08 вересня 2025 р. Справа № 120/6566/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 120/6566/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 27.07.2022 по 20.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023.
Похідною є вимога про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії, а також нарахувати та виплатити позивачці компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Одночасно з пред'явлення адміністративного позову представник позивача заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що позивач з поважних причин пропустив строк, встановлений статтею 233 КЗпП України.
Згідно з ухвалою суду від 19.05.2025 розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою залишено без задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки суд дійшов висновку, що такий строк не пропущено.
03.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Також у відзиві зазначається, що позивач пропустив процесуальний строк звернення до суду, оскільки був звільнений зі служби 16.10.2024, тоді як пред'явив позов до суду лише 14.05.2025.
Хоча відзив не містить прямого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд розцінює наведені доводи як відповідне процесуальне клопотання в розумінні частини третьої статті 123 КАС України.
Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання, суд перш за все акцентує на тому, що питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду у цій справі вже було предметом судового розгляду та оцінки.
Так, в ухвалі від 19.05.2025 про відкриття провадження у справі судом констатовано, що за змістом частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний місячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому у статті 116 вказаного Кодексу уточнено, що роботодавець повинен письмово повідомити працівника про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) в день їх виплати.
Крім того, аналіз положень статтей 116, 233 Кодексу законів про працю України свідчить про розмежування законодавцем понять "вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення" та "одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні", як категорій, що повинні застосовуватися в цілях визначення початку перебігу строку звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
У матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази, які б підтверджували, що при звільненні з військової частини НОМЕР_1 позивачу було вручено під підпис письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні з військової служби.
Водночас грошовий атестат не може вважатися документом, який підтверджує повноту та коректність нарахованих і виплачених сум працівникові в розумінні положень ст.ст. 116, 233 Кодексу законів про працю України. До того ж цей документ лише інформує військовослужбовця про певні виплати, але не деталізує, яким чином розраховувалися ці суми, і не містить інформації про усі складові розрахунків або про наявні недоплати. Іншими словами, отримання грошового атестата не означає, що військовослужбовець отримав повну інформацію щодо належних йому сум.
Зі змісту грошового атестата неможливо встановити (перевірити), виходячи з якого саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченого законом, розраховується грошове забезпечення військовослужбовця, хоча саме ця обставина є визначальною у контексті даної справи.
Відтак, на думку суду, вручення позивачу грошового атестату не є юридичною підставою, з якою слід пов'язувати перебіг строку звернення до суду, оскільки він не надає повної інформації, необхідної для того, щоб військовослужбовець міг оцінити, чи було дотримано/порушено його право на належне грошове забезпечення. Тільки після отримання доступу до детальних розрахунків свого грошового забезпечення шляхом направлення відповідного звернення позивач зміг дійсно переконатися у повноті та обґрунтованості виплат.
Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду необхідно обчислювати не з моменту отримання грошового атестата, як помилково стверджує відповідач, а з моменту коли позивач отримав або мав можливість отримати повну інформацію про виплачене йому у спірний період грошове забезпечення, його складові та порядок їх розрахунку.
Доводи відповідача вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для перегляду позиції суду у питанні дотримання строку звернення до суду з цим позовом, сформованої в ухвалі від 19.05.2025 про відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 166, 167, 240, 248, 256 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Сало Павло Ігорович