03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 752/16156/24 Головуючий у суді першої інстанції -Кокошко О.Б.
Номер провадження № 22-ц/824/14958/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
про повернення апеляційної скарги скаржнику
05 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Яворського М.А. (судді-доповідача), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кокошко О.Б., у місті Києві, про поновлення провадження у цивільній справі №752/16156/24 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,-
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Наумова О.В. про поновлення провадження у цивільній справі №752/16156/24 - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням 28 липня 2025 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу засобами електронного зв'язку через систему «Електронний суд» безпосередньо до апеляційного суду.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду визначені частиною 1 статті 353 ЦПК України.
У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала щодо відмови у поновленні провадження у справі.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення провадження у цивільній справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 25 квітня 2025 року у справі №755/7939/22 (провадження №61-4976ск25).
Згідно ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у ч.1 ст.353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17, а також Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2-5151/09.
У пункті 26 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 623/3792/15-ц вказується, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктами 1, 3 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника.
Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у справі є ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 33).
Заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_5 та станом на 09 травня 2025 року спадкоємицею, яка прийняла спадщину є громадянка Литовської Республіки ОСОБА_5 , що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Є. (а.с. 117).
Відповідно до стаття 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 1270 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Разом з тим, матеріали справи містять заповіт, відповідно до якого ОСОБА_3 заповіла все своє рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6 (а.с. 105).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то передбачений шестимісячний строк для прийняття спадщини сплив.
Зважаючи, що ОСОБА_5 є спадкоємицею, яка прийняла спадщину після померлої ОСОБА_3 , а інших спадкоємців немає, то підстави для не залучення ОСОБА_1 як правонаступника після померлої ОСОБА_3 до участі у розгляді справи відсутні.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Аналіз наведеної норми дозволяє дійти висновку, що одержання свідоцтва про право на спадщину це право спадкоємця, який прийняв спадщину, а не обов'язок.
Враховуючи, що предметом у даній справі є грошові кошти, то видача свідоцтва на рухоме майно не є обов'язковим, а право власності на таке майно виникає після прийняття спадщини.
Оскільки ОСОБА_5 успадкувала після померлої ОСОБА_3 усе її рухоме та нерухоме майно, а предметом позову є грошові кошти, які, як вбачається з матеріалів справи були зняті з рахунків, то одержати свідоцтво про право на спадщину на таке рухоме майно не вбачається можливим.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Також, необхідно зазначити, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.
Зважаючи, що ухвала щодо відмови у поновленні провадження у справі відсутня у переліку, передбаченому ч. 1 ст. 353 ЦПК України, відтак не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду, проте дане не позбавляє особу права на доступ до правосуддя, що випливає із пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки особа не позбавлена можливості повторно звернутися із клопотанням про поновлення провадження у справі до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З огляду на наведене, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Керуючись ст. 357 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року - вважати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв