08 вересня 2025 рокуСправа №160/15205/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 21.08.1996 по 01.01.2004 в повному обсязі та з 01.01.2010 по 31.12.2010;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності з 21.08.1996 по 01.01.2004 в повному обсязі та з 01.01.2010 по 31.12.2010 та здійснити перерахунок пенсії з моменту звернення за перерахунком, тобто з 08.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності. 08.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії. У вказаній заяві позивач зауважив, що при призначенні пенсії по інвалідності йому не було повністю враховано періоди підприємницької діяльності з 21.08.1996 по 01.01.2004 та з 01.01.2010 по 31.12.2010. Листом від 06.05.2025 №20954-13735/1-01/8-0400/25 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовив у зарахуванні до стажу позивача спірного періоду здійснення підприємницької діяльності через відсутність законних підстав. Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 16.06.2025 року.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач станом на 08.09.2025 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження від 30.05.2025 в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.
За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає його належним чином повідомленого про розгляд цієї справи.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 з метою повного та всебічного розгляду адміністративної справи, суд продовжив строк розгляду справи до 08.09.2025 включно.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 20.06.2024 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2025 №32768/6/04-36-24-13-13, позивач з 21.08.1996 по 31.12.2011 перебував на обліку, як фізична особа підприємець, дані щодо системи оподаткування відсутні; з 01.01.2012 по теперішній час перебуває на обліку, як фізична особа - підприємець, платник спрощеної системи оподаткування (II група єдиного податку). Також ГУ ДПС також повідомило, що не має можливості надати інформацію щодо сплачених сум податків, зборів та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплати ним фіксованої ставки податку з доходів фізичних осіб (що включав в себе внесок із соціального страхування), за період з 1994 року по 2003 рік, оскільки відповідно до ст. 269 та ст. 292 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, термін зберігання вказаних документів становить 5 років. Разом з тим, відповідно до покладених завдань, адміністрування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачувався у період до 01.10.2013 відноситься до повноважень Пенсійного фонду України.
На звернення позивача від 08.04.2025, листом від 06.05.2025 № 20954-13735/П-01/8-0400/25 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області встановило, що страховий стаж позивача, зарахований по 31.05.2024 складає 28 років 10 місяців 23 дні, з яких 4 роки 1 місяць 14 днів - додатковий стаж. Період ведення позивачем підприємницької діяльності зараховано до страхового стажу для обчислення пенсії з 01.01.2000 по 30.06.2000 таз 01.06.2011 по 31.05.2024 на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу та сплачених внесків; для зарахування інших періодів ведения надприємницької діяльності підстави відсутні.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Отже, спір між сторонами виник з підстав не зарахування спірного періоду підприємницької діяльності позивача до страхового стажу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Абзацом 5 ч. 3 ст. 21 Закону № 1058-IV визначено, що відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення страхового стажу визначено ст. 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розділом XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (п.3.1.) визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 637, в редакції Постанов Кабінету Міністрів України № 793 від 03.10.2018 року та № 1788 від 20.11.2003 року, було визначено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01.05.1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,
- з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,
- з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Таким чином, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування доходів з 21.08.1996 по 01.01.2004 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 зараховуються до страхового стажу за умови надання документів про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 року у справі №643/20104/15-а та 06.08.2024 у справі № 580/7175/21 зазначив, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Згідно п. 2 Указу Президента від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який був чинний до 01.01.2012р.) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Постановою правління Пенсійного фонду України» за № 21-1 від 19.12.2003 року затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України ( далі Інструкція).
Згідно п. 1.3 Інструкції страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 2.1.3 Інструкції, страхувальниками є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), а згідно п. 2.2.3 застрахованими особами є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Відповідно до п. 9.2 фінансові санкції, зазначені у підпунктах 9.3.2 - 9.3.7 пункту 9.3 Інструкції, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених підпунктами 2.1.1 - 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції.
Відповідно до п. 9.3.2 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
З наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №887089 та згідно інформації з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що 21.08.1996 Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області зареєстрував ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця, про що 17.06.2010 вчинено запис в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №22290170000004517.
В Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявні записи відносно позивача щодо взяття на його облік як платника податків:
«30.07.1996, 711C, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровсько-Новомосковське управління Новомосковська ДПІ (м. Новомосковськ), 43145015, (дані про взяття на облік як платника податків);
09.12.2002, 0423031693/04233, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровсько-Новомосковське управління Новомосковська ДПІ (м. Новомосковськ), 43145015, 33, (дані про взяття на облік як платника єдиного внеску)».
З листа Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області від 06.05.2025 №20954-13735/1-01/8-0400/25 вбачається, що в період з 21.08.1996 по 31.12.2011 позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець, дані щодо системи оподаткування відсутні.
Відповідно до ст. 269 Переліку № 578/5 термін зберігання документів акти, довідки, відомості, платіжні реєстри, довіреності, листи) про надходження податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджети та державні цільові фонди становить 5 років.
Відповідно до ст. 292 Переліку № 578/5 термін зберігання особових рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів) становить 5 років.
Виходячи з вищевикладеного, надати інформацію щодо системи оподаткування ОСОБА_1 за період з 21.08.1996 по 01.01.2004 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 ГУ ДПС у Дніпропетровській області немає можливості.
Разом з тим, даний лист не містить інформації про наявність у позивача заборгованості, що в свою чергу, свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.
Натомість, матеріали справи містять копію записів звіту подання декларацій позивача до податкового органу за 1996-2004 роки, яка містить графи «маршрут, кілометраж (кількість пасажирів), ціна послуги, сума виручки, …» та відмітки Новомосковського податкового органу «Декларація прийнята», дата та підпис відповідальної особи. Варто зазначити, що з копії звіту вбачається, що звіт оформлений належним чином, прошитий та пронумерований.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з частиною 1 статті 64 Закону України №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу.
В той же час, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, відповідно до ст.ст. 73, 74, 76 КАС України, які свідчать про те, що позивач за період з 21.08.1996 по 01.01.2004 не проводив сплату страхових внесків та до нього застосовувалися фінансові санкції як податковими органами, так і органами ПФУ.
Отже, відповідачем не наведено жодних порушень з боку позивача, які б відповідно до чинного законодавства стали підставою для не зарахування до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 21.08.1996 по 01.01.2004.
Щодо вимоги зобов'язати відповідача зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2010 по 31.12.2010, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Крім того, постановою КМУ від 03.10.2018 № 793 новим абзацом доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, згідно з яким: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Тобто вказаними змінами законодавець передбачив зарахування до страхового стажу фізичних осіб періоди провадження ними підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2017 з умовою сплати страхових внесків, незалежно від сум сплачених коштів (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, за спрощеною системою оподаткування підтверджується з 01.01.2004 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Таким чином, обов'язковими умовами для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку; сплата за весь наведений період щомісячно внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску.
Суд зазначає, що доказів сплати страхових внесків в спірний період з 01.01.2010 по 31.12.2010 позивач не надав, такі докази в матеріалах справи відсутні, доводи пенсійного органу в цій частині належними доказами не спростовані.
Суд зауважує, що нормами законодавства передбачено обов'язок сплати страхових внесків як самозайнятою особою, так і особою, яка перебуває у трудових відносинах (за неї внески сплачує страхувальник роботодавець).
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) не врегульовано.
Разом з тим, платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання від неї доходу, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. За відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Доказів того, що у спірний період позивач був найманим працівником позивач не надав, водночас його трудова книжка таких відомостей не містить.
Тобто, у спірний період позивач повинен був самостійно сплачувати страхові внески до пенсійного фонду, що в силу приписів законодавства є неодмінною умовою для зарахування до страхового стажу фізичної особи періоду провадження нею підприємницької діяльності.
В матеріалах справи відсутня довідка позивача з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 за спірний період з 01.01.2010 по 31.12.2010.
В той же час, суд відхиляє надану позивачем копію Додатку №5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, як доказ сплати позивачем страхового внеску, оскільки вказана довідка є звітом про суми нарахованого доходу позивача і подається до пенсійного органу. Зазначена довідка не містить відміток пенсійного органу про прийняття звіту відповідальною особою.
Відповідно, в цій частині позовні вимоги не знайшли свого підтвердження долученими до справи доказами, а тому задоволеними бути не можуть.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 21.08.1996 по 01.01.2004 в повному обсязі; та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності з 21.08.1996 по 01.01.2004 в повному обсязі та здійснити перерахунок пенсії з моменту звернення за перерахунком, тобто з 08.04.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.4378675920.1 від 20.05.2025.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період з 15.08.2025 по 05.09.2025 у відпустці, рішення складено - 08.09.2025.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 21.08.1996 по 01.01.2004 в повному обсязі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період ведення підприємницької діяльності з 21.08.1996 по 01.01.2004 в повному обсязі та здійснити перерахунок пенсії з моменту звернення за перерахунком, тобто з 08.04.2025, з урахування висновків, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець