Номер провадження 22-ц/821/1608/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/265/20 Категорія: на ухвалу Суходольський О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
03 вересня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу адвоката Козоріз Оксани Олегівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2025 року у справі за поданням головного державного виконавця Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олени Калінченкової про примусове проникнення до житла чи іншого володіння,-
У липні 2025 року головний державний виконавець Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олена Калінченковазвернулася до суду із вказаним поданням, мотивуючи його тим, що у відділі ДВС відносно ОСОБА_1 відкрите виконавче провадження АСВП № 71654903 з примусового виконання виконавчого листа №707/265/20 від 19.11.2020, що видав Черкаський районний суд Черкаської області, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Древ-Град» на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики №м/с від 21.03.2016 в розмірі 118454,54 доларів США.
Оскільки боржник ухиляється від виконання рішення суду, головний державний виконавець просила вирішити питання про примусове проникнення (входження) до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , для опису та арешту майна, належного боржнику, а саме: Хімічний склад 1А-1, вбиральня, В, з метою примусового виконання виконавчого листа Черкаського районного суду Черкаської області №707/265/20 від 19.11.2020.
Ухвалою Черкаського районного суду Чекраської області від 09 липня 2025 року подання задоволено.
Дозволено державному виконавцю Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) примусово проникнути (ввійти) до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , для опису та арешту майна, належного боржнику, а саме: Хімічний склад 1А-1, Вбиральня, В., з метою примусового виконання виконавчого листа Черкаського районного суду Черкаської області №707/265/20 від 19.11.2020.
Ухвала суду мотивована тим, що з наданих суду матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржник знає про вчинення державним виконавцем відповідних дій та заходів, спрямованих на виконання судового рішення. ОСОБА_1 відомо про рішення суду, однак він не вчинив жодних дій для його виконання.
З огляду на те, що рішення суду в частині зобов'язання стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Древ-Град» на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики № м/с від 21.03.2016 в розмірі 118454,54 доларів США, набрало законної сили, і боржнику відомо про суть рішення, яке він має виконати, враховуючи принцип обов'язковості виконання судових рішень, суд вважав, що подання підлягає до задоволення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Козоріз О.О. оскаржила її в апеляційному порядку, вказуючи, що суд формально розглянув справу, неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому просила її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на сьогодні не може існувати жодного виконавчого провадження за виконавчим листом №707/265/20 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Древ-Град» на користь ОСОБА_2 за договором позики №м/с від 21.03.2016 в розмірі 118454,54 дол. США, оскільки така сума згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року має становити 62797,00 дол. США.
Вказує, що вирішуючи питання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника суд першої інстанції мав би встановити, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження, отримав повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій та встановити обставини створення перешкод у проведенні виконавчих дій. Проте зазначені обставини судом першої інстанції встановлені не були.
Зокрема ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про вимогу виконавця з'явитись 05.05.2023 та про те, що державним виконавцем 18.03.2024 буде здійснено виїзд за адресою боржника. Зазначене суперечить змісту ст. 28 закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено доведення документів виконавчого провадження до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження.
Крім того, боржник не є одноосібним власником майна про примусове проникнення до якого звертався державний виконавець, а тому ухвала суду порушує гарантовані Конституцією України права щодо недоторканності житла, законних співвласників вказаного майна, які не є боржниками у відповідному виконавчому провадженні.
У відзиві на апеляційну скаргу представник органу ДВС Нечипоренко Ю.І. не погодився з її доводами. Пославшись на обов'язковість виконання судового рішення, просив в її задоволенні відмовити, а ухвалу районного суду - залишити без змін.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
У справі встановлені наступні фактичні обставини.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2020 року у справі №707/265/20 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Древ-Град» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики № М/С від 21 березня 2016 року у розмірі 118 454, 54 доларів США.
Постановою Черкаського апеляційного суду 01 квітня 2021 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2020 року змінено, шляхом зменшення суми заборгованості за договором позики, що підлягає до солідарного стягнення з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Древ-Град» на користь ОСОБА_2 , з 118454,54 дол. США до 62797,00 дол. США.
25.04.2023 на адресу відділу надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №707/265/20 від 19.11.2020, що видав Черкаський районний суд Черкаської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Древ-Град» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики №м/с від 21.03.2016 в розмірі 118454,54 доларів США.
25.04.2023 державним виконавцем на підставі того, що виконавчий документ та заява відповідають вимогам, передбачених законом, та керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», постановою відкрито виконавче провадження №71654903.
25.04.2023 державним виконавцем надіслано виклик боржнику з'явитися до виконавця 05.05.2023 за вих. №13750/3. Виклик направлений на адресу АДРЕСА_1 .
18.03.2024 державним виконавцем здійснено виїзд за адресою боржника та складено акт про те, що двері зачинені та доступу до жила немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Встановлено, що у провадженні старшого державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Попельнухи Ю.І. перебуває на виконанні виконавче провадження № 71654903.
Боржник ОСОБА_1 є власником комплексу будівель загальною площею 161,1 кв.м., що складається з хімічного складу, 1А-1 та вбиральні, В, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2 а.с. 8).
Недоторканність житла є однією з конституційних та конвенційних гарантій громадян.
Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Згідно із ст. 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Згідно із п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, а також особи, у якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.
Проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі за № 678/282/16-ц, право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов'язань. При цьому, відповідно до діючого законодавства у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення.
Для надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.
Колегія суддів звертає увагу на наступні суттєві обставини у справі, які не були враховані судом першої інстанції, однак мають визначальне значення при вирішенні питання за поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння.
По-перше, виконавчий лист виданий за судовим рішенням, яке було змінено судом апеляційної інстанції, та яким значно зменшено суму боргу, що свідчить про те, що виконавче провадження здійснюється за виконавчим документом виданим на підставі зміненого судового рішення.
По-друге, доказів про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику державного виконавця боржнику до суду надано не було.
При цьому, адреса ОСОБА_1 , яка міститься у виклику державного виконавця, не є адресою реєстрації чи проживання боржника. Дана адреса відсутня як у матеріалах справи, так і у виданому виконавчому листі. Тому твердження про те, що боржник належним чином повідомлений про здійснюване відносно нього виконавче провадження чи отримання ним будь-яких процесуальних документів по виконавчому провадженню, колегія суддів вважає безпідставним.
Виконавцем не надано суду першої інстанції доказів на обґрунтування доцільності проникнення до житла і володіння боржника, а також не доведено, що ним вжито повний обсяг заходів, визначених законодавством про виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення, не використані всі права, надані виконавцям, спрямовані на своєчасне та повне вчинення виконавчих дій.
Окрім того, державним виконавцем не надано доказів перешкоджання боржником вільному доступу до його володіння, оскільки вихід за місцезнаходження майна здійснювався один раз - 18.03.2024 року, без належного повідомлення боржника про необхідність надання доступу державного виконавця до такого майна.
Отже, подання державного виконавця не ґрунтується на вимогах закону, а тому ухвала суду, якою таке подання задоволено є незаконною та підлягає скасуванню.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, витрати ОСОБА_1 пов'язані зі сплатою судового збору слід покласти на Черкаський відділ ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Козоріз Оксани Олегівни в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олени Калінченкової про примусове проникнення до житла чи іншого володіння.
Стягнути з Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 понесені витрати пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 605, 60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року.
Судді: