справа № 369/15582/23 головуючий у суді І інстанції Фінагеєва І.О.
провадження № 22-ц/824/12024/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
04 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року у справі за позовом ТОВ «БД Сервіс Миру» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2023 року представник ТОВ «БД Сервіс Миру» звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просив суд:
стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у розмірі 14 140,85 грн, 3% річних у розмірі 27,00 грн; індекс інфляції у розмірі 125,37 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що на підставі Рішення №89 Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 лютого 2017 року «Про визнання ТОВ «БД СЕРВІС МИРУ» виконавцем та надавачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і обслуговування ліфтів та погодження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для споживачів за адресою: АДРЕСА_1», Позивач є виконавцем та надавачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і обслуговування ліфтів, в тому числі і по багатоквартирному будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та надає весь перелік послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відповідач з 14 липня 2016 року є власником квартири АДРЕСА_3 , та отримує житлово-комунальні послуги, а саме: послуги з управління багатоквартирним будинком.
Позивачем було відкрито особовий рахунок по квартплаті №000008080 для квартири АДРЕСА_3 , власником якого є відповідач.
Позивач надає відповідачу послуги з управління багатоквартирним будинком (з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій) та щомісячно нараховує відповідачу плату за надані послуги.
Оскільки відповідач не сплачував за спожиті послуги, в останнього виникла заборгованість за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2023 року у розмірі 14 140,85 грн, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.
Відповідач проти задоволення позову заперечував. 28 лютого 2024 року подав зустрічну позовну заяву, яку просив прийняти до спільного судового розгляду з первісним позовом, заборонити відповідачу за зустрічним позовом вчиняти дії, що порушують права споживача, зокрема: нараховувати та відображати в щомісячних рахунках на оплату (платіжках) за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за підвищеною, у незаконний спосіб, ціною (тарифом); нараховувати та відображати борг на суму, підвищених у незаконний спосіб, цін (тарифів) на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в щомісячних рахунках на оплату (платіжках), а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року у прийнятті зустрічного позову до спільного судового розгляду з первісним позовом відмовлено.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БД Сервіс Миру» заборгованість за спожиті послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у розмірі 14 140,85 грн, 3 % річних у розмірі 27,00 грн, індекс інфляції у розмірі 125,37 грн, а також судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 20 травня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Суд першої інстанції проігнорував подані відповідачем докази порушення прав споживачів, долучені до зустрічного позову, а саме:
- акт-претензія від 18 лютого 2024 року, підписаний відповідачем та трьома сусідами -власниками та користувачами сусідніх житлових приміщень, який був надісланий поштою позивачу та в якому зафіксовано факти ненадання (надання не в повному обсязі) послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 22 лютого 2017 року по 18 лютого 2024 року; факти введення в оману споживачів стосовно незаконного підвищення тарифів та відображення у квитанціях на оплату неіснуючого боргу, незважаючи на заборону, встановлену абз. 3 п. 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» за період з 01 вересня 2022 року по 18 лютого 2024 року;
- електронні фото- та відео - докази, що підтверджують порушення прав споживачів за посиланням.
У зв'язку з тим, що позивач не надав жодну відповідь в установлений законом строк на акт-претензію від 18 лютого 2024 року, претензії споживача вважаються визнаними, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Крім того, 03 лютого 2025 року перед початком судового засідання через електронний кабінет системи ЄСІТС до суду було подано заяву про виклик свідків для підтвердження систематичних порушень прав споживачів позивачем. Суд не розглянув цю заяву, що є порушенням ст. ст. 49, 81 ЦПК України.
Зауважив, що на час дії карантину та протягом 30 днів з дня його відміни, в період з 01 листопада 2021 року по 01 серпня 2023 року, нарахування і стягнення 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги заборонялося, а тому суд безпідставно стягнув вказані суми з відповідача.
Вважає, що у даній справі незаконність винесення протокольної ухвали про відмову у прийнятті зустрічного позову призвела до ухвалення незаконного рішення суду, оскільки було порушено право відповідача на захист та реалізацію своїх процесуальних прав.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року у справі за позовом ТОВ «БД Сервіс Миру» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги надіслана до електронного кабінету в ЄСІКС «Електронний суд» ТОВ «БД Сервіс Миру» та згідно Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду отримана 26 червня 2025 року, що свідчить про належне повідомлення учасника справи у розумінні вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «БД Сервіс Миру» до суду не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №347056692 від 19 вересня 2023 року.
Згідно Рішення №89 Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 лютого 2017 року «Про визнання ТОВ «БД СЕРВІС МИРУ» виконавцем та надавачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і обслуговування ліфтів та погодження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для споживачів за адресою: АДРЕСА_1», Позивач є виконавцем та надавачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і обслуговування ліфтів, в тому числі і по багатоквартирному будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та надає весь перелік послуг з управління багатоквартирним будинком.
Пунктом 2 вказаного Рішення погоджено введення в дію з 01 березня 2017 року тарифів ТОВ «БД СЕРВІС МИРУ» на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 : - для І-ої групи споживачів (населення), за 1 м.кв. загальної площі житлових та нежитлових приміщень - 6,72 грн.
ТОВ «БД СЕРВІС МИРУ» було відкрито особовий рахунок по квартплаті № НОМЕР_1 для квартири АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_1 .
Згідно довідки Вих. №400 від 27 вересня 2023 року виданої директором ТОВ «БД СЕРВІС МИРУ» у ОСОБА_1 існує дебіторська заборгованість за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, за обслуговування нерухомого майна: квартири АДРЕСА_3 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за період з «01» листопада 2021 року по «31» серпня 2023 року, у розмірі 14 140,85 грн.
У результаті несвоєчасної оплати за комунальні послуги власником квартири виникла заборгованість за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком (з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій) за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2023 року у розмірі 14 140,85 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив доведеним, що відповідач свої обов'язки по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги не виконував належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає до стягнення у заявленому розмірі.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з нижченаведених підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Оскільки відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 , обов'язок зі сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, які виникли за цією адресою, на підставі ст. 322 ЦК України покладено на нього.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать у т.ч. послуги з управління багатоквартирним будинком, які включають:
забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
За вимогами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Отже, місцевий суд правомірно вважав, що відповідач отримував та споживав комунальні послуги з утримання будинку й прибудинкової території, а тому між сторонами виникли договірні правовідносини, а відповідно виникли права та обов'язки у сфері житлово-комунальних послуг в порядку ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення ст. 530 ЦК України визначають, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати житлово-комунальних послуг не виконав належним чином, внаслідок чого у останнього обліковувалася заборгованість за період з листопада 2021 року по серпень 2023 року у розмірі 14 140,85 грн, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідно до взаєморозрахунків по квартплаті (о/р 000008080), у період з листопада 2021 року по серпень 2023 року ОСОБА_1 сплачував за виставлені позивачем послуги (у жовтні 2022 року на суму 1 435,58 грн), чим фактично визнавав факт їх надання позивачем.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до вказаних норм, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення
Проте, відповідачем у цій справі не надано належних доказів на спростовування факту надання йому житлово-комунальних послуг ТОВ «БК Сервіс Миру» до серпня 2023 року включно, або ж надання послуг іншою особою. Також відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті внесків на утримання (обслуговування) будинку, а також розрахунку наявної заборгованості за несвоєчасну оплату послуг, або ж доказів на погашення заборгованості у вищевказаному розмірі, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань. Отже, місцевий суд правомірно вважав позовні вимоги обґрунтованими, а розрахунки доведеними позивачем.
При цьому, колегія суддів позбавлена можливості надати оцінку долученим до зустрічної позовної заяви документам, на які послався апелянт (акт-претензія від 18 лютого 2024 року та фото, -відеоматеріали), оскільки ухвалою суду першої інстанції, занесеною до протоколу судового засідання від 03 лютого 2025 року, вказану зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_1 . В той же час, відповідач не скористався правом передбаченим ст. 83 ЦПК України подати такі документи окремо як докази у справі, що розглядається. Ухвала про повернення зустрічного позову відповідачем у апеляційному порядку також не оскаржувалася і є чинною.
Щодо доводів відповідача про неправомірність встановленого тарифу.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.
У цій справі ТОВ «БД Сервіс Миру» визнано виконавцем та надавачем послуг з управління будинків, споруд та прибудинкових територій і обслуговування ліфтів на підставі рішення виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №89 від 22 лютого 2017 року.
Цим же рішенням затверджено тарифи на послуги з управління будинків, споруд та прибудинкових територій будинку АДРЕСА_2 .
Отже, позивач у цій справі самостійно тарифи на житлово-комунальні послуги не встановлює. Відповідач, у свою чергу, рішення органу місцевого самоврядування про встановлення таких тарифів та обрання управителем будинку саме позивача не оскаржував.
За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц.
У зв'язку з виниклою у відповідача заборгованістю по оплаті житлово-комунальних послуг, позивач в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував на суму 2 871,16 грн за період з листопада 2021 року по 24 лютого 2022 року збитки від інфляції у сумі 125,37 грн та 3% річних у сумі 27,00 грн.
Однак, перевіряючи здійснений позивачем розрахунок заборгованості щодо нарахування інфляційної складової та 3% річних, колегія встановила, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та індекс інфляції визначаються від простроченої суми за весь час прострочення, тобто за кожним періодичним платежем окремо, а не по наростаючій сумі загальної заборгованості.
Крім того, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оплата споживачем за надані послуги здійснюється по факту їх надання. Оскільки сторони у цій справі не обумовили іншого, обов'язок сплати за надані послуги у листопаді відповідач має протягом листопаду і прострочення за цей місяць виникає у нього з грудня, за грудень, відповідно, у січні, а за січень - з лютого.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
За встановлених обставин, суд першої інстанції не виконав процесуальний обов'язок щодо перевірки та оцінки наданого позивачем розрахунку відповідальності за ст. 625 ЦК України, а тому колегія суддів здійснює перерахунок самостійно.
Отже, беручи до уваги інформацію, що міститься у довідці про нарахування та сплату за період з листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року включно щодо щомісячних платежів, які підлягали до сплати стягненню підлягає за листопад 2021 року (3 міс.): Інфляційне збільшення - 25,40 грн, 3% річних - 5,01 грн; грудень 2021 року (2 міс.): Інфляційне збільшення - 20,97 грн, 3% річних - 3,19 грн; січень 2021 року (23 дні): Інфляційне збільшення - 11,48 грн, 3% річних - 1,36 грн.
Таким чином, 3% річних за щомісячною заборгованістю відповідача за період з листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року складають 9,56 грн., а інфляційні втрати - 57,85 грн.
Відповідно до приписів підпункту 4 пункту 3 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», оскільки вони стосуються заборони нарахування саме неустойки (штрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов'язання (статті 549-552 ЦК України).
Проте, така заборона не стосується 3 % річних та інфляційних втрат, які передбачені статтею 625 ЦК України та які не є неустойкою (штрафом, пенею), а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний характер. Така позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16, від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц, від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.
Отже, колегія суддів вважає, що нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними і такими, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині відхиляє.
Отже, на думку апеляційного суду за встановлених обставин, місцевий суд зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиті послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у розмірі 14 140,85 грн. та правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, проте помилився у визначенні розміру 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму богру, які належить стягнути з відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БД Сервіс Миру» 3% річних та інфляційних втрат, а саме слід зменшити суму 3% річних з 27,00 грн до 9,56 грн, а суму інфляційних втрат зі 125,37 грн до 57,85 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що позов ТОВ «БД Сервіс Миру» підлягає задоволенню частково (99,41%), слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 668,16 грн.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково (0,59%), з ТОВ «БД Сервіс Миру» на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 23,75 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України остаточно шляхом взаємозарахування слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БД Сервіс Миру» судовий збір у розмірі 2 644,41 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року змінити, зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сервіс Миру» 3% річних з 27,00 грн до 9,56 грн. та інфляційних втрат зі 125,37 грн до 57,85 грн.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року - залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БД Сервіс Миру» (код ЄДРПОУ 40609345, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Садова, буд. 1-в, оф. 21) судовий збір у розмірі 2 644 (дві тисячі шістсот сорок чотири гривні) 41 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова