Апеляційне провадження Справа №759/6236/25
№ 33/824/3546/2025
08 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Алієвої Д.У.
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Бужор Аліси Юріївни на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва Новик В.П. від 15 квітня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 272956 від 16 березня 2025 року, 09 березня 2025 о 15 годині 40 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Мрії, 13 в м. Києві в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Медичний огляд зі згоди водія на встановлення стану наркотичного сп'яніння проводився у медичному закладі КНП КМНЛ «Соціотерапія» у лікаря нарколога, що підтверджується висновком № 001141.
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 адвокат Бужор А.Ю. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що 09 березня 2025 року ОСОБА_2 перебував на реабілітації після операції вдома в батьків за межами міста Києва, а саме: у АДРЕСА_2 . Після арешту рахунків, з'ясувавши, що його посвідченням водія скористувалася інша особа, ОСОБА_2 подав заяву у поліцію. Таким чином, ОСОБА_2 не має відношення до вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та постанови суду подій. Обставини заволодіння посвідченням водія та їх використання будуть з'ясовані в межах відповідного кримінального провадження.
Вказує, що додатково підтвердити факт відсутності ОСОБА_2 у місці скоєння правопорушення 09 березня 2025 року може свідок ОСОБА_3 , яка перебувала в цей день і час разом із ОСОБА_2 ..
З огляду на наведене, ОСОБА_2 не вчиняв адміністративного правопорушення, а тому не може нести наслідків, визначених оскаржуваною постановою судді.
Також захисник ОСОБА_2 адвокат Бужор А.Ю. в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 не був повідомлений про час та місце розгляду справи, про наявність постанови дізнався після арешту банківських рахунків згідно постанови державного виконавця від 30 травня 2025 року.
05 червня 2025 року була подана апеляційна скарга вперше, однак постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року скарга була повернута, у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження повноважень адвоката.
З огляду на вказані обставини, адвоката Бужор А.Ю. просила клопотання задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його захисник Бужор А.Ю. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника Бужор А.Ю., проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 15 квітня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 , та докази повідомлення останнього про час та місце розглшяду справи відсутні.
05 червня 2025 року адвокат Бужор А.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на постанову судді.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Електронний примірник постанови апеляційного суду було направлено до електронного кабінету ОСОБА_4 23 червня 2025 року.
15 липня 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Бужор А.Ю. повторно звернулася з апеляційною скаргою, додавши до неї докази на підтвердження її повноважень на представлення інтересів ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді.
Враховуючи вказані обставини, що свідчать про бажання звернутися з апеляційною скаргою, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення, виходив з того, що вина останнього підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 16 березня 2025 року та висновку КМНКЛ «Соціотерапія» від 13 березня 2025 року та наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями ст.1 КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Пунктом 2.9.а ПДР України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 272956 від 16 березня 2025 року, 09 березня 2025 року о 15 годині 40 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Мрії, 13 в м. Києві в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Медичний огляд зі згоди водія на встановлення стану наркотичного сп'яніння проводився у медичному закладі КНП КМНЛ «Соціотерапія» у лікаря нарколога, що підтверджується висновком № 001141.
З вказаного протоколу про адміністративне правопорушення та з висновку КМНКЛ «Соціотерапія» від 13 березня 2025 року вбачається, що особа правопорушника ОСОБА_1 була встановлена на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 .
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він не керував 09 березня 2025 року о 15.40 год. автомобілем «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві, оскільки у цей час він знаходився на реабілітації після операції вдома в батьків за межами міста Києва, а саме: у Київській області, Бориспільській район, с. Головурів, вул. Дружби, 23. До адміністративної відповідальності його також не притягували, протокол не складали. За вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення адресою він не проживає, тому йому не було відомо про розгляд справи щодо нього судом. Також зазначив, що посвідчення водія НОМЕР_2 на підставі якого було встановлено особу, яка керувала автомобілем «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 привласнено протиправно громадянином ОСОБА_5 , у зв'язку з чим він звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
На підтвердження обставин, які викладені в апеляційній скарзі надано наступні докази.
Так, 04 червня 2025 року ОСОБА_1 подав до Святошинського управління поліції ГУ НП у м. Києві заяву про вчинене кримінальне правопорушення, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , 25 жовтня 2024 року приїхав в гості до знайомого ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Пробувши у нього декілька годин, він поїхав додому. Приїхавши додому, зрозумів, що залишив в нього свою сумку, в якій були водійське посвідчення та декілька візитних карток. Він намагався неодноразово зв'язатися з ОСОБА_5 , щоб забрати у нього свою сумку, в якій знаходилось водійське посвідчення, однак він спочатку обіцяв все повернути, в подальшому взагалі перестав виходити на зв'язок. Тобто, на даний час громадянин ОСОБА_5 в протиправний спосіб заволодів (привласнив) водійське посвідчення ОСОБА_1 .
З огляду на вищевикладене вбачається, що особу правопорушника відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 272956 від 16 березня 2025 року встановлено на підставі посвідчення водія, яке хоч і належить ОСОБА_1 , однак було пред'явлене іншою особою.
Отже, особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, є не ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів, в тому числі особистих пояснень ОСОБА_1 вказує на те, що працівниками поліції не було належним чином встановлено особу винного, що потягло за собою незаконне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 , 09 березня 2025 року о 15 годині 40 хвилин керував автомобілем «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Мрії, 13 в м. Києві в стані наркотичного сп'яніння.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що особу ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було встановлено на підставі паспорту громадянина України, дослідивши відеозапис з боді-камери, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено (за зовнішніми ознаками особи), що протокол складено відносно іншої особи, не ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст.62 Конституції України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
При прийнятті постанови, суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи в їх сукупності, внаслідок чого, за відсутності у матеріалах справи належних доказів та даних про встановлення особи правопорушника, прийняв незаконне та необґрунтоване судове рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення та є обґрунтованими.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Бужор Алісі Юріївні строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Бужор Аліси Юріївни - задовольнити.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В.В. Саліхов