Справа №:753/16157/24
Провадження №: 2/755/1290/25
"08" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 21 червня 2018 року в загальному розмірі 33 901,13 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 25 394,79 грн, заборгованість за відсотками - 8 506,34 грн, та судові витрати у сумі
3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 червня 2018 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківський послуг у АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, шляхом заповнення Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду про те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (Паспорт продукту). Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка з урахуванням усіх складових боргу, станом на 01 серпня 2024 року становить 33 901,13 грн, яка складається з суми заборгованість за кредитом - 25 394,79 грн (тіло кредиту), заборгованості за відсотками - 8 506,34 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року справу передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва.
У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі
№ 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 у справі № 2-6236/11, провадження № 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Також 04 серпня 2025 року на офіційному веб-сайті Судової влади України розміщено оголошення про розгляд справи № 753/16157/24 за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідачеві роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи встановлено, що АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Акцент-Банк», у зв'язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25 квітня 2018 року змінено організаційно-правову форму та назву юридичної особи з ПАТ «Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», про що також зазначено у пункті 1.1 Статуту АТ «Акцент-Банк».
21 червня 2018 року ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». У заяві підтвердив, що заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування умовами обслуговування і кредитування, розміщеними у рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його заключення і згоден з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Зобов'язується виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті А-банку www.a-bank.com.ua
Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, остання містить особисті дані та підпис позичальника, однак, не містить даних про погоджені сторонами умови кредитування
До позовної заяви долучено Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», де вміщено інформацію про умови кредитування за продуктом «Картка «Універсальна», «Картка «Універсальна Gold».
Також паспорт споживчого кредиту містить застереження, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходу тощо (стосується розміру кредитного ліміту).
До позовної заяви банк також додав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», а також Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна Gold».
Так, відповідно до п.п. 2.1.1.1 витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» ці Умови використання кредитних карт АТ «А-Банк» пам'ятка клієнта, тарифи на випуск та обслуговування кредитних карт (тарифи), а так само Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (далі Заява), встановлюють правила випуску та обслуговування і використання кредитних карток банку (далі Карт).
Згідно пункту 2.1.1.2.1 для надання послуг Банк видає клієнту Картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта і Заяві, підписанням якої Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата одержання картки, зазначена у заяві.
Згідно із п.п. 2.1.1.2.4 вищевказаного витягу з Умов та Правил надання банківських послуг підписання цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5 витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п.п. 2.1.1.5.6 витягу з Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язується у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Суд враховує, що зазначені Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи не містять особистого підпису відповідача.
З довідки за картками, складеної АТ «Акцент-Банк» вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 строком дії до серпня 2021 року та
№ НОМЕР_3 строком дії до квітня 2027 року.
Відповідно до довідки за лімітами, складеної АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 21 червня 2018 року № б/н за період з 21 червня 2018 року по 01 серпня 2024 року встановлено кредитні ліміти, зокрема 21 червня 2018 року у розмірі 0,00 грн, 26 липня 2021 року кредитний ліміт збільшено до 27 000,00 грн, 27 грудня 2023 року кредитний ліміт зменшено до
25 394,79 грн та того ж дня збільшено до 25 400,00 грн.
Згідно із наданим банком розрахунком заборгованості, у відповідача станом на 01 серпня 2024 року виникла заборгованість перед Банком у розмірі 33 901,13 грн, з яких: 25 394,79 грн - заборгованість за кредитом; 8 506,34 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку «А-Банк»).
Тобто, особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З довідки за картами, виданої АТ «Акцент-Банк», встановлено, що ОСОБА_1 відкрито відповідний рахунок та видано платіжні картки.
Згідно довідки за лімітами ОСОБА_1 на підставі договору від 21 червня 2018 року № б/н встановлено кредитний ліміт, який поступово збільшено до 25 400,00 грн.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором від 21 червня 2018 року станом на 01 серпня 2024 року у розмірі 33 901,13 грн, з яких: 25 394,79 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 506,34 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Відповідач контррозрахунку заборгованості суду не надав.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» надало суду розрахунок заборгованості, копію Анкети-заяви відповідача від 21 червня 2018 року, копію паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, Тарифи користування кредитною карткою, копії довідки за лімітами заборгованості та довідки за картками, та копію документу, що підтверджує особу відповідача.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування, а тому у суду відсутні підстави вважати, що кредитний договір між сторонами з вищевказаними умовами був укладений.
Правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Анкета-заява ОСОБА_1 містить лише його анкетні дані та контактну інформацію. Анкета-заява не містить відомостей про погоджені між сторонами умови кредитування, суму кредиту, процентну ставку, строк кредитування та порядок повернення кредиту.
У такій заяві також відсутня заява клієнта про відкриття кредитної картки саме за конкретним кредитним продуктом АТ «Акцент Банк».
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду є обов'язковими до врахування судом.
Водночас, наявні у матеріалах справи витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та витяг з Тарифів за карткою «Зелена», не містять підпису відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» від 21 червня 2018 року містить опис умов за різними банківськими продуктами - карткою «Універсальна» та карткою «Універсальна Gold», та з його змісту не вбачається умови якої саме кредитної картки погоджувалися.
Водночас, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 01 липня 2018 року, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, кредитної історії, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
В паспорті споживчого кредиту відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі
№ 393/126/20 викладена правова позиція, відповідно до якої ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Суд також враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по справі ОСОБА_1 згідно договору від 21 червня 2018 року, укладеного з АТ «Акцент Банк» відкрито рахунок та надано кредитну картку № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . Також позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт використання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів чи порушення грошових зобов'язань перед кредитором.
Отже, позивачем АТ «Акцент Банк» не надано доказів на підтвердження надання кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 .
За вказаних обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 21 червня 2018 року № б/н.
У свою чергу, слід зазначити, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті
77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. При цьому, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року по справі 755/18920/18.
За вказаних обставин, а саме у зв'язку з недоведенням позивачем факту погодження між сторонами умов кредитування, надання кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищенаведеного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 01 серпня 2024 року про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у зв'язку відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 205, 207, 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 633, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360080, адреса місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49074.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 08 вересня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова