Справа № 539/4186/25
Провадження № 1-кп/539/309/2025
08 вересня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області кримінальне провадження № 12025175570000468, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 липня 2025 року, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцька Волинської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не працює, не одружений, не є депутатом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК України) раніше не судимого, -
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 310 КК України, -
Історія провадження
До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 липня 2025 року за № 12025175570000468 щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 310 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2025 року у справі № 539/4186/25 визначено суддю ОСОБА_1 для розгляду.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 серпня 2025 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 28 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 28 серпня 2025 року у кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на 04 вересня 2025 року.
04 вересня 2025 року задоволено клопотання прокурора про відкладення судового засідання, відкладено судовий розгляд на 08 вересня 2025 року.
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
ОСОБА_5 влітку 2023 року, точного числа слідством не установлено, у власних справах проїжджав по дорозі у селі Кононівка Золотоніського району Черкаської області в напрямку до міста Черкас, де у полі біля дороги побачив зростаючі рослини, зовні схожі на рослини коноплі. Достовірно знаючи, що конопля є нарковмісною рослиною, ОСОБА_5 умисно, в період дозрівання, із вказаних рослин зірвав суцвіття з насінням, які в подальшому посіяв з метою їх вирощування на власній присадибній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому ОСОБА_5 , реалізовуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на території домогосподарства за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно вирощував рослини коноплі, доглядаючи за ними до 25 липня 2025 року, шляхом розпушування ґрунту та його заміни на більш родючий.
25 липня 2025 року в період часу з 16.00 год до 18.00 год працівниками Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області під час проведення обшуку присадибної земельної ділянки ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , вилучено 213 рослин, які відповідно до висновку експерта від 29 липня 2025 року № СЕ-19/117-25/16631-НЗПРАП є рослинами роду коноплі, що містять тетрагідроканнабінол та суміш канабіноїдів (каннабінол, каннабідіол), які ОСОБА_5 незаконно вирощував для власних потреб без мети збуту.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення
ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному посіві та вирощуванні конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 310 КК України.
Позиція сторін судового провадження
Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті, підтримав у повному обсязі, просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 310 КК України. Вказував на необхідність застосувати покарання у виді позбавленням волі на строк 4 роки. Вказував на можливість застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у порядку статті 75 КК України на строк 2 роки та із застосуванням щодо обвинуваченого вимог статті 76 КК України. Просив суд врахувати характеризуючі дані обвинуваченого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Зазначив, що на обвинуваченого необхідно покласти судові витрати на проведення експертизи, речовий доказ - 213 рослин роду коноплі знищити, а речовий доказ - DVD-R диск із відеозаписом залишити у матеріалах кримінального провадження.
Захисник вказував, що обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Просив призначити покарання у виді позбавленням волі на строк 3 роки, застосувати інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням у порядку статті 75 КК України на строк 1 рік.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив зазначене кримінально каране діяння. Зазначив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати. Щодо міри покарання погоджується з прокурор та захисникам, але більше - із захисником.
Норми права, якими керувався суд, висновки та мотиви суду
Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.
Частиною першою статті 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 310 КК України незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку чи конопель особою, яка була засуджена за цією статтею чи яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307, 309, 311, 317 цього Кодексу, або вчинені за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, а також незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості п'ятисот і більше рослин чи конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 310 КК України, полягає у двох альтернативних діях, а саме: у незаконних: 1) посіві або 2) вирощуванні снотворного маку чи конопель. Незаконними є посів або вирощування снотворного маку чи конопель, якщо такі дії вчинені з порушенням Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2009 року № 589.
Посів снотворного маку чи коноплі - це дії, спрямовані на висів насіння рослин або розсади без належного дозволу на будь-яких земельних ділянках, як спеціально підготовлених, так і пустих. Придбання насіння, його пророщування, а також придбання розсади з метою подальшого вирощування маку снотворного чи конопель слід кваліфікувати як готування (стаття 14 КК України) до вчинення злочину, передбаченого статтею 310 КК України. Способи, засоби посіву, а також його місце (присадибні ділянки, поля господарств, пустирі) значення для кваліфікації не мають.
Вирощування снотворного маку чи коноплі - це догляд (рихлення, прополювання, букетування, прорідження, полив, підживлення тощо) за посівами та сходами з метою доведення їх до стадії дозрівання. Причому для наявності вказаного діяння не має значення, посадив ці рослини сам винний, висіяні вони будь-ким іншим або є дикорослими. Злочин вважається закінченим: при посіві снотворного маку чи конопель - з моменту здійснення будь-яких дій, спрямованих на висів насіння або розсади таких рослин (внесення насіння або посадки розсади в ґрунт незалежно від подальшого проростання чи зростання рослин, розміру площі); при їх вирощуванні - з моменту, коли винна особа почала доглядати (вчинила будь-які дії з догляду) за вже посіяними рослинами незалежно від того, чи були вирощені снотворний мак чи коноплі, чи був зібраний урожай і вироблено (виготовлено) наркотичні засоби.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Суб'єкт злочину загальний; особа, яка досягла 16-річного віку.
За змістом частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина друга статті 65 КК України).
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
Щире каяття обвинуваченого полягає, зокрема, у визнанні обставин, регламентованих пунктом 1 частини другої статті 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення (його час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування частини третьої статті 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Показання ОСОБА_5 у судовому засіданні відповідають фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються, його показання є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Наведене, на думку суду, свідчить про щире каяття ОСОБА_5 .
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора, з якою погодився і захисник, про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом ОСОБА_5 , дослідженням характеризуючих матеріалів, вирішити питання щодо речових доказів та витрат на проведення експертизи.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за частиною другою статті 310 КК України (незаконний посів та вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин). Дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією частини другої статті 310 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 310 КК України, яке згідно зі статтею 12 КК України є тяжким злочином.
- особу винного, який на обліку у лікарів психіатра та невролога не перебуває, у ВСП № 4 міста Лубни Комунального підприємстві «Полтавський обласний центр терапії залежностей» Полтавської обласної ради під наглядом не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, ніяких видів соціальної допомоги не отримує, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до статті 89 КК України не судимий;
- обставини, що пом'якшують покарання.
Так, згідно зі статтею 66 КК України суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обвинувачений повністю визнав свою вину, проявив готовність понести відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.
Підстав для застосування положень статей 69, 70, 71 КК України суд не знаходить.
Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діянь ОСОБА_5 або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, судом не встановлено, тому обвинувачений підлягає покаранню на загальних підставах.
Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій.
Відповідно до частини першої статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За змістом частин першої та третьої статті 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов'язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля. На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені частиною третьою цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами статті 75 КК України. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо. Істотне значення для вирішення питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в основних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв'язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів; наскільки його ціннісні орієнтири та поведінка збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого та інше.
Статті 65-75 КК України є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади і правила призначення покарання, звільнення від його відбування.
Питання стосовно призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Зважаючи на особу винного, пом'якшуючі його покарання обставини, які у своїй сукупності дійсно істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального проступку, а також з урахуванням усіх викладених обставин суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме за частиною другою статті 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
При призначенні покарання суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, який має бажання виправитись, повну свідомість та відповідальність, всі зазначені вище обставини, та приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, застосувавши інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням у порядку статті 75 КК України (з іспитовим строком тривалістю 2 роки) та із застосуванням щодо нього вимог статті 76 КК України (періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу)).
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
На підставі статті 124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме документально підтверджені витрати на залучення експерта (висновок експерта від 29 липня 2025 року № СЕ-19/117-25/16631-НЗПРАП) у розмірі 3 565,60 грн.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Підстави, для вирішення судом інших питань, передбачених статтею 368 КПК України, відсутні.
Керуючись статтями 50, 65-67 КК України, статтями 2, 7, 84, 349, 368-371, 373, 374, 376, 532 КПК України,
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 310 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до статті 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_5 витрати на залучення експерта у розмірі 3 565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок на користь держави.
Речовий доказ - 213 рослин роду коноплі, які знаходяться в опечатаному полімерному мішку білого кольору, які передано на зберігання до камери речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, знищити.
Речовий доказ - DVD-R диск із відеозаписом проведення обшуку від 25 травня 2025 року господарства за адресою: АДРЕСА_2 , залишити у матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено, з урахуванням положень частини другої статті 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1