м. Вінниця
08 вересня 2025 р. Справа № 120/6837/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: головного управління Національної поліції у Вінницькій області про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції у період з 07.11.2015 по 30.10.2017 включно, грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу, з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, за 3102 годин служби в нічний час за період з 07.11.2015 року по 09.0.2021 року, доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 01.03.2021 року по 09.091.2022 року, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані 25 діб щорічної відпустки.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області вчинило всі дії в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законодавством, що регулює діяльність Національної поліції України та не допустило порушення прав позивача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №143о/с від 06.09.2021 року старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) з 09.09.2021 року.
Однак, на переконання позивача, на момент звільнення його зі служби в поліції відповідачем протиправно не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції у період з 07.11.2015 по 30.10.2017 включно, грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу, з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, за 3102 годин служби в нічний час за період з 07.11.2015 року по 06.09.21 року, доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 01.03.2021 року по 06.09.20212 року, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані 25 діб щорічної відпустки.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 4 частини 10 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Частиною 5 статті 94 Закону №580-VIII передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (далі-Закон №1282-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі статтею 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
При цьому, зміни щодо поліцейських були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 "Про внесення зміни до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (набрала чинності 24 жовтня 2017 року) шляхом доповнення абзацу п'ятого після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських".
Згідно з пунктами 4 і 5 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
При цьому, приписами пункту 10-1 Порядку №1078 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 9 грудня 2015 року (який застосовувався до 1 грудня 2015 року), було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
З наведеного вбачається, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №815/2590/18 зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У постанові від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність протиправної бездіяльності, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у спірний період, оскільки здійснення індексації прямо передбачене Законом №580-VІII та Законом №1282-ХІІ. Верховний Суд зазначив, що аналізуючи правові норми Закону №2017-ІІІ та Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Верховний Суд наголосив, що "згідно зі статтями 18, 19 Закону №2017-III, індексація є відповідною соціальною гарантією, оскільки це є виплата, що спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати. А тому, враховуючи, що частиною п'ятою статті 94 Закону №580-VIII, на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації, є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності протиправної бездіяльності Управління щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року. Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування спірної індексації до 24.10.2017 року, тобто до внесення змін до Порядку №1078, є необґрунтованими, оскільки Закон №580-VIII має вищу юридичну силу ніж Порядок №1078".
На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність у позивача права на індексацію грошового забезпечення у період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року, а ненарахування та невиплата позивачу у період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року індексації грошового забезпечення є протиправною бездіяльністю відповідача.
Разом з тим, позовна вимога позивача про встановлення для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) листопад 2015 року, є передчасною, адже спірні правовідносини між учасниками справи в цій частині ще не виникли.
Питання визначення базового місяця для індексації знаходиться в залежності від таких показників, як розмір прожиткового мінімуму за певні періоди, розмір коефіцієнту індексації пенсій тощо, які підлягають застосуванню відповідними органами, підприємствами, установами, організаціями при здійсненні відповідних розрахунків.
Суд зауважує, що саме в процесі виконання рішення суду в порядку встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
Крім цього, суд зазначає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи-фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки. Тобто, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.
Положеннями КАС України не встановлено можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов'язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.
У даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачу. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах №120/923/21-а від 01.07.2021 року, №120/2981/21-а від 10.12.2021 року, №560/2631/21 від 08.04.2022 року, №120/12864/21-а від 13.05.2022 року, №240/5879/22 від 15.11.2022 року, №240/2905/22 від 22.05.2023 року, № 560/13771/23 від 17.04.2024 року, № 560/13783/23 від 19.04.2024 року.
Визначаючись стосовно вимог позивача в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей за 2021 рік та грошової компенсації за невикористані 25 діб щорічної відпустки, суд виходить із наступного.
Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно із частинами 1, 2 статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до статті 93 Закону №580-VІІІ, поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відповідно до частини 10 вказаної статті, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:
- щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
- щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 (далі - Порядок №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
За змістом пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Питання виплати компенсації за невикористані відпустки при звільненні за роки, що передували року звільнення поліцейського, було предметом дослідження Верховного Суду також у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, і вказані висновки мають бути враховані у цій справі.
У справі №160/10875/19, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16, і зазначив наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України Про "Національну поліцію". Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України Про Національну поліцію, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд звернув увагу, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Отже, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічних висновків дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові № 560/22021/23 від 05 червня 2024 року.
У змісті позовної заяви представник позивача зазначає, що відповідачем ненараховано та не виплачено позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей за 2021 рік та грошової компенсації за невикористані 25 діб щорічної відпустки.
В свою чергу, відповідачем не надано доказів використання позивачем такої відпустки чи нарахування грошової компенсацію за її невикористання.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 25 діб та додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей за 2021 рік, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача з приводу нарахування та виплати доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 07.11.2015 року по 09.09.2021 року, суд зазначає наступне.
Приписами статті 91 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" № 988 від 11.11.2015 року (далі - Постанова №988) постановлено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ (п. 2 Постанови № 988)
Відповідно до пункту 20 Розділу І Порядку №260 за виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.
Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.
Відповідно до пункту 11 Розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
У відзиві представник відповідача вказав на нараховану та виплачену доплату за службу в нічний час вбачається, що позивачу було виплачено доплату за службу в нічний час: за червень 2016 року - 234,87 грн.; за липень 2016 року - 224,53 грн.; за серпень 2016 року - 265,63 грн., за червень 2020 року - 274,81 грн. за липень 2020 року- 324, 19 грн., за серпень 2020 року - 225,52 грн., за жовтень 2020 року - 88,41 грн., за березень 2021 року - 237,74 грн., за квітень 2021 року - 255,42 грн., за травень 2021 року - 59,28 грн., за червень 2021 року - 252,15 грн., за липень 2021 року - 313,38 грн. за вересень 2021 - 120,72 грн.. за серпень 2021 - 147,36 грн.. за вересень 2021 - 31,06 грн.
В свою чергу, у змісті позовної заяви представник позивача вказує, що доплата за службу у нічній час за період: з листопада 2015 року по травень 2016 року, з вересня 2016 року по травень 2020 року, за вересень 2020 року, з листопада 2020 року по лютий 2021 року ОСОБА_1 не виплачувалася.
В даному випадку, суд враховує приписи положення пункту 20 Розділу І Порядку №260, згідно якого за виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою для виплати доплати за службу в нічний час є оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку та умов № 260 як первинного документу обліку фактичного часу служби в нічний час.
Отже, підставою для нарахування та виплати поліцейському доплати за службу в нічний час є графіки нарядів та чергувань, що затверджені керівником відповідного підрозділу поліції, а облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейським служби в нічний час, яка подається до фінансового підрозділу для здійснення відповідних виплат. Доплата за службу в нічний час виплачується лише за умови підтвердження залучення поліцейського до служби в нічний час згаданими вище документами.
Водночас до матеріалів справи не долучено довідок обліку несення служби в нічний час позивача, у зв'язку з чим неможливо здійснити розрахунок та виплату такої доплати.
Подібного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 08.04.2024 року по справі №120/7596/23.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за час служби у нічний час за період з 07.11.2015 року по 09.09.2021 року та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення, не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з 01.03.2021 року по 09.09.2021 року, суд зазначає наступне.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 "Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" (далі - Постанова №375) врегульовано, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 вказаної постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Згідно з пунктом 4 Постанови № 375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
З аналіз наведених правових норм, суду приходить до висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є, зокрема, поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
Пунктом 5 Постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 вказаної постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Таким чином, підставою для отримання доплати за постановою № 375 є сукупність таких певних умов, зокрема особа є поліцейським, який забезпечує життєдіяльність населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України).
При цьому, право на вказану доплату мають не усі поліцейські, а лише окремі категорії поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків, забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт, як то передбачене постановою № 375.
У змісті позовної заяви представником позивача зазначено, що позивач у спірний період проходив службу на посаді оперуповноваженого СКП Жмеринського РВП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та відповідно до Розділу 2 своєї посадової інструкції під час несення служби здійснював:
- розглядав скарги, заяви, листи громадян з питань що належать до компетенції сектору;
- оперативно обслуговув територію залізничного вокзалу ст. Жмеринка, залізничних підприємств та територію залізничного транспорту Жмеринського району.
Як уже зазначалось, згідно з пунктом 4 Постанови № 375 персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
У даному випадку, позивачем не надано суду наказів керівництва, якими визначено персональний перелік поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням, до якого включено, зокрема, і позивача, та встановлено додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах за спірний період.
Виконання позивачем посадових обов'язків упродовж всього періоду його служби під час карантину за своїм змістом безпосередньо не свідчить про право позивача на отримання додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375.
Водночас, матеріали справи не містять і доказів того, що позивачем оскаржувалася протиправна бездіяльність керівника щодо не включення до переліку осіб, яким здійснюється доплата.
Аналогічний висновок міститься у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 року по справі 140/33598/23.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про нарахування та виплати позивачу доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з 01.03.2021 року по 09.09.2021 року, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Таким чином, компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки.
В даному випадку суми грошового забезпечення, за невиплату яких позивач просить стягнути компенсацію, йому нараховані до виплати не були, тому й відсутні підстави для здійснення такої компенсації.
А тому, вимога позивача в частині стягнення компенсації втрати частини доходів є передчасною та задоволенню не підлягає.
Таких висновків дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах №560/1494/22 від 05 липня 2022 року, №120/7754/22 від 03 липня 2023 року та №120/2389/24 від 04 липня 2024 року.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 30.10.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 30.10.2017 року.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 25 днів щорічної відпустки та додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей за 2021 рік.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 25 днів щорічної відпустки та невикористану додаткову відпустку працівникам, які мають дітей за 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне Управління МВС України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672)
Суддя Комар Павло Анатолійович