Справа № 991/7226/25
Провадження 1-кс/991/7293/25
03 вересня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
власника майна ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
детектива ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3
про скасування арешту майна
у кримінальному провадженні №12021220000001647 від 26.10.2021,
1. Стислий опис судового провадження.
14.07.2025 до ВАКС надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 (далі-заявник) в інтересах власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , яким здійснено судовий розгляд 17.07.2025 з перервами до 22.07.2025, 29.07.2025, 28.08.2025, 03.09.2025.
2. Короткий виклад клопотання і позицій учасників судового провадження.
2.1. Заявник у клопотанні просив: «Скасувати арешт майна накладений 16.01.2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова по справі по справі №953/1816/22, а саме на вилучені 12.12.2023 в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти у сумі 9500 доларів США, які належать ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_7 »,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «Слідчим управлінням СУ ГУНП в Харківській області за процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської обласної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220000001647 від 26.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
16.01.2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова по справі №953/1816/22 клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна, поданого в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000001647 від 26.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України задоволено частково.
Серед іншого накладено арешт на майно, шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження, вилученого 12.12.2023 в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти у валюті долари США номіналом 100 доларів: 112 купюр.
Відповідно до постанови прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської області (на правах відділу Харківської обласної прокуратори) про визначення підслідності від 05.07.2024 досудове розслідування у вказаному провадженні доручено здійснювати детективам Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ)…
Абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України визначає, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На даний час всі необхідні слідчі дії з вилученим майном повинні бути завершені. В порушення вимог кримінального процесуального законодавства України, володілець майна та інші особи до теперішнього часу не набули статусу підозрюваних по справі.
Враховуючи, що з моменту арешту майна минуло понад 18 місяців досудового розслідування, підозра жодній особі не пред'явлена, досудове слідство на даний час триває, і мій довіритель як володілець арештованого майна вважає, що на сьогодні відсутня потреба в перебуванні майна під арештом, арешт накладено необґрунтовано і останнє підлягає скасуванню.
Під час прийняття рішення слідчий суддя констатував, що досудове розслідування у цьому провадженні здійснюється за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчої судді Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2023 в межах цього провадження надано дозвіл на проведення обшуку у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де спільно проживала скаржник ОСОБА_3 разом із своїм чоловіком ОСОБА_7 та їх сином ОСОБА_9 .
Підставою для проведення обшуку у вказаному домоволодінні була ймовірна причетність до вчиненого злочину її сина - ОСОБА_6 як директора ТОВ «Кверкус Трейд», а саме факт можливого зберігання ним грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, за адресою місця проживання його та батьків.
Однак у резолютивній частині ухвали серед переліку речей та документів, на відшукання яких було надано дозвіл, грошові кошти відсутні.
Не дивлячись на це, 12 грудня 2023 слідчими СУ ГУНП в Харківські області проведено обшук за вказаною адресою та вилучено грошові кошти в сумі 11 200 доларів США.
Згідно змісту відеозапису долученого до протоколу обшуку від 12.12.2023 вбачається, що під час проведення обшуку слідчі віднайшли грошові кошти у сумі - 1700 доларів США, а також кошти у сумі - 9500 доларів США.
На відео зафіксовано, що дружина ОСОБА_10 наголошувала на тому, що кошти у сумі 1700 доларів США належать подружжю та були подаровані їм на весілля три роки тому.
Грошові ж кошти у сумі 9 500 доларів США належать безпосередньо скаржнику та її чоловіку.
Зі змісту відеозапису обшуку також вбачається, що у момент віднайдення таких коштів, скаржник ОСОБА_6 зважала, що такі кошти належать їй та її чоловіку, та набуті в період шлюбу. Більшу частину коштів з вказаної суми було отримано після продажу будинку її матері. Крім того, на конверті, в якому зберігалися відповідно коши, містився напис: «Наші гроші», а також позначка про те, скільки грошей лишилося у залишку.
Однак, на вказані пояснення слідчі не зважали та вилучили знайдені кошти.
В подальшому, слідча суддя Київського районного суду м. Харкова постановила ухвалу від 16.01.2024, якою частково задовольнила клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Харківської обласної прокуратури та наклала арешт на вилучене під обшуків майно, серед іншого, й на згадані кошти.
Зі змісту вказаної ухвали, зокрема її мотивувальної частини щодо накладення арешту на вилучені грошові кошти, вбачається таке:
«Слідча суддя враховує доводи власників майна та надані ними документи, в обґрунтування заперечень щодо законності отримання останніми у власність вилучених під час обшуку грошових коштів. Разом з цим, оцінюючи зазначені доводи та надані документи, слідча суддя дійшла висновку про те, що на час розгляду даного клопотання про арешт майна існує потреба в перевірці чи має вилучене майно, відношення до даного кримінального провадження, чи може воно бути доказом у кримінальному провадженні, зокрема, має бути перевірено в ході здійснення досудового розслідування походження вилучених грошових коштів. При цьому, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що у подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власники майна мають право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно їм може бути повернуто, згідно положень ст. 174 КПК України. В межах розгляду даного клопотання, слідчою суддею не встановлено допущення органами досудового розслідування істотних порушень прав людини і основоположних свобод, які б давали підстави для відмови у накладені арешту на вилучене майно під час обшуку».
Крім того, слідча суддя також зазначила, що, зокрема, вилучені грошові кошти, відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому провадженні. Отож, відповідний арешт накладено з метою збереження речових доказів.
Однак, вказані висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Вилучені кошти належать скаржнику та її чоловіку. Документи, що підтверджують походження коштів надавались як слідчому судді Київського районного суду м. Харкова так і зараз. Однак, вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, належна оцінка їм надана не була.
Крім того, слідчим суддею не надано належної оцінки тому факту, що слідчий звертаючись із клопотаннями про надання дозволу на проведення обшуку не вважав за необхідне відшуковувати, вилучати та арештовувати будь які грошові кошти. У зв'язку з чим, приймаючи рішення про надання дозволу на обшук, в ході яких було вилучено грошові кошти дозвіл на відшукання/вилучення грошових коштів слідчим та прокурорам надано не було.
Однак, в ході проведення обшуків грошові кошти все ж було вилучено. В подальшому слідчим суддею не обґрунтовано належним чином необхідність арешту вилучених коштів та не зазначено, яке саме доказове значення для кримінального провадження за ознаками ст.246 КК України вони мають, адже цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, правомірність їх походження підтверджено».
2.2. В судових засіданнях власник майна ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали клопотання і просили таке задовольнити. 22.07.2025 від представника надійшла заява про долучення до матеріалів справи флеш-носія із копією ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.01.2024 у справі №953/1816/22 та копією ухвали слідчого судді ВАКС ОСОБА_11 від 13.06.2025 у справі №991/4579/25. 27.08.2025 від представника надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів отримання доходів власником майна.
Детектив НАБУ ОСОБА_5 , який входить до групи детективів у кримінальному провадженні №12021220000001647 від 26.10.2021, заперечував проти скасування арешту, вважаючи, що належною підставою для арешту коштів є можлива їх спеціальна конфіскація, та пояснивши, що ці кошти знаходяться запакованими в пакеті у камері схову НАБУ. Окрім того, 22.07.2025 від детектива НАБУ надійшла заява про долучення відповіді ДПС України про нараховані суми доходів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і постанови про призначення групи детективів.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.
Частиною 3 статті 132 КПК визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням
3.2. Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті(тобто арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна., заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частини 1 статті 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
3.3. Окрім того, частинами 1, 2 статті 167 КПК визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частини 2 статті 168 КПК, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста. На вимогу володільця особа, яка здійснює тимчасове вилучення комп'ютерних систем або їх частин, залишає йому копії інформації з таких комп'ютерних систем або їх частин (за наявності технічної можливості здійснення копіювання) з використанням матеріальних носіїв володільця комп'ютерних систем або їх частин. Копії інформації з комп'ютерних систем або їх частин, які вилучаються, виготовляються з використанням технічних засобів, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів володільця із залученням спеціаліста. Дія абзацу п'ятого цієї частини не поширюється на випадки, якщо обіг інформації заборонено законом. Дія абзацу п'ятого цієї частини поширюється на інформацію з обмеженим доступом у частині, що не суперечить встановленому законодавством порядку обігу та захисту такої інформації.
Частиною 5 статті 171 КПК визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено
Частиною 6 статті 173 КПК передбачено, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
3.4. Згідно із частиною 1 статті 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом . Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто учасники кримінального провадження, які подали клопотання про скасування арешту майна, повинні довести окрему або одночасну наявність фактів необґрунтованості накладення такого арешту та/ або відпадіння подальшої потреби в його застосуванні.
3.5. Згідно з наявними матеріалами та відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив такі обставини:
26.10.2021 слідчим управлінням СУ ГУНП в Харківській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021220000001647 за процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської обласної прокуратури за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статтею 246 Кримінального кодексу України (далі - КК) «Незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу», оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що за попередньою змовою групою осіб, а саме з числа службових осіб Державного підприємства «Скрипаївське навчально-дослідне лісове господарство Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва» (далі - ДП «Скрипаївське НДЛГ»), ЄДРПОУ 00482714, та фізичних осіб - підприємців, інших фізичних осіб, була організована схема щодо незаконної порубки та перевезення дерев протягом останніх трьох-чотирьох років й по теперішній час, в тому числі елітних порід, на території Чугуївського району Харківської області в лісних угіддях, які належать зазначеному вище державному підприємству, з метою їх подальшої реалізації.
27.11.2023 ухвалою слідчої судді Київського районного суду міста Харкова в межах цього кримінального провадження надано дозвіл зокрема на проведення обшуку у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де спільно проживав ОСОБА_6 разом із своїми батьками, підставою для чого була ймовірна причетність до вчиненого злочину такого як директора ТОВ «Кверкус Трейд», а саме факт можливого зберігання ним грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, за адресою місця проживання його та батьків.
12.12.2023 слідчими СУ ГУНП в Харківській області проведено зокрема обшук за вказаною адресою, під час якого вилучено кошти у сумі 11 200 доларів США.
16.01.2024 ухвалою слідчої судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_12 у справі №953/1816/22, частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Харківської обласної прокуратури та накладено арешт на майно, шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження, вилучене 12.12.2023 в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти у валюті долари США номіналом 100 доларів: 112 купюр, - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку, й водночас відмовлено в задоволені клопотання в частині накладення арешту на майно, а саме вилучене 12.12.2023 року під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на печатку ТОВ «Кверкус Трейд» № 42604239, в мотивувальній частині якої зокрема зазначено таке: «Слідча суддя враховує доводи власників майна та надані ними документи, в обґрунтування заперечень щодо законності отримання останніми у власність вилучених під час обшуку грошових коштів. Разом з цим, оцінюючи зазначені доводи та надані документи, слідча суддя дійшла висновку про те, що на час розгляду даного клопотання про арешт майна існує потреба в перевірці чи має вилучене майно, відношення до даного кримінального провадження, чи може воно бути доказом у кримінальному провадженні, зокрема, має бути перевірено в ході здійснення досудового розслідування походження вилучених грошових коштів. При цьому, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що у подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власники майна мають право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно їм може бути повернуто, згідно положень ст. 174 КПК України. В межах розгляду даного клопотання, слідчою суддею не встановлено допущення органами досудового розслідування істотних порушень прав людини і основоположних свобод, які б давали підстави для відмови у накладені арешту на вилучене майно під час обшуку».
23.04.2024 ухвалою Харківського апеляційного суду у справі №953/1816/22 залишені без задоволення апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ДП «Скрипаївське НДЛГ Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва» - адвоката ОСОБА_4 , представника власників майна ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 - адвоката ОСОБА_19 , представника власників майна ОСОБА_20 , ОСОБА_21 - адвоката ОСОБА_22 , ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року про арешт майна- залишено без змін, що обґрунтовувалось зокрема таким «З матеріалів провадження вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Харківській області за процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220000001647 від 26.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України. СУ ГУНП в Харківській області на підставі ухвал слідчого судді проведено огляд місця події та низку обшуків, а саме: (всього 21 обшук)…. -12.12.2023 року у період часу з 10:49 год. до 13:12 год. було проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено майно, перелік якого вказано у клопотанні, належне ОСОБА_6 . В ході обшуків виявлено грошові кошти, документи, техніку та інше майно відповідно до переліку, вказаному у протоколах обшуків, які в подальшому постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.Задовольняючи частково клопотання про арешт майна, слідчий суддя врахував обставини, зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, виходив з того, що органом досудового розслідування доведено, що вилучене майно містить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При постановленні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України. Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів. Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України. Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст.98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.»
3.6. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. В той же час обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96), та будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява № 8793/79).
Стаття 98 КПК визначає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині 1 цієї статті.
Обмеження права власності на речові докази не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети збереження речового доказу неможливо у інший спосіб, окрім як застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
3.7. Заявник у клопотанні необхідність скасування арешту обґрунтовував належністю вилучених 12.12.2023 під час обшуку грошових коштів у сумі 9500 доларів США ОСОБА_3 і ОСОБА_7 , як батькам ОСОБА_6 , що мало вирішальне значення для ухвалення законного судового рішення.
13.06.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_11 у справі №991/4579/25 відмовлено у клопотанні адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021220000001647, де зокрема зазначено таке: «Детектив НАБУ ОСОБА_23 надав копію протоколу обшуку від 12.12.2023 та картку пам'яті із відеозаписом його проведення. Зі змісту долученого відеозапису вбачається, що під час проведення обшуку слідчі віднайшли грошові кошти у сумі - 1 700 доларів США, а також кошти у сумі - 9 500 доларів США. На відео було зафіксовано, що дружина ОСОБА_10 наголошувала на тому, що кошти у сумі 1 700 доларів США належать подружжю та були подаровані їм на весілля три роки тому. Вказане підтвердив, як вже було зазначено, і сам ОСОБА_6 під час судового засідання. Водночас щодо грошових котів у сумі 9 500 доларів США останній зазначив, що вони належать безпосередньо його батькам. Зі змісту відеозапису обшуку також вбачається, що у момент віднайдення таких коштів, мати ОСОБА_6 зважала, що такі кошти належать їй та її чоловіку. Більшу частину коштів з вказаної суми було отримано після продажу будинку її матері. Крім того, на конверті, в якому зберігалися відповідно коши, містився напис: «Наші гроші», а також позначка про те, скільки грошей лишилося у залишку. Як вже було попередньо зазначено, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням, зокрема власника або володільця майна. У зв'язку з чим, на переконання слідчого судді, з клопотанням про скасування арешту з грошових кошті в сумі 9 500 доларів США мали звернутися саме батьки ОСОБА_6 , якщо відповідні кошти належать дійсно останнім, як він стверджує. Отож, зважаючи на те, що з клопотанням у цій частині звернувся неналежний суб'єкт, слідчий суддя не досліджуватиме можливість зняття арешту з частини вказаних коштів. Водночас, як вказав ОСОБА_24 , кошти у сумі 1 700 доларів США належать безпосередньо йому та його дружині».
В судовому засіданні детектив НАБУ підтвердив вищенаведені факти неодноразових заяв ОСОБА_3 щодо належності їй та її чоловіку ОСОБА_7 вилучених під час обшуку коштів упродовж всього часу з моменту їх вилучення й дотепер.
ОСОБА_3 також пояснила, що вилучені кошти належать їй та її чоловіку, й набуті за рахунок їх спільних заощаджень за період шлюбу, разом з тим більша частина цих коштів отримано після продажу будинку її матері.
Слідчий суддя бере до уваги надані детективом відомості з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків щодо доходів ОСОБА_6 і ОСОБА_3 за 2002-2023 роки й надані заявником довідки форми ОК-5 щодо заробітної плати ОСОБА_7 і ОСОБА_3 впродовж 1998-2024 років, згідно з якими доходи таких фактично дозволяли здійснити заощадження у сумі 9500 доларів США.
3.8. Дослідивши клопотання з доданими матеріалами, суд доходить до висновку щодо необґрунтованості накладення арешту на грошові кошти у сумі 9500 (дев'ять тисяч п'ятсот) доларів США. вилучених 12.12.2023 в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , оскільки наявними доказами підтверджено належність цих грошових коштів саме батькам ОСОБА_6 - ОСОБА_3 і ОСОБА_7 , відтак такі не можуть бути речовими доказами в цьому провадженні.
Окрім того, в цьому випадку обмеження права власності шляхом арешту триває вже майже 20 місяців через тривале здійснення кримінального провадження, завершення якого є наразі невизначеним та відтак може тривати ще роками або й більше.
З огляду на таке, суд висновує, що арешт вилучених грошових коштів порушує справедливий баланс між законними інтересами власників майна та інтересами досудового розслідування та вочевидь порушує розумні строки здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні, що у свою чергу нівелює потребу подальшого арешту майна.
Разом з тим накладений ухвалою від 16.01.2024 у справі №953/1816/22 арешт зберігає чинність щодо 1700 доларів США, які належать ОСОБА_6 , оскільки це не було предметом клопотання.
3.9. Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним задовольнити клопотання і скасувати арешт, накладений на грошові кошти, зазначені у резолютивній частині ухвали.
Керуючись статтями 131, 132, 170-174, 369-372, 376, 532 КПК, суд
1. Задовольнити клопотання.
2. Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 16.01.2024 у справі №953/1816/22, шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження, вилучене 12.12.2023 в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти у сумі 9500 (дев'ять тисяч п'ятсот) доларів США.
Ухвала не підлягає оскарженню і набирає законної сили негайно після оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 08.09.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 _____________