справа № 758/10485/22
провадження № 22-з/824/1148/2024
02 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року та ОСОБА_2 на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року,
встановив:
15.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я. про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Посилалась на ті підстави, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_4 , який заповіту не залишив, спадкоємці першої та другої черги відсутні.
Спадщина складається з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що вона є спадкоємцем третьої черги за законом за правом представлення.
Також спадкоємцем за законом четвертої черги була ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яку вона вважала своєю племінницею.
21 липня 2020 року їй стало відомо, що ОСОБА_6 була усиновлена.
Дізнавшись про усиновлення, вона в межах шестимісячного строку про прийняття спадщини подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Смоляніновій О. Я. заяву про відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини та заявила про її прийняття.
У жовтні 2020 року вона звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової О. Я. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відмова нотаріуса мотивована тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року встановлено факт, що ОСОБА_2 є рідною племінницею ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто спадкоємицею другої черги за законом за правом представлення, оскільки її батько та дядько ОСОБА_4 рідні брати по матері.
23.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно.
В подальшому ОСОБА_2 відчужила належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 .
Зазначала, що постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року було скасовано, а заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
Отже, на даний час, вона є єдиним спадкоємцем, якій належить отримати у власність спадкове майно.
З огляду на викладене просила суд:
1. визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №3590, видане 23.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. на ім'я ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
2. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:54745021 від 23.10.2020 14:27:23, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;
3. визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ;
4. витребувати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 .
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.
19.11.2024 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
20.11.2024 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в частині витрат на правову допомогу у розмірі 23 000 грн.
Вказана справа перебуває в провадженні Київського апеляційного суду.
18.07.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулась до Київського апеляційного суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 .
Заборонити будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація права власності, інших речових прав, обтяжень, внесення змін до записів тощо) щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Метою заяви було вжиття судом невідкладних заходів для запобігання подальшому відчуженню спірної квартири до вирішення справи по суті, оскільки існує обґрунтований та доведений ризик, що відповідачі, діючи недобросовісно можуть вчинити дії, спрямовані на унеможливлення виконання майбутнього судового рішення та відновлення порушення прав позивача.
Недобросовісність ОСОБА_2 полягає в умисній поведінці останньої, яка відчужила спірну квартиру, достеменно знаючи про відсутність у неї законних прав для такого розпорядження.
Недобросовісна поведінка ОСОБА_2 у даній справі не є поодиноким випадком, а частиною системної схеми, спрямованої на незаконне заволодіння спадковим майном та його швидке відчуження. Це підтверджується матеріалами іншої судової справи - №759/14293/23, що розглядалася Святошинським районним судом м. Києва, де сторонами також є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я., про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна з чужого незаконного володіння. Накладено арешт на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 . В решті вимог заяви відмовлено.
01.08.2025 ОСОБА_1 надіслана на адресу Київського апеляційного суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2201694080000, що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_7 .
Повторно звертаючись із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує, що на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 24 липня 2025 року звернулась до державного реєстратора для проведення державної реєстрації обтяження (арешту) на спірну квартиру.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Янович І. Я. №80111886 від 28 липня 2025 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв'язку з тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за іншим власником.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно новим власником спірної квартири є ОСОБА_7 .
Зазначила, що право власності перейшло на підставі договору дарування №425 від 15 лютого 2025 року, що є класичною ознакою спроби переховати активи.
Відчуження не було добросовісним правочином, а являло собою узгоджену дію, частину єдиної схеми, спрямованої на створення штучних перешкод для відновлення прав апелянта.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до частини п'ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Розглянувши подану заяву апеляційний суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Надані суду докази є достатніми для висновку про те, що вищевказана квартира на час постановлення ухвали не належить відповідачу у справі.
Забезпечення позову накладенням арешту на майно, яке не належить відповідачу у справі, порушує права ОСОБА_7 , як нового власника вказаного нерухомого майна.
Жодних позовних вимог до ОСОБА_7 з приводу вказаного нерухомого майна по справі не заявлено.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук