Справа № 539/3143/25
Провадження № 2/539/1416/2025
(заочне)
08 вересня 2025 року м.Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Просіної Я.В.,
за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Лубни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача Дараган Юлія Олександрівна,
установив:
27 червня 2025 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшов позов представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» в якому останній просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 44036-12/2023 в розмірі 16350,33 грн. та судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір № 44036-12/2023.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п.8 кредитного договору, реквізити та підписи сторін.
Відповідно до п.п.1.6 п.1 Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Аванс кредит» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Аванс кредит» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п.1.6 п.1 кредитного договору.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс кредит», які розміщені на веб-сайті товариства. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил.
24.05.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24052024 у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників серед яких відповідач.
Відповідно до Реєстру боржників від 24.05.2024 до Договору факторингу №24052024 від 24.05.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16350,33 грн, з яких: 4045,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12305,33 грн - сума заборгованості за відсотками.
Після отримання права вимоги до відповідача позивач не здійснював нарахування штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №44036-12/2023 у розмірі 16350,33 грн.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Окрім того, витребувано в Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» (місце знаходження юридичної особи: 01001, Україна, м.Київ, вул.Госпітальна, буд.12 Г) інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 та виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 28.12.2023 по 02.01.2024, з детальною інформацією щодо призначення платежу і джерело надходження коштів.
На виконання ухвали від 16 липня 2025 року в частині витребування доказів Акціонерне товариство «Державний ощадний банк» 18 серпня 2025 року надіслало до суду відповідь та виписку про рух коштів по рахунку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив, що в разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження здійснювати його за відсутності представника позивача. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явивася, про час, дату та розгляд справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації. Причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Судова повістка на 27.08.2025 року разом із ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.07.2025 року, якою встановлювався відповідачу п'ятнадцятиденний строк із дня отримання її копії для надання до суду відзиву на позов та копією позовної заяви з додатками, а також судова повістка на 08.09.2025 року направлялись на зареєстровану адресу відповідача та повернулись до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні ... відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що 28 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем було укладено Договір про надання фінансового кредиту №44036-12/2023. Відповідно до п.1.1 Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Договір підписано відповідачем шляхом накладання електронного підпису (а.с.5-8).
У п.1.2 Договору зазначено тип кредиту - кредит. Мета отримання кредиту на власні потреби. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 28.12.2023. Дата погашення кредиту 25.04.204.
Відповідно п.1.4.1 Договору зазначено денна процентна ставка 2,50% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього договору.
Відповідно до п.1.6 кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4790-72хх-хххх-1331 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Пунктом 3.1 за користування кредитом товариством нараховуються виключно відсотки. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору.
П.4.1.2 визначено, що у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, зупинити подальші нарахування процентів та вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України.
24 травня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24052024 у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників (а.с.12-16).
Згідно акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 24052024 від 24.05.2024, клієнт передав а фактор прийняв реєстр боржників та від клієнта до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Акт містить підписи представників ТОВ « ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс кредит» та відтиски печаток (а.с.17).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24 травня 2024 року до договору факторингу № 24052024 від 24.05.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 44036-12/2023 в сумі 16350,33 грн. з яких: 4045,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12305,33 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.19).
Відповідно до розрахунку заборгованості у зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 44036-12/2023 в сумі 19800,00 грн. з яких: 4045,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12305,33 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.20-22).
На виконання ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 липня 2025 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» надало інформацію, що по банківському рахунку № НОМЕР_3 до якого банком на ім'я ОСОБА_1 була емітована платіжна картка № НОМЕР_4 (а.с.52). Відповідно до наданої виписки по руху коштів 30.12.2023 2024 року на рахунок № НОМЕР_3 було зараховано кошти у розмірі 5 000, 00 грн (а.с.54).
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК). Відповідно до ч. 2 вказаної статті Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Також стосовно видачі грошових коштів за кредитними договорами, то у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Таким чином ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження укладення кредитного договору та переходу права вимоги за кредитним договором №44036-12/2023.
Відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто відповідач зобов'язання за договором не виконав.
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погасив, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів».
Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить висновку, щодо задоволення позивних вимог позивача, а саме з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №44036-12/2023 від 28.12.2023 у сумі 16350,33 грн, з яких: 4045,00 грн - сума за основною сумою боргу, 12305,33 грн - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» понесло судові витрати, що складаються з 3028,00 грн, сплаченого судового збору.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, часткове задоволення позову стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає сума судового збору в розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273 - 274, 279, 280, 354 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №44036-12/2023 у розмірі 16350 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн 33 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн оо коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ - 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Представник позивача: Дараган Юлія Олександрівна, адреса робочого місця: 07400, Київська область, м.Бровари, вул.Лісова, буд.2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Я.В.Просіна