08 вересня 2025 рокуСправа №160/19134/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 по включенню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до військового обліку;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 поновити запис про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку на підставі ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він був засуджений 03.06.1998 за ст. 93 п. ж, і, ч. 3 ст. 144, ч. 2 ст. 194, 42 КК України, в редакції станом на дату засудження, на 15 років позбавлення волі, з яких 5 років в тюремному заключенні. З огляду на те, що його було засуджено за вчинення особливо тяжкого злочину, то він був виключений з військового обліку. У зв'язку з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18.05.2024, позивачем через Територіальний підрозділ Центру адміністративних послуг « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( «центр Дії») на ж/м Інгулець подано заяву про актуалізацію даних. Після цього, в додатку Резерв+ була інформація про те, що дані позивача уточнені вчасно, виключено з військового обліку. Однак станом на 01.05.2025 в додатку «Резерв+» інформація щодо позивача оновлена та вказано, що він перебуває на військовому обліку. Позивач не згодний з включенням до військового обліку як військовозобов'язаного, а тому на адресу відповідача направив звернення, де просив виключити його з військового обліку. Проте, відповідач відповіді на звернення не надав. Таким чином вважає, що його права порушується відповідачем, що зумовило звернення до суду.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19134/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
15.07.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
18.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Відповідно до п.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Згідно п.10 ст.1 цього Закону громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Позивач зазначає , що відповідно до довідки про звільнення серії І-ФР №666 від 25.12.2008 його було засуджено 03.06.1998 за ст. 93 п. ж, і, ч. 3 ст. 144, ч. 2 ст. 194, 42 КК України в редакції станом на дату засудження, на 15 років позбавлення волі, з яких 5 років в тюремному заключенні, з огляду на це був виключений з обліку на підставі п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 05.05.2017. Водночас, позивач як доказ додає до позову тимчасове посвідчення № 027, де на першій сторінці зазначено, що «У зв'язку з відсутністю бланків військового квитка 04.0.2017 року знятий з військового обліку військовозобов'язаних ст. 37 п.2.3.5 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та дата видачі військового квитка зазначена 04.05.2017. Відповідач звертає увагу, що позивачем не надано зворотній бік тимчасового посвідчення, де проставляються відмітки про взяття/зняття/виключення з військового обліку, щоб підтверджувало його дійсне виключення з військового обліку. Згідно з бази Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних 03.06.1998, що також підтверджується в п.37 облікової картки ОСОБА_1 04.05.2017 позивач пройшов військово-лікарську комісію Широківського районного військкомату та визнаний придатним до військової служби (пункт 34 в обліковій картці). У 2018 році був взятий на військовий облік військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Поряд з цим, стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» прямо визначено взяття на військовий облік осіб, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, отже даною статтею не передбачено не взяття на військовий облік осіб, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, які були до цього виключені з військового обліку або зняті. Також, законодавством не встановлено термін, не зазначеного, коли починається відлік часу, коли особа вважається «прибулою» після відбування покарання з установ виконання покарань. Враховуючи зазначене, позивач підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, як особа яка прибула після відбування покарання з установ виконання покарань. Оскільки позивач не має права на виключення з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі, то ІНФОРМАЦІЯ_6 вважає, що відсутні підстави для не взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних та відсутні підстави для поновлення запису про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
23.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає непогодження з доводами відповідача, вважає відзив необґрунтованим. Позивач акцентує, що його було виключено з обліку на підставі п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 05.05.2017. За приписати п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», в редакції чинній станом на 05.05.2017, виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які: 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. На підставі вказаної норми позивач був виключений з військового обліку та вже не вважався військовозобов'язаним в розумінні вимог Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а тому повторне включення до військового обліку можливо лише у випадку наявності такої вказівки в законі. Натомість, вказана норма ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» була змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» та з частини 6 ст. 37 був виключений п. 6. Натомість, позивач був виключений з військового обліку до моменту набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18.05.2024, а тому норми вказаного Закону не можуть бути застосовані до позивача, оскільки він не вважався військовозобов'язаний в розумінні Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Для повторного включення позивача до військового обліку в відповідача повинні були бути законні підстав. Не заслуговують на увагу цитування відповідачем норм КК України щодо погашення судимості, оскільки нормами пункту 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» не передбачалось повторного включення до числа військовозобов'язаних з моменту погашення судимості. Крім того, відповідні норми КК України в частині погашення судимості не регулюють військових облік, а лише встановлюють момент погашення судимості для цілей врахування таких судимостей у випадку повторного вчинення злочину.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь позивача не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , документований паспортом серії НОМЕР_1 , що виданий 21.08.1997 Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області; адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Довідки про звільнення серії І-ФР №666 від 25.12.2008, ОСОБА_1 був засуджений 03.06.1998 за ст. 93 п. ж, і, ч. 3 ст. 144, ч. 2 ст. 194, 42 КК України до 15 років позбавлення волі, з яких 5 років в тюремному заключенні; відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 11.09.1997 по 25.12.2008, звідки звільнений умовно-достроково на підставі постанови Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24.12.2008. Не відбутий термін покарання 3 роки 7 місяців 7 днів.
Згідно із обліковою карткою (картка первинного обліку військовозобов'язаних), ОСОБА_1 03.06.1998 був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, 04.05.2017 пройшов військово-лікарську комісію Широківського районного військкомату, визнаний придатним до військової служби та взятий на облік в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , виданого 04.05.2017 військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1978 р.н., він прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України за ВОС №837 за посадою водій, код 037, солдат, придатний до військової служби.
Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 10.12.2024 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+», позивач вчасно оновив персональні дані; номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» - 180120241425037600037; наявний запис - не військовозобов'язаний (виключений).
Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 01.05.2025 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+», позивач має статус військовозобов'язаного, відомості щодо постанови та дати ВЛК - постанова ВЛК від 04.05.2017 - придатний, звання - солдат, ВОС - 790037, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
12.06.2025 адвокат Альона Забара звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_9 із зверненням в інтересах позивача щодо неправомірного включення до військового обліку, в якому просила надати обґрунтовані причини включення ОСОБА_1 до військового обліку, а також виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку.
Листом від 27.06.2025 №4/4531 відповідачем повідомлено про розгляд заяви та надано відповідь наступного змісту. ОСОБА_1 знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 та відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» відноситься до категорії (має статус) - військовозобов'язаного. Згідно п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підлягають громадяни У країни, які, зокрема, прибули після відбування покарання з установ виконання покарань. Статтею 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачено не взяття на військовий облік осіб, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, які були до цього виключені з військового обліку або зняті.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо включення його до військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
За змістом частини першої, третьої та дев'ятої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Відповідно до частини восьмої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, чинної до 17.05.2024, було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ), яким статтю 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Частиною шостою статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Отже, з переліку громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, виключено осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Частиною четвертою статті 39 Закону №2232-XI передбачено, що на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З огляду на наведені положення Закону №2232-ІХ та Порядку № 560 з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У межах правовідносинах, що виникли між сторонами, спір точиться щодо внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач був засуджений 03.06.1998 за ст. 93 п. ж, і, ч. 3 ст. 144, ч. 2 ст. 194, 42 КК України, в редакції станом на дату засудження, до 15 років позбавлення волі, з яких 5 років в тюремному заключенні, відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 11.09.1997 по 25.12.2008, та звільнений умовно-достроково на підставі постанови Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24.12.2008.
Отже, позивача було засуджено до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину.
За змістом облікової картки (картка первинного обліку військовозобов'язаних), ОСОБА_1 з 03.06.1998 був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, 04.05.2017 за висновками ВЛК визнаний придатним до військової служби та взятий на облік в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
В силу пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла до 18.05.2024, позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, як особа, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину, водночас з 18.05.2024 - взятий на військовий облік з огляду на вимоги чинного законодавства.
Суд зазначає, пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції з 18.05.2024 чітко встановлено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Доводи позивача з приводу того, що він повинен бути виключений з військового обліку на підставі даних тимчасового посвідчення №027 від 04.05.2017 цілком безпідставні, оскільки дане тимчасове посвідчення дійсне до отримання військового квитка, а дата видачі позивачу військового квитка - 04.05.2017.
Доводи позивача про обов'язок відповідача внести відомості до Реєстру про виключення його з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XI в редакції станом на 2017 рік, не прийнятні.
Частина шоста статті 37 Закону №2232-XI в редакції з 18.05.2024 не містить пункту 6.
Крім того, вказаною нормою визначено виключний перелік категорій громадян, які підлягають виключенню з військового обліку.
Однак, позивачем не надано доказів того, що він відноситься до такої категорії.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Так, у зв'язку із внесенням змін до статей 37, 39 Закону №2232-XII було виключено з числа громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок і які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції починається з моменту набрання цим актом чинності, поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, в т.ч. осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З огляду на викладене, під час розгляду заяви позивача щодо виключення його з військового обліку відповідач повинен був керуватись чинними нормами частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (у редакції Закону №3633-IX), тому порушень в цій частині судом не встановлено, підстави для виключення позивача із військового обліку військовозобов'язаних відсутні, на час звернення до відповідача із заявою про виключення з військового обліку останній підлягав постановці на військовий облік, оскільки не надав доказів того, що відноситься до категорій осіб, що підлягають виключенню з військового обліку.
Також, судом встановлено, що листом від 27.06.2025 №4/4531 ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомлено представника позивача про розгляд заяви від 12.06.2025 та про те, що нормами чинного законодавства не передбачено не взяття на військовий облік осіб, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, які були до цього виключені з військового обліку або зняті.
Таким чином, заява позивача була розглянута відповідачем, лист-відповідь від 27.06.2025 №4/4531 отриманий представником позивача, про що самостійно зазначено у клопотанні від 15.07.2025.
Отже, суд не вбачає бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова