Справа №752/10969/24
Апеляційне провадження
№ 33/824/227/2025
20 лютого 2025 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Жданової Оксани Вікторівни на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року (суддя Бушеленко О.В.) про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Постановою судді визнано доведеним, що 11 березня 2024 року о 13год. 32хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись у м. Києві по вул. Академіка Заболотного, не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з транспортним засобом МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та настання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої обидва транспортні засоби отримали механічні ушкодження, що потягло за собою матеріальні збитки. Своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Жданова О.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Разом із апеляційною скаргою захисник Жданова О.В. подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року, посилаючись на те, що 30 липня 2024 року нею в інтересах ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на постанову судді місцевого суду, яку повернуто постановою судді Київського апеляційного суду від 5 вересня 2024 року у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належних документів на підтвердження наявності у неї повноважень на подання даної апеляційної скарги.
Захисник Жданова О.В. зазначає, що до апеляційної скарги, поданої 30 липня 2024 року, нею було додано ордер від 25 липня 2024 року на надання ОСОБА_1 правничої допомоги у Київському апеляційному суді. Крім того, в матеріалах справи містився договір про надання правничої допомоги № 88 від 31 травня 2024 року, предметом якого є надання нею правничої допомоги ОСОБА_1 щодо захисту його прав та законних
інтересів, у якому зазначено, що він закінчується виконанням адвокатським об'єднанням доручення клієнта, або за згодою сторін, тому відсутні підстави вважати, що зазначений договір припинив свою дію.
Також, захисник Жданова О.В. посилається на те, що 18 липня 2024 року між ОСОБА_1 та АО «АЛЄКСАНА» було укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги № 88 від 31 травня 2024 року, якою внесено зміни до п. 5.1 вказаного договору, зокрема визначено, що строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується виконанням адвокатським об'єднанням свого доручення або за згодою сторін.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, захисник Жданова О.В. зазначила, що під час подання апеляційної скарги 30 липня 2024 року її помічником помилково не було долучено до апеляційної скарги копію зазначеної додаткової угоди, при цьому після повернення апеляційної скарги апеляційним судом, вона невідкладно подала повторно апеляційну скарги, долучивши до неї вказаний документ.
Представник КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» - Жигадло С.П. проти поновлення строку на апеляційне провадження заперечував, посилаючись на те, що неподання належних документів на підтвердження своїх повноважень при первісному зверненні з апеляційної скаргою до суду не може вважатись обґрунтованою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження при повторному поданні апеляційної скарги.
Власенко П.В. залишив вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження на розсуд суду.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, 30 липня 2024 року адвокатом Ждановою О.В. подано апеляційну скаргу на постанову судді місцевого суду, яку повернуто постановою судді Київського апеляційного суду від 5 вересня 2024 року (с.с.111), у зв'язку з тим, що умовами договору, на підставі якого був виданий ордер від 25 липня 2024 року, сторонами погоджено надання повноважень адвокатському об'єднанню на представництво інтересів ОСОБА_1 лише до ухвалення судового рішення судом першої інстанції, тоді як на представництво його інтересів у судах апеляційної та касаційної інстанції сторони домовились укласти окремий договір.
31 травня 2024 року між АО «АЛЄКСАНА» (адвокатське об'єднання) та ОСОБА_1 (клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги № 88 (далі - Договір), предметом якого є надання правничої допомоги клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів (с.с.54).
Відповідно до пункту 2.1 Договору клієнт доручає адвокатському об'єднанню, а адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту правничу допомогу в наступному обсязі: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань стосовно предмета спору, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, здійснювати правовий висновок, здійснювати захист та представництво інтересів клієнта без обмеження повноважень по справі у судах під час здійснення цивільного, кримінального, господарського, адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, збирання доказів, звернення з адвокатськими запитами до відповідних органів та осіб стосовно цієї справи.
Згідно пункту 5.2 Договору строк його дії починає перебіг з моменту його підписання та закінчується виконанням адвокатським об'єднанням свого доручення або за
згодою сторін. Виконанням доручення вважається ухвалення рішення судом першої інстанції. Надання правової допомоги адвокатським об'єднанням клієнту в апеляційній та касаційній інстанції при оскарженні рішення суду, а також в органах державної виконавчої служби щодо примусового виконання рішення суду, здійснюється на підставі окремого договору.
18 липня 2024 року між АО «АЛЄКСАНА» (адвокатське об'єднання) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до пункту 5.1 Договору та викласти його в наступній редакції: «Строк цього договору починає свій перебіг з моменту підписання цього договору та закінчується виконанням адвокатським об'єднанням свого доручення за згодою сторін. Виконанням доручення вважається ухвалення рішення судами першої та апеляційної інстанції. Надання правової допомоги адвокатським об'єднанням клієнту в касаційній інстанції при оскарженні рішення суду, а також в органах державної виконавчої служби щодо примусового виконання рішення суду здійснюється на підставі окремого договору (с.с.117).
Враховуючи існування зазначеної додаткової угоди на момент звернення захисником Ждановою О.В. з апеляційною скаргою 30 липня 2024 року та її неподання суто з технічних причин, в результаті помилки, а також те, що після повернення апеляційної скарги апеляційним судом, захисник Жданова О.В. невідкладно, без затримок повторно звернулась з апеляційною скаргою, додавши до неї усі необхідні документи на підтвердження своїх повноважень, апеляційний суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, захисник Жданова О.В. посилається на те, що суддя місцевого суду необґрунтовано відхилила надані нею висновки експерта, який проводив інженерно-транспортне дослідження, в частині застосування спеціальних знань, які застосовувались в тому числі, на підставі вихідних даних, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, зокрема письмових поясненнях водія ОСОБА_2 , протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми дорожньо-транспортної пригоди.
Також захисник Жданова О.В. зазначає, що згідно письмових пояснень водія ОСОБА_2 , останній виконував роботу з очищення дороги від пилу, увімкнувши максимальний рівень подачі води, при цьому у цих поясненнях не міститься інформація щодо увімкнення ним проблискового маячка помаранчевого кольору. ОСОБА_1 , у свою чергу пояснював, що увімкнених проблискових маячків під час руху він не бачив.
Крім цього, захисник Жданова О.В. вважає, що суддя місцевого суду побудувала своє рішення на необґрунтованих припущеннях стосовно того, що водій ОСОБА_1 міг заздалегідь бачити автомобіль МАЗ, який здійснював прибирання дороги від бруду та пилу, пославшись на швидкість руху автомобіля ОСОБА_1 , а також видимість елементів дороги, що вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису. При цьому, суддя місцевого суду достеменно не встановила ні швидкість руху автомобіля ОСОБА_1 , ні видимість та його можливість завчасно побачити автомобіль МАЗ, який, буцімто, працював з увімкненими світловими покажчиками.
Захисник ОСОБА_3 посилається на пункт 3.6 Правил дорожнього руху, підпункт «ї» пункту 30.3 Правил дорожнього руху та зазначає, що водій автомобіля МАЗ під час виконання робіт з прибирання дороги був зобов'язаний розмістити на своєму транспортному засобі відповідний розпізнавальний знак та увімкнути проблисковий маячок, однак вказані дії не виконав, що і стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи викладене, виключається наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні цієї дорожньо-транспортної пригоди, оскільки аварійну ситуацію створив саме водій ОСОБА_2 , при цьому ОСОБА_1 діяв відповідно Правил дорожнього руху та згідно дорожньої обстановки, що склалась у той момент.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 зазначив, що 11 березня 2024 року він
рухався по шляхопроводу біля Одеської площі в сторони вул. Академіка Заболотного зі швидкістю 50 км/год., коли виїхав на міст, швидкість була 55 км/год. Попереду він помітив пилюку та подумав, що вона піднялась через вітер та продовжив рух прямо, однак зненацька він побачив перед собою автомобіль комунальної служби і вже не мав змоги уникнути зіткнення з ним. При цьому, автомобіль комунальної служби не мав увімкнутих проблискових маячків чи будь-яких інших видимих через пил знаків, вода також водієм не застосувалася, тому він не мав змоги помітити його заздалегідь. Також, ОСОБА_1 зазначив, що його автомобіль перебував у справному технічному стані, дозволену швидкість він не перевищував, дорожнє покриття було сухим, а зафіксована у протоколі огляду місця пригоди вода витекла з водяного резервуару автомобіля МАЗ уже після зіткнення.
Водій транспортного засобу МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 під час розгляду справи апеляційним судом, пояснив, що 11 березня 2024 року він здійснював прибирання проїзної частини шляхопроводу, рухаючись у крайній лівій смузі в бік вул. Академіка Заболотного зі швидкістю 5-10 км/год., однак на його службовому транспортному засобі були увімкнуті проблискові маячки та ліхтарі, а також позаду була наявна стрілка, що вказувала на необхідність об'їхати його транспортний засіб з правої сторони. При цьому, він підтвердив, що дійсно у той момент здійнялась сильна пилюка, видимість була погана, хоча вода була включена, тому побачити стрілку позаду не можна було, хоча проблискові маячки на кабіні були увімкнені. Крім цього, знаки на дорозі, які попереджають водіїв про дорожні роботи, не виставлялись, однак йому не відомо з якої причини, так як він не є організатором дорожніх робіт, а лише водієм.
Представник КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» - ОСОБА_4 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції зазначив, що знаки про проведення дорожніх робіт не виставлялись тому, що на місці події не працювала жива робоча сила, а лише спецтранспорт для прибирання, який працював з увімкненими проблисковими маячками та із стрілкою, яка попереджала про необхідність об'їзду. Роботи, які проводились комунальним підприємством за допомогою спеціального транспортного засобу МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , не можливо було провести у інший спосіб, при цьому цими роботами не створювалось будь-якої небезпеки для учасників дорожнього руху, за умови дотримання останніми вимог Правил дорожнього руху. Водночас, водій ОСОБА_1 не зміг уникнути зіткнення саме тому, що не обрав безпечну швидкість руху на даній ділянці дороги.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Жданової О.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та представника власника автомобіля МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» - ОСОБА_4 , які просили залишити постанову судді першої інстанції без змін, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення судового експерта Давидовича О.О., експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанцій розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі, на виконання вимог ст. 294 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд, у відповідності з положеннями ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Вказані вимоги суддею першої інстанції дотримані не були.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, диспозиція ст. 124 КУпАПє бланкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, у чому полягали такі порушення та встановити причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Правил дорожнього руху та настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 13 травня 2024 року, серії ААД № 812463, 11 березня 2024 року о 13год. 32 хв. по вул. Академіка Заболотного у місті Києві водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив вимоги п. 12.1, п.13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (с.с.1).
При складанні зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 присутній не був.
З матеріалів справи вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 був госпіталізований з діагнозом - закритий перелом лівої руки, а на місце пригоди прибула слідчо-оперативна група Подільського УП ГУ НП у м. Києві (с.с.11-14).
Слідчим СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві Заїкою В.В. було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, у ході якого встановлено, що зіткнення автомобілів мало місце на горизонтальній ділянці шляхопроводу біля Одеської площі у
місті Києві, асфальтобетонне покриття у місці зіткнення було сухим та чистим, будь-яких нерівностей не виявлено. Разом з цим був зафіксований витік води з автомобіля МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , а також уламки скла та пластику у місці зіткнення (с.с.20-24).
Також, слідчим було встановлено наступні пошкодження транспортних засобів: автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 : значні пошкодження передньої лівої частини транспортного засобу, переднього бамперу, лобового скла, передньої лівої фари, деформація лівого переднього колеса, лівого переднього крила, капоту, рамки водійських дверей, водійського вікна, рамки лобового скла; автомобіля МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 : пошкодження задньої правої частини транспортного засобу, зокрема водяного резервуару, заднього відбійника, бризковика, заднього правого ліхтаря, заднього правого колеса.
Водій транспортного засобу МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 у письмових поясненнях, наданих на місці дорожньо-транспортної пригоди, пояснив, що він є працівником КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» та 11 березня 2024 року, керуючи вказаним транспортним засобом по Одеському мосту в бік вулиці Академіка Заболотного, виконував прибирання, рухаючись у лівій смузі біля краю розділювальної смуги зі швидкістю менше ніж 5 км/год. Після того як він відчув удар у задню частину автомобіля, він вийшов зі свого транспортного засобу та побачив автомобіль Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого почав проявляти агресію. Вказані прибиральні роботи проводились з метою боротьби з пилом, ним був увімкнутий максимальний напір подачі води та суттєво знижена швидкість, однак через велику кількість бруду та піску все одно залишався пил (с.с.25).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 працює у КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» на посаді водія автотранспортного засобу І класу ПММ «Schmidt» дільниці технічного забезпечення виробництва (с.с.38).
Транспортний засіб МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , яким ОСОБА_2 керував 11 березня 2024 року, був технічно справним, що підтверджується протоколом перевірки стану транспортного засобу № 00674-01565-23 (с.с.36).
Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Згідно наданого суду висновку експерта за результатами інженерно-транспортного дослідження № 38 від 15 липня 2024 року, складеного судовим експертом Давидовичем О.О. на підставі заяви ОСОБА_1 :
1. Виходячи із наданих обставин ДТП, оскільки водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «МАЗ 555», державний номерний знак НОМЕР_3 , під час виконання прибиральних робіт, піднімаючи пил, створював обмежену оглядовість (недостатню видимість для транспортних засобів в місці свого руху) для інших учасників дорожнього руху, то йому слід було рухатись з включеними пристроями зовнішнього освітлення та включеним проблисковим маячком, тобто діяти відповідно вимогам п.п. 1.5, 2.3.д), 3.6, 30.3.ї), 31.6.б) Правил дорожнього руху України.
2. В дорожній ситуації, що склалась, з технічної точки зору, водій автомобіля «МАЗ 555», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , належним чином виконуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3.д), 3.6, 30.3.ї), 31.6.б) Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався позаду в попутному напрямку.
3. Виходячи із наданих обставин ДТП, водій автомобіля «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , з моменту виникнення небезпеки,
повинен був відповідно вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, зменшити швидкість аж до зупинки.
4. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , рухаючись на даній ділянці дороги, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «МАЗ 555», державний номерний знак НОМЕР_3 , шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), тобто при виконанні з його боку вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
5. Враховуючи, що автомобіль МАЗ на момент ДТП, перебуваючи у крайній лівій смузі, виконував роботи на дорозі, рухався з непрацюючим маячком та вимкненими ліхтарями зовнішнього освітлення в умовах скупчення пилу і те що на автомобілі МАЗ відсутній розпізнавальний знак транспортного засобу, наведене вказує на невідповідність дій водія автомобіля «МАЗ 555», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_2 вимогам п.п. 1.5, 2.3.д), 3.6, 30.3.ї), 31.6.б) Правил дорожнього руху України, які знаходились у причинно-наслідковому зв'язку з ДТП.
Оскільки в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Mercedes-Benz», рухаючись на даній ділянці дороги з моменту виникнення небезпеки, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «МАЗ 555», при виконанні з його боку вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, то в даному випадку в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимогам, які б знаходились у причинно-наслідковому зв'язку з ДТП, не вбачається.
Експертом ОСОБА_6 зроблено висновок, що з технічної точки зору, причиною настання даної ДТП стали дії водія автомобіля «МАЗ 555», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п.п. 1.5, 2.3.д), 3.6, 30.3.ї), 31.6.б) Правил дорожнього руху України (с.с.63-70).
Судовий експерт Давидович О.О. у судовому засіданні в апеляційному суді підтримав складений ним висновок, вказавши, що вихідних даних для складання висновку було достатньо, зокрема, з відеозапису відеореєстратора, встановленого на автомобілі ОСОБА_1 , вбачається, що дорожнє покриття дійсно було сухим до зіткнення. При цьому водій ОСОБА_1 , рухаючись із дозволеною швидкістю, на відстані 15-20 метрів до автомобіля МАЗ вже не міг уникнути зіткнення з останнім. Разом з цим, через низьку видимість, що виникала через пил, що піднявся в результаті робіт з прибирання проїзної частини, він не мав змоги помітити автомобіль МАЗ заздалегідь та уникнути зіткнення.
Апеляційним судом було досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис, який являє собою запис моменту дорожньо-транспортної пригоди, зроблений з відеореєстратора автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 (с.с.78).
З метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин події дорожньо-транспортної пригоди та її механізму, відповідно до положень ст. 273 КУпАП до суду апеляційної інстанції був запрошений експерт з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ).
Вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , вислухавши пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, переглянувши відеозапис, експерт Юрченко О.О. суду апеляційної інстанції пояснив, що надати однозначний висновок про наявність у діях водія ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення у категоричній формі неможливо.
Експерт ОСОБА_5 пояснив, що у дорожній обстановці, яка склалась, водій транспортного засобу МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , повинен був належним чином виділити себе на дорозі, у відповідності до п.п. 3.6, 30.3.ї) ПДР України.
Згідно п. 1.10 ПДР України дорожні умови - це сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху
та їх стан.
За змістом п. 3.6 ПДР України увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору на транспортних засобах із розпізнавальним знаком “Діти», на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби під час виконання робіт на дорозі, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення, на великогабаритних та великовагових транспортних засобах, на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на транспортних засобах реагування суб'єктів охоронної діяльності не дає їм переваги в русі, а служить для привернення уваги та попередження про небезпеку.
Відповідно до пп. ї) п. 30.3 ПДР України "Розпізнавальний знак транспортного засобу" - це спеціальна стрічка із світлоповертальної плівки з нанесеними під кутом 45 градусів червоними і білими смугами, що чергуються. Знак розміщується на транспортних засобах ззаду горизонтально і симетрично до поздовжньої осі якомога ближче до зовнішнього габариту транспортного засобу, а на транспортних засобах, що мають кузов-фургон, - і вертикально. На транспортних засобах, що використовуються для дорожніх робіт, а також на засобах, що мають особливу форму, і на їх обладнанні знак розміщується також спереду і по боках.
Також, експерт Юрченко О.О. зазначив, що у дорожній обстановці, що склалась, водій транспортного засобу Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , врахувавши дорожні умови, повинен був загальмувати та зменшити швидкість при погіршенні видимості елементів дороги.
За змістом п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Експерт ОСОБА_5 зазначає, що оскільки з матеріалів справи, зокрема з долученого відеозапису не вбачається, що з боку водія ОСОБА_1 мала місце втрата керованості транспортним засобом, то в його діях не вбачається порушення п. 12.1 ПДР України.
Також, згідно п. 13.1 ПДР України водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Експерт ОСОБА_5 зазначив, що з переглянутого відеозапису дійсно вбачається, що на шляху руху транспортного засобу Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , виникає обмеження видимості, пов'язане з підняттям пилу, втім з наявних матеріалів справи неможливо зробити категоричний висновок про порушення водієм ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху, оскільки враховуючи, що відеозапис з відеореєстора не завжди відповідає тому, що дійсно бачить водій, неможливо достеменно встановити час, що минув з моменту погіршення видимості на дорозі до зіткнення транспортних засобів.
Тобто, експерт Юрченко О.О. зробив висновок про неможливість у категоричній формі встановити факт недотримання водієм ОСОБА_1 безпечного інтервалу, який знаходився б у причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Інших доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 статті 7 КУпАП).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Разом з цим, під час апеляційного розгляду було встановлено відсутність з боку водія ОСОБА_1 порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху та не було поза розумним сумнівом встановлено порушення ним п. 13.1 Правил дорожнього руху, які б перебували у причинно-наслідковому зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, тобто вина ОСОБА_1 у вчиненні дій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, не є доведеною.
У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, законодавець передбачив підставу для закриття провадження у справі - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП).
Виходячи з вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року не може вважатися законною та обґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Жданової Оксани Вікторівни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року задовольнити та поновити цей строк.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Жданової Оксани Вікторівни задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й
оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт