Справа № 761/21720/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4618/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
07 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22024000000001055 від 11.11.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях органів безпеки щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна
Накласти арешт на тимчасово вилучене 20 травня 2025 року в ході проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- жорсткий диск - SSD накопичувач марки «Samsung» 990 Pro, моделі MZ-V9P1TO, с.н. S6Z1NJOW335717K, об'ємом 1 Tb;
- жорсткий диск - SSD накопичувач марки «Samsung» 980 Pro, моделі MZ-V8P500, с.н. S56YNFOW202690V, об'ємом 500 Gb;
- інвентаризаційні картки на помислові та господарські будівлі АТ «Дніпроважмаш» (код 00168076) - 14 штук.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у накладенні арешту на майно ОСОБА_7 у повному обсязі.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що ухвалою слідчого судді від 16.05.2025 не було надано дозвіл на вилучення мобільних телефонів, комп'ютерних систем та їх частин.
Крім того, апелянт зазначає, що під час обшуку ОСОБА_7 не було обмежено доступ до жорсткого диску персонального комп'ютера та його змісту для осіб, які проводили обшук та запропоновано здійснити копіювання будь-якої інформації.
Апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_7 жодним чином не має відношення до даного кримінального провадження.
Апелянт вказує, що оскаржувана ухвала була постановлена з порушенням ч.6 ст.173 КПК України, тобто поза межами строку для її прийняття.
Заслухавши доповідь судді, заслухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000001055 від 11.11.2024 за підозрою громадян України ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В рамках даного провадження, слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва постановлено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку за адресою проживання керівника ТОВ «НВФ «Дніпротехсервіс» та члена правління АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Із мотивувальної частини ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2025 вбачається, що слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку житла, яке належить на праві приватної власності та використовується ОСОБА_7 за адресою, що вказана у клопотанні, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення знарядь кримінального правопорушення, майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, речей, предметів, документів за період 2022-2025 роки.
На виконання вищевказаної ухвали суду, 20.05.2025 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено речі та документи, які мають значення для досудового розслідування
Постановою слідчого від 20.05.2025 у кримінальному провадженні визнано речовими доказами предмети, речі і документи вилучені за адресою проживання ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2025 року задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях органів безпеки щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна
Накласти арешт на тимчасово вилучене 20 травня 2025 року в ході проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- жорсткий диск - SSD накопичувач марки «Samsung» 990 Pro, моделі MZ-V9P1TO, с.н. S6Z1NJOW335717K, об'ємом 1 Tb;
- жорсткий диск - SSD накопичувач марки «Samsung» 980 Pro, моделі MZ-V8P500, с.н. S56YNFOW202690V, об'ємом 500 Gb;
- інвентаризаційні картки на помислові та господарські будівлі АТ «Дніпроважмаш» (код 00168076) - 14 штук.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на тимчасово вилучене 20.05.2025 року в ході проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: жорсткий диск - SSD накопичувач марки «Samsung» 990 Pro, моделі MZ-V9P1TO, с.н. S6Z1NJOW335717K, об'ємом 1 Tb; жорсткий диск - SSD накопичувач марки «Samsung» 980 Pro, моделі MZ-V8P500, с.н. S56YNFOW202690V, об'ємом 500 Gb; інвентаризаційні картки на помислові та господарські будівлі АТ «Дніпроважмаш» (код 00168076) - 14 штук, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вищевказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відтак доводи, на які посилається представник в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_7 жодним чином не має відношення до даного кримінального провадження, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони перевіряються органом досудового розслідування та будуть вирішуватися судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Крім цього, з матеріалів провадження вбачається, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів в стані, придатному для використання у кримінальному провадженні №22024000000001055 від 11.11.2024, та забезпечення схоронності майна для проведення судових експертиз, з метою тимчасового позбавлення можливості відчужувати вказане майно.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи представника власника майна про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру в тому, що власник майна може сховати, знищити, пошкодити або відчужити майно.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження на даному етапі досудового розслідування, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Разом з цим, колегія бере до уваги посилання представника апелянта на порушення строків розгляду слідчим суддею клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, позаяк розгляд поданого клопотання дійсно відбувся не в строк, визначений ст. 173 КПК України, однак це не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, як просить представник апелянта.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3____________ ОСОБА_4 ____________