Справа №:755/13276/25
Провадження №: 2/755/10652/25
"08" вересня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Коваленко І.В. розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
09.07.2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з наступними вимогами:
«1. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607, адреса: 04107, м. Київ, вул.Багговутівська, 17-21) суму заборгованості за Договором про споживчий кредит №6308654 в розмірі 9930 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 9930 грн.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607, адреса: 04107, м. Київ, вул.Багговутівська, 17-21) суму заборгованості за Договором про споживчий кредит №9443849 в розмірі 9623 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 9623 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607, адреса: 04107, м. Київ, вул.Багговутівська, 17-21) суму заборгованості за Договором про споживчий кредит №103944398 в розмірі 25095,64 грн., яка складається з:- заборгованості за кредитом - 14997,5 грн.; заборгованості по відсотках - 10098,14 грн.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607, адреса: 04107, м. Київ, вул.Багговутівська, 17-21) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн., а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн».
17.07.2025 року була передана у провадження судді у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом скеровано запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
25.07.2025 року, згідно ч. 7 ст. 187 ЦПК України, з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА надійшла відповідь №134556853 про те, що адресою зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .
З 28.07.2025 року по 01.08.2025 року - тимчасова непрацездатність головуючого судді Коваленко І.В.
У період з 11.08.2025 року по 24.08.2025 року включно головуючий суддя Коваленко І.В. перебувала у щорічній відпустці.
З 25.08.2025 року по 05.09.2025 року - тимчасова непрацездатність головуючого судді Коваленко І.В.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя дійшла наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд, в якому право доступу, тобто право порушити провадження у цивільній справі в суді, є одним із аспектів поряд з організаційними та процесуальними гарантіями (рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) від 21.02.1975 у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте наведене право не є абсолютним та може підлягати обмеженням (рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі «Станев проти Болгарії [ВП]» (Stanev v. Bulgaria [GC]), заява № 36760/06, § 230).
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16).
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами (Постанова ВС від 18.10.2021 у справі № 299/3611/19 (провадження № 61-9218св21)).
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Убачається, що позивач звернувся до суду із трьома позовними вимогами до відповідача, які є самостійними між собою, містять вимоги щодо договорів, які не пов'язані між собою ні предметом, ні підставами доказування, не пов'язані між собою поданими доказами. Заявлені вимоги до відповідача містять різне правове підґрунтя та підстави виникнення у позивача вимог до відповідача, що свідчить про штучне об'єднання позивачем вимог до одного відповідача у межах одного цивільного позову. Незважаючи на те, що заявлені вимоги у сукупності можуть регулюватися тотожними нормами цивільного законодавства, проте вимоги позивача, визначені у даному позові, істотно ускладнюють встановлення об'єктивної істини стосовно конкретного виду правовідносин між сторонами, оскільки містять різний характер їх виникнення та порушення, та як наслідок, призведуть до надмірного та тривалого розгляду справи. Крім того, об'єднання вимог з різним предметом та підставами позову свідчить про покладення на суд тягаря вирішення питання щодо роз'єднання вимог та усунення недоліків. При цьому, звернення до суду із таким позовом свідчить про намір позивача уникнути сплати судового збору за кожну із вимог, що є недопустимим. Загальна ціна позову визначена позивачем як сума всіх вимог за усіма кредитними договорами, кожен із яких включає розрахунки заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками.
У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, окремі видаткові операції, індивідуальний графік платежів тощо).
Відповідно позивач при поданні позову порушив правила об'єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних кредитних договорах, які є різними за предметом, обсягом зобов'язань та строками виконання, що матиме наслідком дослідження окремо кожного договору та окремо - заборгованостей, які виникли з різних підстав, що має підтверджуватися також окремими, не пов'язаними між собою доказами.
Аналогічні висновки були надані Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2020 року по справі № 910/7186/19.
Таким чином, зазначене у сукупності свідчить про недобросовісність здійснення позивачем своїх процесуальних прав та вказує на зловживання процесуальними права позивачем, шляхом об'єднання позовних вимог, які мають розглядатися у різних провадження, відтак суд доходить до висновку про повернення позовної заяви через зловживання позивачем процесуальними правами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.
За вимог п. 3 ч. 2 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Частиною 7 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 12 44, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: