08 вересня 2025 р. Справа № 120/3581/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
19.03.2025 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Країла С.В., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті рапорту позивача від 09.11.2024 про його звільнення з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу" та зобов'язання відповідача розглянути такий рапорт у спосіб та строки, визначені чинним законодавством.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09.11.2024 позивач, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , подав рапорт, у якому висловив прохання звільнити його з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".
Відповідач отримав поштове відправлення із зазначеним рапортом 27.12.2024, що підтверджується роздруківкою з веб-сайту АТ "Укрпошта" про вручення поштового відправлення. Проте рапорту розглянуто не було і жодної відповіді на такий рапорт позивач не отримав.
Бездіяльність відповідача щодо розгляду вказаного рапорту по суті позивач вважає протиправною, а тому вирішив звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
З матеріалів справи видно, що поштове відправлення № 0610242460300 разом з ухвалою суду від 24.03.2025, які були надіслані судом на поштову адресу відповідача у м. Первомайську Миколаївської області, 15.04.2025 повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без виконання та з відміткою "адресат відсутній за адресою".
Ухвалою суду від 28.05.2025 витребувано з військової частини НОМЕР_1 та зобов'язано її у 15-денний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду:
- відомості про те, чи дійсно позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , із зазначенням дати зарахування його до складу частини та підстав для проходження служби;
- у разі підтвердження факту проходження служби позивачем - уточнити його правовий статус як військовослужбовця, із зазначенням займаної посади та місця проходження служби;
- відомості про те, чи надходив на адресу військової частини НОМЕР_1 поштовими засобами зв'язку рапорт від позивача, датований 09.11.2024, про його звільнення зі служби і якщо надходив, то коли саме і які наслідки його розгляду, зокрема, чи було прийнято відповідне рішення (видано наказ) по суті питання, або ж надано відповідь чи вжито інші заходи реагування, з наданням відповідних підтверджуючих документів.
03.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки рапорт позивача про звільнення з військової служби було подано ним не з місця проходження служби, а під час самовільного залишення військової частини. З огляду на це рапорт не міг бути розглянутий у встановленому порядку. Крім того, відповідач повідомив позивача письмово (листом від 20.01.2025) про відкладення розгляду рапорту до його повернення до місця служби. Це повідомлення було направлено Укрпоштою та отримано позивачем 29.03.2025, що підтверджується даними відстеження.
Зважаючи на те, що про розгляд цієї справи відповідачу фактично стало відомо після отримання через підситему "Електронний суд" ухвали від 28.05.2025 про витребування доказів, у суду відсутні достатні підстави дійти висновку, що відзив на позовну заяву подано відповідачем несвоєчасно.
Ухвалою суду від 28.07.2025 вирішено витребувати з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом внесення до Реєстру відомостей за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, стосовно ОСОБА_1 (у разі наявності відповідних відомостей та відкритого кримінального провадження).
22.08.2025 поштою до суду надійшов лист від Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві від 11.08.2025 № 16-04-34374-25, у якому повідомляється про те, що відповідним слідчим відділом ДБР до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 62025150010002579 від 15.04.2025 за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 .
Крім того, у зазначеному листі вказується про те, що досудове розслідування у наведеному кримінальному провадженні на даний час триває.
До листа додано витяг з ЄРДР від 11.08.2025 щодо кримінального провадження № 62025150010002579.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини справи.
09.11.2024 позивач, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , подав рапорт про його звільнення з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".
Відповідач отримав зазначений поштовий лист із рапортом 27.12.2024, що підтверджується роздруківкою з веб-сайту АТ "Укрпошта" про вручення поштового відправлення.
20.01.2025 військова частина НОМЕР_1 підготувала лист, у якому повідомила позивача про відкладення розгляду його рапорту до моменту повернення останнього до місця служби.
Згідно з інформацією з відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта", цей лист був вручений адресатові 29.03.2025.
З наданих відповідачем пояснень убачається, що на дату подання рапорту позивач фактично перебував поза розташуванням частини та самовільно залишив місце проходження служби. Саме цим відповідач обґрунтовує неможливість розгляду рапорту у встановленому законом порядку.
Водночас у позовній заяві зазначається про те, що позивач не отримав відповіді на свій рапорт по суті, а тому звернувся до суду з цим позовом про оскарження бездіяльності відповідача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі ? Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває донині.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон ? № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах регулює Статут внутрішньої служби Збройних сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі ? Статут).
Відповідно до п. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити ? до наступного прямого начальника (п. 14 Статуту).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з поданням позивачем рапорту від 09.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу", який, як вважає позивач, відповідачем неправомірно не розглянуто.
Згідно з п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказ Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40, у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, направлення на лікування, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до п. 3.11.6 Інструкції документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Отже, рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.
Наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 № 531 затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі ? Порядок № 531), який набрав чинності 08.08.2024.
Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пунктом 2 розділу І Порядку № 531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, ? до наступного прямого командира (начальника).
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 531 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку № 531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме:
- найменування посади, військове звання, ім'я та прізвище командира, який погоджує рапорт;
- рішення щодо непогодження рапорту із зазначенням правової підстави та обґрунтування, дата прийняття рішення та підпис.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку № 531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) ? дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорт ? щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту ? щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Таким чином, розгляд рапорту відбувається за встановленою процедурою та в межах визначених Порядком № 531 строків.
Як видно з матеріалів справи, 09.11.2024 позивач, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , підготував письмовий рапорт на ім'я свого безпосерденього командира, у якому висловив прохання звільнити його з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".
Втім, фактично такий рапорт був надісланий позивачем поштовими засобами зв'язку лише 16.12.2024 з відділення АТ "Укрпошта" у с. Кацмазів Жмеринського району Вінницької області та отриманий адресатом за своєю юридичною адресою у м. Первомайську Миколаївської області 27.12.2024.
У відповідь на отриманий рапорт від ОСОБА_1 , 20.01.2025 військова частина НОМЕР_1 підготувала лист, у якому повідомила позивача про відкладення розгляду його рапорту до моменту повернення останнього до місця служби. Цей лист був вручений адресатові 29.03.2025, що підтверджується наданою суду з інформацією з відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта".
Отже, під час розгляду справи не встановлено бездіяльності відповідача щодо розгляду рапорту позивача від 09.11.2024, адже у відповідь на такий рапорт відповідач повідомив позивача про умови та строки розгляду поданого рапорту.
Водночас суд зважає на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину, тоді як Порядком № 531 не передбачено направлення відповіді на рапорт військовослужбовцю, який самовільно залишив військову частину.
Відповідно до рапорту підполковника ОСОБА_2 (від 13.12.2024 вх. № 4919), командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовець який займає посаду номера обслуги 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 був відсутній на шикуванні підрозділу 13.12.2024.
За наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2024 № 358 "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 " було проведено службове розслідування щодо уточнення причин та умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини без поважних причин позивачем, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а також з метою встановлення ступеня його вини, чиї дії або бездіяльність, можливо, стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 № 167 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 матеріали службового розслідування направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань в місті Миколаєві, для перевірки наявності в діях зазначеної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Досудове розслідування у відповідному кримінальному провадженні триває.
Водночас, звертаючись до суду з цим позовом, обставини самовільного залишення ним військової частини приховав та ніяк не пояснив, чому рапорт про звільнення з військової служби він надсилав безпосередньому командиру поштою з місця свого проживання у Жмеринському районі Вінницької області, хоча військова частина НОМЕР_1 територіально знаходиться у АДРЕСА_1 .
Крім того, на рапорті стоїть дата його підписання позивачем 09.11.2024, тоді як фактично рапорт з додатками був надісланий лише 16.12.2024.
Таким чином, стає зрозумілим той факт, що позивач направив рапорт про звільнення не з місця проходження військової служби в статусі "військовослужбовця", а з місця свого проживання, перебуваючи в статусі особи, що самовільно залишила військову частину.
За таких обставин поданий рапорт не може вважатися таким, що поданий у передбаченому законодавством порядку, а отже, і не породжує для відповідача обов'язку щодо розгляду по суті у строки та спосіб, визначені Порядком № 531 та Інструкцією з діловодства. Військова частина, своєю чергою, належним чином відреагувала на отримане поштове відправлення, повідомивши позивача про відкладення розгляду питання до його повернення на місце служби.
Ураховуючи встановлені факти та зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що ознаки протиправної бездіяльності у діях відповідача відсутні, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач втрачає право право на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 );
2) представник позивача: адвокат Країло Степан Васильович (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 00779, адреса для листування: вул. Героїв Майдану, 224, м. Шаргород, Вінницька область, 23500);
3) відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
Повне рішення суду складено 08.09.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович