Справа № 539/3404/25
Провадження № 2-а/539/75/2025
08 вересня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області
у складі: головуючої судді - Рудалєвої Л.В.,
при секретарі - Бас В.Г.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Чабаненка В.О.,
представник відповідача у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з врахуванням вимог спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
10 липня 2025 року року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) звернувся ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) (далі - позивач) із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (далі - відповідач або РТЦК) про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), в якому просить суд:
Скасувати постанову № 1572 від 30 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у виді штрафу 17 000,00 грн, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 .
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що оскаржувана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки він не з'явився до РТЦк для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) відповідно до вимог Закону вчасно через те, що був на лікування в онковідділенні в Полтаві. Справа стосовно позивача не розглядалася, йому була просто вручена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу. У зв'язку з тим, що відповідач порушив права позивача на всебічний, справедливий та неупереджений розгляд справи про адміністративне правопорушення, позивач вважає постанову неправомірною, просить її скасувати, провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Відповідач до суду відзив на позовну заяву не надіслав, вимоги суду щодо витребування документів не виконав. У зв'язку з цим суд вирішує справу на підставі документів, які в ній містяться.
Заяви та клопотання сторін
Заяви та клопотання сторін у цій справі відсутні.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 10 липня 2025 року суд відкрив провадження у справі та призначив судовий розгляд на 21 липня 2025 року.
Розгляд справи відкладався на 02 вересня 2025 року у зв'язку із неприбуттям у судове засідання учасників справи, а також у зв'язку із ненаданням РТЦК запитуваних судом документів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на військовому обліку з 1986 року, солдат, військово-облікова спеціальність: механік-водій середніх танків, 24 лютого 2022 року знятий з військового обліку, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6-13).
Позивач з 2023 року перебуває на обліку ЛОР-онколога з діагнозом «хронічний гіперпластичний ларингіт» (а.с.16). 17 січня 2025 року (а.с.21), 08 лютого 2025 року (а.с.22), 03 червня 2025 року (а.с.23), 11 червня 2025 року (а.с.24) у позивача стався епілептичний напад, йому надавалася необхідна медична допомога. Крім того, 26 червня 2025 року позивач був направлений на консультацію до лікаря хірурга-онколога (а.с.20).
25 червня 2025 року стосовно позивача було складено протокол № 1572 про адміністративне правопорушення (далі - Протокол), зі змісту якого вбачається, що 25 червня 2025 року о 10 годині 20 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_4 прибув громадянин ОСОБА_1 , 1968 року народження, де встановлено, що він є порушником правил військового обліку, а саме: як такий, що визнаний обмежено дієздатним, не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року як це передбачено пунктом 2 розділу ІІ «Перехідні і прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року №3621-ІХ (далі - Закон №3621-ІХ).
Правопорушення вчинене в особливий період, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення їх до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період, який діє і до тепер.
Позивач ознайомився зі змістом Протоколу, правами та обов'язками, передбаченими статею 268 КУпАП, а також із інформацією про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 18 листопада 2024 року, про що свідчить його особистий підпис у відповідних графах протоколу.
Протокол містить інформацію про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 30 червня 2025 року об 11.30. В Протоколі міститься пояснення позивача, написане власноруч, про те, що він вчасно не пройшов ВЛК, оскільки перебував у Полтаві в онковідділенні.
30 червня 2025 року відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення, за результатами якої начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 , полковник ОСОБА_2 виніс постанову №1572, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та наклав штраф у сумі 17000,00 грн (далі - оскаржувана постанова).
Позивач отримав примірник оскаржуваної постанови, про що міститься його особистий підпис.
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачами виникли правовідносини щодо винесення оскаржуваної постанови. Не погоджуючись із вказаними діями відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Статею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.
Положеннями частин першої-четвертої статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП)визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі статею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статею 255 цього Кодексу.
Нормами статті 280 КУпАП перебачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статею 1 Закону України «Про оборону» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Абзацом 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 14 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 14 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.
В силу частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (Закон №3621-ІХ). Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-ІХ установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-ІХ (у редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 12 лютого 2025 року № 4235-IX) (далі - Закон №4235-IX) установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
У відповідність до Закону №3621-ІХ був приведений наказ Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Згідно із частини першої статті 286 КАС України За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обгрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України (частина четверта статті 242 КАС України).
Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку із наступним.
З аналізу змісту статей 9 та 280 КУпАП вбачається, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Зі змісту частини третьої статті 210 КУпАП вбачається, що для кваліфікації дій за цією частиною необхідною є наявність такої кваліфікуючої ознаки як вчинення такого порушення в особливий період.
Як було зазначено вище, 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за частиною третьою статті 210 КУпАП.
Як підтверджується матеріалами справи та зазначено вище, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач в умовах особливого періоду, будучи обмежено придатним, не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року, як це передбачено пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-ІХ з урахуванням змін, внесених Законом №4235-ІХ.
Позивач у своєму позові стверджує, що він не пройшов вчасно ВЛК, оскільки перебував на лікування в онковідділенні. Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього посадова особа відповідача не прийняла від позивача підтверджуючі цю обставину документи та не взяла їх до уваги.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач знятий з військового обліку 24 лютого 2022 року, про що у військовому квитку міститься відповідна відмітка. Суд зауважує, що останнє не означає, що громадянин не може проходити військову службу чи повинен отримати відстрочку від мобілізації.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 травня 2025 року (справа N 280/2880/24 (провадження N К/990/37474/24) зробив висновок про те, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних (пункт 39).
Суд зауважує, що з набранням чинності 04 травня 2024 року Закону №3621-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом №4235-ІХ) громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом зобов'язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Як вбачається із матеріалів справи, не заперечується позивачем та його представником, позивач з'явився до РТЦК 25 червня 2025 року, тобто з пропущенням строку, встановленого Законом № 3621-ІХ для проходження ВЛК, у зв'язку з цим суд дійшов висновку, що позивач порушив вимоги Закону № 3621-ІХ, за що передбачена відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
При цьому, суд, аналізуючи надані позивачем довідки лікарів про його епілептичні напади та надання медичної допомоги, звертає увагу на те, що вони не підтверджують неможливість позивача виконати вимоги мобілізаційного законодавства України щодо проходження ВЛК до 05 червня 2025 року, оскільки, як вбачається за змісту довідок та пояснень позивача, йому надавалася допомога амбулаторно; стаціонарно, що унеможливило б його з'явлення до РТЦК для проходження ВЛК у цей період, позивач не лікувався.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наявні факти порушення, інші доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доведені факти порушення переважують наведені аргументи.
Аналізуючи зміст оскаржуваної позивачем постанови, суд дійшов висновку, що постанова відповідача відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до статті 283 КУпАП та складена уповноваженою на те особою. В свою чергу позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
Судовий збір
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Так, під час подання позову позивач сплатив судовий збір у сумі 605,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4449319466.1 від 10 липня 2025 року.
При цьому, з урахуванням вимог статті 139 КАС України, у зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, а у відповідача відсутні витрати, пов'язані із розглядом справи, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2-10, 72-77, 139, 229, 243-246, 250, 268, 271, 286, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Залишити постанову № 1572 від 30 червня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правоорушення, без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Інформація про учасників справи відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва