05 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6003/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - НОМЕР_2 прикордонний загін/В/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо проведення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за лютий 2016 року та червень 2017 року та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889), за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у лютому 2016 року, червні 2017 року, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у період січня 2015 року по 01.08.2019 у В/ч НОМЕР_1 . Зазначив, що під час проходження військової служби йому в лютому 2016 року та червні 2017 року виплачувалась грошова допомога на оздоровлення та у період з січня 2016 року по лютий 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода. В подальшому, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі № 140/3940/19 відповідач виплатив заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.12.2018 у розмірі 21 339,21 грн.
Позивач вважає, що оскільки під час проходження військової служби йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, то нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках, яка нараховується з місячного грошового забезпечення, проведена відповідачем без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року також проведено відповідачемз непроіндексованого (знеціненого) місячного грошового забезпечення.
Позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що у індексація грошового забезпечення не входить до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, а тому не враховується до розміру допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період 2012 року по 01.08.2019 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні, що не є спірним та підтверджується витягом з наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 31.07.2019 №203-ос (а.с. 17).
Як слідує з особистих карток грошового забезпечення (а.с.18-23), під час проходження позивачем військової служби йому у лютому 2016 року - лютому 2018 року нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода. Також В/ч НОМЕР_1 виплатила позивачу грошову допомогу на оздоровлення: в лютому 2016 року у розмірі 3638,75 грн та у червні 2017 року у розмірі 5142,90 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі № 140/3940/19, яке набрало законної сили 07.08.2020, зокрема, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.07.2015 по 01.12.2018 та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.12.2018.
28.05.2020 на виконання вказаного судового рішення В/ч НОМЕР_1 виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 21339,21 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача у банку (а.с. 13 зворот), листом В/ч НОМЕР_1 від 29.04.2025 №09/10893-25-вих (а.с. 7 зворот), розрахунковим листом за травень 2020 року (а.с. 8).
Спірні правовідносини виникли щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, без включення до місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Преамбулою Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За приписами пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (пункт 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (була чинною до 28.02.2018) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, грошове забезпечення військовослужбовців включає: основні види (посадовий оклад; оклад за військовим званням); щомісячні додаткові види (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
На час нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, за 2016-2018 роки діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за №537/15228; далі - Інструкція №425), якою визначено порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
За змістом пунктом 1.2 розділу I Інструкції №425 місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).
Підпунктами 3.7.1, 3.7.4 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції №425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Підпунктом 5 пункту 1 Постанови №889 (доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №704 “Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. №889», яка набрала чинності з 01.01.2016) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
На виконання Постанови №889 02.02.2016 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №73, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №217/28347), пунктом 2 якої встановлено, що виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 зазначеної Інструкції №73 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Суд звертає увагу на те, що право на грошову допомогу на оздоровлення у 2016-2017 роках та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, яка виплачувалася у лютому 2016 року - лютому 2018 року, позивач набув, в цій частині його право було реалізоване.
Спірним питанням є підстави включення при обчисленні цих виплат нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення.
За приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За змістом статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Суд враховує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі № 140/3940/19, яке набрало законної сили, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.12.2018.
З розрахункового листа за травень 2020 року (а.с. 8) слідує, що на виконання вказаного судового рішення позивачу, починаючи з липня 2015 року по лютий 2018 року включно нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення.
Отже, індексація грошового забезпечення у період з липня 2015 року по лютий 2018 року включно підлягала виплаті позивачу щомісячно (повинна була мати щомісячний характер) та враховуючи її особливу правову природу, бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення (виплачена у лютому 2016 року та у червні 2017 року), щомісячної додаткової грошової винагороди (виплачена у лютому 2016 року - лютому 2018 року), з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, є протиправною (такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 30.04.2021 у справі №620/561/20, від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, від 30.11.2023 у справі №380/21619/21 та ін.).
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для включення індексації грошового забезпечення до місячного грошового забезпечення для обрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової.
Проте перерахунок щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, слід здійснити з лютого 2016 року, оскільки відповідно до картки грошового забезпечення саме з лютого 2016 року ОСОБА_1 було нараховано щомісячну додаткову грошову винагороду (а.с. 19), а не з січня 2016 року, як помилково зазначає позивач в позовній заяві. Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про нарахування та виплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди у січні 2016 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності В/ч НОМЕР_1 щодо проведення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016, 2017 роках, щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої у лютому 2016 року - лютому 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016, 2017 роках, щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої у лютому 2016 року - лютому 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
При вирішенні питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом суд наголошує, що спірні правовідносини виникли щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016, 2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої у лютому 2016 року - лютому 2018 року включно.
Спір щодо виплати належного грошового забезпечення є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі №460/17052/21 вказував на безпідставності застосування для визначення строку звернення до суду положень частини п'ятої статті 122 КАС України у спорах щодо грошового забезпечення, а застосуванню підлягають приписи частини другої статті 233 КЗпП України.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»; далі - Закон №2352-ІХ, набрав чинності 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З 19.07.2022 з огляду на зміни, внесені Законом №2352-ІХ до статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежується тримісячний строком.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, дія статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Право на звернення до суду із позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежене будь-яким строком.
Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду, суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини виникли до 19.07.2022, то відсутні підстави для застосування змін, внесених Законом №2352-IX до статті 233 КЗпП України.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016, 2017 роках, щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої у лютому 2016 року - лютому 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016, 2017 роках, щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої у лютому 2016 року - лютому 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя О. О. Андрусенко