави для задоволення позовних вимог, пред'явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відсутні.
Позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3446813198.1 від 01.02.2024.
Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 045750024768 від 20.12.2023 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області області:
- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною з 23.07.1989 до 31.07.1991 та періоди її роботи з 31.07.1979 до 01.09.1986, з 19.05.1995 до 01.07.1996, з 01.07.1996 до 30.06.1998, з 01.04.1999 до 30.09.1999, з 01.09.2000 до 02.10.2000;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18.12.2023 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010.
Повний текст рішення складено 08.09.2025.
Суддя В.В. Рянська