Справа № 755/14580/25
Провадження №: 3/755/5227/25
"04" вересня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,
установив:
Суддею визнано доведеним, що ОСОБА_1 19.06.2025 року о 12 годині 30 хвилин в м. Києві, на пр. Л. Каденюка-вул. Ю. Поправки, керуючи транспортним засобом марки «BMW X3», д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху та перестроюванні, не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не надала дорогу транспортному засобу (мотоцикл) марки «Bajaj Pulsar NS 400», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку вона мала намір перестроїтися, що призвело до зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а водій ОСОБА_2 був травмований.
Своїми діями ОСОБА_3 порушила вимоги п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні водій ОСОБА_2 пояснив, що він рухався в крайній правій смузі (по смузі громадського транспорту), перед ним їхала автівка таксі. Під час руху він дивився на дорогу, а тому не одразу побачив маневр іншого водія, натиснув на гальма, однак уникнути зіткнення не вдалось. Рухався зі швидкістю 45-50 км/год. Зазначив, що одразу розпочав гальмувати, але не встиг, оскільки водійка «BMW» перелаштувалась перед ним, не надавши йому переваги. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав забій та перелом компресійного хряща. Зазначив, що на порушення кримінальної справи не звертався, вважав, що так швидше буде вирішено питання. На його думку, водійка його не побачила. Просив не надсилати документи для порушення кримінальної справи.
У судове засідання ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Баранівський В.О. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, по день та час судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
04.09.2025 на електронну пошту суду надійшло клопотання адвоката Баранівського В.О. про долучення до матеріалів справи висновок експерта № 99 від 03.09.2025 року.
З матеріалів справи встановлено, що 14.08.2025 року на адресу суду надійшло клопотання від адвоката Баранівського В.О. з проханням проводити судові засідання в даній адміністративній справі в порядку дистанційного судового провадження у режимі відеоконференції з власних джерел ауді, відео зв'язку.
15.08.2025 до суду надійшло клопотання адвоката Баранівського В.О. про ознайомлення з матеріалами справи та перенесення судового засідання, яке призначено на 18.08.2025 року.
18.08.2025 року, враховуючи клопотання адвоката Баранівського В.О., розгляд справи відкладено на 04.09.2025 року на 10.30 годину. Крім ОСОБА_1 та її захисника адвоката Баранівського В.О., до суду було викликано потерпілого.
Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норму, яка б передбачала проведення судового засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до п.п. 3.4, 3.6 Рішення КСУ №10-рп/2011 від 11.10.2011 року, з аналізу положень міжнародних актів не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У цьому ж рішенні КСУ поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому з метою додержання принципу законності в необхідних випадках слід застосовувати принцип аналогії закону найбільш близького до адміністративно-деліктної галузі права кримінального процесуального законодавства.
Адміністративні правопорушення визначені ст. 9 КУпАП є менш суспільно небезпечними, ані ж кримінальні правопорушення передбачені ст. 11 КК, однак в аспекті розуміння поняття «кримінальне звинувачення» достатньо, щоб такі адміністративні правопорушення за своїм характером вважалось «кримінальним» згідно з Конвенцією.
Так, нормами ст. 336 КПК України, що регулюють питання проведення процесуальних дій в режимі відеоконференції під час судового провадження, передбачено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), для проведення якого учасник подає клопотання не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, копія якого надсилається іншим учасникам.
З огляду на те, що на судове засідання, яке було призначено на 04.09.2025 року клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції чи про відкладення розгляду справи від захисника Надольняк В.В. не надходило, вважаю за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника.
Згідно вимог ст. 268 КУпАП - неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за суттю у його відсутність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Як наголошується в ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вислухавши пояснення водія ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що також доводиться зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 405859 від 27.07.2025 року; протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 19.06.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 29.07.2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 24.07.2025 року, записом з відео реєстратора водійки ОСОБА_1 .
Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до пункту 10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно п. 10.3 Правил дорожнього руху України у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Суддею при винесенні постанови враховуються також положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до загальних положень ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.
В процесі розгляду даної справи було встановлено, що водій транспортного засобу марки «Bajaj Pulsar NS 400», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався в крайній правій смузі, тоді як водійка транспортного засобу марки «BMW X3», д.н.з. НОМЕР_1 , рухалась від нього в смузі ліворуч, та перед маневром повороту праворуч не пропустила водія ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів.
Вимога п. 10.1 Правил дорожнього руху України передбачає повну відповідальність водія, який розпочинає рух, перестроювання або змінює напрямок, за безпеку дорожнього руху від початку і до закінчення маневру. Крім того, згідно з пунктом 1.4 кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники руху виконують ці правила.
Так, перестроювання це зміна в процесі руху положення транспортного засобу в межах поперечного профілю проїзної частини, пов'язане зі зміною смуги руху. Виконання перестроювання умовно розділяються на два етапи: подача попереджувального сигналу і сам маневр. Подача попереджувального сигналу виконується відповідно до вимог пунктів 9.3 та 9.4. Однак, подача попереджувального сигналу жодних переваг в русі не надає, а лише інформує інших учасників дорожнього руху про намір виконати маневр. Відповідно до п. 10.3, водій, починаючи перестроювання, має обов'язково переконатися, що не буде створена небезпека для руху тим транспортним засобам, на смугу руху яких водій буде перестроюватися. У разі виникнення небезпечної ситуації, водій, який перестроюється, повинен відмовитись від зміни смуги руху.
Таким чином, приходжу до висновку, що водій транспортного засобу марки «BMW X3», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 дійсно порушила п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення з транспортним засобом марки «Bajaj Pulsar NS 400», д.н.з. НОМЕР_2 .
Що стосується наданого висновку експерта № 99 за результатами проведення авто технічної експертизи від 03 вересня 2025 року, надісланого на адресу суду захисником ОСОБА_1 - адвокатом Баранівським В.О. суддя вказує наступне.
Вказаний висновок було складено за власною ініціативою адвокатам Баранівського В.О., який 15.08.2025 року звернувся до ТОВ «Українська Експертна Компанія».
Так, експерт дійшов висновку, що в даній дорожньо-транспортній ситуації діях водія транспортного засобу марки «Bajaj Pulsar NS 400», д.н.з. НОМЕР_2 , вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, та з технічної точки зору, його дії знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Проте, висновки експерта не приймаються до уваги з огляду на те, що вони не відповідають фактичним обставинам дорожньо-транспортної пригоди.
У своєму висновку експерт посилається на те, що водій ОСОБА_2 , який рухався в смузі, на яку перестроювалась водійка ОСОБА_1 , з урахуванням відстані між транспортними засобами, мав технічну можливість зменшити швидкість свого транспортного засобу до швидкості руху автомобіля «BMW X3», не застосовуючи навіть екстрене гальмування, а застосувавши службове (комфортне) гальмування.
Однак, висновки експерта повністю спростовуються матеріалами справи, в тому числі поясненнями водіїв та відеозаписом з відеореєстратора автомобіля «ВMW X3», з якого установлено, що зіткнення з мотоциклом відбулось в короткий проміжок часу, після перелаштування автомобіля в смугу руху, де в той момент рухався водій ОСОБА_2 .
А також, повністю спростовується твердження водійки ОСОБА_1 про те, що маючи намір здійснити поворот праворуч, вона завчасно, перед поворотом праворуч, почала перелаштовуватись в крайню праву смугу.
Таким чином, враховуючи викладене, суддя вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно достатті 35 КУпАП, не виявлено.
У відповідності до статті 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
При призначенні адміністративного стягнення суддею враховується, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, за своїм характером (порушень ПДР) є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
При цьому, слід виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Разом з цим, відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Питання призначення покарання визначають форму реалізації відповідальності за вчинення адміністративної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер адміністративного правопорушення, обставини справи, особу, що притягається до адміністративної відповідальності
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає справу про адміністративне правопорушення по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид та розмір покарання та ухвалити рішення.
Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Так, ОСОБА_1 скоїла правопорушення, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, під час перестроювання не впевнилась в безпеці свого маневру, внаслідок чого водій мотоцикла отримав тілесні ушкодження, та транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, суддя вважає за доцільне призначити їй адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції статті, яке вважає необхідною і достатньою мірою з урахуванням обставин вчинення правопорушення, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень.
У відповідності до ст. 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі ставки, визначеної п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 24, 30, 124, 283, 284 КУпАП, суддя, -
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Роз'яснити, що в разі не сплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя М. Сазонова