08 вересня 2025 р.Справа №160/25318/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/25318/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та скасування наказу, -
04 вересня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Командира військової частини НОМЕР_2 за №328 від 04 липня 2025 року в частині переведення військовослужбовця старшого лейтенанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової частини НОМЕР_4 з посади старшого офіцера відділення психологічної підтримки персоналу шпк «майор» до військової частини НОМЕР_5 , ВОС - 3420003 на посаду заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу інженерно - саперної роти, шик «старший лейтенант»;
- скасувати п.9 Наказу Командира військової частини НОМЕР_2 за №328 від 04 липня 2025 року в частині переведення (переміщення) старшого лейтенанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової частини НОМЕР_4 з посади старшого офіцера відділення психологічної підтримки персоналу шпк «майор» до військової частини НОМЕР_6 , ВОС - 3420003 на посаду заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу інженерно - саперної роти, шпк «старший лейтенант».
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність поведінки відповідача щодо переведення (переміщення) позивача на іншу посаду.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/25318/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- забезпечити позов шляхом зупинення дії пункту 9 Наказу Командира військової частини НОМЕР_2 за №328 від 04 липня 2025 року в частині переведення (переміщення) старшого лейтенанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової частини НОМЕР_4 з посади старшого офіцера відділення психологічної підтримки персоналу шпк «майор» до військової частини НОМЕР_5 , ВОС - 3420003 на посаду заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу інженерно - саперної роти, шпк «старший лейтенант» на час розгляду в Дніпропетровському окружному адміністративному суді позовної заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування п.9 наказу командира військової частини НОМЕР_2 за №328 від 04.07.2025 року.
Заява про забезпечення позову обґрунтована посиланнями на те, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні здійснюється виключно у разі, якщо матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову не дають можливості об'єктивного розгляду заяви без участі сторін.
Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали позовної заяви та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.
Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 року у справі №160/8773/23.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.
Пунктом 9 наказу відповідача від 04.07.2025 року №328, зокрема, позивача звільнено з займаної посади і призначено до Сил територіальної оборони Збройних Сил України на посаду заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу інженерно-саперної роти Військової частини НОМЕР_5 .
Згідно п. 10 ч. 3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Наразі в Україні запроваджено правовий режим воєнного стану, який на момент прийняття спірного наказу діяв згідно Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.04.2025 року №235/2025 (затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 року №4356-IX. В подальшому і дотепер воєнний стан діє згідно Указу Президента України від 14.07.2025 року № 478/2025 (затверджений Законом України від 15.07.2025 року №4524-IX).
Отже, щодо позивача прийнято наказ командира в умовах воєнного стану, в зв'язку з чим згідно п. 10 ч. 3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу у відповідній частині не допускається згідно прямої вказівки законодавця.
Більш того, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.
Водночас, наразі запропонований позивачем спосіб забезпечення позову фактично підмінить собою судове рішення у справі, адже повністю нівелює юридичну силу спірного індивідуально-правового акту.
Також слід зазначити, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що задоволення заяви в спосіб, який пропонує позивач, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.
Відтак, правомірність та оцінка дій відповідачів підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, суд дійшов висновку, що наразі підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко