08 вересня 2025 року Справа 160/9246/25
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
установив:
31 березня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не вірного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20 травня 2022 року по 03 вересня 2024 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та додаткових видів грошового забезпечення, грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної відпустки, грошову компенсацію за 56 календарних дня невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій, одноразову грошову допомогу в разі звільнення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 20.05.2023 по 31.12.2023, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2024 по 03.09.2024, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної відпустки, грошову компенсацію за 56 календарних дня невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій, одноразову грошову допомогу в разі звільнення із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 р. відкрито провадження у цій справі.
24 квітня 2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позову без руху, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд зазначає таке.
На підставі ч.5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Так у справі №460/21394/23 ВС зазначив, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Верховий Суд у справі №460/21394/23 зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, суд вважає, що початок обчислення строку звернення до суду з цим позовом обчислюється з дня вручення позивачу грошового атестата.
Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.03.2025 р. у справі № 460/21394/23, перебіг тримісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у чинній редакції), починається з моменту достовірного отримання грошового атестата як документа, що містить повну інформацію про належні суми грошового забезпечення.
Суд доходить висновку, що дата початку перебігу строку звернення до суду у даному випадку не настала, оскільки факт вручення грошового атестата позивачці не підтверджено.
Відтак твердження Військової частини НОМЕР_1 про пропуск позивачем процесуального строку є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, за відсутності доказів пропуску строку, підстав для залишення позовної заяви без руху немає. Клопотання відповідача про залишення позову без руху задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 123, 243, 248 КАС України суд,
ухвалив:
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без руху у справі №160/9246/25 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко