26 серпня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01.07.2025,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.07.2025 продовжено ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255, ч.3 ст.368, ч.4 ст.368 КК України, строк тримання під вартою до 29.08.2025 включно з визначенням розміру застави у розмірі 10 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30 800 000 гривень; ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255, ч.3 ст.368, ч.4 ст.368 КК України, строк тримання під вартою до 29.08.2025 включно з визначенням розміру застави у розмірі 10 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30 800 000 гривень; ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.368 КК України, строк тримання під вартою до 29.08.2025 включно з визначенням розміру застави у розмірі 10 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30 800 000 гривень.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, щоз огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_6 , тяжкість покарання, яке може загрожувати йому у разі визнання винуватим, а також конкретні обставини кримінального провадження, що свідчать про можливість невиконання останнім своїх процесуальних обов'язків, доводять існування ризиків, зазначених прокурором у клопотанні. Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховано дані про його особу, тяжкість покарання у разі визнання його винуватим, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики його ухилення від суду. Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховано дані про його особу, тяжкість покарання у разі визнання його винуватим, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики його ухилення від суду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_9 подав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням додаткових обов'язків, та визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на відсутність обґрунтованої підозри, оскільки прокурор в судовому засіданні не зміг конкретно послатися на доказ, який би вказував на причетність саме ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Стверджує, що прокурор не навів детальний аналіз ризиків та інших підстав для продовження строку тримання під вартою. Апелянт вважає, що ризик переховування від суду буде усунуто зобов'язанням ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до суду, здати на зберігання до відповідних органів держаної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України. Наголошує, що прокурор не довів існування ризику незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених, крім того цей ризик може бути усунуто зобов'язанням ОСОБА_7 утриматись від спілкування зі свідками. Також зазначає, що відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту та завершення досудового розслідування, свідчить по вичерпання ризику знищення, приховування або спотворення обвинуваченим речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення зауважує, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки, що свідчить про меншу ймовірність вчинення повторного правопорушення. Вважає, що суд не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, які позитивно його характеризують. Звертає увагу, що визначений судом розмір застави є явно неспівмірний до його майнового стану.
Захисник ОСОБА_10 подав в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково та застосувати до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, та покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що прокурором не доведено наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Зазначає, що ризик переховування від суду базується лише на припущеннях прокурора. Вказує, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших обвинувачених є безпідставним та не підтвердженим будь-якими доказами. Стверджує, що прокурором не доведено наявності обставин, які свідчать про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобіганню ризикам. Звертає увагу, що обвинувачені раніше не судимі та мають міцні соціальні зв'язки. Наголошує, що визначений обвинуваченим розмір застави є непомірним.
Захисник ОСОБА_11 подав в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково та застосувати до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, та покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що прокурором не доведено наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Зазначає, що ризик переховування від суду базується лише на припущеннях прокурора. Вказує, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших обвинувачених є безпідставним та не підтвердженим будь-якими доказами. Стверджує, що прокурором не доведено наявності обставин, які свідчать про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобіганню ризикам. Звертає увагу, що обвинувачені раніше не судимі та мають міцні соціальні зв'язки. Наголошує, що визначений обвинуваченим розмір застави є непомірним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і, зокрема, ризикам переховування від суду, незаконного впливу на свідків чи перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Також судом першої інстанції враховано дані про особи обвинувачених, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики ухилення від суду, тяжкість висунутого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України належать до категорії особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, а також відсутність даних, які б свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою за станом здоров'я.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Оцінюючи доводи апеляційних скарг щодо необхідності зменшення розміру застави, апеляційний суд приймає до уваги положення ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно якої розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Визначаючи розмір застави, суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень та зазначені в обвинувальному акті обставини їх вчинення, а також дані про особи обвинувачених, їх майнові і сімейні стани.
Рішення суду першої інстанції про визначення розміру застави відповідає вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України, підстав для зменшення розміру застави колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01.07.2025, якою продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 29.08.2025 включно із визначенням розміру застави, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3