Справа № 755/20878/24
Провадження №2/755/111/25
"11" червня 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.,
за участі секретаря судового засідання - Грищенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як Органу опіки та піклування, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
28 листопада 2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Служба) до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Згідно позовних вимог, позивач просив суд:
«1. Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП № НОМЕР_1 виданий 25.06.2019), адреса реєстрації та останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , (паспорт № НОМЕР_2 ), відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Передати Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації, як органу опіки та піклування малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для його подальшого влаштування.
3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кошти (аліменти) на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки (але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку) від заробітку відповідача щомісячно, починаючи із дня пред'явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття на особу або установу в якій буде перебувати дитина.
4. Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць».
Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду, позивач посилається на те, що на обліку Служби перебуває малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах. Матір'ю дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження державна реєстрація ОСОБА_1 проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері). Малолітній ОСОБА_1 разом із матір'ю ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час фактичне місце проживання ОСОБА_2 невідомо. Службою направлявся запит до державної прикордонної служби України з метою з'ясування інформації щодо перетину кордону ОСОБА_2 , однак такої інформації Службі не надано. 02.05.2024 до Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві звернулась ОСОБА_2 із письмовою заявою про влаштування сина ОСОБА_1 до медичного закладу, із подальшим влаштуванням до дитячого закладу, у зв'язку із складними життєвими обставинами. У подальшому ОСОБА_3 влаштовано до КНП «Дитяча клінічна лікарня № 3» Солом'янського району м. Києва. Відповідно до акту про факт передачі дитини від 14 травня 2024 року Марка влаштовано до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), де він перебуває на даний час. До Служби надійшов лист «Української фундації громадського здоров'я» від 07.05.2024 № 380, в якому зазначається, що 12.04.2024 року у соціальну квартиру розміщено громадянку ОСОБА_2 разом із малолітньою дитиною ОСОБА_4 , відповідно до клопотання Служби у справах дітей та сім'ї Київської міської державної адміністрації. За час перебування в Соціальній квартирі громадянка ОСОБА_2 продемонструвала низький рівень навичок догляду за дитиною. Вона не виконувала план соціального супроводу, не дослухалася до рекомендацій фахівців. Часто разом із малолітньою дитиною йшла із Соціальної квартири. Пояснень де знаходилась і що робила замість роботи зі спеціалістами не надавала. 02.05.2024 року ОСОБА_2 було відраховано через постійне порушення внутрішнього розпорядку Соціальної квартири. За її заявою малолітній ОСОБА_1 поміщено до Дитячої клінічної лікарні №3 Солом'янського району м. Києва. Спеціалісти Служби проводили із ОСОБА_2 профілактичну роботу, під час якої їй роз'яснювались обов'язки батьків щодо утримання, виховання та навчання малолітньої дитини та попереджено про відповідальність разі невиконання належним чином батьківських обов'язків. 08.05.2024 року ОСОБА_2 надала письмові пояснення, в яких зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вона народила сина ОСОБА_1 . Після пологового будинку проживала тимчасово з дитиною на квартирі. За місцем реєстрації проживати не мала можливості, тому що виникали конфлікти з родичами. 08.04.2024 року, гуляючи з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 , до неї підійшли соціальні працівники, які викликали працівників поліції. Разом із сином їх доставили до лікарні № 3 Солом'янського району м. Києва. До 12.04.2024 року вона з дитиною перебувала в лікарні, а потім їх перевезли до кризової кімнати, де вона постійно порушувала правила перебування. На цій підставі адміністрація закладу звернулась до служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про влаштування сина до медичного закладу, із подальшим влаштуванням його до дитячого закладу. ОСОБА_2 зазначила про свій намір відвідувати дитину та вирішити питання про повернення його в родину. 12.04.2024 Службою здійснено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та з'ясовано, що ОСОБА_2 та її малолітній син ОСОБА_5 за вказаною адресою не проживали та не проживають. За висновками акту за вказаною адресою відсутні умови для проживання малолітньої дитини. 12.04.2024 року письмові пояснення надав ОСОБА_6 , який постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Він пояснив, що є дядьком ОСОБА_2 . Йому відомо, що ОСОБА_7 народила дитину, яку зареєструвала за вказаною адресою. Сама ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає протягом останніх п'яти років. В цій однокімнатній квартирі проживає він разом із своїми батьками. Його батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є дуже хворі люди. Мати самостійно не пересувається. Наміру та бажання доглядати за малолітнім ОСОБА_3 він не виявив. Зв'язку із ОСОБА_10 у нього не має. 07.08.2024 року Дніпровський районний в місті Києві центр соціальних служб повідомив, що ОСОБА_2 до них не зверталася, соціальних послуг не отримувала. 21.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 дітей та сімей повідомив, що за час перебування малолітнього ОСОБА_1 у закладі з 24.05.2024 року по теперішній час його ніхто не відвідував. Служба, з метою встановлення фактичного перебування ОСОБА_2 , здійснила запит на державну прикордонну службу України щодо перетину нею кордону, на що отримано відмову про отримання такої інформації. Таким чином, за твердженням позивача, ОСОБА_2 свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не готує її до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування дитині, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення; не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти, не створює належних умов для проживання та розвитку дитини, не цікавиться його здоров'ям та нехтує його потребами. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батьків від виховання дитини та свідомого нехтування своїми обов'язками. Служба належним чином запросила ОСОБА_2 на засідання Комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, однак вона не з'явилася, про причини неявки не повідомила, будь-яких підтверджень щодо участі у вихованні та утриманні дитини не надала. Питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто Комісією з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та органом опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, надано висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав, у зв'язку з тим, що вона ухиляється від виховання та утримання дитини. Як стверджує позивач, оскільки мати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 зареєстрована разом із сином за адресою: АДРЕСА_1 , суд повинен передати дитину Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації для її подальшого влаштування.
29.11.2024 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.
Згідно ч. 7 ст. 187 ЦПК України, з відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської РДА отримана інформація про реєстрацію відповідачки ОСОБА_2 за адресою, зазначеною у позовній заяві.
17 грудня 2024 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.
06 лютого 2025 року у зв'язку з неявкою відповідачки ОСОБА_2 підготовче засідання відкладено до 12.03.2025 року 15:00 годину.
12 березня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті на 14 квітня 2025 року на 11 год. 00 хв.
У судове засідання представник позивача Науменко І.І. не з'явилась, подала до суду письмову заяву, за змістом якої просила розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги та висновок Комісії з питань захисту прав дітей щодо доцільності позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав підтримала у повному обсязі, а також, в найкращих інтересах дитини, не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення суду.
У судове засідання представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Карпенко І.Б. не з'явилась, подала до суду письмову заяву, за змістом якої просила розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги та висновок Комісії з питань захисту прав дітей щодо доцільності позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав підтримала у повному обсязі, а також, в найкращих інтересах дитини, не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення суду.
Відповідачка неодноразово викликалась до суду, однак у судові засідання, які призначались: на 14 квітня 2025 року на 11 год. 00 хв., на 08 травня 2025 року на 16 год. 00 хв., на 11 червня 2025 року на 15 год. 00 хв., не з'явилась, правом подання відзиву на позовну заяву не скористалась.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В судовому засіданні сторона позивача жодних заперечень проти можливості розгляду справи в заочному порядку не висловлювала.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. (стаття 1 Сімейного кодексу України)
Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. (стаття 3 Сімейного кодексу України.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. (ч. 1 ст.121 Сімейного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач по справі громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 , виданим повторно 13.04.2024 Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (актовий запис №1042). (а.с.14)
При цьому, відомості про батька дитини в актовому записі про народження вказані відповідно до положень ст. 135 СК України, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15-16).
Малолітній ОСОБА_1 разом із матір'ю ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.33)
02.05.2024 до Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації звернулась ОСОБА_2 із письмовою заявою, в якій просила тимчасово влаштувати її сина ОСОБА_1 до медичного закладу, а в подальшому до закладу соціального захисту дітей, у зв'язку із складними життєвими обставинами, зазначала, що на даний час їй нема де жити, вона не працює та не має засобів для утримання дитини. (а.с.12)
02.05.2024 малолітнього ОСОБА_1 влаштовано до КНП «Дитяча клінічна лікарня № 3» Солом'янського району м. Києва.
Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації звернулась з листом до начальника служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та до начальника Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому, повідомивши про звернення ОСОБА_2 та про перебування дитини у медичному закладі, з урахуванням місця реєстрації матері та дитини в адміністративних межах Дніпровського району міста Києва, просила вжити заходів для подальшого влаштування малолітньої дитини та забезпечення захисту її прав та інтересів. (а.с.10)
Згодом, відповідно до акту про факт передачі дитини від 14 травня 2024 року, ОСОБА_1 влаштовано до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу, де він перебуває на даний час. (а.с.13)
Як убачається з листа «Української фундації громадського здоров'я» від 07.05.2024 № 380, який надійшов на адресу позивача: «В рамках проекту «Підтримка українців, що постраждали від конфлікту, грошовою допомогою та послугами захисту, який реалізується МБФ «Української фундації громадського здоров'я» в місті Києві функціонує Соціальна квартира для вагітних жінок і матерів з дітьми (далі - Соціальна квартира). 12.04.2024 року в Соціальну квартиру була розміщена громадянка ОСОБА_2 разом із малолітньою дитиною ОСОБА_4 , за листом-клопотанням від Служби у справах дітей та сім'ї Київської міської державної адміністрації від 10.04.2023 року №069-794 та за заявою від 12.04.2024 року. За час перебування в Соціальній квартирі громадянка ОСОБА_2 продемонструвала низький рівень навичок догляду за дитиною. Також громадянка ОСОБА_2 не виконує план соціального супроводу, не дослухається до рекомендацій фахівців. Часто разом із малолітньою дитиною на цілий день йшла з Соціальної квартири. Пояснень де знаходилась і що робила замість роботи зі спеціалістами не надавала. 02.05.2024 року ОСОБА_2 було відраховано через постійне порушення внутрішнього розпорядку Соціальної квартири. Син ОСОБА_12 поміщений по її заяві до Дитячої клінічної лікарні №3 Солом'янського району м. Києва.» (а.с.11)
08.05.2024 року ОСОБА_2 надала Службі письмові пояснення, в яких повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вона народила сина ОСОБА_1 . Після пологового будинку проживала тимчасово з дитиною на квартирі. За місцем реєстрації проживати не мала можливості, тому що виникали конфлікти з родичами. 08.04.2024 року, гуляючи з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 , до неї підійшли соціальні працівники, які викликали працівників поліції. Разом із сином їх доставили до лікарні № 3 Солом'янського району м. Києва. До 12.04.2024 року вона з дитиною перебувала в лікарні, а потім їх перевезли до кризової кімнати, де вона постійно порушувала правила перебування. На цій підставі адміністрація закладу звернулась до служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про влаштування сина до медичного закладу, із подальшим влаштуванням його до дитячого закладу. ОСОБА_2 зазначила про свій намір відвідувати дитину та вирішити питання про повернення його в родину. (а.с.20-21)
Спеціалісти Служби проводили із ОСОБА_2 профілактичну роботу, під час якої їй роз'яснювались обов'язки батьків щодо утримання, виховання та навчання малолітньої дитини та попереджено про відповідальність разі невиконання належним чином батьківських обов'язків. (а.с.19)
12.04.2024 Службою здійснено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та з'ясовано, що ОСОБА_2 та її малолітній син ОСОБА_5 за вказаною адресою не проживали та не проживають. За висновками акту за вказаною адресою відсутні умови для проживання малолітньої дитини. (а.с.22)
Згідно наданих 12.04.2024 року письмових пояснень ОСОБА_13 , який постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є дядьком ОСОБА_2 , ОСОБА_7 народила дитину, яку зареєструвала за вказаною адресою. Сама ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає протягом останніх п'яти років. В цій однокімнатній квартирі проживає він разом із своїми батьками. Його батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є дуже хворі люди. Мати самостійно не пересувається. Наміру та бажання доглядати за малолітнім ОСОБА_3 він не виявив. Зв'язку із ОСОБА_10 у нього немає. (а.с.23)
Згідно відповіді Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб від 07.08.2024 року на запит Служби, відповідач ОСОБА_2 до них не зверталася, соціальних послуг не отримує. (а.с.24)
Згідно відповіді Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей за №069о18-398 від 21.08.2024 року вбачається, що за час перебування малолітнього ОСОБА_1 у закладі з 24.05.2024 року по теперішній час його ніхто не відвідував та не цікавився станом його здоров'ям. (а.с.25)
Служба, вживала заходів щодо встановлення фактичного перебування ОСОБА_2 , скеровувала запити до Дніпровського УП ГУНП України в місті Києві та до Державної прикордонної служби України щодо перетину нею кордону, однак від Державної прикордонної служби України отримала відмову про надання такої інформації. (а.с.26-29)
Таким чином, за твердженням позивача, ОСОБА_2 свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не готує її до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування дитині, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення; не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти, не створює належних умов для проживання та розвитку дитини, не цікавиться його здоров'ям та нехтує його потребами. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батьків від виховання дитини та свідомого нехтування своїми обов'язками. Служба належним чином запросила ОСОБА_2 на засідання Комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, однак вона не з'явилася, про причини неявки не повідомила, будь-яких підтверджень щодо участі у вихованні та утриманні дитини не надала. Питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто Комісією з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та органом опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, надано висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав, у зв'язку з тим, що вона ухиляється від виховання та утримання дитини. Як стверджує позивач, оскільки мати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 зареєстрована разом із сином за адресою: АДРЕСА_1 , суд повинен передати дитину Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації для її подальшого влаштування.
На даний час фактичне місце проживання ОСОБА_2 невідомо. Службою направлявся запит до державної прикордонної служби України з метою з'ясування інформації щодо перетину кордону ОСОБА_2 , однак такої інформації Службі не надано.
Відповідно до положень ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Як убачається зі змісту Висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 17.10.2024 року (протокол засідання Комісії від 09.10.2024 № 13): «До комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло подання служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Служба) про надання висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час розгляду зазначеного питання Комісією встановлено, що ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію дитини відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері). Малолітній ОСОБА_1 разом із матір'ю ОСОБА_2 мають реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 02.05.2024 до Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві із заявою звернулась ОСОБА_2 щодо влаштування сина ОСОБА_3 до медичного закладу, із подальшим влаштуванням його до дитячого закладу, у зв'язку із складними життєвими обставинами. У подальшому ОСОБА_5 був влаштований до КНП «Дитяча клінічна лікарня № 3» Солом'янського району міста Києва. Відповідно до акту про факт передачі дитини від 14 травня 2024 року малолітнього влаштовано до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), де він перебуває на даний час. Спеціалістами Служби із ОСОБА_2 проводилася профілактична робота, під час якої їй було роз'яснено обов'язки батьків щодо утримання, виховання та навчання малолітньої дитини та попереджено про відповідальність у разі невиконання належним чином батьківських обов'язків. ОСОБА_2 за час перебування дитини у дитячому закладі сина не відвідувала. Мати малолітнього цілком самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, не займається вихованням та утриманням сина, не піклується про його здоров'я, фізичний та духовний розвиток. ОСОБА_2 належним чином була запрошена на засідання Комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, однак не з'явилася, про причини неявки не повідомила, будь-яких підтверджень щодо участі у вихованні та утриманні дитини не надала. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про oxoрону дитинства», частинами другою та третьою статті 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей, а за ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України можуть бути позбавлені батьківських прав. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснює, що означає ухилення від виконання батьківських обов'язків. Це відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, коли батьки не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .» (а.с.6)
У даній справі суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її дитини, ураховуючи наступне.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частина перша статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150 СК України).
Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з частиною другою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (N 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.
У даному випадку суд дійшов висновку про наявність свідомого ухилення та винної поведінки матері у не спілкуванні з дитиною та не прийнятті нею участі у її вихованні, оскільки відповідачка не була позбавлена можливості отримання інформації про місце проживання дитини, судом не встановлено наявності будь-яких перешкод для матері у спілкуванні з сином, непереборні обставини, які не дозволяють матері реалізовувати свій батьківський обов'язок, відсутні.
Суд ураховує, що відповідачка протягом тривалого терміну не спілкується з дитиною та не приймає участі у її вихованні, на виклики до суду не з'являлась, що вказує на її байдужість до життя дитини. Будь-яких спроб відповідачки налагодити контакт з сином судом не встановлено.
У рішенні від 30 червня 2020 року в справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько/мати не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.
Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) зазначив про те, що якщо батько/мати не підтримують стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.
Приймаючи рішення у цій конкретній справі, суд виходить з того, що на перше місце мають ставитись "якнайкращі інтереси дітей", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Із матеріалів справи чітко вбачається, що відповідачка протягом тривалого терміну не спілкується з дитиною, не приймає участі у її вихованні і такої своєї поведінки не змінює і не намагається змінити.
Врахувавши поведінку відповідачки та всі інші встановлені у цій справі обставини, відсутність будь-яких фактичних даних про те, що відповідачка намагалась відновити спілкування з дитиною та брати участь у її вихованні, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав, оскільки маючи юридичну і фактичну можливість до вчинення дій, які становлять зміст батьківського обов'язку, свідомо ухиляється від їх виконання. У зв'язку з цим позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини позитивно вплине на долю дитини, забезпечить захист її прав та інтересів.
Врахувавши конкретні обставини справи, "якнайкращі інтереси дитини", а також те, що відповідачка не підтримує стосунків з сином протягом тривалого часу, не цікавиться його життям, самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини та спілкування з нею, і така поведінка відповідачки триває довгий час, суд дійшов висновку про застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав, оскільки відповідачка свідомо ухиляється від виконання зазначених батьківських обов'язків.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачці створювали перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Позбавлення батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, тому, враховуючи відсутність будь-якої участі відповідачки у вихованні дитини тривалий час, існування реальної можливості виконання батьківських обов'язків, проте їх свідоме невчинення, відсутність зацікавленості у перебуванні дитини в навчальному закладі, станом її здоров'я та вихованням, суд дійшов висновку про задоволення позову про позбавлення батьківських прав.
У цій справі доведено нехтування відповідачкою потребами своєї дитини, порушення прав дитини на належне батьківське виховання та невиконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків щодо спілкування з дитиною та її виховання. Відповідачка не довела зміну своєї поведінки щодо дитини, реальне прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростувала свідомого нехтування обов'язками матері щодо власного сина.
Приймаючи рішення у справі, суд ураховує всі перелічені вище встановлені судом обставини справи та вбачає що відповідачка свідомо самоусунулась від виконання батьківських обов'язків зі спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні, своєї поведінки не змінювала протягом тривалого часу, хоча мала можливість та час для виправлення свого ставлення до виховання дитини, однак таких заходів не вживала, що підтверджує її неспроможність забезпечити необхідні умови для повноцінного розвитку дітей, тому позбавлення відповідачки батьківських прав є доцільним та спрямоване, перш за все, на захист прав та інтересів дитини.
У матеріалах справи відсутні докази, що відповідачка вживає заходів щодо спілкування з сином, цікавляться його станом здоров'я, внутрішнім світом, бере участь у вихованні дитини. Зміни поведінки відповідачки до власної дитини не відбулось, свідомого нехтування обов'язками матері щодо власної дитини не спростовано, тому наявні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав і саме таке рішення відповідатиме вимогам Закону України "Про охорону дитинства", Конвенції про права дитини, нормам СК України.
Позбавлення відповідачів батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дітей, отже, має законну мету і втручання в права відповідачів є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав.
Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Тобто, відповідач не позбавлена можливості все ж таки змінити своє ставлення до дітей та їх виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про надання їй права на побачення з дітьми (ст. 168 СК України).
Вирішуючи відповідний спір в частині позбавлення батьківських прав суд з урахуванням конкретних обставин цієї справи керувався правовими позиціями Верховного Суду викладеними у його постановах, зокрема у справі №202/7712/18 від 21.07.2021 року, №331/8310/15 від 02.08.2021 року, №203/3505/19 від 26.01.2022 року, №398/4299/17 від 27.01.2021 року та №202/7712/18 від 21.07.2021 року.
Згідно ч. 5 ст. 167 Сімейного кодексу України, якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.
Враховуючи, що в межах даного спору судом не встановлено осіб, які б, маючи родинні зв'язки з дитиною, виявили бажання взяти малолітнього ОСОБА_1 під свою опіку, суд вважає за необхідне передати дитину Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації, як органу опіки та піклування, для її подальшого влаштування.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника (ст. 14 Сімейного кодексу України).
Як передбачено у статі 245 Сімейного кодексу України, якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію закладу.
В свою чергу, Орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування (ст. 246 Сімейного кодексу України).
Порядок стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, регулюється положеннями ст. 193 Сімейного кодексу України.
Виходячи з положень ч. 2 та ч. 3 ст. 193 Сімейного кодексу України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.
За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування Дніпровської районної в мсті Києві державної адміністрації до відповідачки в частині стягнення з неї аліментів на утримання малолітньої дитини є обґрунтованими, враховуючи ту обставину, що судом прийнято рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав, а заявлений до стягнення їх розмір відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
З урахуванням відсутності в матеріалах справи відкритого рахунку на ім'я дитини, суд вважає за необхідне зобов'язати Орган опіки та піклування відкрити особовий рахунок на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з подальшим зараховуванням аліментів на особистий рахунок малолітньої дитини.
Тобто, в частині вимог про стягнення аліментів на користь особи або установи, в якій буде перебувати дитина суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості стягнення аліментів на невизначену/неконкретизовану особу.
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Враховуючи, що позов подано до суду 28.11.2024 року, саме з цієї дати мають стягуватись аліменти на утримання дитини.
Крім того, суд роз'яснює відповідачам, що згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати щодо судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 51 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280, 281, 268, 273, 353, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 7, 14, 19, 141, 142, 150, 153, 155, 157, 164, 166, 167, 180, 181, 182, 183, 191, 1982, 193, 245, 246, СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -
Позов Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як Органу опіки та піклування, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.
Позбавити громадянку України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Передати Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації, як органу опіки та піклування, малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для його подальшого влаштування.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28 листопада 2024 року та до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок дитини, відкритий у відділенні Державного ощадного банку України.
Доручити Дніпровській районній в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, відкрити у відділенні Державного ощадного банку України поточний рахунок на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Учасники справи:
Позивач: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ: 37203257, місцезнаходження: 02094, м. Київ, бульвар Івана Котляревського, буд. 1/1.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 29.08.2023 органом: 8027; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ: 37203257, місцезнаходження: 02160, м. Київ, Харківське шосе, буд.4-А.
Третя особа: Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ: 44603127, місцезнаходження: 08296, Київська область, Бучанський район, смт Ворзель, вул. Кленова, 31.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складений 24 червня 2025 року.