08 вересня 2025 рокуСправа №160/15298/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
26.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсій ОСОБА_1 від 14.05.2025 року № 047050031891;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1979 та навчання відповідно до атестату № 4827;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розгляну заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 06.05.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.05.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 14.05.2025 року №047050031891 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу від 21 до 31 років. Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 16.06.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення.
12.06.2025 на виконання ухвали суду від 30.05.2025 від відповідача до суду надійшли матеріали, що були на розгляді при прийнятті пенсійним органом спірного рішення, та відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у позові повністю. В обґрунтування представник відповідача зазначає, що pа результатами розгляду заяви позивача від 06.05.2025, за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №047050031891від 14.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 через відсутність необхідного страхового стажу: вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 63 роки 04 місяців, страховий стаж - 07 років 08 місяців 21день. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивачки невраховано: трудову книжку серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища виконаний неналежним чином; періоди роботи з 21.07.1979 по 26.08.1982, з 21.05.1992 по 22.02.1997 та навчання з 01.09.1977 по 20.07.1979 у зв'язку з нечітким відбитком печатки, дата дописана чорнилом іншого кольору та розбіжностями в написанні ПІБ позивача в атестаті та паспорті.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 з метою повного та всебічного розгляду адміністративної справи, суд продовжив строк розгляду справи до 08.09.2025 включно.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 06.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Станом на день звернення, позивачу виповнилося повних 63 роки, страховий стаж складав 07 років 08 місяців 21день, з необхідних від 21 до 31 років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.05.2025 року №047050031891 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу в діапазоні від 21 до 31 року. Зазначена відмова зумовлена наступними обставинами:
- «трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 25.07.1979, оскільки на титульній сторінці трудової книжки запис про зміну прізвища з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 » виконаний неналежним чином та перша сторінка засвідчена нечітким відбитком печатки;
- період роботи з 21.07.1979 по 26.08.1982, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки;
- період роботи з 21.05.1992 по 22.02.1997, оскільки дата наказу про звільнення дописана чорнилом іншого кольору;
- період навчання з 01.09.1977 по 20.07.1979 в міському професійно-технічному училищі №22 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, оскільки в атестаті зазначено прізвище, ім'я та по батькові “ ОСОБА_4 » не відповідає прізвищу, імені та по батькові “ ОСОБА_1 » згідно паспортних даних».
Позивач не погоджується із вказаними рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною другою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року мають особи за наявності страхового стажу від 21 до 31 року.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. В той же час, трудова книжка підтверджує загальний трудовий стаж особи.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд звертає увагу, що до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1979 внесені записи про всі спірні періоди роботи ОСОБА_1 .
Трудова книжка позивача вперше заповнювалась 25.07.1979. На той час діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
При цьому, відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Також, недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2025 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV у віці 63 років.
При оформленні пенсії за віком ОСОБА_1 надала необхідний пакет документів для призначення пенсії.
Заперечення відповідача у задоволенні цього позову мотивовані тим, що на титульній сторінці трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 запис про зміну прізвища виконаний неналежним чином, періоди роботи з 21.07.1979 по 26.08.1982, з 21.05.1992 по 22.02.1997 містять нечіткий відбиток печатки, дата дописана чорнилом іншого кольору.
З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним зазначити, що визначальним для призначення пенсії є стаж трудової діяльності. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів) не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. При цьому, на особу не може перекладатися тягар доведення достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у від 21.02.2018 у справі №687/975/17, 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 04.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Відтак суд вважає, що записи трудової діяльності та навчання позивача відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 є достатньою підставою для підтвердження страхового стажу, у тому числі за період з 21.07.1979 по 26.08.1982 та з 21.05.1992 по 22.02.1997, для призначення (перерахунку) пенсії. Водночас, незарахування зазначеного у трудовій книжці періоду роботи до страхового стажу, є необґрунтованим та протиправним.
Щодо підтвердження зміни прізвища позивача та не зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1977 по 20.07.1979 через розбіжність у написанні прізвища, ім'я та по батькові в атестаті “ ОСОБА_4 » та згідно паспортних даних “ ОСОБА_1 », суд зазначає наступне.
На заяву позивача від 08.05.2025 №1268/31.2-162 Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 09.05.2025 №1268/31.2-162 повідомило, що «за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян значиться актовий запис про реєстрацію народження на гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але видати повторне свідоцтво про народження неможливо через відсутність документального підтвердження належності даного свідоцтва заявниці, відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 №3307/5)».
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , виданого 25.07.2007 Баглійським відділом РАЦС Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області, після реєстрації розірвання шлюбу прізвище позивача не змінилося ( ОСОБА_6 ).
Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вданого 11.04.1995 Відділом РАГС Виконкому Заводської районної Ради народних депутатів м. Дніпродзержинська, після укладання шлюбу дружині (позивачу) присвоєно прізвище - ОСОБА_6 .
Зі Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , виданого 17.09.1987 відділом ЗАГС Дніпровського райвиконкому м. Дніпродзержинська, про що складено актовий запис №555 від 17.09.1987, вбачається, що після реєстрації розірвання шлюбу прізвище позивача не змінилося ( ОСОБА_9 ).
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу №555 від 17.09.1987, сформованого 08.05.2025 №00051089405 Відділом ДРАЦС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який містить наступні відомості щодо актового запису про шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , який розривається: актовий запис про шлюб №5 від 29.05.1978 складено Рекською с/р Очамчирського р-ну Абхазької РСР.
Однак, для підтвердження зміни прізвища із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_9 », позивач не має можливості отримати дублікат свідоцтва про шлюб, зареєстрований згідно актового запису про шлюб №5 від 29.05.1978, який складено Рекською с/р Очамчирського р-ну Абхазької РСР.
Натомість, позивач надала суду копію атестату №4827 від 20.07.1979, виданого « ОСОБА_4 » в тому, що вона закінчила міське професійно-технічне училище №22 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області; довідку від 06.05.2025 №133, виданого Кам'янським вищим професійним училищем про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчалася в Міському професійно-технічному училищі №22 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з 01.09.1977 (наказ №20 «к» від 31.08.1977) по 20.07.1979 (наказ №8-к від 27.07.1979) за професією «кухар», по закінченню навчання видано атестат №4827.
В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 на титульній сторінці зазначено перехід зміни прізвища (порядок збережено): ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .
Згідно запису №1 вищевказаної трудової книжки, до прийняття у відділ робочого постачання заводу ім. Дзержинського, позивач навчалася в «ГПТУ №22 м. Дніпродзержинська» з 01.09.1977 по 21.07.1979, про що видано атестат №4827.
З огляду на вище викладене, суд вважає доведеним належність прізвища « ОСОБА_2 » позивачці, яке внаслідок укладання шлюбу вона змінила на « ОСОБА_9 » та потім на « ОСОБА_6 ». Отже, період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1977 по 20.07.1979 в міському професійно-технічному училищі №22 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, відповідно до атестату № НОМЕР_5 , підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Відтак, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що періоди навчання з 01.09.1977 по 20.07.1979 відповідно до атестату № НОМЕР_5 , та трудової діяльності відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 , у тому числі періоди з 21.07.1979 по 26.08.1982 та з 21.05.1992 по 22.02.1997, були протиправно не зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, враховуючи неправомірне рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, спірне Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.05.2025 року №047050031891 підлягає скасуванню.
Прийнявши неправомірне рішення щодо відмови у призначенні пенсії, відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсій ОСОБА_1 від 14.05.2025 року №047050031891; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1979 та навчання відповідно до атестату № 4827; та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розгляну заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 06.05.2025 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією № 5173-8676-7894-4834 від 23.05.2025.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період з 15.08.2025 по 05.09.2025 у відпустці, рішення складено - 08.09.2025.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсій ОСОБА_1 від 14.05.2025 року № 047050031891.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1979 та навчання відповідно до атестату № 4827.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розгляну заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 06.05.2025 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець