Справа № 761/27598/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5341/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
07 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22025000000000502 від 23.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про арешт майна.
Накладено арешт на майно, вилучене 30.06.2025 року у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-мобільний телефон марки «Apple», моделі «іРhone 8», номер моделі "MQ6G2LE/A", серійний номер: НОМЕР_1 , в корпусі чорного кольору, ІМЕІ1 НОМЕР_2 , ІМЕІ2 НОМЕР_3 з сім-карткою з номером мобільного телефону НОМЕР_4 ;
-мобільний телефон марки «Орро», модель «А18», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , з сім-картками з номерами мобільних телефонів: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ;
-мобільний телефон марки «Samsung», модель «Galaxy S24FE», в корпусі чорного кольору, модель: SM-S721B/DS, серійний номер: НОМЕР_9 , ІМЕІ1: НОМЕР_10 , ІМЕІ2: НОМЕР_11 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та накладений на вищевказане майно арешт, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що інформація з вищезазначеного телефону була вже знята та зафіксована органом досудового розслідування в ході проведення НСРД.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що постанови слідчого про визнання вказаного майна речовим доказом до клопотання про арешт майна не було додано, а саме майно не відповідає критеріям речових доказів.
Заслухавши доповідь судді, заслухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000502 від 23.04.2025 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
25.06.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_14 надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_12 ), з метою виявлення та фіксації відомостей та обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке здобуте у результаті його вчинення, речей і документів, щодо фінансово-господарської діяльності між ТОВ «ТД Дніпропетровський трубопрокатний завод», ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» ТОВ «ТД Фітоліт- Лаймстоун», ТОВ «Ландшафт», ТОВ НВП «Екологія Дніпро 2000», EAST-EUROPEAN PIPELINE HUB LTD («Восточно- Европейский Трубопрокатный ХАБ», «BETX»), «TRIA IC VE DIS TICARET LOJISTIK INSAAT KIMYA SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI», ООО «Спецморстрой» (ООО «СМС»), ТОВ «Загорський трубний завод», АТ «Уральська Сталь», а саме: зовнішньоекономічні контракти, додаткові угоди до них та специфікації, договори з надання брокерських послуг, інвойси , сертифікати, митні декларації, заявки на транспорт (залізниця, морські судна).
30.06.2025 на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено вказане майно.
30.06.2025 вищевказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, як такі, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
03.07.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено клопотання старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про арешт майна.
Накладено арешт на майно, вилучене 30.06.2025 року у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-мобільний телефон марки «Apple», моделі «іРhone 8», номер моделі "MQ6G2LE/A", серійний номер: НОМЕР_1 , в корпусі чорного кольору, ІМЕІ1 НОМЕР_2 , ІМЕІ2 НОМЕР_3 з сім-карткою з номером мобільного телефону НОМЕР_4 ;
-мобільний телефон марки «Орро», модель «А18», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , з сім-картками з номерами мобільних телефонів: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ;
-мобільний телефон марки «Samsung», модель «Galaxy S24FE», в корпусі чорного кольору, модель: SM-S721B/DS, серійний номер: НОМЕР_9, ІМЕІ1: НОМЕР_10 , ІМЕІ2: НОМЕР_11 .
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, вилучене 30.06.2025 року у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , згідно переліку зазначеному у резолютивній частині ухвали слідчого судді, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вищевказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання представника апелянта на невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вищевказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи представника апелянта про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру в тому, що власник майна може його сховати, пошкодити або відчужити.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження на даному етапі досудового розслідування, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності постанови слідчого про визнання вказаного майна речовим доказом спростовуються наявними матеріалами провадження, з яких вбачається, що постановою слідчого від 30.06.2025 вищевказані мобільні телефони визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22025000000000502 від 23.04.2025 (а.с. 127-128 т. 2).
Твердження представника апелянта про безпідставність вилучення мобільних телефонів відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що зазначені пристрої тимчасово вилучено у зв'язку із тим, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3____________ ОСОБА_4 ____________