03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/5797/2025
18 червня 2025 року м. Київ
Справа № 760/2131/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київського національного університету будівництва та архітектури, яка подана представником Лапошею Дмитром Юрійовичем, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Коробенка С.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету будівництва та архітектури про поновлення на навчанні,
встановив:
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Київського національного університету будівництва та архітектури (КНУБА) з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про його відрахування з аспірантури та поновлення на навчанні аспіранта денної форми навчання.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі наказу Київського національного університету будівництва і архітектури від 29 вересня 2021 року № 1772/2 був зарахований із 01 жовтня 2021 року на навчання на очну (денну) форму аспірантури, за державним замовленням, спеціальність 033-Філософія кафедра філософії Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА), з запланованим періодом навчання із 01 жовтня 2021 року до 30 вересня 2025 року.
Відповідно до наказу від 17 січня 2024 року № 93/2 він був відрахований з аспірантури за невиконання умов договору, як аспірант 3-го року підготовки здобувачів вищої освіти за очною (денною) формою навчання.
Вважав його відрахування відповідачем з аспірантури протиправним, з огляду на те, що жодного контракту чи договору під час вступу до аспірантури з ним не укладалось.
Крім того, зазначав, що протягом навчання в аспірантурі він сумлінно та своєчасно виконував індивідуальний навчальний план та індивідуальний науковий план; своєчасно подавав річні звіти про їх виконання; своєчасно та якісно пройшов педагогічну практику; у жовтні 2023 року, як успішний аспірант, був переведений на третій рік навчання; протягом навчання до нього з боку наукового керівника та професорсько-викладацького складу кафедри не виникало жодних питань щодо дотримання норм академічної доброчесності.
Підтвердженням цьому є характеристика, надана завідувачем кафедри філософії КНУБА, доктором філософських наук, професором ОСОБА_2 , копія його посвідчення аспіранта, у якому наявні відомості про регулярне та своєчасне переведення на наступний рік навчання внаслідок сумлінного виконання навчального та наукового плану.
Вказував, що питання про його відрахування ніколи не піднімалося на засіданні Кафедри філософії КНУБА у його присутності, як того вимагає процедура, а тому, посилаючись на незаконність наказу про його відрахування, позивач просив суд:
- визнати відрахування ОСОБА_1 з 17 січня 2024 року з аспірантури відповідно до наказу від 17 січня 2024 року№ 93/2 за невиконання умов договору протиправним;
- скасувати наказ від 17 січня 2024 року№ 93/2 Київського національного університету будівництва і архітектури про відрахування здобувача третього вищого рівня освіти ОСОБА_1 з аспірантури Київського національного університету будівництва і архітектури за невиконання умов договору;
- зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 , як аспіранта 3-го року підготовки здобувачів вищої освіти на очній (денній) формі аспірантури, за державним замовленням, спеціальність 033-Філософія кафедра філософії Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА).
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року позовні вимоги про поновлення на навчанні задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Київського національного університету будівництва і архітектури від 17 січня 2024 року №93/2 про відрахування ОСОБА_1 , аспіранта 3-го року підготовки здобувачів вищої освіти за очною (денною) формою навчання за державним замовленням спеціальності 033 - Філософія кафедри філософії.
Зобов'язано Київський національний університет будівництва і архітектури поновити ОСОБА_1 як аспіранта 3-го року підготовки здобувачів вищої освіти за очною (денною) формою навчання за державним замовленням спеціальності 033 - Філософія кафедри філософії.
Стягнуто з Київського національного університету будівництва і архітектури на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник КНУБА - Лапоша Д.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що суд першої інстанції вийшов поза межі позовних вимог, а також самостійно збирав докази поза межами розгляду справи, без надання їх відповідачу у встановленому ч.7 ст.43, ч.4 ст.179 ЦПК України порядку.
Крім того, на порушення ст. 49 ЦПК України суд у рішенні вказав, що позивача необхідно поновити за очною (денною) формою навчання, однак вказаною нормою в редакції Закону від 18 грудня 2019 року № 392-IX визначено поділ на очну (денна, вечірня) форму здобуття освіти.
Пункт 3 ч.2 ст. 61 Закону України «Про вищу освіту» передбачає, що аспірантом є особа, зарахована до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії/доктора мистецтва.
Відрахування з числа аспірантів не може вважатися позбавленням права на працю (звільнення із займаної посади), оскільки в переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963, відсутня така посада, як аспірант.
Отже, вимога про поновлення на посаді аспіранта є необґрунтованою та не відповідає нормам матеріального права, що не відносять аспірантів до працівників, з якими укладаються трудові договори.
Звертає увагу на те, що відрахування відбулося з аспірантури на підставі подання, в якому зазначено про невиконання умов договору та необхідність відрахування на підставі п. 5 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту».
Окрім того, зазначив, що орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції складає 15 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права при вирішенні цього спору.
Між тим відповідач безпідставно підмінює цивільно-правові відносини з навчання в аспірантурі на трудові відносини і вводить в оману суд, оскільки відповідно до п.1.3 Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у відокремленому структурному підрозділі «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури», термін «поновлення» - це відновлення статусу здобувача вищої освіти, прав та обов'язків особи, що здобуває вищу освіту, а тому поновлення ОСОБА_1 - є поновлення його статусу, а не посади.
Доводи відповідача про те, що суд самостійно збирав докази поза межами розгляду справи, є безпідставними, оскільки відповідачем не вказано чіткого переліку таких доказів.
Також, у наказі про відрахування ОСОБА_1 підставою є п. 5 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», невиконання умов договору, як зазначено у поданні першого проректора ОСОБА_3 , але в його поданні не розкрито суті невиконання цього договору позивачем, а тому були відсутні підстави для відрахування позивача.
В судовому засіданні представник відповідача Чепурний В.А. підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на протиправність оспорюваного наказу відповідача про його відрахування, як аспіранта 3-го року підготовки здобувачів вищої освіти за очною (денною) формою навчання за державним замовленням спеціальності 033 - Філософія кафедра філософії, з огляду на те, що протягом навчання в аспірантурі він не порушував навчальний процес, а навпаки, сумлінно та своєчасно виконував індивідуальний навчальний план та індивідуальний науковий план; своєчасно подавав річні звіти про їх виконання; своєчасно та якісно пройшов педагогічну практику; з боку наукового керівника та професорсько-викладацького складу кафедри до нього не виникало жодних питань щодо дотримання норм академічної доброчесності.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем порушення його прав при прийнятті відповідачем оспорюваного наказу про відрахування його з навчання, як аспіранта 3-го року підготовки здобувачів вищої освіти за очною (денною) формою навчання.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 29 вересня 2021 року №1772/2 ОСОБА_1 був зарахований до аспірантури Київського національного університету будівництва і архітектури за очною (денною) формою навчання за державним замовленням, спеціальність 033 - Філософія кафедра філософії; період навчання в аспірантурі з 01 січня 2021 року до 30 вересня 2025 року.
Згідно з ч. 16 ст. 41 Закону України «Про вищу освіту» підставою для зарахування особи на навчання є виконання вимог Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, правил прийому та укладання договору про навчання між закладом вищої освіти та вступником (за участі батьків або законних представників - для неповнолітніх вступників), в якому можуть бути деталізовані права та обов'язки сторін відповідно до типової форми, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Цим договором не можуть обмежуватися права чи встановлюватися додаткові обов'язки здобувачів освіти, не передбачені цим Законом чи іншими актами законодавства.
01 жовтня 2021 року між Київським національним університетом будівництва і архітектури та ОСОБА_1 було підписано Договір про підготовку здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії № 518.02д, предметом якого є підготовка аспіранта на третьому освітньо-науковому рівні вищої освіти з метою здобуття ступеня вищої освіти доктора філософії.
17 січня 2024 року ректором КНУБА виданий наказ № 93/2, згідно з яким ОСОБА_1 відраховано з аспірантури за невиконання умов договору, як аспіранта 3-го року підготовки здобувачів вищої освіти за очною (денною) формою навчання за державним замовленням спеціальності 033 - Філософія кафедра філософії.
Відрахування позивача здійснене з посиланням на пункт 5 частини 1 статті 46 Закону України «Про вищу освіту», яка передбачає можливість відрахування здобувача освіти за порушення умов договору (контракту), укладеного між ним і закладом вищої освіти.
Підставою оспорюваного наказу, як вбачається з його змісту, є подання відділу докторантури та аспірантури, в якому зазначено про невиконання ОСОБА_1 умов договору відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту».
Пунктом 2.2 Договору № 518.02д передбачено, що виконавець (КНУБА) має право дострокового припинення дії договору, у вигляді відрахування аспіранта, за настання наступних випадків, що не суперечать ст. 63 Закону України «Про вищу освіту»:
- за порушення Статуту КНУБА;
- за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку КНУБА та правил проживання у гуртожитку (для денної форми навчання);
- за невиконання у визначений строк індивідуального плану наукової роботи без поважних причин;
- в разі порушення, невиконання або несвоєчасне виконання умов цього договору.
Пунктом 3.2 договору № ь518.02д визначені обов'язки аспіранта, зокрема він зобов'язаний:
- дотримуватися всіх умов Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах;
- дотримуватися морально-етичних норм і стандартів поведінки дослідників у відповідній галузі, встановлених КНУБА;
- виконувати освітньо-наукову програму та індивідуальний план наукової роботи;
- звітувати в установлені терміни про хід написання дисертації та виконання індивідуального плану наукової роботи на засідання кафедри, до якої він прикріплений;
- своєчасно подавати до відділу докторантури та аспірантури індивідуальний план наукової роботи, результати атестації та інші необхідні документи;
- захистити в установлений строк наукову роботу.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 53 Конституції України визначено, що кожен має право на освіту. Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах на конкурсній основі.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
У статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти на підставі відповідної освітньої програми за кожною спеціальністю розробляє навчальний план, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін у кредитах ЄКТС, послідовність вивчення дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю. На основі навчального плану у визначеному закладом вищої освіти порядку розробляються та затверджуються індивідуальні навчальні плани студентів, що мають містити, у тому числі, обрані здобувачами вищої освіти навчальні дисципліни.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про вищу освіту» підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого закладу освіти; 4) невиконання індивідуального навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України «Про вищу освіту» особа, відрахована з закладу вищої освіти до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу закладу вищої освіти.
Частинами першою, другою статті 49 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що особа має право здобувати вищу освіту в різних формах або поєднувати їх. Основними формами здобуття вищої освіти є: інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); дуальна.
Очна (денна, вечірня) форма здобуття вищої освіти - це спосіб організації навчання здобувачів вищої освіти, що передбачає проведення навчальних занять та практичної підготовки не менше 30 тижнів упродовж навчального року.
Статтею 63 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти; виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.
Відповідно до п. 29 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 23.03.2016 року, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 19.05.2023 року, здобувач, який був відрахований із закладу до завершення навчання за відповідною освітньо-науковою програмою за власним бажанням, на підставі невиконання індивідуального навчального плану, порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання, або у зв'язку з іншими випадками, передбаченими законом, може бути поновлений на навчання у цьому закладі на той рік підготовки, з якого здобувач був відрахований, в межах ліцензованого обсягу.
Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ні подання в.о. заввідділу докторантури та аспірантури від 15 січня 2024 року, ні спорюваний наказ про відрахування позивача не містять жодного посилання на те, які саме порушення укладеного договору допущено ОСОБА_1 під час навчання.
Відповідно до характеристики на відрахованого аспіранта кафедри філософії ОСОБА_1 , складеної завідувачем кафедри, доктором філософських наук, професором ОСОБА_2 , за роки навчання в аспірантурі ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, сумлінно виконував індивідуальний навчальний план та індивідуальний науковий план, своєчасно подавав річні звіти про виконання індивідуального начального та індивідуального наукового планів, своєчасно та якісно пройшов педагогічну практику. В жовтні 2023 року як успішний аспірант був переведений на третій рік навчання.
В характеристиці зазначено також, що у навчальному процесі не виникало питань щодо дотримання аспірантом ОСОБА_1 норм академічної доброчесності, оскільки він їх сумлінно дотримувався, його наукові праці не містять ознак плагіату, мають наукову новизну та наукову цінність відповідно до затвердженої теми дисертаційного дослідження.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Установивши, що позивач довів належне дотримання ним норм академічної доброчесності, а відповідач, у свою чергу, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для прийняття оспорюваного наказу (який не містить вказівки, які саме умови договору не виконав чи порушив позивач), що його процесуальним обов'язком, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому аргументи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач вимагав його «поновлення на посаді» аспіранта, проте оскільки трудові відносини між сторонами відсутні, то підстав для задоволення позовних вимог немає, - колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до уточненої редакції позовної заяви, поданої позивачем на виконання вимог ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року, позивач просив зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 , як аспіранта 3-го року підготовки здобувачів вищої освіти на очній (денній) формі аспірантури. При цьому жодних посилань на наявність між сторонами трудових відносин позовна заява ОСОБА_1 не містить.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»). Застосування судом цього принципу полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Оскільки суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Київського національного університету будівництва та архітектури, яка подана представником Лапошею Дмитром Юрійовичем, - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 08 вересня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.